Вирок

від 11.04.2019 по справі 630/337/18

ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №630/337/18 Провадження №1-кп/630/4/19

В И Р О К

Іменем України

11 квітня 2019 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12017220780000762 у відношенні

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, з вищою освітою, одружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого на посаді торгового представника в ПП «Золоте руно», ідентифікаційний № 2875015850, не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_10 25 вересня 2017 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, у світлий час доби та при достатній видимості, керував технічно справним автомобілем DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , і рухався з допустимою швидкістю 35 км/г по своїй смузі руху проїзної частини дороги вул. Гавенка в м. Люботин Харківської області, прямуючи зі сторони залізничного вокзалу.

Під час руху по вказаній дорозі ОСОБА_10 порушив вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду перешкоди»; та при виникненні перешкоди для руху, а саме - пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка йшла попереду вказаного автомобіля у попутному йому напрямку по його смузі руху, ближче до її правого краю, водій ОСОБА_10 завчасно не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, внаслідок чого на своїй смузі руху, ближче до її правого краю, по вул. Гавенка, неподалік будівлі № 31 А, в м. Люботин Харківської області допустив наїзд вказаного автомобіля DAEWOO LANOS на пішохода ОСОБА_4 .

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_4 були спричинені наступні тілесні ушкодження, а саме: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, забита рана потиличної області - в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я; закритий перелом дистального метадіафіза основної фаланги 1-го пальця лівої стопи - відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я; синці і садна лівої гомілки і стопи - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_10 знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією та наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди і виражається в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив необачність, не врахував дорожню обстановку і при виникненні перешкоди для руху у вигляді пішохода ОСОБА_4 , яка йшла попереду автомобіля у попутному напрямку, водій ОСОБА_10 з моменту об`єктивної видимості вказаного пішохода завчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, внаслідок чого на своїй смузі руху проїжджої частини дороги допустив наїзд зазначеного автомобіля DAEWOO LANOS на пішохода ОСОБА_4 , що спричинило вищевказані наслідки.

Обвинувачений ОСОБА_10 свою провину у вчиненому злочині, а також обставини, викладені в обвинувальному акту, визнав повністю, розкаявся та звернувся до потерпілої з вибаченнями. ОСОБА_10 пояснив суду, що 25 вересня 2017 року він рухався на власному автомобілі DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Гавенка в м. Люботин зі швидкістю 50 км/г в напрямку магазину будівельних матеріалів власником якого є ОСОБА_11 . Зненацька, він побачив на дорозі жінку, яка йшла по проїзній частині в попутному напрямку на відстані приблизно 1 м від правого краю. Після цього автомобіль правою передньою частиною вдарив жінку, від чого вона впала на капот і вітрове скло. Зупинившись, він, ОСОБА_10 , вийшов з автомобіля та побачив на асфальті дитячий візок, а на узбіччі дитину, яка плакала. Він одразу підбіг до дитини та оглянув його. В цей момент на місце зіткнення прийшли водії інших автомобілів, які теж почали опікуватися дитиною, тому він пішов до потерпілої, аби надати їй допомогу. Він оглянув потерпілу, та впевнився, що відритих травм у неї не було. Але він бачив пляму крові на асфальті та на ковдрі, яку поклали під голову потерпілій. Надалі, він викликав швидку медичну допомогу та поліцію. Прибувши на місце ДТП працівники швидкої допомоги оглянули потерпілу і дитину та відвезли усіх до лікарні. Потім, коли прибули працівники поліції, він надав пояснення про те, що сталося, та в його присутності проводились заміри гальмівного шляху, місця зупинки тощо. Також ОСОБА_10 пояснив, що ДТП сталося, на його думку, внаслідок того, що потерпіла йшла по дорозі в темній одежі та в тіні дерев, які ростуть вздовж дороги, а в обличчя йому світило сонце, яке й засліпило його. Тому він зменшив швидкість руху з 50 до 35 км/г, але яку відстань він проїхав в стані засліплення, він не зміг сказати, але побачивши жінку він лише встиг натиснути на гальма.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_10 визнав свою провину та обставини ДТП, його вина також підтверджується доказами, що були досліджені під час судового розгляду.

