Постанова від 22.02.2010 по справі 47/397

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2010 № 47/397

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Короту н О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представникі в:

від позивача -Парубо чий І.В. - дир., протокол № 1 ві д 17.03.2008 року, Гончарук І.І. - предст. за дов. б/н від 11.01.2010

від відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу Фізична особа - пі дприємець ОСОБА_3

на рішення Господарськ ого суду м.Києва від 01.12.2009

у справі № 47/397 ( .....)

за позовом ТОВ "Атеком"

до Фізична особа - підпр иємець ОСОБА_3

третя особа позивача ТОВ "Марс Україна"

третя особа відповідача

про стягнення 9999,36 грн.

Суть спору та апеляційн ої скарги:

ТОВ „Атеком” (далі - пози вач) у вересні 2009 року звернувс я до господарського суду міс та Києва з позовом до Фізично ї особи - підприємця ОСОБА _3 (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостій них вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ „Марс У країна” про стягнення 9 999,36 грн . в якості відшкодування завд аної шкоди при перевезенні в антажу згідно договору № 001-08 ві д 07.05.2008, а також просив покласти на відповідача судові витра ти.

Рішенням господарськ ого суду міста Києва від 01.12.2009 у справі №47/397 позов було задовол ено. Стягнуто з Фізичної особ и - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмежен ою відповідальністю “Атеком ” реальні збитки в розмірі 9999,36 грн., а також 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інфор маційно-технічне забезпечен ня судового процесу.

Ухвалюючи зазначене рішен ня, суд першої інстанції, з пос иланням на приписи ст.ст. 16, 22, 906, 1 166, 1191 Цивільного Кодексу Украї ни (далі - ЦК України), ст.ст. 218, 224, 225, 228 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в иходив з обґрунтованості поз овних вимог.

Не погоджуючись з прийняти м рішенням суду першої інста нції, Фізична особа - підприєм ець ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного гос подарського суду з апеляційн ою скаргою, в якій просила ска сувати рішення господарсько го суду міста Києва від 01.12.2009 у с праві №47/397 і прийняти нове ріше ння, яким в позові відмовити. А пелянт, послався на те, що пози вачем не надано доказів факт у спричинення збитків у сумі 9 999,36 грн. саме внаслідок поруше ння відповідачем своїх зобов ' язань за договором № 102-08 від 01.12.2008; не доведено розміру запо діяної шкоди; між діями відпо відача та понесеними позивач ем збитками, відсутній причи нно-наслідковий зв' язок та вина відповідача. Наведені о бставини, на думку відповіда ча, є підставами для відмови у позові. Крім того, апелянт пос лався на порушення судом пер шої інстанції норм процесуал ьного права в частині непові домлення його про час і місце судового засідання. А також с торона вважає, що в силу припи сів Митної конвенції про між народне перевезення вантажі в позивач мав довести, що утра та або ушкодження вантажу ст алася з вини відповідача.

В доповненнях до апеляційн ої скарги відповідач, зокрем а, зазначив, що суд першої інст анції не встановив фактичний розмір збитків в частині сум и, на яку зменшилась вартість вантажу. Тому за відсутності експертизи на підставі част ини 3 статті 314 ГК України вважа є розмір шкоди недоведеним, а акт про утилізацію - ненале жним доказом. Також апел янт вважає, що його вина відсу тня, а тому в позові слід відмо вити.

Позивач у відзиві на апеляц ійну скаргу та доповненнях д о нього зазначив, що до спірни х правовідносин не підлягают ь застосуванню положення пун кту 15.1. Правил перевезення ван тажів автомобільним транспо ртом в Україні, оскільки част иною 2 преамбули цих Правил пе редбачено, що вони не регламе нтують перевезення вантажів у міжнародному сполученні. Т оді як при встановленні само го факту пошкодження вантажу , визначення кількості пошко дженого товару були дотриман і як вимоги, встановлені чинн им законодавством України, т ак і вимоги статті 30 Конвенції про договір міжнародного ав томобільного перевезення ва нтажів від 19.05.1956 року (далі - Ко нвенція).

Третя особа в поясненнях пі дтвердила розмір фактично по несеної шкоди та факт відшко дування її позивачем на підс таві платіжного доручення № 737, а також зазначила, що за прав илами виробника будь-яка хар чова продукція, упаковку яко ї пошкоджено, підлягає утилі зації. Також просила розг лянути справу без присутност і її представника.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 25.12.2009 у справі №47/397 апеляційну скаргу Фізичної особи - підпр иємця ОСОБА_3 прийнято до розгляду та порушено апеляці йне провадження, розгляд спр ави призначено на 03.02.2010.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 03.02.2010 розгляд справи відклад ався на 22.02.2010 на підставі п.3 ч.1 ст .77 ГПК України.

В судове засідання 22.02.2010 року з' явилися представники поз ивача та відповідача.

Дослідивши доводи апеляці йної скарги, наявні матеріал и справи, оглянувши оригінал и документів, заслухавши поя снення представників сторін , Київський апеляційний госп одарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вірно з' ясовано мі сцевим господарським судом у даній справі, 07.05.2008 між третьою особою - ТОВ “Марс Україна”, я к замовником, та позивачем - ТОВ “Атеком”, як виконавцем, б уло укладено договір № 001-08 на н адання транспортно-експедиц ійних послуг по перевезенню вантажів автотранспортом (да лі - договір № 001-08 від 07.05.2008), за ум овами якого виконавець зобов ' язався надавати транспорт ні та експедиційні послуги п о внутрішнім та міжнародним перевезенням вантажів (конди терську та харчову продукцію ) замовника .

Також сторонами договору № 001-08 від 07.05.2008 було погоджено дод аток № 1, яким визначалась варт ість експедиційних та трансп ортних послуг, додаток № 2 - “В имоги до транспортних засобі в”, а також додаток № 8, яким пог оджено продовження строку ді ї договору № 001-08 від 07.05.2008 до 31.12.2009.

Як видно з матеріалів справ и та не заперечувалося апеля нтом, 01.12.2008 між позивачем - ТОВ “Атеком”, як експедитором, та відповідачем - фізичною особ ою - підприємцем ОСОБА_3, як перевізником, було укладе но договір № 102-08 на перевезення вантажів у автомобільному с полученні (далі - договір № 102-08 в ід 01.12.2008), який підписано предст авниками експедитора та пере візника, посвідчено печаткам и сторін, відповідно до умов я кого перевізник зобов' язав ся прийняти в обумовлені тер міни і своєчасно доставити в антаж, довірений йому експед итором чи відправником ванта жу, вказаним експедитором в п ункт призначення і надати йо го уповноваженій на отриманн я вантажу особі, а експедитор - заплатити за перевезення об умовлену суму.

Господарським судом міста Києва правомірно встановлен о, що умовами договору № 102-08 від 01.12.2008 сторони узгодили, що експ едитор надає перевізнику пра ва і обов' язки, які виникают ь у нього за договорами транс портної експедиції (п. 1.2), перев езення вантажу здійснюється перевізником на підставі за явок експедитора (п. 2.1), експеди тор повинен надавати заявки на перевезення і всі інструк ції по перевезенню вантажу, е кспедитор несе відповідальн ість за правильність і повно ту інформації, яка вказана в з аявці (п. 3.1).

В силу п. 4.11 договору перевіз ник (відповідач) приймає на с ебе, на час перевезення, відпо відальність за збереження вс іх вантажів, які перевозятьс я за даним договором, забезпе чує доставку довіреного вант ажу в пункт призначення в тер мін, вказаний в заявці, і перед ачу його уповноваженій на от римання вантажу особі, вказа ній в CMR-накладній.

Відповідно до статті 9 Конве нції вантажна накладна є пер винним доказом укладання до говору перевезення, умов цьо го договору і прийняття вант ажу перевізником. Якщо ванта жна накладна не містить спец іальних застережень перевіз ника, то, якщо не доведено про тилежне, припускається, що ва нтаж і його упаковка були з овні в належному стані в моме нт прийняття вантажу перевіз ником.

