Рішення

від 11.04.2019 по справі 927/106/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/106/19 Господарським судом Чернігівської області у складі судді Фетисової І.А.

за участю секретаря судового засідання Рослого В.В.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/106/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙ-ТРАНС»

АДРЕСА_1, 79015

Третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:

Приватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна»

01054, Україна, м. Київ, вул. Воровського, 33

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРТРАНС»

вул. Михайло - Коцюбинське шосе, 1А/2, м. Чернігів, 14011

Перша третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2

34500, АДРЕСА_2

Друга третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша"

03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30, код

про стягнення 105285,92 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 адвокат

від відповідача: ОСОБА_4 адвокат

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

від першої третьої особи на стороні відповідача:не з'явився

від другої третьої особи на стороні відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЙ-ТРАНС» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРТРАНС» про стягнення 185825,67 грн вартості завданих збитків.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 927/106/19 та розгляд справи по суті призначено на 21.03.2019 на 09:30 год.

До початку судового засідання 25.02.2019 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 20.02.2019. В заяві повідомлено, що 8 вересня 2018 року відповідач одержав від позивача заявку на перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 2018-2815.1 за маршрутом Recy (Франція) - м. Київ (Україна). Обумовлена вартість перевезення склала 77 264,00 грн. Вантаж - алкогольні напої. В заявці зазначено обов'язкова наявність СМК страхування з вказанням в переліку вантажів, які перевозяться - алкогольні напої.

Міжнародне перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом Вольво, державний номерний знак «СВ 4415 ВМ» із напівпричепом рефрижератор державний реєстраційний номер «СВ 6491 ХР» . Перевезення вантажу здійснювалось із використанням наступних товаросупровідних документів: міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № б/н від « 04» жовтня 2018 р.; рахунку (інвойсу) на вантаж № 560446735 « 04» жовтня 2018 р.; Позивач вчасно та в повній мірі відповідно до умов заявки виконав завантаження вантажу, що підтверджується: міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № б/н від 04.10.2018 року; інвойсу на вантаж № 560446735 « 04» жовтня 2018 року; пакувальними листами. Відповідно до заявки на перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 2018- 2815.1 та п. 3.9, розділу 3 договору перевезення вантажу від 03.08.2018 року «Перевізник забезпечує збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його у пункті призначення вантажоотримувачу зазначеного у товаро-транспортній накладній (СМR, ТТН)» , п. 3.15 розділу 3 договору перевезення вантажу від 03.08.2018 року «Перевізник несе відповідальність за вантаж у повному обсязі з моменту завантаження і до моменту його вивантаження» . 9 жовтня 2018 року під час перебування автомобіля на платній стоянці TIR ParkingДалос ОСОБА_5 (м. Сарни) водій виявив зламаний замок та пломбу рефрижератора (СВ6419ХР), деяка частина товару була викрадена. Виявлену недостачу було зафіксовано Актом прийому - передачі продукції № 12/10 від 12 жовтня 2018 року та зроблений відповідний запис у СМК № б/н від 04.10.2018 року. Сума та кількість недостачі згідно розрахунку становить 538 467,84 грн. Про даний випадок ТзОВ «Бей-Транс» сповістило у страхову компанію, в якій згідно Договору добровільного страхування відповідальності транспортного оператора (ЕКСПЕДИТОРА) № 642000523.18 від 19.01.2018 року застрахованою є відповідальність ТзОВ «Бей-Транс» при здійсненні операцій з міжнародного експедирування автомобільним транспортом. Відповідно до умов договору страхування відповідальності транспортного оператора (ЕКСПЕДИТОРА), страхова компанія поризикам Експедитора виплатила страхове відшкодування в розмірі 199 344,17 грн за мінусом франшизи. Факт отримання страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням №9067 від 22.12.2018 року. 12 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ІМПОРТУ» виставив претензію № 125 на Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЙ-ТРАНС» за компенсацію завданих збитків у розмірі 538 467,84 грн, яку Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЙ-ТРАНС» оплатили і компенсували завдані збитки, що підтверджується платіжними дорученнями № 616 від 04.12.2018 року, № 272 від 13.12.2018 року, № 671 від 21.12.2018 року, № 676 від 21.12.2018 року. Відповідно до п. 7.3.2 Договору перевезення вантажу від 03.08.2018 року погодженого та підписаного з сторони Відповідача «Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу з моменту завантаження і до моменту розвантаження автомобіля» . Згідно п. 7.3.5 Договору «У випадку повної або часткової втрати або пошкодження вантажу, які виникли в проміжок часу між отриманням вантажу та його передачею Вантажоотримувачу, Перевізник відшкодовує Експедитору суму, еквівалентну вартості втраченого або ушкодженого вантажу, яка вказана у калькуляції або претензії чи зазначена у СМR або ТТН, а також підтверджується Актом приймання з підписами, посадами і П.І.Б. осіб, у присутності яких проходило приймання вантажу, у т.ч. з підписом або без підпису водія» . Таким чином залишкова сума збитків складає різниця від загальної суми збитків 538 467, 84 грн та виплати страховою компанією страхового відшкодування 199 344,17 грн, а саме339123,67 грн. З метою врегулювання даної ситуації позивач звернувся до відповідача з претензією № Вих. № 979 від 27.12.2018 року про компенсацію даних збитків, однак дана претензія залишена відповідачем без компенсації, відповідач відмовив у задоволенні претензії та повідомив, що робить все можливе згідно чинного законодавства, щоб врегулювати дане питання. Дана претензія так і не була компенсована.

З метою врегулювання даної ситуації позивач звернувся до відповідача 24.01.2019 року з Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог Вих. № 1117 від 24.01.2019 року та повідомив про те, що відповідно до ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України інформує, що 30.01.2019 року буде проведено зарахування зустрічних однорідних вимог із ТОВ «СІВЕРТРАНС» згідно Договору перевезення вантажу від 03.08.2018 року. На підставі Договору перевезення вантажу від 03.08.2018р. заборгованість ТОВ «СІВЕРТРАНС» перед ТОВ «Бей-Транс» склала 339 123, 67 грн, а у ТОВ «Бей-Транс» заборгованість перед ТОВ «СІВЕРТРАНС» згідно Договору перевезення вантажу від 03.08.2018 року, рахунку № 2086 від 12.10.2018 року та рахунку № 2211 від 31.10.2018 року склала 154 298,00 грн. Після звернення 04.02.2019 року позивача до суду, відповідач 13.02.2019 року відшкодував 79 539,75 грн. Сума заборгованості ТОВ «СІВЕРТРАНС» перед ТОВ «Бей-Транс» після зарахування заборгованості згідно Договору перевезення вантажу від 03.08.2018 року та оплати 13.02.2019 року становить 105 285,92 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а це судові витрати у сумі 68 481,00 грн, з яких 5088,00 грн, являє собою судовий збір сплачений за подання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області, а також витрати у розмірі 63 393,00 грн. на оплату правової (правничої) допомоги адвоката відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 18/01/2019 від 18.01.2019 року.

Інші додаткові витрати, які очікує понести позивач, будуть залежати від кількості судових засідань, а також від обсягу вчинення інших процесуальних дій в яких прийматиме участь Адвокат позивача, які пов'язані з розглядом судової справи. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача вартість завданих збитків 105 285,92 грн, витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі 5088,00 грн покласти на відповідача, витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 63393,00 грн покласти на відповідача.

