Ухвала

від 09.04.2019 по справі 924/92/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"10" квітня 2019 р. Справа № 924/92/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засіданні Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури, м. Хмільник Вінницької області в інтересах держави в особі Літинської селищної ради, смт. Літин Літинського району Вінницької області

до фізичної особи-підприємця Косована Миколи Миколайовича, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

про стягнення 84722,38 грн.

за участю представників:

прокуратури: Веселовська О.П. - за посвідченням від 18.12.2017 р. №048876

позивача: Ткачук І.Г. - за довіреністю №1 від 26.03.2019 р.

Ставнійчук О.М. - за довіреністю №2 від 23.03.2019 р.

відповідача: Ксьондзик Ю.Ю. - за довіреністю від 11.03.2019 р.

Ухвала постановляється 10.04.2019 р., оскільки 01.04.2019 р. підготовче засідання відкладалось.

У засіданні проголошено вступну і резолютивну частини ухвали.

встановив: заступник керівника Калинівської місцевої прокуратури, м. Хмільник Вінницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Літинської селищної ради, смт. Літин Літинського району Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця Косована Миколи Миколайовича, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області про стягнення на користь держави в особі Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 84722,38 грн. (за квітень - травень 2018 р.).

В обґрунтування позову зазначає, що у відповідача відсутні документи, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне відповідачу нерухоме майно, що не відповідає вимогам ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та є підставою для визначення суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю. Як на правову підставу також посилається на положення ст. ст. 13, 14, 142 Конституції України, ст. ст. 377, 1212, 1214 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 80, 83, 84, 90, 95, 120, 122, 206 Земельного кодексу України, ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 6, 10, 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що у цій справі не встановлено обставин, які би давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Літинською селищною радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій захисту майнових інтересів територіальної громади. Звернув увагу на те, що у позовній заяві прокурор в обґрунтування підстав для представництва інтересів Літинської міської ради в суді обмежився лише посиланням на те, що нею не вживались заходи представницького характеру щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів. Стверджує, що прокурором не надано будь-яких доказів відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисципліна стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органах державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Вважає, що сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. З огляду на зазначене робить висновок про недоведення необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтованість підстав звернення до суду з позовом від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, в даному випадку, прокурором не доведено своєї правомочності щодо представництва інтересів Літинської селищної ради.

Також зауважив, що позивачем здійснювався розрахунок на підставі базової вартості 1 кв. м у смт. Літин без врахування витягу з нормативно-грошової оцінки; розрахунки нормативної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_1 не містять показників витрат на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр, норм прибутку та норм капіталізації.

Крім того, відповідачем було подано клопотання (від 20.03.2019 р.) про призначення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи, вважаючи, що розрахунки нормативної грошової оцінки земельної ділянки не відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач у відповіді на відзив (від 05.04.2019 р.) зазначив, що з огляду на відсутність видатків на оплату судового збору позивач позбавлений можливості захищати свої права та інтереси в судовому порядку. Наголосив на проведенні розрахунку з урахуванням вимог законодавства, на використанні відповідачем земельної ділянки без оформлення правових відносин, затягуванні судового процесу шляхом подання клопотання про проведення експертизи.

У поясненнях (від 28.03.2019 р.) вважає клопотання відповідача про призначення експертизи безпідставним, оскільки розрахунок втрат орендної плати за земельну ділянку здійснено відповідно до закону та з урахуванням рішення ради від 14.07.2014 р. №695 «Про внесення змін в регуляторний акт про встановлення розміру орендної плати за використання земель смт. Літин». Технічна документація нормативно-грошової оцінки земель смт. Літин Вінницької області розроблена спеціалізованою організацією, значення коефіцієнта індексації встановлено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, що передбачено ст. 289 ПК України. Зауважив, що об`єктом оцінки є територія смт. Літин в цілому, а на кожну окрему ділянку надається відповідний витяг.

Прокурор у відповіді на відзив (від 05.04.2019 р.), зокрема зазначив, що нездійснення захисту інтересів держави Літинською селищною радою Літинського району Вінницької області полягає в тому, що зазначений орган місцевого самоврядування за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, всупереч цим інтересам з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати до суду не звернувся у зв`язку з тим, що бюджетом селищної ради на 2018 та 2019 роки не передбачалося видатків на сплату судового збору за подання до суду відповідної заяви. Вважає, що Літинська селищна рада не може та не бажає захищати права та законні інтереси держави, що дає правові підстави звернутись з даним позовом прокурору, який в даному випадку вважається альтернативним суб`єктом звернення до суду. Також зазначив, що розрахунок безпідставно збережених коштів здійснений відповідно до технічної документації, зокрема з урахуванням показників витрат на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр, норм прибутку та норм капіталізації.