Згідно з пунктом 3 статті 7 Ко нвенції, якщо вантажна накл адна не містить заяви, передб аченої у підпункті k) пункту 1 с татті 6, перевізник відповід ає за всі витрати, шкоду і з битки, які може зазнати вна слідок такого недогляду осо ба, яка має право розпоряджат ися вантажем.

А на підставі статті 3 Конве нції перевізник відповідає за дії і недогляди своїх аг ентів, службовців та всіх інш их осіб, до послуг яких він зве ртається для виконання перев езення, коли такі агенти, слу жбовці чи інші особи виконую ть покладені на них обов'язки , як за власні дії і недогляди .

Суд першої інстанції право мірно встановив, що у випадку спричинення збитку вантажу, прийнятому до перевезення, п еревізник (відповідач) зобов ' язаний приймати участь у в изначенні розміру збитків і знятті залишків товарно-мате ріальних цінностей, які звір яються з даними товарно-супр овідних документів. Зняття з алишків товарно-матеріальни х цінностей повинно виконува тись негайно після прибуття представників сторін на місц е події. При цьому, водій не по винен підписувати ніякі доку менти без повідомлення експе дитору і отримання від нього згоди. Порушення цієї вимоги вважається визнанням провин и перевізника (п. 4.13 договору).

За умовами пункту 7.10 договор у перевізник (відповідач) нес е відповідальність за збереж ення вантажу з моменту отрим ання його до перевезення і до видачі отримувачу вантажу; р озмір відповідальності пере візника (відповідача) визнач ається, виходячи із узгоджен ня вартості вантажу, що перев озиться, вказаної в заявці, аб о виходячи з рахунку продавц я, що додається, а якщо він від сутній, то на підставі ціни, як а береться за аналогічний то вар .

Вказані положення кореспо ндуються з частиною 1 статті 17 Конвенції, за умовами якої пе ревізник несе відповідальн ість за повну чи часткову вт рату вантажу або за його ушк одження, що сталися з момен ту прийняття вантажу для пер евезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку д оставки.

Підстав для звільнення пер евізника від відповідальнос ті, встановленої пунктами 2 - 4 статті 17 Конвенції, Київськи м апеляційним господарським судом за результатами перег ляду рішення у даному спорі, н е встановлено. При цьому, поси лання апелянта на те, що належ ний йому автомобіль був повн істю укомплектований засоба ми кріплення (про що зазначен о у висновку № Т-9207 експертного автотоварознавчого дослідж ення спеціаліста експертної фірми „Еталон” від 25.03.2009) не є пі дставою в розумінні наведени х норм матеріального права д ля відмови у позові. Оскільки матеріалами справи доведено факт пошкодження вантажу, що стався з вини перевізника.

При цьому, в силу підпункту b пункту 1 статті 8 Конвенції пр иймаючи вантаж, перевізник п еревіряє, зокрема, зовнішній стан вантажу і його упаковки .

В силу пункту 1 статті 18 Конве нції тягар доказу того, що вт рата вантажу, його ушкодженн я чи затримка доставки викл икані обставинами, зазначен ими в пункті 2 статті 17, лежить н а перевізнику.

Відповідно до пункту 4.7 дого вору водій повинен слідкуват и за процесом завантаження. А в силу частини 2 статті 308 ГК Ук раїни відповідальність пере візника за збереження вантаж у виникає з моменту прийнятт я вантажу до перевезення.

Так, згідно заявки № 488369/121М від 14.04.2009, позивачем - ТОВ “Атеком ”, як експедитором було замов лено у відповідача перевезен ня вантажу - цукерки, шокола дні вироби одним автомобілем за маршрутом: м. Ступіно (Росі йська Федерація) - м. Бровари (У країна), дата завантаження - 15.04.2009, термін доставки - до 20.04.2009, адреса завантаження - РФ, Мо сковська обл., м. Ступіно, фабр ика ТОВ “Марс”, адреса розван таження - Україна, Київська об л., м. Бровари, вул. Кутузова, 127, т ермінал - ФМ Логістік, водій ОСОБА_5

Відповідно до міжнародної товаро-транспортної накладн ої (CMR) № 0230171, відповідачем було зд ійснено організацію перевез ення вантажу: кондитерські в ироби “Снікерс” 1458 упаковок н а 27 палетах (графи 6, 7, 8 CMR) за маршр утом: м. Ступіно (Російська Фед ерація) - м. Бровари (Україна), ва нтажовідправник - ТОВ “Марс ” (графа 22 CMR), перевізник - ФОП ОСОБА_3 (графа 23 CMR), вантажоод ержувач - ТОВ “Марс Україна” (графа 24 CMR).

