Рішення

від 01.04.2019 по справі 607/20115/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2019 Справа №607/20115/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Грицака Р.М.

при секретарі судового засідання Чех Ю.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петриківського обласного комунального дитячого будинку -інтернату про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який до відкриття провадження у справі уточнила, до Петриківського обласного комунального дитячого Будинку-інтернат про поновлення її на роботі у дитячому будинку-інтернаті на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної), визнання незаконним і скасування з часу прийняття наказу Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернат від 03.09.2018 року за №141 та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що у відповідача працювала з 03.07.1999 року на посаді санітарки-няні, а з 02.01.2014 р. на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної). 02.01.2014 р. її було звільнено з даної посади у зв'язку із скороченням штату працівників по п.1 ст.40 КЗпП України згідно наказу Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату від 03.09.2018 року за №141. Вважає, що її звільнення проведено з порушенням закону, а саме її не було попереджено про наступне звільнення, не було запропоновано іншу вакантну посаду, а тому просить поновити її на роботі та стягнути втрачений заробіток.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду від 31 січня 2019 року відкрито провадження у даній справі.

19.02.2019 року представник відповідача подав відзив на позов в якому зазначив, що загальна кількість працюючих в будинку-інтернаті залежить від кількості вихованок. Навантаження та робота працівників формуються щорічно на підставі медико-педагогічного навантаження на відповідний навчальний рік. Після досягнення 18 річного віку вихованки установи за особистою заявою, заявою опікуна (піклувальників) та на підставі висновку лікарської комісії переводяться, зокрема до молодіжного відділення дитячого будинку-інтернату, або відраховуються з будинку-інтернату на утримання батьків, опікунів, незалежно від навчального процесу. Посада молодшої медичної сестри (санітарки палатної) в кількості 5,5 штатних одиниць вводиться на один цілодобовий пост на 30 ліжок та додатково - одна на 8 ліжкових хворих.

Станом на 01 вересня 2018 року в будинку - інтернаті проживало 88 вихованок, з яких 15 осіб у віці до 18 років, тому штатна чисельність молодших сестер (санітарок-палатних) мала становити 14 штатних одиниць при 16 штатних одиницях станом на 01.01.2018 року, що і було відображено у змінах №1 до штатного розпису, введених в дію з 01.09.2018 року. У зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників наказом за № 90/1 від 22 червня 2018 року молодша медична сестра (санітарка-палатна) ОСОБА_1 була персонально попереджена про наступне вивільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпПУ.

ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з даним наказом про що складено відповідний акт та повідомлення про наступне вивільнення від 27.06.2018 року. 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 було запропоновано зайняти вакантну посаду молодшої медичної сестри (санітарки прибиральниці), однак від цієї пропозиції остання відмовилась. Наказом від 03 вересня 2018 року за №141 позивача звільнено із займаної посади відповідно до вимог п. 1 ст. 40 КЗпПУ. При прийнятті рішення про звільнення, адміністрацією установи було враховано вимог ст. 42 КЗпПУ, зокрема надано перевагу працівникам з більш високою продуктивністю праці. Посилаючись на наведене, просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали зіславшись на доводи викладені у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно запису №12 у трудовій книзі ОСОБА_1, остання відповідно до Наказу від 03.07.1999 року була прийнята на роботу до Петриківського дитячого будинку на посаду санітарки-няні, згідно Наказу за №143 від 01.09.2015 р. позивача переведена на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці), 01.05.2017 року згідно наказу №48 від 26.04.2017 року позивача переведена на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-палатної).

Як вбачається із запису за №15 у трудовій книжці позивача, 20.06.2017 року згідно рішення сесії Тернопільської обласної ради від 10.05.2017 року за №562 назву будинку-інтернату УТОР Петриківський ОКДБІ змінено на Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат (наказ від 16.06.2017 р. за №95).

Рішенням Тернопільської обласної ради від 10.05.2017 року затверджено Статут Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату у новій редакції, згідно якого будинок-інтернат є правонаступником установи Тернопільської обласної ради Петриківський обласний комунальний дитячий будинок - інтернат .