До початку судового засідання відповідачем надано відзив на позов № 04/03-2019 від 04.03.2019, в якому повідомив про невизнання позовних вимог. 03 серпня 2018 року позивач - «експедитор» уклав договір перевезення вантажу з відповідачем - «перевізник» . Згідно п.1 договору перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому Експедитором вантаж до пункту призначення у встановлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі. Експедитор за дорученням свого Клієнта зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Пункт 2.1 договору визначає, що перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці та відпочинку (Е8ТК), Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), Європейської угоди про перевезення вантажів, які швидко псуються (в країнах транзиту, на території яких сторони повинні їх виконувати). Пункт 2.2 договору визначає, що на кожне перевезення оформлюється Заявка яка складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою Експедитора і передається Перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку або електронною поштою (сканована копія), яка є невід'ємною частиною договору. Позивачем було подано до відповідача заявку на перевезення вантажу № 2018- 2815.1 від 29.09.2018 р. у міжнародному сполученні за маршрутом Recy (Франція) - м. Київ (Україна). Вартість перевезення склала - 77264,00 грн. Вантаж: алкогольні напої, вартість інвойсу 281 тис. євро. Номер автомобіля: НОМЕР_1/СВ6491ХР. Водій - ОСОБА_6. Адреса завантаження і адреса замитнення: ParkindustrielRecy 51520 Recy (Франція). Митний перехід: Ягодин/Dorohusk. Адреса розмитнення: ТОВ «РЛЦ» Київська обл., Броварський р-н, Траса М-01/Е-95, с. Дмитрово, вул. Гоголівська 2. Адреса розвантаження: ТОВ «ОСОБА_7 Імпорту» , м. Київ, вул. Автопаркова, 7. Відповідно до абзацу III п.3.5 договору перевізник зобов'язаний провести інструктаж водіїв і повідомити їх про їхні обов'язки, зокрема, здійснювати відстої і зупинки у спеціально відведених місцях. Зупинка транспортних засобів як у денний так і нічний час, тільки на спеціальних стоянках, які охороняються. Як визнає позивач, у позовній заяві по даній справі, 09 жовтня 2018 р. під час перебування автомобіля на платній стоянці TIR Parking ОСОБА_5 (м. Сарни) водій відповідача виявив зламаний замок та пломбу рефрижератора, деяка частина товару була викрадена. Дійсно, під час виконання вказаної вище Заявки, та з метою дотримання зазначеної норми Договору в ніч з 08 на 09 жовтня 2018 р. транспортний засіб відповідача в'їхав на платну автостоянку TIR під охороною, адресом: м. Сарни, вул. Варшавська 6Г, що підтверджується квитанцією №353 від 09.10.2018 р. І під час перебування автомобіля на вказаній платній стоянці 09 жовтня 2018 р. водій відповідача виявив зламаний замок та пломбу рефрижератора, та виявив нестачу вантажу. Як вбачається з квитанції №353 від 09.10.2018 р. вона видана ОСОБА_1 - особою підприємцем ОСОБА_2. Отже, між відповідачем та ОСОБА_1 - особою підприємцем ОСОБА_2 (34500, АДРЕСА_2; РНКОПП - НОМЕР_2) було укладено договір зберігання. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.І ст. 936 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 977 Цивільного кодексу України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном). Відповідно до ч.1 ст.942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Актом приймання - передачі продукції № 12/10 від 12 жовтня 2018 р. зафіксовано недостачу товару. За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції. Згідно з листом № 72/14-612/1-1559 від 16.05.2007 Міністерства закордонних справ України "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" вищевказана конвенція набрала чинності для України 17.05.2007. Згідно з ч. 1 ст. 1 Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Враховуючи той факт, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, вважаємо, що на спірні правовідносини в повній мірі поширюються положення Конвенції. Аналогічної позиції, щодо застосування положень Конвенції до даних правовідносин, дотримується і позивач, наприклад на стр.4 заяви останнього про уточнення позовних вимог від 20.02.2019 р. по даній справі. Більш того, з урахуванням положень ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції, які мають пріоритет над нормами, передбаченими законодавством України. За змістом ст. 17 Конвенції Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Відповідно до пункту 1 ст. 23 Конвенції, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Пунктом 3 ст. 23 Конвенції визначено що розмір відшкодування не може перевищувати 833 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто. Виходячи з п. 7 ст. 23 Конвенції, розрахунковою одиницею, зазначеною в цій Конвенції є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в пункті 3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену Сторонами. Виражена в спеціальних правах запозичення вартість національної валюти Держави, яка є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується згідно з методом оцінки, що застосовується Міжнародним валютним фондом станом на відповідну дату до своїх операцій та угод. Відповідно до Закону України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій" №2402-ХІІ від 03.06.1992 р. Україна є членом Міжнародного валютного фонду. Статтею 24 Конвенції передбачено, що відправник може декларувати у накладній, при умові оплати встановленої за договором сторін надбавки до провізної плати, вартість вантажу, що перевищує розмір відшкодування визначений п. З ст. 23 Конвенції, і в такому випадку декларована сума замінює встановлену межу відшкодування. Отже, обов'язковими умовами для покладення на перевізника відповідальності за пошкодження (втрату) вантажу, що перевищує розмір відшкодування визначений п. 3 ст. 23 Конвенції, необхідна наявність у сукупності таких умов: 1. задекларована вартість вантажу, що перевищує ліміт або спеціальний відсоток при доставці; 2. сплачено встановлену по спільному погодженню надбавку до провізного платежу. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, по даній справі, сторонами у визначеному порядку не було узгоджено надбавки до провізної плати, доказів сплати перевізнику надбавки до провізної плати позивач не надав, тому відсутні підстави для вимоги позивача, щодо відшкодування збитків без урахування вимог п. 3 ст. 23 Конвенції. Таким чином Конвенцією встановлено обмежену відповідальність перевізника за втрату вантажу під час здійснення перевезення, виходячи з 8,33 розрахункових, одиниць (SDR) за кілограм відсутньої ваги брутто. Згідно Міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) б/н від 04.10.2018 р. автомобіль було завантажено в Recy (Франція). Загальна вага вкраденого вантажу становить 711,47 кг. Отже сума збитків, що підлягає компенсації, з урахуванням вище наведеного, становить 711,47 кг*8,33 SDR*(на дату прийняття вантажу 04.10.2018 р. - курс 39,455997) = 233837,746 грн. 03 жовтня 2018 року між ПрАТ „СК „Перша" та відповідачем було укладено Договір добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом № 12- 01.25.18.00187 (СМR, СМR.+ТТН)/ Предметом Договору страхування є майнові інтереси, пов'язані з виникненням обов'язку Страхувальника відшкодувати шкоду, що виникла по застрахованих ризиках внаслідок події, визнаної страховим випадком при здійсненні міжнародних перевезень. Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач звернувся до страхової компанії. Відповідно до ст. 23 Конвенції, п.7.5. Договору страхування, Страховою компанією ІІрАТ „СК „Перша" складено страховий акт № ЦМ - 18 - 1356 від 17.01.2019 р., яким видано страховим випадком обставини втрати частини вантажу - 09.10.2018 р., та визначено розмір та порядок виплати страхового відшкодування: п. А) вартість По 8.33 ХДР - 711,47 кг. = 2315 53,49 грн. розмір збитку; п. Е) франшиза = 159494,41 грн.; розмір страхового відшкодування 720 59,08 грн. (231583,49 грн. « -» 159494,41 грн.). 31.01.2019 р. відповідач отримав на свій рахунок 72089,08 грн. страхового відшкодування згідно страхового акту № ЦМ - 18 - 1356 від 17.01.2019 р. (що підтверджується випискою по рахунку відповідача станом на 31.01.2019 р.). Згідно листа від 24.01.2019 р., акта б/н про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2019 р., заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №1117 від 24.01.2019 р., в односторонньому порядку, позивач свою заборгованість перед відповідачем, за надані послуги зперевезення вантажів в розмірі 154298,00 грн. зарахував зустрічні однорідні вимоги в рахунок погашення збитків, які виникли в зв'язку з виконанням Договору. Враховуючи вищевикладене та спираючись на наведені вище норми чинного законодавства України, сума збитку, який підлягає компенсації відповідача перед позивачем складає: 233837,746 грн. « -» 154298,00 ґрн. = 79539,746 грн., які перераховані 13 лютого 2019 р. на рахунок позивача згідно платіжних доручень № 604 та № 605 від 13 лютого 2019 р., що визнає і сам позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог від 20.02.2019 р. по даній справі. Після перерахування 79539,746 грн. на рахунок позивача вважаємо, що будь-яка заборгованість відповідача перед позивачем відсутня. Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 63393,00 грн. відповідач вважає дану суму такою, що в будь - якому випадку не відповідає вимогам ч. 4, ст. 126 ГПК України, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Однак, заявлений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає заданим критеріям складності справи, витраченим часом адвоката на виконання покладених договором робіт, обсягом послуг та результат вирішення справи жодним чином не впливав на репутацію позивача та відсутній будь-який публічний інтерес до справи. Звертаємо увагу суду, що обов'язковою умовою для відшкодування витрат на правову допомогу є наявність належних доказів, що послуги були надані саме адвокатом і кошти сплачені саме адвокату. В позовній заяві вказано попередній (орієнтований) розрахунок сум витрат позивача, в якому зазначено, правова допомога - підготовка заяв та запитів до Сарненського відділу поліції ГУНІПу Рівненській обл., отримання інформації про хід розслідування кримінального провадження №12018180200001069. Однак, до позовної заяви не надано жодного адвокатського запиту від адвоката позивача чи відповіді адресованою останньому на його запити. Так само, відсутні в матеріалах позовної заяви, платіжне доручення або інший документ, який підтверджує сплату відповідних послуг позивачем його адвокату. До відзиву додано страховий акт, договір, виписку по рахунку, платіжні доручення, відповідь на запит, квитанція, відповідь, роздруківка з ЄДРПОУ, копія претензії, докази направлення позивачу.

