Ухвала

від 05.12.2019 по справі 630/337/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження №11кп/818/2107/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 ,

Справа № 630/337/18 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Харкові кримінальнепровадження заапеляційною скаргоюзахисника-адвоката ОСОБА_7 на вирок Люботинського міського суду Харківської області від 11 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч.1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого на посаді торгового представника в ПП «Золоте руно», ідентифікаційний № 2875015850, не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу 6800,00 грн. (шість тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради.

Стягнуто із ОСОБА_8 на користь Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради (р/р 31412544700002 у ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 37999649, код призначення платежу 240603) витрати на лікування потерпілої ОСОБА_10 в розмірі 3784 (три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 29 коп.

Задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі міського відділу охорони здоров`я Люботинської міської ради Харківської області.

Стягнуто із ОСОБА_8 на користь міського відділу охорони здоров`я Люботинської міської ради Харківської області (р/р 35439048254323 у ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 03293764) витрати на лікування потерпілої ОСОБА_10 в розмірі 2590 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто) грн. 71 коп.

Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_10 .

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Вироком встановлено, що ОСОБА_8 25 вересня 2017 року приблизно о 10:30 год., у світлий час доби та при достатній видимості, керував технічно справним автомобілем DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , і рухався з допустимою швидкістю 35 км/г по своїй смузі руху проїзної частини дороги вул. Гавенка в м. Люботин Харківської області, прямуючи зі сторони залізничного вокзалу.

Під час руху по вказаній дорозі ОСОБА_8 порушив вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду перешкоди»; та при виникненні перешкоди для руху, а саме - пішохода ОСОБА_10 , яка йшла попереду вказаного автомобіля у попутному йому напрямку по його смузі руху, ближче до її правого краю, водій ОСОБА_8 завчасно не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, внаслідок чого на своїй смузі руху, ближче до її правого краю, по вул. Гавенка, неподалік будівлі №31-А, в м. Люботин Харківської області допустив наїзд вказаного автомобіля DAEWOO LANOS на пішохода ОСОБА_10 .

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, забита рана потиличної області - в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я; закритий перелом дистального метадіафіза основної фаланги 1-го пальця лівої стопи - відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я; синці і садна лівої гомілки і стопи - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією та наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди і виражається в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив необачність, не врахував дорожню обстановку і при виникненні перешкоди для руху у вигляді пішохода ОСОБА_10 , яка йшла попереду автомобіля у попутному напрямку, водій ОСОБА_8 з моменту об`єктивної видимості вказаного пішохода завчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, внаслідок чого на своїй смузі руху проїжджої частини дороги допустив наїзд зазначеного автомобіля DAEWOO LANOS на пішохода ОСОБА_10 , що спричинило вищевказані наслідки.

Вказані дії обвинуваченого судом кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду в частині призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік.

На обґрунтування даної вимоги зазначає, що судом допущено порушення процесуального законодавства під час дослідження письмових доказів, а саме: не оголошено зміст характеристики, виданої Слобідським ВП ГУ НП в Харківській області, згідно якої ОСОБА_8 є особою, яка вживає наркотичні засоби, чим було позбавлено сторону захисту можливості спростувати недостовірну інформацію.

Крім того зазначає, що робота обвинуваченого безпосередньо пов`язана з керуванням автомобілем і позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його можливості одержувати законні доходи, поставить у скрутне матеріальне становище, а також позбавить можливості відшкодувати завдані дорожньо-транспортною пригодою збитки. Звернув увагу, що ОСОБА_8 в даний час являється єдиним годувальником родини, має малолітню дитину.

Також просить відмовити в задоволенні вимог прокурора за цивільними позовами в інтересах держави в повному обсязі з тих підстав, що у прокурора відсутні законодавчі підстави для звернення до суду з подібними вимогами. На думку захисника, з метою захисту інтересів медичних закладів, повинні звертатися до суду органи місцевого самоврядування, які здійснюють фінансування потреб лікарень.

Вирок суду першої інстанції не був оскаржений іншими учасниками кримінального провадження.

Про дату, час і місце апеляційного розгляду всі учасники кримінального провадження були завчасно та належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Проте, в судове засідання потерпіла ОСОБА_10 не з`явилася та не повідомила апеляційний суд про причини свого неприбуття, клопотань про перенесення слухання справи не заявляла, у зв`язку з чим та на підставі ч.4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведений за її відсутності.

Заслухавши доповідь головуючого судді; з`ясувавши думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника; думку захисника - адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу й просили її задовольнити; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Правова кваліфікація та обґрунтованість засудження обвинуваченого ОСОБА_8 за даним вироком учасниками розгляду не оспорюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, а саме: в частині правильності призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік та в частині правомірності задоволення цивільних позовів прокурора.

Так, вироком Люботинського міського суду Харківської області від 11 квітня 2019 року ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу 6800,00 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Загальні засади призначення покарання, визначені в ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Зокрема, санкція ч.1 ст.286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду.

Проте, як убачається з вироку місцевого суду, при призначенні покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставин за яких сталося ДТП, та обставину, яка пом`якшує покарання, суд призначив для ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі, що буде співмірним до вчиненого та достатнім для попередження вчинення ним подібних злочинів в майбутньому.

Разом з тим, приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, в тому числі характеристику з місця проживання, згідно якої ОСОБА_8 характеризується посередньо, як людина, яка вживає наркотичні засоби, а також характер дій обвинуваченого, які призвели до виникнення ДТП, суд застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Що стосується доводів захисника-адвоката ОСОБА_7 про необґрунтоване призначення обвинуваченому судом першої інстанції додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то вони є непереконливими.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання, яке в даному випадку є факультативним, суд врахував як особу обвинуваченого, так і обставини кримінального правопорушення, яке сталося внаслідок порушення ОСОБА_8 п.12.3 Правил дорожнього руху України у звичайній дорожній обстановці, а тому рішення про доцільність призначення додаткового покарання, на думку колегії суддів, є обґрунтованим.

До того ж, врахувавши сукупність усіх обставин у провадженні, суд першої інстанції призначив додаткове покарання у мінімальному розмірі, передбаченому законом України про кримінальну відповідальність, за вчинене ним кримінальне правопорушення.

При цьому доводи захисника у апеляційній скарзі про те, що робота обвинуваченого безпосередньо пов`язана з керуванням транспортним засобом, а позбавлення права керувати транспортними засобами призведе до втрати ним єдиного джерела доходу, є неспроможними, оскільки отримана обвинуваченим освіта та спеціальність за фахом «Лікар ветеринарної медицини» не пов`язані з необхідністю керування транспортними засобами, а довідка з місця роботи про те, що ОСОБА_8 працює на посаді торгівельного представника у ПП «Золоте руно» не підтверджує, що його посадові обов`язки пов`язані виключно з керуванням транспортними засобами. Водночас, суспільна небезпека від можливих наслідків порушення ним Правил дорожнього руху України значно перевищує особисті інтереси обвинуваченого.

Посилання захисника-адвоката ОСОБА_7 на порушення міським судом норм процесуального права, а саме: не оголошення змісту характеристики обвинуваченого, виданої Слобідським ВП ГУ НП в Харківській області, згідно якої ОСОБА_8 є особою, яка вживає наркотичні засоби, і яка в подальшому врахована судом під час прийняття рішення щодо застосування до нього додаткового покарання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до аудіозапису фіксування судового засідання, судом, під час дослідження даного документу, було повністю оголошено його зміст, при цьому ні обвинувачений, ні його захисник проти такого змісту заперечень не висловлювали.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік за ч.1 ст. 286 КК України. Доводи апеляційної скарги захисника не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про призначення вказаного додаткового покарання, з огляду на встановлені судом обставини, ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідків ДТП для потерпілої - тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, та з урахуванням дискреційних повноважень суду, підстав для скасування призначеного додаткового покарання, немає.

Крім того, колегією суддів ретельно перевірені доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 в частині правомірності задоволення цивільних позовів прокурора та встановлено, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що прокурор не мав законного права пред`являти цивільні позови в інтересах медичних установ, які відносяться до комунальної форми власності.

Відповідно до ч.1ст. 1206 ЦК Україниособа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Згідно з ч.3ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором заявлено два цивільні позови: один в інтересах держави в особі Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради з вимогою про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 витрат на лікування потерпілої у розмірі 3784,29 грн.; другий позов поданий інтересах держави в особі міського відділу охорони здоров`я Люботинської міської ради Харківської області з вимогою про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування потерпілої у розмірі 2590,71 грн.

Обидва позови прокурором обґрунтовані тим, що потерпіла ОСОБА_10 внаслідок отриманих 25 вересня 2017 року у ДТП тілесних ушкоджень перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладеної медичної допомоги ім. проф. А.І. Мещанінова», а також в КП «Люботинська центральна міська лікарня».

В позовних заявах, прокурор зазначив, що вищевказані витрати підлягають відшкодуванню з обвинуваченого ОСОБА_8 до місцевих бюджетів.

Однак,Департамент бюджетуі фінансівХарківської міськоїради,КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладеної медичної допомоги ім.проф. А.І. Мещанінова», а також міський відділ охорони здоров`я Люботинської міської ради Харківської області та КП «Люботинська центральна міська лікарня» Люботинської міської ради Харківської області не вжили заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення коштів на витрати лікування ОСОБА_10 , натомість звернулися з проханням, щоб цивільний позов в інтересах держави щодо стягнення зазначених коштів заявив прокурор.

Тому прокурор, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», використав свої повноваження для захисту інтересів держави й звернувся до суду з відповідними позовами.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, а також ті обставини, що внаслідок вчинення ОСОБА_8 злочину, закладом охорони здоров`я понесено витрати на лікування особи, потерпілої від злочину за рахунок бюджетних коштів, колегія суддів вважає вимоги прокурора про стягнення коштів обґрунтованими відповідно до чинного законодавства, доведеними доказами в справі й такими, що узгоджені та підтримані представниками відповідних медичних установ.

Колегія суддіввважає,що судомпершої інстанціївсебічно,повно інеупереджено дослідженіматеріали кримінальногопровадження щодовказаних цивільнихпозовів,пред`явленихпрокурором,та обґрунтовановизнано можливимзадовольнити позови,з наведеннямвідповідних мотивівприйнятого нимрішення.

З оглядуна викладене,апеляційні доводи захисника про те,що суднеправомірно задовольнив цивільні позови прокурора, є суб`єктивними та необґрунтованими й такими, що не спростовують правильність висновків суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у зв`язку з їх обґрунтованістю, мотиви, з яких були прийняті вказані рішення, докладно, логічно та переконливо викладено в оскаржуваному вироці, а доводи апеляційної скарги захисника їх не спростовують.

Судовий розгляд даного кримінального провадження проведено повно, всебічно, об`єктивно, із додержанням вимог закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, за результатами судового розгляду постановлено законне й обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим підстав для його зміни чи скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Люботинського міськогосуду Харківськоїобласті від11квітня 2019року стосовно ОСОБА_8 без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий суддя

Судді: