Постанова

від 11.04.2019 по справі 819/1914/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2019 року

Київ

справа №819/1914/15

адміністративне провадження №К/9901/26628/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року (суддя Н.В. Дерех) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року (колегія у складі суддів: Я.С. Попко, Р.П. Сених, І.М. Обрізко) у справі№ 819/1914/15 (876/8848/15) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля - Тер до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області провизнання дій протиправними, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Поділля - Тер (далі - ТОВ Поділля - Тер ) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати незаконними дії Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області щодо проведення 20 березня 2015 року камеральної перевірки ТОВ Поділля-Тер .

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом було безпідставно проведено камеральну перевірку, оскільки приписами пункту 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VІІІ від 28 грудня 2014 року визначено, що з 1 січня 2015 року заборонено проведення перевірок суб'єктів господарювання у 2015-2016 роках за умов отримання ними обсягу доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік без дозволу Кабінету Міністрів України або без заяви суб'єкта господарювання щодо проведення у нього перевірки. Проте дохід TOB Поділля-Тер за 2014 рік не перевищив 20 мільйонів гривень, а дозвіл Кабінету Міністрів України щодо проведення перевірки TOB Поділля-Тер також відсутній. Таким чином дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки TOB Поділля-Тер , результати якої оформлено актом від 20 березня 2015 року суперечать вимогам законодавства та є незаконними.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року , позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючим органом було безпідставно проведено камеральну перевірку, з огляду на те, що пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VІІІ від 28 грудня 2014 року було встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, а отже враховуючи, що обсяг доходів позивача за попередній рік є меншим, ніж 20 млн. грн., дозволу КМУ на проведення перевірки податкова інспекція не отримувала, заява на проведення перевірки від позивача не надходила, рішення суду про призначення перевірки позивача відсутнє то, відповідно, контролюючим органом протиправно проведено перевірку.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вимоги пункту 200.10 Податкового кодексу України щодо проведення контролюючим органом камеральної перевірки заявлених у декларації з податку на додану вартість даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання декларації з додану вартість даних, стосуються всіх без винятку декларацій з додану вартість даних, проводяться без будь-якого спеціального рішення керівника Тернопільської ОДПІ (прийняття наказу), а тому і спеціальний дозвіл чи будь-який інший процесуальний документ на проведення такої перевірки податковому органу отримувати немає необхідності.

Відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області Бартош Т.З., на підставі пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, проведено камеральну (електрону) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року ТОВ Поділля-Тер , за результатами якої складено акт від 20 березня 2015 року №2112/15-01/36829762, яким встановлено завищення ТОВ Поділля-Тер податкового кредиту в декларації по податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі - 387780,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 220702,0 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду на суму 167078,0 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що передбачено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться у приміщенні податкового органу виключно на підставі податкових декларацій (розрахунків), поданих платником податків. Об'єктом перевірки за положеннями цього підпункту є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних. Саме аналізуючи дані цього реєстру податковий орган встановив порушення реєстрації податкових накладних позивачем за вересень та жовтень 2016 року, що і стало підставою для застосування штрафу.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функцій податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (надалі - Закон N 71-VIII), відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З огляду на аналіз зазначених норм, яким встановлений спеціальний порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання за певними умовами, суд касаційної інстанції вважає, що у будь-якому випадку запроваджені наведеним Законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом. Разом з тим, об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

На користь такого висновку свідчить і мета, з якою був прийнятий Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , а саме зменшення адміністративного навантаження на суб'єктів господарювання з річним оборотом менше 20 мільйонів грн, а також із метою ефективного використання ресурсів фіскальних органів було тимчасово обмежено здійснення щодо таких платників податків окремих видів податкових перевірок, проведення яких потребувало значних зусиль як із боку контролюючих органів, так і платників податків. Разом із тим, проведення камеральних перевірок через їх спрощену процедуру не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює для платників будь-якого додаткового адміністративного навантаження та не заважає нормальному перебігу їх господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція вже була викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 808/918/17, від 23 червня 2018 року у справі № 803/552/17, від 21 червня 2018 року у справі 813/448/17.

З таких підстав, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля - Тер відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду