Ухвала

від 08.04.2019 по справі 448/272/19

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 448/272/19

Провадження № 2/448/387/19

У Х В А Л А

Іменем України

08.04.2019 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., перевіривши на відповідність вимогам ст.151 Цивільного процесуального кодексу України заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Роял Гейт про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Роял Гейт звернувся до суду із заявою, в якій із метою забезпечення його позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором безпроцентної позики №17-12-18 (поворотної фінансової допомоги) від 17.12.2018р. просить накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно, належне ОСОБА_2Я

Заяву про забезпечення позову подано заявником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Роял Гейт одночасно із пред'явленням позову до ОСОБА_2

Дослідивши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Форма та зміст заяви про забезпечення позову мають відповідати вимогам ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, її зміст не відповідає вимогам визначеним ст. 151 ЦПК України з огляду на наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Як вбачається з матеріалів поданої заяви, заявником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Роял Гейт не зазначено конкретне майно відповідача ОСОБА_2, щодо якого необхідно вжити заходи забезпечення позову. Тобто, у матеріалах заяви про забезпечення позову відсутні докази на підтвердження перебування у власності відповідача ОСОБА_2 будь якого майна, так і докази вартості вказаного майна (орієнтовної, ринкової вартості і т.і.). Зокрема, заявником не подано інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_2, які б підтверджували право власності останнього на майно.

Частина третя ст.150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Враховуючи, що заявником не вказані інші відомості, які потрібні для забезпечення позову, зокрема перелік, ціна (орієнтовна вартість) майна, на яке такий просить накласти арешт з метою забезпечення позову, суд позбавлений можливості встановити співмірність заявлених позовних вимог заходу забезпечення позову, який просить застосувати заявник.

Також заявником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Роял Гейт не викладено пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу вищенаведених норм цивільного процесу вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Що ж до вказаних у заяві заявником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Роял Гейт мотивів не застосування зустрічного забезпечення, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Так, питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Позивач не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою повивача. Позивач має лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи те, що подана ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Роял Гейт заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, то така заява за правилами ч.9 ст.153 ЦПК України підлягає поверненню заявнику, що не перешкоджає повторному її зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: повернення заяви або скарги.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.7 Закону України Про судовий збір у випадку, установленому пунктом 2 частини першої статті 7, судовий збір повертається повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до змісту п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах : Статтею 7 Закону № 3674-VI врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 7 Закону № 3674-VI "Про судовий збір"). Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом № 3674-VI); в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ.

При цьому поданий заявником платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, повертається заявнику, а до матеріалів справи приєднується належним чином посвідчена копія цього документа. Про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи. Законом № 3674-VI не передбачено граничного терміну повернення сплаченої суми судового збору.

Враховуючи вказані вище норми Закону та їх роз'яснення, вважаю, що сплачений судовий збір підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150-153, 260 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Роял Гейт про забезпечення позову - повернути заявнику.

Повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Роял Гейт судовий збір в розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень 50 коп., сплачений відповідно до квитанції №0.0.1272386817.1 від 19.02.2019 року (відправник: ТзОВ Роял Гейт , банк відправника:Приватбанк, одержувач: УК у Мостиському районі, код одержувача 37929037, банк одержувача: Казначейство України, код банку одержувача: 899998, р/р одержувача 31216206013252, призначення платежу: судовий збір.

Копію ухвали надіслати заявнику ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Роял Гейт .

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.В.Кічак

Ухвала суду набрала законної сили „__

Суддя Ю.В.Кічак