Також у поясненнях (від 28.03.2019 р.) прокурор повідомив, що розрахунок безпідставно збережених коштів є належно обґрунтованим, здійснений відповідно до технічної документації. При цьому зауважив, що розпорядження Літинської районної державної адміністрації від 16.07.2018 р. №245 «Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» не визнано недійсним та не скасовано, що свідчить про неоспорення відповідачем розрахунку суми коштів.

Представником відповідача подано клопотання (від 10.04.2019 р.) про оголошення перерви в підготовчому засіданні та надання можливості відповідачу подати заперечення на відповідь на відзив, а також продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Заслухавши доводи представників сторін, прокурора, розглянувши подані матеріали, судом враховується таке.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що вивченням місцевою прокуратурою питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин установлено, що фізична особа-підприємець Косован М.М. використовує, починаючи з 14.09.2017 р. (дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно), без правовстановлюючих документів земельну ділянку цільового призначення - землі промисловості, площею 2,92 га, кадастровий номер 0522455100:00:001:0043, що розташована на території Літинської селищної ради за адресою: вул. Б. Хмельницького (раніше Радянська), 12, смт. Літин, Вінницька область, для несільськогосподарського використання з метою здійснення підприємницької діяльності. На вищевказаній земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі та споруди загальною площею 8234,2 кв.м. Вищенаведена земельна ділянка згідно договору оренди земельної ділянки № 5 від 19.05.2009 р. перебувала в оренді ТОВ ВКТ «Арго» (попереднього власника нерухомого майна), який припинено у зв`язку з ліквідацією вищезазначеної юридичної особи. Прокурор зазначив, що ФОП Косован М.М. набув право користування вказаною земельною ділянкою на тих самих умовах і об`ємі, що і попередній власник нерухомого майна. Стверджує, що використання відповідачем земельної ділянки без належного оформлення прав на неї та несплата місцевого податку в повному обсязі упродовж квітня-травня 2018 року - є підставою для визначення суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю. При цьому комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на засіданні 01.06.2018 р. (за участю уповноваженого представника відповідача), розглянуто лист Літинської селищної ради Літинського району щодо вирішення питання і винесення рішення щодо сплати відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки протягом двох місяців, за квітень-травень 2018 року в загальному розмірі 84722,38 грн. Акт комісії про визначення розміру збитків затверджено розпорядженням Літинської районної державної адміністрації від 16.07.2018 № 245 «Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». Однак відповідачем вищезазначені кошти Літинській селищній раді відшкодовані не були.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказав, що оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів, кожне порушення закону та несплата за використання об`єкта комунальної власності є порушенням державних інтересів. Безоплатне користування землею порушує право власника земельної ділянки на здійснення вільного користування та розпорядження нею, завдає збитки бюджету, перешкоджає створенню умов для раціонального використання й охорони земель.

Підставами для представництва інтересів держави та звернення до суду з цим позовом прокурор зазначає те, що Літинською селищною радою Літинського району Вінницької області як органом, уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах, не здійснюється захист інтересів держави, оскільки, починаючи з моменту реєстрації права власності відповідачем на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, до березня 2018 року не ініційовано питання щодо визначення суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за час використання земельної ділянки. Разом з цим, до теперішнього часу Літинська селищна рада, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, всупереч цим інтересам з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати до суду не звернулась.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Водночас, стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд бере до уваги, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

При цьому судом враховується, що Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя. При цьому суд виходить з того, що під "виключним випадком", за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З наведеного слідує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (правова позиція, викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 06.02.2019 року у справі №927/246/18).

Таким чином, законодавством встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб`єкта не може презюмуватися, як безспірне.