До початку судового засідання 11.03.2019 відповідачем подано заяву № 07/03-2019 від 04.03.2019. Заява обґрунтована вимогами статей 50, 51 ГПК України та обгрунтована необхідністю залучення до участі у справі ОСОБА_1 - особу підприємця ОСОБА_2 (34500, АДРЕСА_2; РНКОПП - НОМЕР_2), в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та виступає на боці відповідача по господарській справі № 927/106/19 та постановити з цього приводу ухвалу. До заяви додано докази направлення ФОП ОСОБА_2

До початку судового засідання 11.03.2019 відповідачем подано заяву № 05/03-2019 від 04.03.2019. Заява обґрунтована вимогами статей 50, 51 ГПК України та обгрунтована необхідністю залучення до участі у справі ПрАТ "СК "Перша" (03150, м. Київ. вул. Фізкультурна, 30), вважаємо за необхідне та просимо суд залучити до участі в справі ПрАТ "СК "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, 30, код ЄДРПОУ 31681672) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та виступає на боці відповідача по господарській справі № 927/106/19 та постановити з цього приводу ухвалу. Додано докази надіслання заяви ПрАТ «СК «Перша» .

До початку судового засідання 11.03.2019 відповідачем подано заяву № 06/03-2019 від 04.03.2019. Заява обґрунтована вимогами статей 50,51 ГПК України та обгрунтована необхідністю залучення до участі у справі ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» (01054, Україна, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602), в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та виступає на боці позивача по господарській справі № 927/106/19 та постановити з цього приводу ухвалу. Додано копію претензію та докази надіслання заяви ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» .

Відповідачем доведено позицію по необхідності залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, позивач заперечував заявлені клопотання.

Судом задоволено заяви відповідача про залучення третіх осіб, 21.03.2019 ухвалою Господарського суду Чернігівської області залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 особу - підприємця ОСОБА_2 (34500, АДРЕСА_2; РНКОПП - НОМЕР_2), залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачаПриватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30, код ЄДРПОУ 31681672), залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачаПриватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна» (01054, Україна, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602), відкладено розгляд справи по суті на 04 квітня 2019 на 09:30 год.

Третьою особою на стороні відповідача ПрАТ Страхова компанія Перша до початку судового засідання 02.04.2019 подано письмові пояснення, в яких повідомлено 03.10.2018 між ПрАТ Страхова компанія Перша та ТОВ СІВЕРТРАНС укладено договір добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (CMR, CMR+TTN) № 12-01.25.18.00187. Відповідно до п. 1.1 договору страховим випадком визнається крадіжка вантажу, що перевозиться, на стоянці під охороною, за умови що стоянка тривала більше 1 години. 11.10.2018 ПрАТ Страхова компанія Перша отримала повідомлення про подію за договором страхування. Повідомлено що в ніч з 08 на 09 жовтня 2018 під час перебування транспортного засобу, який належить ТОВ СІВЕРТРАНС на стоянці TIR ParkingДалос ОСОБА_5 (м. Сарни) було скоєно крадіжку вантажу. 17.10.2018 ПрАТ Страхова компанія Перша було відкрито страхову справу за вказаною подією, про що було повідомлено страхувальника та витребувано додаткові документи, які було вчасно надано страхувальником. Оскільки TIR ParkingДалос ОСОБА_5 є стоянкою під постійною охороною та перебування транспортного засобу, який належить ТОВ СІВЕРТРАНС на вказаній стоянці тривало більше ніж одна година, ПрАТ Страхова компанія Перша визнало подію страховим випадком. 16.01.2019 страхова компанія отримала заяву про виплату страхового відшкодування. Відповідно до пункту 1.3 Договору страхування страховим ризиком А визнається відповідальність за вантаж - відповідальність за збитки, заподіяні власникові вантажу у результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження або нестачі вантажу під час перевезення. Відповідно до пункту 7.5.1 Договору страхування (визначення розміру збитків за ризиком А) ліміт відповідальності за 1 кг брутто втраченого, пошкодженого або зіпсованого вантажу відповідно статті 23 Конвенції КДПВ складає 8.33SDR, якщо розмір збитків не перевищує інвойсної вартості втраченого, пошкодженого або зіпсованого вантажу. У пункті 3 Договору між Страхувальником та Страховиком встановлюється загальна франшиза за одним страховим випадком у розмірі 3 000,00 EUR, та спеціальна франшиза за одним страховим випадком у розмірі 5 000,00 EUR. Відповідно до пункту 12.2 Договору спеціальні франшизи застосовуються, окрім інших випадків, до алкогольних виробів, а також для випадків крадіжки.На підставі наданих Страхувальником документів, а також Звіту № 549 про проведені інспекційні роботи ( Определение размера материального ущерба, нанесенного грузополучателюООО ОСОБА_8 Импорта , вследствие кражи товара - алкогольных напитков - вино виноградное, натуральное, игристое с фактической концентрацией спирта не более 13% в стеклянных бутылках, во время транспортировки груза транспортним оператором ООО Бей-Транс из Франции ) від 16 жовтня 2018 року, ПрАТ СК Перша було зроблено розрахунок страхового платежу та складено страховий акт № ЦМ-18-1356 від 17 січня 2019 року. Розрахунок страхового відшкодування здійснювався наступний чином:Відповідно до Звіту № 549 загальна вага брутто усього недостатнього товару у кількості 75 коробів, які вміщують 687 пляшок з шампанським, становить 711,47 кг;Ліміт відповідальності за 1 кг брутто втраченого вантажу складає 8,33 SDR; Курс SDR (одиниця прав запозичення, визнана Міжнародним Валютним Фондом) на дату втрату вантажу (09 жовтня 2018 року) становить 39,075366грн.Таким чином, вартість втраченого товару за даним страховим випадком становить:(8,33 * 39,075366 = 325,50 грн)325,50* 711,47 = 231583,49 грн. Суму страхового відшкодування за даним страховим випадком було визначено наступнимчином:5 000,00 EUR (спеціальна франшиза) * 31,898883 (курс EUR до гривні на дату складання страхового акту 17.01.2019) = 159 494,41 грн.231 583,49 грн. - 159 494,41 грн = 72 089,08 грн.31 січня 2019 року ПрАТ СК Перша було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 72 089,08 грн на рахунок Страхувальника ТОВ СІВЕРТРАНС і, таким чином, було виконано свій обов'язок за Договором № 12-01.25.18.00187 своєчасно і в повному обсязі. Додано копію довіреності, копію платіжного доручення, копію договору, копію страхового акту, копії фотографій стоянки, копію заяви, копію повідомлення, докази направлення сторонам.