Так, потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 25 вересня 2017 року вранці вона зі своїм сином, який сидів у дитячому візку, йшла до свого чоловіка, ОСОБА_11 , який працює в магазині по продажу будівельних матеріалів. Вона йшла по вул. Гавенка, по правому краю дороги, однією ногою вона йшла по асфальту, іншою по узбіччю. Дитячий візок вона везла перед собою, її син сидів у візку обличчям вперед. Раптово стався удар по лівій нозі, нижче коліна, від якого вона впала на автомобіль, а потім впала на землю і втратила свідомість. Коли прийшла до тями, вона зрозуміла, що лежить на асфальті, поряд з нею був її син. Вона спробувала підвестися, але перехожі, які теж бути поруч, їх не дозволили. Невдовзі на місце аварії прийшов її чоловік, ОСОБА_11 , та приїхав автомобіль швидкої медичної допомоги. Їй надали необхідну допомогу, обробити рану на голові та відвезли до лікарні.

Також потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що до моменту зіткнення вона пройшла по краю дороги не менше 90 м та повз неї проїхало кілька автомобілів, яким вона не створювала перешкод у русі. Вона планувала дійти до пішохідного переходу, який розташований далі по дорозі, аби потім перейти на інший бік дороги. Про те, наскільки сильним був удар автомобіля, свідчать ті обставини, що, по-перше, вона лівою ногою вдарила по металевій частині дитячого візочка і пошкодила її, а по-друге, з її ніг злетіли кросівки зі шнурками, в який вона вийшла з дому.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що вранці 25 вересня 2017 року він рухався на власному автомобілі Volkswagen Passat по вул. Гавенка в м. Люботин зі швидкістю 40-50 км/г. Попереду нього, на дистанції 5-7 м, рухався автомобіль DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з тією ж швидкістю. Але автомобіль DAEWOO LANOS раптово почав гальмувати та зупинився, не змінюючи напрямок руху. Він, ОСОБА_12 , побачив, що поряд з автомобілем DAEWOO LANOS впали на землю жінка і дитина. Він зупинив свій автомобіль та побіг до жінки. З автомобіля DAEWOO LANOS також вийшов водій та хотів допомоги жінці, тому він, ОСОБА_12 , пішов до дитини, яка сиділа на краю асфальту і плакала, він спробував її заспокоїти. Жінка лежала на асфальті без тями, під головою була кров. Невдовзі на місці ДТП появився чоловік потерпілої, який забрав дитину, потім приїхала швидка допомога та працівники поліції, які почали проводити всі необхідні заміри. Також свідок ОСОБА_12 пояснив, що вздовж дороги дійсно ростуть дерева і того дня була сонячна погода, але сонце не заважало йому керувати автомобілем; на тій ділянці дороги, те сталося ДТП немає перешкод для огляду проїзної частини.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що вранці 25 вересня 2017 року він рухався на власному автомобілі ЛуАЗ по вул. Гавенка в м. Люботин в бік залізничного вокзалу. Раптово для нього, він почув звук удару і побачив, що на дорогу впав дитячий візок. Лише тоді він усю увагу звернув на протилежну смугу руху. Він одразу зупинив свій автомобіль, та побачивши на дорозі жінку, одразу побіг до неї. Оглянувши жінку, він побачив кров у неї під головою, тому приніс зі свого автомобіля ковдру та поклав жінці під голову. На місці події він також бачив ОСОБА_12 , який тримав на руках дитину. Невдовзі до постраждалої прийшов її чоловік, а також приїхала карета швидкої допомоги, яка й надала необхідну допомогу. Свідок ОСОБА_13 також пояснив суду, що доволі часто їздить по вул. Гавенка та зустрічає перехожих, які рухаються по дорозі. На цій ділянці дороги пішохідних переходів немає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 в якості торгового представника приїжджав до нього в магазин один раз на тиждень, його дружина з сином також часто приходили до нього в магазин. 25 вересня 2017 року з 8-00 год. він почав працювати в магазині, який знаходиться за адресою: м. Люботин, вул. Гавенка, 35. В проміжок часу з 10 до 11 год. до нього в магазин зайшов чоловік та повідомив, що його дружину збив автомобіль та розповів, де це сталося. Він побіг на місце ДТП та побачив автомобіль DAEWOO LANOS, поряд з яким без тями лежала його дружина, ОСОБА_4 , поруч був його син. Невдовзі приїхала швидка медична допомога та надала його дружині медичну допомогу, потім він разом з дружиною та сином поїхав в лікарню. Протягом лікування ОСОБА_10 передавав у готівковій та безготівковій формі грошові кошти на лікування дружини. Але щодо компенсації моральної шкоди вони не дійшли згоди.