Відповідачем було здійсне но перевезення вантажу згідн о заявки № 488369/121М від 14.04.2009, що підт верджується CMR № 0230171 з відбиткам и печаток вантажовідправник а, перевізника та вантажоотр имувача. Після здійснення ві дповідачем перевезення на пі дставі погодженої з позивач ем заявки № 488369/121М від 14.04.2009 при при йманні вантажу вантажоодерж увачем було виявлено пошкодж ення вантажу, а саме пошкодже ння 36 коробок вантажу, що підт верджується записом у графі 24 товаро-транспортної наклад ної (CMR) № 0230171 та Актом прийма ння товару на зберігання № 21094 в ід 18.04.2009, складеним на місці роз вантаження вантажу за адресо ю: Україна, Київська обл., м. Бро вари, вул. Кутузова, 127, термінал - ФМ Логістік за підписом во дія відповідача.

Суд апеляційної інстанції , переглянувши в порядку розд ілу ХІІ ГПК України оскаржен е рішення, погоджується з дов одами суду першої інстанції, що на міжнародної товаро - тра нспортній накладній (далі - CMR) № 0230171, у встановленому порядку з дійснено наступні відмітки, а саме: печатками та підписам и представників вантажовідп равника - ТОВ “Марс”(графа 22 CMR) про відправлення вантажу, п еревізника - ФОП ОСОБА_3 (графа 23 CMR) про прийняття ванта жу до перевезення, вантажоод ержувача - ТОВ “Марс Україна” (графа 24 CMR) про отримання ванта жу. Вантажоотримувачем у гр афі 24 CMR здійснено відмітку про те, що при отриманні вантажу н им було виявлено брак - 36 упако вок. В цій частині доводи апел янта про незазначення виявле ного браку в CMR відхиляються с удом апеляційної інстанції, як безпідставні та такі, що сп ростовуються матеріалами сп рави.

Відповідно до Акту прий мання товару на зберігання № 21094 від 18.04.2009, складеного на місці розвантаження вантажу за ад ресою: Україна, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 127, тер мінал - ФМ Логістік за участ ю бригадира - ОСОБА_6, опе ратора - ОСОБА_7 та водія - ОСОБА_5 (від відповідача), а також посвідченого підпис ами зазначених осіб, було заф іксовано, що при розвантажен ні вантажу, що перевозився зг ідно CMR № 0230171, було пошкоджено ва нтаж (кондитерські вироби). Також Акт приймання товару на зберігання № 21094 від 18.04.2009 посв ідчено печаткою вантажоодер жувача. В пункті № 9 „Примітки” водій жодних зауважень не вк азав, не повідомив позивача п ро факт пошкодження, що супер ечить пункту 4.13 договору між с торонами, зокрема, згоди на пі дпис такого акту позивачем в одію відповідача не надавало ся, а тому в силу статті 3 Конве нції відповідач відповідає з а дії та недогляди свого воді я.

Посилання апелянта на нена лежність цього доказу в розу мінні п.15.1 Правил перевезення вантажів автомобільним тран спортом в Україні (які не підл ягають застосуванню до спірн их правовідносин), як підстав у для відмови в позові, не прий маються судом апеляційної ін станції в силу ст.ст.32,33,34,36,43 ГПК У країни, виходячи з того, що, по -перше, перевезення здійснюв алося у міжнародному сполуче нні, а по-друге, виходячи з пре дмету доказування по даному спору та умов укладеного сто ронами договору, зокрема, йог о пункту 4.13.

За таких обставин, посиланн я апелянта на пункт 4 статті 17 К онвенції є безпідставними.

Як видно з матеріалів справ и, після перекладання пошкод женої при перевезення продук ції, знищенню загалом підляг ала 21 коробка з товаром “Сніке рс супер 4*32*95 г”, вартість якої с кладала загалом 9999,36 грн., що під тверджується Актом спис ання бракованої продукції ві д 20.04.2009, і вартість якої було від шкодовано позивачем третій о собі у повному обсязі шляхом перерахування 9999,36 грн. на раху нок третьої особи.

Суд першої інстанції прави льно встановив, що третя особ а по справі звернулася до поз ивача з претензією № 58 від 22.04.2009, в якій просила на підставі ви щевикладеного сплатити варт ість пошкодженого при переве зенні вантажу, що зокрема під тверджено і довідкою ТОВ “Ма рс Україна” від 22.04.2009.

Відповідно до платіжного д оручення № 737 від 06.05.2009 (аркуш спр ави 72) позивачем було задоволе но вказану претензію. Крім то го, в матеріалах справи є ориг інал довідки АКБ „Сіті банк ” Україна” за № 9-1649, 11-01-1 від 05.10.2009 року , в якій банком підтверджено факт перерахування коштів по зивачем третій особі. Тому до води апелянта про непідтверд женість факту перерахування коштів є безпідставними.

В свою чергу, позивач зверну вся до відповідача з претенз ією № 23/04-01 від 23.04.2009 (яку вручив 28.04.2009 ) та претензію № 16\06-01 від 16.06.2009, в як их просив відповідача оплати ти вартість пошкодженого тов ару в сумі 9999,36 грн. Доказів спл ати відповідачем цієї суми м атеріали справи не містять.

Статтею 101 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни (далі - ГПК України) встанов лено, що в процесі перегляду с прави апеляційний господарс ький суд за наявними у справі та додатково поданими доказ ами повторно розглядає справ у. Апеляційний господарський суд не зв' язаний доводами а пеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґр унтованість рішення місцев ого господарського суду у по вному обсязі.

Судом апеляційної інстанц ії встановлено, що процедура прийомки вантажу, передбаче на ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільног о перевезення вантажів, дотр имана. Так, стаття 30 Конвенції містить правила, за якими оде ржувач приймає вантаж без на лежної перевірки його стану разом з перевізником (п. 1), тоді як в даному випадку така пере вірка здійснювалась за участ ю водія відповідача, а в силу п ункту 2 цієї ж статті передбач ено, що докази, які суперечать результатам цієї перевірки, допускаються тільки у випад ку, коли втрата або пошкодже ння не є очевидними і за умо ви, що одержувач належним чин ом зробив перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня перевірки, виключаючи недільні та свят кові дні, тоді як в даному випа дку стан вантажу був одразу з афіксований сторонами, про щ о вказано в акті. Крім того, по зивач звернувся з заявою-пре тензією до відповідача 28.04.2009, не порушуючи 7-денний термін з ур ахуванням правил пунктів 2, 4 ц ієї статті, за виключенням дн я передачі вантажу, недільни х та святкових днів. Тому поси лання апелянта на цю норму пр ава, як на підставу для відмов и в позові, є необґрунтованим и.

Стаття 175 ч.1 ГК України встан овлює, що майнові зобов' яза ння, які виникають між учасни ками господарських відносин , регулюються ЦК України з ура хуванням особливостей, перед бачених ГК України.

Відповідно до статті 193 ГК Ук раїни суб' єкти господарюва ння та інші учасники господа рських відносин повинні вико нувати господарські зобов' язання належним чином відпов ідно до закону, інших правови х актів, договору.

Стаття 316 ГК України визначе но, що за договором транспорт ного експедирування одна с торона (експедитор) зобов'язу ється за плату і за рахунок др угої сторони (клієнта) викона ти або організувати виконанн я визначених договором послу г, пов'язаних з перевезенням в антажу.