Представником позивача в судовому засіданні 04.04.2019 надано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви третім особи, витяг ЄДРПОУ, читаємо копію CMR, яке задоволено судом .

04.04.2019 Господарським судом Чернігівської області оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 927/106/19 до 11.04.2019 на 12:00 год. Направлено ухвалу повідомлення третім особам на стороні позивача та першій третій особі на стороні відповідача.

Ухвала суду від 21.03.2019 направлена першій третій особі на стороні відповідача що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2 адресою повернулась на адресу суду 34500, АДРЕСА_2 повернулась на адресу суду за не запитом , інші треті особи повідомлені належним чином.

Інші заяви та клопотання від сторін та третіх осіб не надходили.

В судове засідання 11.04.2019 з'явились представники позивача та відповідача.

На момент проведення судового засідання, позивачем відповідь на відзив не надано. Позивачем 11.04.2019 до початку судового засідання надана заява про долучення доказів, а саме попередній інвойс №9008182190 від 11.09.2018, декларація МД-2, акт приймання передачі правової допомоги, платіжні доручення про оплату 5000 грн. правової допомоги.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Треті особи своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, відповіді на відзив на позовну заяву у встановлений судом строк позивачем не надано, заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

В судовому засіданні 11.04.2019 судом здійснено розгляд справи по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, роз'яснено порядок та строк оскарження рішення, дату складання повного тексту рішення.

Розглянувши подані документи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд встановив:

Прийняти до розгляду подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, яка розцінюється судом як зменшення позовних вимог, яка подана відповідно до вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Заява позивача , подана суду 11.04.2019 року , про долучення доказів та подані докази, фактично подані позивачем після встановленого строку на подання доказів, не містить обґрунтування неможливості подання таких доказів вчасно, не вказано й причин відсутності залежності позивача в поданні таких доказів. Окрім того, заява та подані докази не направлені відповідачу та третім особам. Наведене свідчить про порушення позивачем процесуальних правил подання доказів за приписами ст.80 ГПК України. А тому , такі докази судом не приймаються й не беруться до уваги.

03.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю БЕЙ-ТРАНС (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю СІВЕРТРАНС (перевізник) укладено договір перевезення вантажу.

Відповідно до умов договору перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому експедитором вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі експедитор за дорученням свого клієнта зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену дату сторони виконують свої зобов'язання на підставі даного договору і заявки на перевезення експедитор діє за дорученням і за рахунок клієнта, з яким в нього укладений договір доручення на надання транспортно-експедиторських послуг або інші договори. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту прийняття вантажу і до моменту вивантаження.

Відповідно до п. 2.1 договору перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, Європейської угоди про перевезення вантажів, які швидко псуються.

Відповідно до п. 2.2 договору на кожне перевезення оформляється заявка, яка складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку або електронною поштою та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.3 договору обов'язок перевізника забезпечити страхування цивільної відповідальності перед третіми особами, CMR страхування відповідальності авто перевізника (наявність діючого поліса по страхуванню відповідальності, передбаченого Конвенцією CMR / Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів на суму не менше суми вартості вантажу, який перевозиться. При необхідності та за домовленістю сторін перевізник може здійснювати страхування, митне оформлення вантажу та інші формальності в процесі й ого перевезення. При виникненні страхового випадку перевізник зобов'язаний негайно в письмовому вигляді повідомити експедитора, а також вислати по факсу або електронною поштою копію заяви про настання страхового випадку, направленої в страхову компанію.

Відповідно до п. 3.9 договору перевізник зобов'язаний забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення вантажоотримувачу зазначеному в товарно-транспортній накладній (CMR,TTH).

Відповідно до п. 3.13 договору перевізник зобов'язаний забезпечити зупинку транспортних засобів, що перевозять вантажі, як у денний так і в нічний час, тільки на спеціальних стоянках, які охороняються. Під зупинкою мається на увазі припинення руху транспортного засобу тривалістю більше однієї години, якщо таке припинення не викликано несправністю транспортного засобу та/або іншими непередбачуваними обставинами.

Відповідно до п. 3.15 договору перевізник несе відповідальність за вантаж у повному обсязі з моменту завантаження і до моменту його вивантаження.

Відповідно до п. 7.1.4 договору усі питання, пов'язані з відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань і не урегульовані в даному договорі, вирішуються відповідно до законодавства України і міжнародних нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 7.3.2 договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу з моменту завантаження і до моменту розвантаження автомобіля. Сплата штрафу за запізнення на завантаження /розвантаження не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу.

У випадку повної або часткової втрати або пошкодження вантажу, які виникли в проміжок часу між отриманням вантажу та його передачею вантажоотримувачу, перевізник відшкодовує експедитору суму, еквівалентну вартості втраченого або пошкодженого вантажу, яка вказана у калькуляції або претензії чи зазначена у CMR або ТТН, а також підтверджується актом приймання з підписами, посадами і ПІБ осіб, у присутності яких проходило приймання вантажу у т.ч. з підписом або без підпису водія (пункт 7.3.5 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року, після чого договір буде автоматично продовжуватись з року в рік, якщо жодна з сторін письмово не заявить про свої наміри припинити його дію за 30 днів до прогнозованого закінчення дії договору.