Показання потерпілої та свідків об`єктивно підтверджуються іншими доказами.

Так, з протоколу огляду місця ДТП від 25 вересня 2017 року та доданої до нього схеми місця ДТП, складених за участю водія ОСОБА_10 та очевидців ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася навпроти будівлі № 31-А по вул. Гавенка в м. Люботин, в ясну погоду, на дорозі, яка має асфальтно-бетонне покриття. Ширина проїзної частини в місці зіткнення складає 5,45 м, з боків до неї прилягає узбіччя. Видимість дороги на цій ділянці складає 300 м. Автомобіль DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вказаній вулиці з боку залізничного вокзалу по попутній смузі руху, на відстані 0,5 м від правого краю проїзної частини. На асфальті зафіксовані сліди гальмування автомобіля різної довжини: лівого колеса 2,38 м, правого колеса 5,40 м, які є паралельними по відношенню до правого краю проїзної частини, що вказує на прямолінійних рух автомобіля від початку гальмування до моменту повної зупинки. Місце наїзду на пішохода зафіксоване в схемі місця ДТП на траєкторії гальмівного шляху правого колеса автомобіля DAEWOO LANOS, по середині його довжини. Це вказує на те, що потерпіла ОСОБА_4 йшла понад краєм проїзної частини, а не на відстані 1 м, як пояснив обвинувачений, а також свідчить про те, що пішохода водій побачив лише за кілька метрів до наїзду.

В схемі місця ДТП на проїзній частині, на відстані 0,45 м від правого переднього колеса автомобіля DAEWOO LANOS зафіксована пляма бурого кольору, яка фактично знаходиться на межі проїзної частини та правого узбіччя. Попереду автомобіля на проїзній частині лежить дитячий візок. Внаслідок наїзду на пішохода автомобіль DAEWOO LANOS зазнав пошкоджень вітрового скла, передньої протитуманної фари та переднього капоту, на передньому бампері з правого боку залишилась подряпина. Такі пошкодження на автомобілі вказують на те, що після контакту переднього бамперу автомобіля з тілом пішохода, останнього відкинуло на капот та вітрове скло. А вже після повної зупинки автомобіля пішохід впав на дорогу, тому пляма крові на асфальті свідчить про те, де знаходилось тіло пішохода після падіння.

До протоколу огляду місця ДТП також додано фототаблицю, в якій зафіксоване розташування автомобіля та дитячого візка на проїзній частини після наїзду на пішохода. Так, на фото № 2 зображено загальний вид місця ДТП. Споглядаючи на це фото можна побачити, що в момент наїзду на пішохода автомобіль DAEWOO LANOS рухався на ділянці дороги, яка перебувала в тіні дерев, які ростуть праворуч. Від так, сонце, яке також знаходилось в той час праворуч, жодним чином не могло засліпити водія ОСОБА_10 під час керування автомобілем. Тому його пояснення щодо причини виникнення ДТП суд вважає недостовірними.

Під час слідчого експерименту, зафіксованого у протоколі від 17 травня 2018 року, та проведеного за участю ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_12 , останній підтвердив ті обставини, що 25 вересня 2017 року він на власному автомобілі Volkswagen Passat рухався по вул. Гавенка в м. Люботин, а попереду нього, на дистанції 5-7 м, рухався автомобіль DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який раптово почав гальмувати та зупинився, не змінюючи напрямок руху. Він, ОСОБА_12 , побачив, що поряд з автомобілем DAEWOO LANOS впали на землю жінка з та дитячий візок. Свідок ОСОБА_12 на місці проведення слідчого експерименту також підтвердив, що автомобіль DAEWOO LANOS рухався на відстані 0,4 м від правого краю проїзної частини, а праве узбіччя він зі свого місця водія споглядав та не бачив на ньому жінки, вона напевно йшла по асфальту.

Інші учасники слідчого експерименту, ОСОБА_10 і ОСОБА_4 , підтвердили обставини руху автомобіля DAEWOO LANOS по вул. Гавенка, а також ділянки дороги, де стався наїзд на пішохода. ОСОБА_10 також підтвердив, що перед наїздом його автомобіль рухався зі швидкість 35 км/г, на відстані 0,4 м від правого колеса до правого краю проїзної частини, та пояснив, що вчасно не помітив жінку на дорозі, бо його дезорієнтували тіні від дерев і сонце, яке світило у вітрове скло.