У якості підтвердження нездійснення позивачем захисту інтересів держави прокурор посилається на листи №02.15/84 та № 02.15/85 від 11.02.2019 р., в яких зазначено, що Літинська селищна рада не зверталася до суду з позовною заявою до ФОП Косована М.М. про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю за період з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р. в сумі 84722,38 грн. у зв`язку з тим, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи місцевого самоврядування звільняються від сплати судового збору лише за подання заяви про визнання спадщини відумерлою. Разом з цим, бюджетом селищної ради на 2018 та 2019 роки не передбачалося видатків на сплату судового збору за подання до суду відповідної заяви. Питання щодо включення до місцевого бюджету на 2019 рік видатків на сплату судового збору на розгляд сесії Літинської селищної ради не виносилося та відповідне рішення не приймалося.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

З наявних матеріалів справи убачається, що листи позивача №02.15/84 та № 02.15/85 від 11.02.2019 р., на які посилається прокурор у підтвердження наявності підстав представництва інтересів держави в особі позивача, отримані прокурором уже після звернення до суду з цим позовом (26.01.2019 р.), а тому не могли бути підставою для висновку прокурора про нездійснення чи неналежне здійснення позивачем заходів із захисту зазначених у позові інтересів держави та, відповідно, наявність підстав для представництва.

При цьому суд зауважує, що відсутність коштів в бюджеті ради на 2018, 2019 роки на сплату судового збору за подання відповідного позову не може свідчити про невиконання або неналежне виконання Літинською селищною радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади, враховуючи також наявність в ради компетенції щодо внесення змін до місцевого бюджету (п. 23 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") з метою включення до його складу відповідних видатків. Долучені до матеріалів справи вищезазначені листи позивача не можуть бути доказом неналежного здіснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Так, згідно зі ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону (ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Суд зауважує, що сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів. Прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Будь-яких доказів наявності вищенаведених обставин невиконання чи неналежного виконання службових обов`язків тими чи іншими особами суду не подано.

Суд відзначає, що прокурором не доведено наявності обставин, які об`єктивно перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів позивачем особисто.

Навпаки, обставини справи свідчать про вжиття позивачем заходів з метою приведення правовідносин з відповідачем у відповідність до вимог чинного законодавства. Зокрема, позивач звернувся до відповідача з листом від 16.11.2017 р. №104 з проханням негайно розпочати оформлення документів на право користування земельною ділянкою та здійснення державної реєстрації права на цю ділянку. Також позивачем направлено лист від 23.05.2018 р. №260 комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, в якому просила розглянути питання і винести рішення щодо сплати орендної плати за земельну ділянку відповідачем (з доданням розрахунку витрат за квітень та травень 2018 р. в сумі 84722,38 грн.).

Тобто сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного періоду не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту відповідних інтересів та не є виключним випадком для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Крім того, враховуючи вищенаведене та позицію Літинської селищної ради, зазначену у відповіді на відзив щодо підтримання позовних вимог та вчинення останньою дій щодо визначення суми збитків, суд критично оцінює доводи прокурора про неможливість та небажання ради здійснювати функції щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому прокурор, враховуючи положення Конституції України, рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи, не може підміняти позивача щодо звернення з позовом до суду в зв`язку з відсутністю в останнього коштів саме на подання такого позову до суду.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за належне позовну заяву заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури, м. Хмільник Вінницької області в інтересах держави в особі Літинської селищної ради, смт. Літин Літинського району Вінницької області до фізичної особи-підприємця Косована Миколи Миколайовича, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області про стягнення 84722,38 грн. залишити без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із залишенням позову без розгляду клопотання відповідача (від 20.03.2019 р.) про призначення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи, (від 10.04.2019 р.) про оголошення перерви в підготовчому засіданні та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів судом залишаються без розгляду.

Керуючись ст. ст. 185, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури, м. Хмільник Вінницької області в інтересах держави в особі Літинської селищної ради, смт. Літин Літинського району Вінницької області до фізичної особи-підприємця Косована Миколи Миколайовича, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 84722,38 грн. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 10.04.2019 р.

Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повний текст ухвали складено 12.04.2019 р.

СуддяВ.В. Виноградова

Віддрук. 6 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (22300, Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Соборна, 32), 3 - відповідачу (32300, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Шевченка, 9, кв. 76), 4 - Калинівській місцевій прокуратурі (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. В. Нестерчука, 39), 5 - заступнику керівника Калинівської місцевої прокуратури (22000, Вінницька область, м. Хмільник, вул. Пушкіна, 34), 6 - прокуратурі Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3). Всім рек. з пов. про вруч.