Відповідачем було отримано заявку позивача № 2018-2815.1 на перевезення вантажу від 28.09.2018 у міжнародному сполученні за маршрутом Несу (Франція) - м. Київ (Україна). Вартість перевезення склала - 77264,00 грн. Вантаж: алкогольні напої, вартість інвойсу 281 тис. євро. Номер автомобіля: НОМЕР_1/ причепу СВ6491ХР. Водій - ОСОБА_6. Адреса завантаження і адреса замитнення: ParkindustrielRecy 51520 Recy (Франція). Митний перехід: Ягодин/Dorohusk. Адреса розмитнення: ТОВ «РЛЦ» Київська обл., Броварський р-н, Трасса М-01/Е-95, с. Дмитрово, вул. Гоголівська 2. Адреса розвантаження: ТОВ «ОСОБА_7 Імпорту» , м. Київ, вул. Автопаркова 7.

Факт виконання перевізником (відповідачем) свого зобов'язання, а саме надання послуг перевезення по заявці № 2018 -2815.1 від 28.09.18 підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 04.10.2018 та актом надання послуг № 2086 від 12.10.2018 на суму 77264 грн, підписаного позивачем та відповідачем.

Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 04.10.2018 містить в пункті 5 Документи, які додаються посилання на invoice number НОМЕР_3. Позивачем додано до CMR від 04.10.2018 інвойс № 560446735. Таким чином, номера інвойсів доданих до матеріалів справи із зазначеними в CMR не співпадають.

В судовому засіданні представник позивача усно повідомив, що invoice number НОМЕР_3 є попереднім документим, який в подальшому був складений відправником за № 560446735.

Відповідачем було виставлено рахунок на оплату транспортних послуг № 2086 від 12.10.2018 на суму 77264 грн.

12.10.2018 ТОВ ОСОБА_7 дім імпорту (отримувач вантажу) було складено акт приймання-передачі продукції № 12/10 від 12.10.2018, яким було встановлено нестачу товару, що перевозився згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 04.10.2018. Акт підписано представниками ТОВ ОСОБА_7 дім імпорту , Страхової компанії ІНГО Україна , Страхової компанії ПрАТ СК Перша та водієм перевізника.

Відмітка про складення акту міститься в графі 24 товарно-транспортної накладної CMR від 04.10.2018.

ТОВ ОСОБА_7 дім імпорту було здійснено розрахунок завданих збитків на суму 538467,84 грн.

ТОВ ОСОБА_7 дім імпорту направлено на адресу ТОВ БЕЙ-ТРАНС претензію № 125 від 12.10.2018, в якій повідомлено що між ТОВ ОСОБА_7 дім імпорту та ТОВ Бей-Транс укладено договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом № БТ-257-0612. На виконання договору було здійснено перевезення вантажу. Приймальною комісією при прибутті автомобіля в місце доставки встановлено нестачу вантажу, що зафіксовано а акті № 12/10 від 12.10.2018 та зроблено відповідний запис у CMR від 04.10.2018. Просить протягом 14 днів з моменту отримання претензії відшкодувати збитки в сумі 538467,84 грн.

ТОВ БЕЙ-ТРАНС сплатило ТОВ ОСОБА_7 дім імпорту платіжними дорученнями № 616 від 04.12.2018 232000 грн, № 671 від 21.12.2018 - 153233, № 272 від 13.12.2018 - 153233, № 676 від 21.12.2018 - 1,84 грн, всього 538467,84 грн.

Позивачем було також направлено відповідачу претензію № 904 від 18.10.2018 про відшкодування суми збитків 538467,84 грн.

ТОВ БЕЙ-ТРАНС сповістило страхову компанію Акціонерну страхову компанію ІНГО Україна , в якій згідно договору добровільного страхування відповідальності транспортного оператора (експедитора) № 642000523.18 від 19.01.2018 застрахованою є відповідальність ТОВ БЕЙ-ТРАНС при здійсненні операцій з міжнародного експедирування автомобільним транспортом. У відповідності до висновку сюрвейера № 549 від 16.10.2018 вага вкраденого вантажу 711,47 кг*8,33 SDR ( на дату збитку). Франшиза згідно умов договору страхування складає 1000 євро (еквівалент по курсу НБУ на дату збитку складає 32239,32 грн). Таким чином сума страхового відшкодування склала 231583,49 грн - 32239,32 грн = 199344,17 грн. Факт отримання страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 9067 від 22.12.2018.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при обрахунку страхової виплати по договору страхування між позивачем та АСК ІНГО Україна застосовано обмеження страхової виплати масою втраченого вантажу.

Позивач зазначає, що таким чином залишкова сума збитків складає різницю від загальної суми збитків 538467,84 грн та виплати страховою компанією страхового відшкодування 199344,17 грн, а саме 339123,67 грн.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 979 від 27.12.2018 про відшкодування збитків в сумі 339123,67 грн.

Відповідачем надано відповідь на претензію 3 12/01-2019 від 10.01.2019, повідомлено що ним передано документи страхувальнику - ПрАТ СК Перша , відповідно до договору 3 12-01.25.18.00187 добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (CMR, CMR+ТТН). Станом на 10.01.2019 ПрАТ СК Перша розглядає матеріали для прийняття рішення про виплату та розмір виплати компенсації за викрадений вантаж. Повідомив що звернувся до суб'єкта підприємницької діяльності, що надавав послуги охоронюваної стоянки транспортних засобів ФОП ОСОБА_2

Позивач листом № 1116 від 24.01.2019 повідомив відповідача , що на підставі договору перевезення вантажу від 03.08.2018 заборгованість ТОВ СІВЕРТРАНС перед ТОВ БЕЙ-ТРАНС складає 339123,67 грн. У ТОВ БЕЙ-ТРАНС заборгованість перед ТОВ СІВЕРТРАНС згідно договору перевезення вантажу від 03.08.2018, рахунку № 2086 від 12.10.2018 та рахунку № 2210 від 30.10.2018 становить 154298 грн. Запропонував зарахувати зустрічні однорідні вимоги на підставі ст. 601 ЦК України. У випаду зарахування заборгованості та підписання акту б/н про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2019, заборгованість буде зараховано на підставі ч. 1 ст. 601 ЦК України. У випадку відмови від підписання акту б/н про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2019 з боку ТОВ СІВЕРТРАНС , зарахування боргу буде зараховане в односторонньому порядку на підставі ч. 2 ст. 601 ЦК України. Сума заборгованості ТОВ СІВЕРТРАНС перед ТОВ БЕЙ-ТРАНС після зарахування заборгованості згідно договору перевезення вантажу від 03.08.2018 становить 184825,67 грн. Просить компенсувати вказану суму. Додано акт, заяву про зарахування.