Судовим експертом за результатами автотехнічної експертизи № 606/18 від 25 травня 2018 року надані висновки про те, що в умовах місця пригоди водій автомобіля DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України, виконавши які, він мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування та зупинки автомобіля до місця наїзду. В діях ОСОБА_10 з технічної точки зору вбачається причинний зв`язок з виникненням ДТП.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1419-А/17 від 22 грудня 2017 року, внаслідок ДТП потерпілій ОСОБА_4 були заподіяні закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, забита рана потиличної області - в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я; закритий перелом дистального метадіафіза основної фаланги 1-го пальця лівої стопи - відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я; синці і садна лівої гомілки і стопи - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Вказані ушкодження, за висновками експерта, могли утворитися в умовах ДТП, при обставинах і в строки, вказані слідчим в постанові про призначення судово-медичної експертизи.

Проаналізувавши досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_10 під час руху по вул. Гавенка в м. Люботин мав змогу завчасно виявити на дорозі пішохода ОСОБА_4 та запобігти наїзду на неї, але вжив відповідних заходів запізно, що й призвело до наїзду.

В той же час, суд звертає увагу на таке. В п. 1.10. Правил дорожнього руху України визначено, що під терміном «небезпека для руху» слід розуміти зміну дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку. Інший термін «перешкода для руху» означає нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

Зміст цих термінів є відмінним у визначенні певної загрози, яка виникає для особи, яка керує транспортним засобом. З огляду на те, що такою загрозою для водія ОСОБА_10 , як її визначив орган досудового розслідування, була пішохід ОСОБА_4 , та виходячи з фактичних обставин ДТП, як вони були встановленні під час судового розгляду, суд вважає за необхідне уточнити обвинувачення та визначає, що для водія ОСОБА_10 виникла перешкода для руху у виді пішохода ОСОБА_4 , так як вона рухалась в межах смуги руху автомобіля в попутному з ним напрямку. Але таке уточнення обвинувачення не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого та не зменшує ступень його провини,

Оцінюючи дії потерпілої ОСОБА_4 , суд погоджується з доводами сторони захисту, що вона рухалась по дорозі з порушенням вимог Правил дорожнього руху України, так як повинна була йти назустріч руху транспортних засобів. Але такі дії потерпілої не мають причинного зв`язку з виникненням ДТП, можливість уникнення якого залежало виключно від дій обвинуваченого.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_10 у вчиненні злочину доведена повністю та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керую транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При дослідженні даних про особу обвинуваченого судом з`ясовано, що ОСОБА_10 отримав вищу освіту за фахом «Лікар ветеринарної медицини», але працює в сфері торгівлі; одружений, має на утриманні малолітнього сина, а також має батьків пенсійного віку (з його слів). На час вчинення ДТП ОСОБА_10 судимостей не мав та до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебував, працював на посаді торгівельного агента в ТОВ «ТД ТЕХНОКОМПЛЕКТ», де характеризувався позитивно. Але за місцем проживання, згідно з характеристикою, наданою Слобідським ВП ГУНП в Харківській області, ОСОБА_10 характеризується посередньо, як людина, яка вживає наркотичні засоби. Під час дослідження судом цього документу обвинувачений чи його захисник проти такого змісту заперечень не висловили.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_10 відшкодував потерпілій ОСОБА_4 матеріальні збитки, пов`язані з проходженням лікування у медичному закладі. Цю обставину підтвердила потерпіла ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_11 під час допиту в якості свідка.

Обставиною, яка пом`якшує покарання для обвинуваченого ОСОБА_10 , суд визнає добровільне відшкодування матеріальних збитків. Іншої обставини - щире каяття, суд не вбачає, оскільки розкаяння з боку обвинуваченого виражається лише у вибаченнях стосовного заданих потерпілій фізичних страждань, та не припускає критичної оцінки своєї злочинної поведінки та є лише спробою домогтися призначення більш м`якого виду покарання без застосування додаткового покарання. Протягом усього судового розгляду обвинувачений дотримувався позиції визнання вини, але фактично виправдовував всій вчинок природніми умовами, які завадили йому у належний спосіб керувати автомобілем.

Обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого ОСОБА_10 , суд не вбачає.

Суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини за яких сталося ДТП, та обставину, яка пом`якшує покарання, призначає для ОСОБА_10 покарання у виді штрафу в розмірі, що буде співмірним до вчиненого та достатнім для попередження вчинення ним подібних злочинів в майбутньому. Разом з тим, приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, а також характер дій обвинуваченого, які призвели до виникнення ДТП, суд застосовує до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

У кримінальному провадженні прокурором заявлено два цивільні позови. Перший позов поданий в інтересах держави в особі Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради з вимогою про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4 у розмірі 3784,29 грн.; другий позов поданий інтересах держави в особі міського відділу охорони здоров`я Люботинської міської ради Харківської області з вимогою про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4 у розмірі 2590,71 грн.

Обидва позови прокурором обґрунтовані тим, що потерпіла ОСОБА_4 внаслідок отриманих 25 вересня 2017 року у ДТП тілесних ушкоджень перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладеної медичної допомоги ім. проф. А.І. Мещанінова» в період з 25 вересня 2017 року по 05 жовтня 2017 року. Вартість витрат медичного закладу на лікування потерпілої склала 3784,29 грн. В подальшому, в період з 06 жовтня 2017 року по 17 жовтня 2017 року потерпіла ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «Люботинська центральна міська лікарня». Вартість витрат медичного закладу на лікування потерпілої склала 2590,71 грн. Такі витрати були здійснені за рахунок державного бюджету, тому прокурор у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» використав свої повноваження для захисту інтересів держави, оскільки уповноважені органи державної влади та місцевого самоврядування не застосували відповідних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_10 вимоги за цивільними позовами прокурора не визнав. В поданому відзиві обвинувачений та його захисник просили відмовити в задоволенні вимог прокурора в повному обсязі з тих підстав, що у прокурора відсутні законодавчі підстави для звернення до суду з подібними вимогами. З метою захисту інтересів медичних закладів повинні звертатися до суду органи місцевого самоврядування, які здійснюють фінансування потреб лікарень.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити, в своїй промові посилалась на обставини, викладені в позовах.

Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні проти задоволення позовів прокурора заперечував. Його захисник ОСОБА_7 додатково пояснив, що прокурором не надані докази того, що медичними закладами дійсно були витрачені кошти на лікування потерпілої ОСОБА_4 , оскільки остання підтвердила, що усі витрати на лікування їй компенсував обвинувачений.

Вислухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, а також дослідивши подані учасниками докази в межах предмету спору за обома цивільними позовами, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування. У кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду (у тому числі без призначення покарання, із звільненням від покарання, про умовне засудження чи засудження з відстрочкою виконання вироку).

Згідно з повідомленням КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладеної медичної допомоги ім. проф. А.І. Мещанінова» від 29 травня 2018 року № 01-30/881, ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділені № 2 з 25 вересня 2017 року і по 30 вересня 2017 року, що складає 6 ліжко-днів, сума витрат лікарні становить 2426,41 грн.; а в період з 01 жовтня 2017 року і по 05 жовтня 2017 року ОСОБА_4 також перебувала на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділені № 2, що складає 4 ліжко-дні, сума витрат лікарні становить 1357,88 грн.

Згідно з повідомленням КП «Люботинська центральна міська лікарня» від 30 травня 2018 року № 762/119-90/24-2018, ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні та на її лікування було витрачено 2590,71 грн.

Оскільки вказані розрахунки проведено у відповідності до «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх виконання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, вони приймаються судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Згідно з ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, а також ті обставини, що внаслідок вчинення ОСОБА_10 злочину, закладом охорони здоров`я понесено витрати на лікування особи, потерпілої від злочину за рахунок бюджетних коштів, вимоги прокурора про стягнення коштів є обґрунтованими відповідно до чинного законодавства та доведеними доказами в справі.

Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 моральної шкоди в сумі 50000,00 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 вказувала, що внаслідок ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_10 , вона зазнала тілесних ушкоджень та проходила лікування в медичних закладах в період з 25 вересня 2017 року по 17 жовтня 2017 року. Від отриманих фізичних страждань вона пережила нервове потрясіння, в неї погіршився сон, траплятися запаморочення, не згибалися ноги та буди судоми в ногах. Також вона протягом тривалого часу відчувала головний біль, хоча до ДТП не скаржилась на нього. В зв`язку з цим вона змушена була повторно пройти курс лікування в період з 23 травня 2018 року по 02 червня 2018 року. ДТП вплинуло не лише не неї, а й на всю її сім`ю. Її син, який постраждав в ДТП, так як випав з дитячого візочка, довгий час прокидався по ночах і плакав. А найгірше для неї було те, що після повернення з лікарні син почав боятися її та не хотів їй до неї. Майже три місця довелось витратити на відновлення контакту з сином. Весь цей час вона перебувала в нервовій та психологічній напрузі, через що х чоловіком у неї почали виникати суперечки. Також у її сина виник страх перед санчатами, коляскою чи велосипедом він не хотів в них сідати, тому доводилось носити його на руках або возити на автомобілі. Для поліпшення емоційного стану дитині довелось відвідувати психолога.

Обвинувачений ОСОБА_10 вимоги за цивільним позовом потерпілої ОСОБА_4 не визнав. В поданому відзиві обвинувачений та його захисник просили відмовити в задоволенні вимог потерпілої в повному обсязі з тих підстав, що від отриманих травм потерпіла лікувалась та отримала відповідну медичну допомогу. Лише через півроку потерпіла повторно звернулась до лікарні для проходження лікування. Але медична виписка від 02 червня 2018 року не можу бути доказом наявності причинного зв`язку між діями ОСОБА_10 та негативними наслідками, які виникли через велику кількість часу. Щодо емоційного стану дитини потерпілої, сторона захисту вважає, що витяг з протоколу психологічних консультацій не може бути належним доказом наявності причинного зв`язку між подією ДТП і зверненням до психолога наприкінці травня 2018 року. До того ж, суттєвої уваги заслуговує поведінка потерпілої до моменту ДТП, яка рухалась по дорозі з порушенням правил дорожнього руху, тобто допустила грубу необережність. А це впливає на розмір відшкодування, який підлягає зменшенню в залежності від ступеня вини потерпілої. Обвинувачений також вказував на те, що сплатив на користь потерпілої від час досудового розслідування 17000,00 грн. Якщо вирахувати з них витрати на лікування (2426,41 та 2590,71 грн. відповідно), то залишок, 11982,88 грн., можна вважати сплатою на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. В своїй промові представник ОСОБА_5 посилалась на обставини, викладені у цивільному позові.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 не визнав. Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні виступив з промовою, в якій наголошував на частковій провині потерпілої у вчиненому ДТП та відсутності у потерпілої доказів прийняття ліків, рекомендованих лікарями, здійснення чоловіком потерпілої будь-якої діяльності, яку він змушений був змінити за для допомоги дружині в побуті чи догляді за дитиною. Але захисник не заперечував проти того, що потерпіла все ж таки зазнала певні фізичні і моральні страждання внаслідок ДТП.

Вислухавши пояснення учасників провадження, проаналізувавши матеріали справи, подані на обґрунтування вимог та заперечень у цивільному позові, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї стати.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею моральна шкода, якщо шкоду завдано каліцтвом, ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник наголошували на тому, що внаслідок ДТП вона зазнала моральної шкоди, яка полягає у порушенні нормального ритму життя і душевних стражданнях через ушкодження здоров`я та виниклі наслідки - часті головні болі, біль в нозі та неможливість певний час вільно пересуватися і вести активний спосіб життя; порушенні стосунків з оточуючими людьми через нервовий стан, душевних стражданнях від втрати психологічного контакту з сином, та як наслідок, великим психологічним потрясінням.

Судом було роз`яснено потерпілій ОСОБА_4 про можливість заявити клопотання про призначення судової психологічної експертизи з метою підтвердження того, що внаслідок ДТП їй були завдані моральні страждання в тому обсязі, про який вона вказала, а також визначення розміру грошової компенсації. Але потерпіла відмовилась від можливості проведення такої експертизи, просила прийняти до уваги пояснення свідків на підтвердження її стану.

Судом встановлено, що у результаті ДТП діями ОСОБА_10 потерпілій ОСОБА_4 спричинені легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, через що вона зазнала порушення нормального способу життя. Завдані ушкодження викликали для потерпілої необхідність лікуватись в умовах стаціонару, що тривало з 25 вересня 2017 року і по 17 жовтня 2017 року. Це підтверджується виписками медичних закладів № 24928 від 05 жовтня 2017 року та № 2989 від 17 жовтня 2017 року про проходження стаціонарного лікування та його завершення з позитивною динамікою. В медичних виписках вказаний перелік рекомендованих ліків та графіку їх прийому.

