Ухвала

від 08.04.2019 по справі 576/554/19

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/554/19

Провадження № 1-кп/576/161/19

У Х В А Л А

про повернення обвинувального акту

08 квітня 2019 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

його представника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019200070000099 відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 172 Кримінального кодексу України (далі КК України), -

В С Т А Н О В И В :

До Глухівського міськрайонного суду надійшло вказане кримінальне провадження.

Ухвалою суду від 18 березня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 08 квітня 2019 року.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, викликавши у судове засідання обвинуваченого, потерпілого.

Потерпілий та його представник підтримали позицію прокурора.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення справи до судового розгляду, проте обвинувачений пояснив, що не розуміє в чому саме його обвинувачують.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, у відповідності до положень статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), яка регламентує порядок та межі проведення підготовчого судового засідання, попередньо визначивши дату судового розгляду перед виходом до нарадчої кімнати, безпосередньо перебуваючи у нарадчій кімнаті вивчивши зміст обвинувального акта та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного.

За змістом частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам статті 291 КПК України.

Частиною другою статті 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт, окрім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; формулювання обвинувачення.

Як вбачається з положень вищевказаної статті, формулювання обвинувачення має міститись у обвинувальному акті після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому,поняття «формулюванняобвинувачення» неможливоототожнювати зпоняттям «фактичніобставини кримінальногоправопорушення».Формулювання обвинувачення,окрім вказівкина статті(частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність,що передбачаєвідповідальність закримінальне правопорушення,у вчиненніякого обвинувачуєтьсяпідозрюваний,обов`язковомає міститизазначення місця,часу,способу вчиненнята наслідківзлочину,форми вини і його мотивів, тобто обвинувачення слід формулювати так, щоб не було упущено жодну із вказаних істотних обставин вчинення злочину і водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями.

Водночас таке формулювання не повинно містити абстрактних юридичних формулювань, безпосередньо вжитих у кримінальному законі, оскільки це буде не виклад фактичного складу злочину, а юридичне формулювання обвинувачення.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до положень пункту (а) частини третьої статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

З огляду на те, що кримінальним процесуальним законом встановлено вичерпний перелік документів, які надаються суду до початку судового розгляду кримінального провадження, і на підставі яких судом вирішуються питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, наявність будь-яких недоліків або суперечностей є недопустимим.

Згідно з частиною першою статті 337 КПК України судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені між собою; висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов`язком органу досудового розслідування та невід`ємною частиною права обвинуваченого на захист.

Пред`явлення ж неконкретного обвинувачення, є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке обмежує особу у здійсненні його права на захист і безумовно тягне за собою порушення гарантованого ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод права на справедливий судовий розгляд.

Зокрема правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Суд, не оцінюючи доведеність обвинувачення, а лише перевіряючи його з приводу виконання вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, з метою забезпечення права обвинуваченого знати в чому його обвинувачують, констатує, що воно є неконкретним і не містить, як того вимагає п.5 ч.2 ст.291 КПК України, узгодженого опису обставин вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст.172 Кримінального кодексу України, що не відповідає вимогам п.1 ч.1 ст. 91 КПК України з наступних підстав.

Диспозиція частини першої статті 172 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю. Тобто, об`єктивна сторона злочину виражається у:незаконному звільненні працівника з особистих мотивів; його звільненні у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою; інше грубе порушення законодавства про працю, що може бути виражене у систематичному порушенні тривалості робочого часу, ненадання протягом тривалого часу відпустки, незаконне переведення або істотна зміна умов праці, тощо.

Водночас зі змісту обвинувального акту вбачається, що дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст. 172 КК України, як незаконне звільнення працівника з роботи, з особистих мотивів, що є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, проте в формулюванні обвинувачення не зазначено, які ж саме особисті мотиви були у ОСОБА_6 при звільненні працівника з роботи, як то неприязні, заздрощі, помста, тощо. Не зазначено чим підтверджується незаконність дій ОСОБА_6 , а саме рішенням якого судового органу визнано звільнення потерпілого незаконним.

Отже, правова кваліфікація інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 діяння є неконкретною, яка не встановлена у формулюванні обвинувачення, що суттєво порушує право обвинуваченого на захист.

Право на захист не може бути порушеним на будь-якій стадії кримінального провадження, що є завданням кримінального провадження відповідно до положень ст. 2 КПК України. Оскільки вказані відомості обов`язково зазначаються в обвинувальному акті, їх достовірність і є гарантією права обвинуваченого на захист від пред`явленого обвинувачення. Водночас, складений у кримінальному провадженні обвинувальний акт не містить всіх вищевказаних фактичних обставин, що за переконанням суду позбавляє можливості ОСОБА_6 належно усвідомлювати та захищатися від обвинувачення, і це в свою чергу є грубим порушенням права на захист, яке підлягає реалізації на будь-якій стадії кримінального провадження, у тому числі під час підготовчого судового засідання.

Враховуючи, що правильність кваліфікації кримінального правопорушення встановлюється з викладу фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення, суд вважає, що зазначені вище недоліки обвинувального акту є суттєвими, оскільки зазначення в обвинувальному акті, лише про наявність особистих мотивів незаконного звільнення не дозволяє обвинуваченому здійснити свій захист від пред`явленого обвинувачення, з огляду на його неконкретність, а саме відсутність мотиву злочину, який згідно диспозиції вказаної статті є ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

При прийнятті рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд не вирішував питання про доведеність вини обвинуваченого, не вдавався до оцінки доказів, а лише проаналізував викладені фактичні обставини у співставленні із правовою кваліфікацією його дій слідчим.

При поверненні обвинувального акту прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що перевірений обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використанні прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженостей окремих частин тексту обвинувального акту, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

У зв`язку вищенаведеним, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору для зазначення конкретного формулювання обвинувачення, а саме зазначення, які ж конкретні особисті мотиви були в обвинуваченого при незаконному звільненні працівника з роботи.

На підставі викладеного, керуючись статтею 376 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт від 14.03.2018 разом з іншими матеріалами кримінального провадження за № 12019200070000099 відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 172 КК України - повернути Глухівському відділу Шосткинської місцевої прокуратури для виконання вимог, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 13 годині 00 хвилин 12 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1