Відповідно до Штатного розпису Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату з 01.01.2018 року медичний персонал будинку складався із: молодша медсестра (санітарка-няня) - 8 штатних одиниць, молодша медсестра (санітарка палатна) - 16 штатних одиниць, молодша медсестра (санітарка-прибиральниця) - 1 одиниця, молодша медсестра (санітарка - ванниця) -1 одиниця.

Згідно Наказу за №89 від 22.06.2018 р. у зв'язку із зменшенням фактичної кількості вихованок, які проживають в будинку-інтернаті з 01.09.2018 року скорочено 4 посади вихователя, 4 посади молодшої медичної сестри (санітарки - няні), 1 посаду вчителя - логопеда, 2 посади молодшої медичної сестри (санітарки - палатної), 1 посаду інструктора з трудової терапії.

Отже, враховуючи штатний розпис відповідача станом на 01.01.2018 року та Наказ про скорочення чисельності працівників від 22.06.2018 року, у відповідача при кількості у штаті 16 посад молодших медсестер ( санітарок-палатних), скорочено 2 посади (залишилось 14 посад), введено 1 штатну одиницю молодшої медсестри (санітарки-прибиральниці (було одна посада, а стало 2).

Наказом від 22 червня 2018 р. за №90/1, вирішено персонально попередити під підпис молодших медичних сестер (санітарок-палатних) Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням штату працівників, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6

27.06.2018 р. директором Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату ОСОБА_7, лікарем ОСОБА_8 та соціальним працівником ОСОБА_9 складено Акт про те, що 22.06.2018 року молодшим медичним сестрам (санітаркам-палатним) ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вручалось повідомлення про наступне їх вивільнення у зв'язку із скороченням штату працівників, однак вони відмовилась від отримання такого повідомлення.

Відповідно до Наказу від 03.09.2018 р. за № 141, ОСОБА_1, з 03 вересня 2018 року звільнено із посади молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату у зв'язку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка була звільнена разом із позивачем у цей же день із аналогічної посади та підстави, суду пояснила, що її та ОСОБА_1 особисто ніхто не повідомляв про скорочення штату, про наступне звільнення та з червня по день звільнення відповідач не пропонував їй та позивачу зайняти будь-яку іншу вакантну посаду.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст..ст.12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104,111 ЦК України, статтях 62, 66, 79, 92 ГК України. Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, передбачених п. 1 ст.40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В силу вимог ч.1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Згідно із вимогами ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за 2 місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі чи організації.

Суд критично оцінює, складений посадовими особами відповідача ОСОБА_10 від 27.06.2018 року, як доказ персонального повідомлення позивача про її наступне вивільнення, оскільки позивач ОСОБА_1 заперечує сам факт її повідомлення про вивільнення, а також свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що її та позивача особисто не повідомляли про їх наступне звільнення.

Жодного іншого доказу повідомлення позивача про наступне вивільнення, відповідно до вимог закону, суду не подано.

Таким чином, суд вважає, що в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України, позивача не було персонально повідомлено про наступне її вивільнення не пізніше, ніж за 2 місяці до звільнення.

Обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При розгляді трудових спорів, пов'язаних зі звільненням відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, з'ясуванню підлягають обставини, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17.

Враховуючи штатний розпис відповідача станом на 01.01.2018 року, Наказ за №89 про скорочення чисельності працівників від 22.06.2018 року, Список молодшого медичного персоналу Петриківського ОКДБІ станом на 01.08.2018 р., суд вважає, що у відповідача дійсно відбулось скорочення чисельності штату працівників, зокрема при кількості 16 посад молодшої медсестри (санітарки-палатної), скорочено 2 посади, а тому залишилось 14 посад молодшої медсестри (санітарки-палатної). Крім того, введено 1 штатну одиницю молодшої медсестри (санітарки-прибиральниці ).

Згідно Наказу за №90/1 від 22 червня 2018 року вирішено попередити про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням лише 4 осіб, в тому числі позивачку, із працюючих 16 осіб.

Отже, на час звільнення позивачки у штатному розписі відповідача було 14 посад молодшої медсестри (санітарки-палатної). Відповідач не перевірив того, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі.