Договором транспортного е кспедирування може бути вста новлений обов'язок експедито ра організувати перевезення вантажу транспортом і за мар шрутом, вибраним експедиторо м або клієнтом, укладати від свого імені або від імені кл ієнта договір перевезення в антажу, забезпечувати відпр авку і одержання вантажу, а т акож виконання інших зобов'я зань, пов'язаних із перевезен ням.

Стаття 929 ЦК України визнача є, що за договором транспортн ого експедирування одна ст орона (експедитор) зобов'язу ється за плату і за рахунок д ругої сторони (клієнта) викон ати або організувати виконан ня визначених договором посл уг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Стаття 14 Закону України „Пр о транспортно-експедиторськ у діяльність” передбачає від повідальність клієнта за нев иконання або неналежне вико нання обов'язків, які передб ачені договором транспортн ого експедирування і цим Зак оном, експедитор і клієнт нес уть відповідальність згідн о з ЦК України, іншими закон ами та договором транспортно го експедирування.

Згідно статті 16 ЦК України, к ожна особа має право звернут ися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бут и зокрема відшкодування збит ків та інші способи відшкоду вання майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК Ук раїни, особа, якій завдано зби тків у результаті порушення її цивільного права, має прав о на їх відшкодування. Збитка ми є: 1) втрати, яких особа зазна ла у зв'язку зі знищенням або п ошкодженням речі, а також вит рати, які особа зробила або му сить зробити для відновлення свого порушеного права (реал ьні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за з вичайних обставин, якби її пр аво не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України визнач ено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, д іями чи бездіяльністю особис тим немайновим правам фізичн ої або юридичної особи, а тако ж шкода, завдана майну фізичн ої або юридичної особи, відшк одовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 906 ЦК України, з битки, завдані замовнику нев иконанням або неналежним вик онанням договору про надання послуг за плату, підлягають в ідшкодуванню виконавцем, у р азі наявності його вини, у пов ному обсязі, якщо інше не вста новлено договором. Виконавец ь, який порушив договір про на дання послуг за плату при зді йсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непере борної сили, якщо інше не вста новлено договором або законо м.

Згідно статті 218 ГК України, п ідставою господарсько-право вої відповідальності учасни ка господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських від носин відповідає за невикона ння або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійсне ння господарської діяльност і, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього захо дів для недопущення господар ського правопорушення. У раз і якщо інше не передбачено за коном або договором, суб'єкт г осподарювання за порушення г осподарського зобов'язання н есе господарсько-правову від повідальність, якщо не довед е, що належне виконання зобов 'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і не відворотних обставин за дани х умов здійснення господарсь кої діяльності.

Відповідно до статті 224 ГК Ук раїни передбачає, що учасник господарських відносин, яки й порушив господарське зобов 'язання або установлені вимо ги щодо здійснення господарс ької діяльності, повинен від шкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні ін тереси якого порушено.

Стаття 225 ГК України встанов лює, що до складу збитків, що п ідлягають відшкодуванню осо бою, яка допустила господарс ьке правопорушення, включают ься: вартість втраченого, пош кодженого або знищеного майн а, визначена відповідно до ви мог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, спл ачені іншим суб'єктам, вартіс ть додаткових робіт, додатко во витрачених матеріалів тощ о), понесені стороною, яка зазн ала збитків внаслідок поруше ння зобов'язання другою стор оною; неодержаний прибуток (в трачена вигода), на який сторо на, яка зазнала збитків, мала п раво розраховувати у разі на лежного виконання зобов'язан ня другою стороною; матеріал ьна компенсація моральної шк оди у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 228 ГК України, у часник господарських віднос ин, який відшкодував збитки, м ає право стягнути збитки з тр етіх осіб у порядку регресу.

Судом апеляційної інстанц ії не приймаються посилання апелянта на частину 3 статті 31 4 ГК України, як на підставу ві дмови в позові.