Після звернення позивача до суду відповідачем 13.02.2019 відшкодовано 79539,75 грн.

Відповідачем направлено позивачу відповідь на претензію № 22/02-2019 від 13.02.2019, повідомив що Страховою компанією ПрАТ СК Перша складено страховий акт № ЦМ-18-1356 від 17.01.2019, яким визнано страховим випадком обставини втрати вантажу - 09.10.2018 та визначено розмір та порядок виплати страхованого відшкодування. 31.01.2019 відповідач отримав суму страхового відшкодування 72089,08 грн. Вважає що сума збитку, який підлягає компенсації 233837,746 грн - 154298 грн = 79539,746 грн, які перераховані на рахунок Замовника. Вважає заборгованість відсутня.

Факти укладення договору перевезення, виконання послуг перевезення, часткової втрати вантажу перевізником, відправлення та отримання претензій, проведеного зарахування зустрічних вимог, сплати позивачем замовнику суми 538467,84 грн., сплачених сторонами сум отриманих як страхові відшкодування від страхових компаній, оплата позивачем 77264 грн. послуг перевезення відповідача, позивачем та відповідачем не заперечувались.

З наявних в матеріалах справи пояснень страховика відповідача (ПрАТ СК Перша ), договору страхування вбачається обмеження страхової виплати за п.7.5.1 лімітом відповідальності за масою втраченого вантажу ст.23 Конвенції ро договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів .

Таким чином, позивачем та відповідачем по справі, отримані страхові відшкодування обмежувались п.23 Конвенції.

Позивачем було направлено відповідачу довідку № 1140 від 20.02.2019, в якій повідомлено що після зарахування 30.01.2019 зустрічних однорідних вимог на суму 154298,00 грн згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог 3 1117.1 від 30.01.2019 та здійснених оплат на суму 72089,08 згідно платіжного доручення № 604 від 13.02.2019 на суму та на суму 7450,67 грн згідно платіжного доручення № 605 від 13.02.2019 заборгованість ТОВ СІВЕРТРАНС перед ТОВ БЕЙ-ТРАНС станом на 20.02.2019 складає 105285,92 грн.

Саме сума 105285,95 грн. є предметом заявленого позову, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Зазначені вище обставини сторонами не спростовуються. Однак, відповідач заперечує розмір відповідальності умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Конвенція).

Виходячи з умов, укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку про існування між сторонами даний договір за своєю правовою природою є договором перевезення , правове регулювання якого здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, виходячи з умов п.1 договору, позивач є експедитором до Клієнта (ТОВ ОСОБА_7 Імпорту ), а до відповідача (перевізника), Замовником послуг перевезення, який діє за дорученням свого Клієнта.

Приписами ч.1, ч.2 ст. 908 ЦК встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 року №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

Окрім того, Законом України Про приєднання України до Протоколу до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 16.10.2012 Україна приєдналась до Протоколу до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), вчиненого 5 липня 1978 року у м. Женеві.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Пунктом 2.1 договору від 03.08.2018 сторонами передбачено, що перевезення виконуються, в т. ч. відповідно до умов Конвенції. З урахуванням здійснення відповідачем автомобільного перевезення по заявці позивача від 28.09.2018 маршрутом Франція-Україна, суд вважає правомірним посилання відповідача на застосування умов Конвенції.

А тому, з огляду на умови договору перевезення вантажу від 03.08.2018 та враховуючи, що обставини цього спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України №57-V від 01.08.2006 року (далі - Конвенція), передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

За приписами ч. 1 ст. 25 Конвенції у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23.

Частиною 2 ст. 25 Конвенції передбачено, що розмір компенсації не може перевищувати: а) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу; b) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.

Якщо, відповідно до положень Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (ч. 1 ст. 23 Конвенції).

Однак, розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто. Розрахунковою одиницею, зазначеною в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в пункті 3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену Сторонами (п. п. 3, 7 ст. 23 Конвенції викладений у Протоколі до Конвенції ).

Статтею 24 Конвенції встановлено, що відправник може, за умови сплати узгодженої надбавки до провізного платежу, задекларувати у вантажній накладній вартість вантажу, що перевищує ліміт, зазначений в пункті 3 статті 23, і в

такому випадку декларована сума замінює такий ліміт.

Таким чином, наявність встановленого обмеження (ліміт) відповідальності перевізника за умовами п.7 Конвенції та Протоколу до Конвенції , може бути змінено в разі узгодження по сплаті надбавки до провізного платежу, задекларувати вартість вантажу що перевищує ліміт відповідальності.

З наявної в матеріалах справи CMR (міжнародна товаро-транспортна накладна) від 04.10.2018 не вбачається граф із зазначенням вартості вантажу, переданого відповідачу до перевезення. Докази сплати надбавки до провізного платежу матеріали справи не містять, позивачем суду не надано, враховуючи п.1 договору.

Такі обставини позивачем не доведено, з матеріалів справи не вбачаються.

При цьому, наведений відповідачем розрахунок такого ліміту відповідальності не спростований позивачем, контр розрахунку суду не надано, відповідь на відзив на позов не надано .