Крім того, судом встановлено, що на час звільнення позивачки також була вільна посада молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці), яка вводилась до штатного розпису з 01 вересня 2018 року згідно наказу за №89 від 22 червня 2018 року.

З пояснень позивачки вбачається, що їй не була запропонована дана посада, і вона була згідна зайняти її.

Посилання відповідача на Акт від 30.08.2018 року про відмову про переведення ОСОБА_1 на посаду молодшої медсестри (санітарки-прибиральниці) суд до уваги не бере, оскільки вказаний документу суду не надано.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що позивачу пропонувалась дана посада, оскільки даний факт не знайшов свого підтвердження. Будь-яких інших належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачка відмовилася від переведення на іншу роботу або що власник, уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, відповідач суду не надав.

Крім того, із наданої відповідачем інформації про склад молодших медичних сестер (санітарок-палатних) станом на 31 серпня 2018 року вбачається, що ОСОБА_5 звільнилась за власним бажанням 29 серпня 2018 року, ОСОБА_6 переведена на посаду санітарки-прибиральниці з 01.09.2018 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпПУ.

Разом з тим, незважаючи на звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 із посади молодших медичних сестер (санітарок -палатних) згідно п. 1 ст. 40 КЗпПУ з 03 вересня 2018 року, 01.09.2018 року на дану посаду з посади молодшої медичної сестри (санітарки-няні) переведена ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням норм трудового законодавства, оскільки при звільненні позивача за скороченням штату, відповідачем не було запропоновано їй іншої роботи, чим порушено її трудові права.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно з вимогами п. 8 даного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернат за №93 від 01.04.2019 року встановлено, що середньогодинна заробітна плата позивача за останні повні два місяці роботи перед звільнення становить 26.78 грн., виходячи зі наступного розрахунку: 4134,96грн. середня заробітна плата за останні два повні місяці роботи перед звільненням (4258,51грн. за липень+4011,41грн. за серпень/2=4134.96грн.), середня кількість відпрацьованих годин за два місяці перед звільненням 154,4 (158,4-кількість робочих годи за липень+150,4 -кількість робочих годин за серпень/2=154,4), відповідно 4134,96/154,4=26,78грн.

Згідно цієї ж довідки кількість робочих годин молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) за період з 04 вересня 2018 року по 01 квітня 2019 року становить 1044 год.

Однак враховуючи, що позивач була звільнена з 03.09.2018 року, суд вважає, що кількість робочих годин, які мають бути оплачені середнім заробітком, згідно умов праці становить 1052 год (період з 03 вересня 2018 року по 01 квітня 2019 року) та враховуючи середньогодинний заробіток позивачки перед звільненням, шляхом множення отримуємо суму за час затримки розрахунку, а саме, 28172 грн. 56 коп. ( 26,78*1052), за вирахуванням відповідних податків та зборів.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення шляхом визнання незаконним та скасування наказу за № 141 від 03 вересня 2018 року про звільнення позивача з роботи, поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату з 03 вересня 2018 року та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 03 вересня 2018 року по 01 квітня 2019 року включно, у сумі 28172 грн. 56 коп. за вирахуванням відповідних податків та зборів.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 81, 263, 265, 272, 273, 354-356 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 40, 79, 83, 116, 117, 235 КЗпП України, суд,- УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату (вул. Зелена,11 с.Петриків Тернопільського району, код ЄДРПОУ - 03189481) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату ОСОБА_7 за № 141 від 03 вересня 2018 року, яким звільнено ОСОБА_1 з посади молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) у зв'язку з скороченням штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпПУ.

Поновити ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату з 03 вересня 2018 року.

Стягнути з Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 03 вересня 2018 року по 01 квітня 2019 року включно, у сумі 28 172 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят дві) грн. 56 коп., за вирахуванням відповідних податків та зборів.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць у розмірі 4241 грн. 40 коп., за вирахуванням відповідних податків та зборів.

Стягнути з Петриківського обласного комунального дитячого будинку-інтернату на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 10 квітня 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_15