В силу частини 3 статті 314 ГК У країни за шкоду, заподіяну пр и перевезенні вантажу, перев ізник відповідає: у разі втра ти або нестачі вантажу - в розм ірі вартості вантажу, який вт рачено або якого не вистачає ; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшил ася його вартість; у разі втра ти вантажу, зданого до переве зення з оголошенням його цін ності, - у розмірі оголошеної ц інності, якщо не буде доведен о, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Судом апеляційної інстанц ії перевірено розрахунок вар тості пошкодження вантажу та в цій частині приймаються до води позивача з посиланнями на рахунок-фактуру № 90422492 від 14.04. 2009, згідно якого визначена заг альна вартість вантажу в рос ійських рублях. Позивачем ви рахувано вартість 21 коробу по шкодженого товару, виходячи з курсу НБУ російського рубл я до гривні України станом на 14.04.2009 з врахуванням витрат на т ранспортування та митні проц едури (що кореспондується з п унктом 4 статті 23 Конвенції). Вк азаний рахунок є підставою д ля розрахунку компенсації, в иходячи з вартості вантажу в місці і під час прийняття йог о для перевезення в розумінн і пункту 1 статті 23 Конвенції.

Викладений порядок відшко дування компенсації пошкодж ення вантажу узгоджується зі статтею 25 Конвенції. Відповід но до пункту 1 статті 25 Конвенц ії у випадку пошкодження ван тажу перевізник сплачує суму , що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встан овлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23 Конвенції.

При цьому, судом апеляційно ї інстанції на підставі стат ті 101 ГПК України досліджено д оговір № 302, укладений між трет ьою особою та ДП „ФМ Ложістік Дніпро”, за умовами якого пер едбачені критерії відбракув ання продукції.

Так, до таких критеріїв, зок рема, належать: пошкодження з овнішнього вигляду товару (п ом' ятість), зовнішні ушкодж ення товару внаслідок фізичн ого або хімічного впливу.

В цій частині приймаються п ояснення позивача, що згідно акту переупаковки пошкоджен ого товару № 58 від 21.04.2009 після пер еупаковки шоколадних батонч иків „Снікерс” із 60 наявних на складі бракованих коробів т овару до переупакування (вкл ючаючи 36 коробів, зазначених я к пошкоджені в CMR № 0230171), придатни х до реалізації товару вияви лося лише 15 коробів, які і були перенесені з зони браку до ко мерційного складу. Акт переп акування складений та підпис аний уповноваженою особою ДП „ФМ Ложістік Дніпро”, яка від повідає за переупаковку това ру. Тому посилання апелянта н а розбіжності в датах склада ння акту списання бракованої продукції від 20.04.2009 (про списан ня бракованої продукції), акт у переупаковки пошкодженого товару № 58 від 21.04.2009 (яка фактичн о відбулася після списанні і ншої бракованої продукції) т а довідки про вартість товар у від 22.04.2009 є безпідставними, ос кільки вказані дії здійснюют ься послідовно. Факт утиліза ції підтверджується наявним в матеріалах справи актом ві д 20.04.2009, в якому зазначено, що під лягає знищенню 21 короб. Вказан і обставини щодо утилізації також підтвердила третя особ а, пославшись на правила виро бника продукції, згідно яких будь-яка харчова продукція к омпанія „Mars Inkorporated”, упаковка яко ї пошкоджена, підлягає повно му знищенню.

В цій частині доводи апелян та щодо наявності на складі й іншої бракованої продукції з посиланням на інший код, заф іксований на фотокартках, не суперечить наявним в матері алах справи доказам того, що з 60 коробів бракованої продукц ії 21 короб був доставлений сам е відповідачем.

Вимогами статті 1191 ЦК Україн и визначено, що особа, яка відш кодувала шкоду, завдану іншо ю особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної осо би у розмірі виплаченого від шкодування, якщо інший розмі р не встановлений законом.

Доводи апелянта щодо не про ведення експертизи, яка б мог ла підтвердити розмір дійсно понесених збитків відхиляєт ься судом апеляційної інстан ції, як безпідставні з огляду на те, що матеріали справи міс тять наведені в постанові на лежні докази, на підставі яки х встановлюється розмір тако ї відповідальності у відпові дності з узгодженим самими с торонами (в пункті 7.10 договору ) порядком. В цій частині поси лання апелянта на пункт 7.2.2 дог овору між позивачем та треть ою особою № 001-08 від 07.05.2008 не прийма ється судом, оскільки водій в ідповідача підписав вищезга дані CMR та акт.