В судовому засіданні за ініціативою потерпілої ОСОБА_4 були допитані в якості свідків ОСОБА_14 , її рідна сестра, та ОСОБА_11 , її чоловік. Обидва свідки підтвердили суду, що більшість часу, поки ОСОБА_4 перебувала на лікуванні після ДТП, за її малолітнім сином здійснювала догляд ОСОБА_14 , а коли у її чоловіка був вільний час він забирав сина до себе. Після повернення ОСОБА_4 з лікарні її син не впізнав її та не схотів іти до неї на руки, він її почав боятися та не хотів залишатися з нею наодинці. Це дуже засмутило ОСОБА_4 , тому вона, ОСОБА_14 , тимчасово переїхала жити до сім`ї ОСОБА_15 , аби допомагати у догляді за дитиною. Небажання сина спілкуватися та залишатися з матір`ю дуже засмучувало ОСОБА_4 , вона часто від цього нервувала та впадала в істерику. Від страху дитини відмовлялась гуляти у візочку або у санках, ходити по вулиці ногами, тому доводилось носити його на руках протягом усього часу прогулянки. Також свідки пояснили суду, що певний час ОСОБА_4 за свої фізичним та психологічним станом не могла займатися побутом в квартирі, як вона це робила до аварії. Від цього вона постійно нервувала, почалися конфлікти з чоловіком.

Також свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_11 пояснили суду, що після ДТП ОСОБА_4 доволі часто скаржилась на головний біль. Аби полегшити цей біль, ОСОБА_4 за її, ОСОБА_14 , рекомендації приймала ліки анальгін, цитраморн. Але чи приймала потерпіла ліки, які були їй рекомендовані лікарями під час виписки з лікарні, свідки пояснити не змогли.

З наданої потерпілою ОСОБА_4 виписки КП «Люботинська центральна міська лікарня» № 1738 від 02 червня 2018 року вбачається, що вона перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 23 травня 2018 року по 02 червня 2018 року з причин стійкого головного болю, запаморочень, зниження пам`яті та почуття тривоги. Але доказів того, що погіршення стану здоров`я, яке змусило потерпілу звернутися за медичною допомогою, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з подією ДТП, потерпілою не надано. З іншого боку, виходячи з показань свідка ОСОБА_14 , яка є медичним працівником, не виключено, що погіршення стану здоров`я у потерпілої виникло через не дотримання рекомендацій лікарів щодо прийому ліків для підтримання позитивної динаміки лікування. Тому такий доказ з огляду на критерії достатності і достовірності судом не приймається.

З урахуванням глибини та тривалості страждань позивача, викликаних фізичним болем внаслідок завданих травм, що не могли швидко минути, пережитим стресом, викликаним страхом за власне життя і здоров`я малолітнього сина, а також порушення звичного способу життя, для відновлення якого довелось звернутися за допомогою до інших осіб, суд стягує з ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн., бо саме таку суму суд вважає доказаною, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості.

Під час досудового розслідування запобіжний захід до ОСОБА_10 не застосовувався. Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу 6800,00 грн. (Шість тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_10 на користь Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради (р/р 31412544700002 у ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 37999649, код призначення платежу 240603) витрати на лікування потерпілої ОСОБА_4 в розмірі 3784 (Три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 29 коп.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі міського відділу охорони здоров`я Люботинської міської ради Харківської області задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_10 на користь міського відділу охорони здоров`я Люботинської міської ради Харківської області (р/р 35439048254323 у ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 03293764) витрати на лікування потерпілої ОСОБА_4 в розмірі 2590 (Дві тисячі п`ятсот дев`яносто) грн. 71 коп.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольни частково.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 8000 (Вісім тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 в задоволенні відмовити.

Речовий доказ дитячий візок «Parusok», який перебуває на зберіганні у потерпілої ОСОБА_4 , вважати повернутим потерпілому.

Речовий доказ автомобіль DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває на зберіганні у обвинуваченого ОСОБА_10 , вважати повернутим обвинуваченому.

Стягнути з ОСОБА_10 судові витрати на користь держави в сумі 1144,00 грн. за проведення судової автотехнічної експертизи № 606/18 від 25 травня 2018 року (рахунок 31419544700005, отримувач УДКС України в Слобідському районі в м. Харкова, код 37999680, МФО 851011, код доходів 24060300).

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СуддяОСОБА_1