Ухвала

від 08.04.2019 по справі 918/247/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 918/247/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

на рішення Господарського суду Рівненської області

(суддя - Марач В.В.)

від 05.12.2018,

та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Демидюк О.О., судді - Савченко Г.І., Юрчук М.І.)

від 11.02.2019,

у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

до комунального підприємства "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області,

про стягнення 255 705,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2019 публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2018 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі №918/247/18 Господарського суду Рівненської області.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.12.2018, залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019, позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області про стягнення заборгованості в сумі 255 705, 71 грн - задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20 678, 06 грн пені, 10 053, 46 грн - 3% річних, 41 282, 31 грн - інфляційних втрат та 1 390, 38 грн - витрат по сплаті судового збору. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 21 859, 42 грн та 3% річних в сумі 80, 55 грн.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2018 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 918/247/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 20 678,06 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заявник в поданій касаційній скарзі зазначає, що рішення та постанова у частині зменшення судом розміру пені прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549 - 552, 599, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження всіх істотних обставин справи та підлягають скасуванню у цій частині. В оскаржуваних судових рішеннях суди обох інстанцій не врахували жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначили мотивів такого неврахування, чим порушили вимоги ст. 7, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення неправильних рішень. Зменшуючи розмір пені, суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси зазначених сторін. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин положення ст. 233 Господарського кодексу України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачено відповідною нормою. З матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Також заявник вказав, що суд взагалі не з'ясував, чи заподіяно позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання, а також не оцінив розміру таких збитків. Окрім того, нараховані штрафні санкції не є надміру великими порівняно із невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу. Таким чином, суди неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи, а також визнали встановленими належним чином не доведені обставини, які мають значення для справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 3202/15-БО-28 від 16.12.2014.

Господарський суд Рівненьської області закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 161 751,92 грн, оскільки відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції надав докази сплати.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат в розмірі 41 282, 31 грн за періоди з 01.12.2015 по 31.10.2017 дійшов висновку, що розрахунок є правильним і підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Також суд першої інстанції відмовив у стягненні пені в розмірі 1 181, 36 грн та 3% річних в розмірі 80,55 грн, які нараховані на суму вартості поставленого природного газу, що була сплачена відповідачем до дня набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір пені взяв до уваги майновий стан відповідача, та те, що заборгованість за природний газ, отриманий відповідачем від позивача, виникла через різницю в тарифах організаціям, установам, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, і які із державного бюджету відповідачу відшкодовані не були, виконання зобов'язання останнім до прийняття рішення у справі та те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також приймаючи до уваги специфіку діяльності боржника, скористався правом, наданим ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, зменшивши суму пені на 50 % - до 20 678,06 грн.

Предметом касаційного оскарження є рішення та постанова судів попередніх інстанцій лише в частині зменшення суми пені до 20 678,06 грн, оскільки подання касаційної скарги зумовлено виникненням питання наявності або відсутності підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми пені. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, ухвалені по суті зазначеної справи, не оскаржує жодна зі сторін.

За змістом частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України, пункту 3 частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 2 ст. 551 цього Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Наведена норма кореспондує з положенням ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.

(Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17).

Вивчивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, перевіривши усі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини справи, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, скориставшись правом, наданим йому процесуальним законодавством, правомірно зменшив розмір пені та встановив її у сумі 20 678,06 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, а також те, що правильне застосування судами попередніх інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не містить протилежних доводів, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №918/247/18.

Керуючись статтями 234, 235 частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 918/247/18 за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2018 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019.

2. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2018 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі №918/247/18 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л.Стратієнко

Судді О.Мамалуй

І.Ткач