Тоді як призначення судово ї експертизи за умови встано влення судом апеляційної інс танції факту утилізації прод укції було б лише затягуванн ям розгляду справи, а не досяг ненню встановлення істини у спорі.

Таким чином, суд першої інст анції дійшов правомірного ви сновку, з яким погоджується с уд апеляційної інстанції, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 ЦК України, ст. 228 ГК України наб ув право регресу щодо відшко дування за рахунок відповіда ча понесених збитків у вигля ді вартості пошкодженого ван тажу (кондитерської продукці ї), який було пошкоджено при зд ійсненні відповідачем перев езення за замовленням позива ча згідно заявки № 488369/121М від 14.04.20 09 всього на суму 9999,36 грн.

За таких обставин суд першо ї інстанції дійшов обґрунтов аного висновку про задоволен ня позову, виходячи, по-перше, з наявності вини відповідача у заподіянні позивачу збитк ів саме в розмірі 9999,36 грн., по-др уге, позивачем доведено нале жними та допустимими доказам и, що саме внаслідок дій відпо відача позивачу завдано збит ків в якості втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищення м або пошкодженням речі, а так ож витрат, які особа зробила д ля відновлення свого порушен ого права (реальні збитки), зок рема перерахування позиваче м власнику вантажу вартість пошкодженого вантажу в сумі 9999,36 грн., а по-третє: позивачем д оведено причинно-наслідкови й зв' язок між діями відпові дача відносно здійсненого пе ревезення вантажу по догово ру № 102-08 від 01.12.2008 та погодження ст оронами заявки № 488369/121М від 14.04.2009 т а негативним наслідком зазна чених дій щодо господарської діяльності позивача - понесе ння реальних збитків в розм ірі 9999,36 грн., право на відшкодув ання яких позивач отримав в п орядку регресу на підставі с т.ст. 22, 1191 ЦК України, ст. 228 ГК Укра їни.

Мотиви апеляційної скарги щодо посилань на рішення гос подарського суду міста Києва у справі № 13/348 не приймаються с удом апеляційної інстанції, оскільки предметом доказува ння по даному спору є збитки, т оді як у наведеній справі був інший предмет спору.

Посилання апелянта на непо відомлення його про час і міс це розгляду справи, як обов' язкову підставу для скасуван ня рішення, відхиляються суд ом апеляційної інстанції, та приймаються в цій частині до води відзиву на апеляційну с каргу позивача, оскільки на з воротному боці ухвали суду в ід 23.11.2009 року належним чином зді йснено у відповідності з абз ацом 4 підпункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарськ их судах України відмітку ві дділу діловодства №1 про наді слання сторонам 24.11.2009 року ухва ли суду.

Доводи апелянта про те, що т ака прим' ята, а не повністю п ошкоджена продукція не повин на була підлягати утилізації , а могла бути передана дитячи м будинкам, передана йому для реалізації тощо є емоційним и проявами сторони , не ґрунту ється на умовах договору, нор мах чинного законодавства та не стосується предмета дока зування по даному спору, а том у не приймаються судом апеля ційної інстанції.

За таких обставин колегія с уддів вважає, що рішення госп одарського суду міста Києва від 01.12.2009 у справі № 47/397 відповіда є чинному законодавству, фак тичним обставинам і матеріал ам справи, підстав для його ск асування не вбачається. Судо ві витрати покладаються на а пелянта згідно зі ст. 49 ГПК Укр аїни.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 ГП К України, Київський апеляці йний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фі зичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задово лення, а рішення господарськ ого суду міста Києва від 01.12.2009 р оку по справі № 47/397 - без змін.

2. Матеріали справи № 47/397 повер нути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття та мо же бути оскаржена в касаційн ому порядку протягом місяця.

Головуючий суддя

Судді

01.03.10 (відправлено)