За таких обставин, враховуючи заявлену вимогу саме як збитки вартості вантажу, втраченого перевізником, суд приходить до висновку про правомірність заперечень відповідача щодо застосування ліміту відповідальності перевізника, встановленого Конвенцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в т.ч. вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Із зазначеного вбачається, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

В матеріалах справи, наявне посилання відповідача на вчинення крадіжки вантажу з охоронюваної парковки. Так, відповідачем надано відповідь Сарненського відділу ГУ Національної поліції в Рівненській області № 13428/205-18 від 23.11.2018 на запит від 20.11.2018, яким повідомлено що вказані відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120181800001069 від 09.10.2018 за ч. 3 ст. 185 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.10.2018 в період часу до 04 год. 20 хв. по 10 год. 20 хв. невідомі особи перебуваючи на автостоянці Сарни трак сервіс , що розташована в м. Сарни по вул. варшавська, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зриву навісного замка, проникли в середину напівпричепу автомобіля марки Вольво д.н.з. НОМЕР_4, який перебував під керуванням ОСОБА_6 та належить на праві власності ТОВ СІВЕРТРАНС звідки таємно викрали приблизно 100 ящиків шампанського марки МОЕТ-імперіал власником вищевказаного вантажу є ТОВ ОСОБА_7 дім імпорту . Встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, не представилось можливим. На даний час органом досудового розслідування вживаються заходи щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, спрямовані на прийняття законного процесуального рішення в передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки.

Згідно квитанції № 353 від 09.10.2018, виданої Суб'єктом господарювання - ОСОБА_1 особою - підприємцем ОСОБА_2 за перебування на стоянці за адресом м. Сарни, вул. Варшавська, 61 платником Вольво СВ 4415 ВМ сплачено за добу 35 грн.

Таким чином, водій відповідача здійснив зупинку на маршруті перевезення Франція-Україна, на автостоянці в м. Сарни Львівська область та перебуваючи на автостоянці з автомобіля було здійснено невідомими особами крадіжку вантажу.

Наведене свідчить про доведеність відповідачем відсутності навмисних дій водія відповідача, що не спростовано позивачем.

Частиною 1 ст. 314 Господарського кодексу України унормовано, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини .

На момент розгляду справи та винесення рішення, доказів встановлення винних осіб у крадіжці, вини ФОП ОСОБА_2, яким надавались послуги автостоянки, матеріали справи не містять, сторонами суду не надано.

Частиною 4 ст. 29 Конвенції визначено, що перевізник не має права посилатися на положення цього розділу, які виключають чи обмежують його відповідальність або які переносять тягар доказу, якщо збиток був викликаний його навмисним правопорушенням або таким неналежним виконанням обов'язків з його боку, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення.

Усне заперечення позивача на застосування статті 29 Конвенції судом відхиляється з огляду на відсутність доведення навмисних дій водія відповідача та відповідача та які з матеріалів справи не вбачаються.

А тому, враховуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи та подані сторонами докази не містять доказів на підтвердження обставин та факту навмисних дій відповідача , що виключає застосування ст.29 Конвенції.

В той же час, відповідачем не спростовано факт неналежного виконання ним як перевізником своїх зобов'язань за договором перевезення та часткової втрати вантажу.

Таким чином, встановивши на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на перевезення вантажу в частині забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу, враховуючи встановлений ліміт відповідальності перевізника умовами Конвенції, проведений відповідачем розрахунок з позивачем, проведення сторонами зарахування зустрічних вимог, суд не вбачає підстав для задоволення позову про стягнення різниці у сплаченій позивачем замовнику за претензією суми 105285,92 грн. збитків у вигляді частини вартості втраченого вантажу. А тому суд визнає правомірними заперечення відповідачем поданого позову, необґрунтованості заявлених позивачем вимог, в зв'язку з чим в позові має бути відмовлено.

Позивачем заявлено до відшкодування судові витрати - сплачений судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивачем представлено попередній розрахунок розміру судових витрат, а саме: витрати на сплату судового збору - 5088 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 63393 грн.

На підтвердження доказів понесення витрат по оплаті судового збору в розмірі 5088 грн позивачем надано платіжне доручення № 298 від 23.01.2019.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, суд констатує, що на момент відкриття провадження у справі ціна позову становила 184825,67 грн., за який мало бути сплачено 2772,38 грн. судового збору, а позивачем здійснено переплату судового збору на суму 2315,61 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв'язку відмовою у задоволенні позовних вимог, враховуючи зміну ціни позову після подання заяви про зменшення вимог до 105285,92 грн. судовий збір в розмірі 1921 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

А тому, клопотання позивача в частині стягнення з відповідача 3167 грн судового збору за подання позовної заяви, враховуючи заяву про зменшення вимог, сплату позивачем судового збору в більшому розмірі, не підлягає задоволенню.

Крім того судом роз'яснюється позивачу, що відповідно до п. 1, 2 ч. 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги.

Позивачем заявлено до стягнення суму судових витрат на правничу допомогу в розмірі 63393 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано копію договору № 18/01/2019 про надання правової допомоги від 18.01.2019, ордер серія КВ № 414865 від 22.01.2019 на ім'я ОСОБА_3 копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_3 Наданий позивачем попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових на правничу допомогу складає 63393 грн.

В зв'язку з чим слід роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження понесення витрат по оплаті правової допомоги. Позивачем не надано доказів сплати адвокату 63393 грн. за надану правничу допомогу та акту виконаних робіт.

При цьому, суд констатує, що за приписами ст. 129 ГШПК України, в разі відмови в позові судові витрати по оплаті витрат на професійну правову допомогу покладаються на позивача. А тому такі судові витрати не доведені позивачем та враховуючи відмову в позові не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 42, 50, 51, 73-80, 86, 129, 165-167, 236-241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙ-ТРАНС» (АДРЕСА_1, 79015 ) за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна» (01054, Україна, м. Київ, вул. Воровського, 33) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРТРАНС» (вул. Михайло-Коцюбинське шосе, 1А/2, м. Чернігів, 14011) за участю першої третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2 (34500, АДРЕСА_2) за участю другої третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30, код) про стягнення 105285,92 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 12.04.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про адреси для листування та зв'язку Господарського суду Чернігівської області: пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. 676-311, факс 77-44-62.

Суддя І.А. Фетисова