Рішення

від 27.03.2019 по справі 160/285/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Справа № 160/285/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Міняєв А.О. Борисова Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "АТОН-КВ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0023231408 від 03.09.2018р., -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2019р. Приватне підприємство АТОН-КВ звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.09.2018р. №0023231408.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовими особами відповідача на підставі наказу №3349-п від 14.06.2018р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА та ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. за наслідками якої було складено акт перевірки від 19.07.2018р. за №38808/04-36-14-22/35577081 за яким було встановлено порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та на підставі вказаного акту перевірки було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 21538,00 грн. Позивач не погоджується із вказаним оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, вважає його незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню посилаючись на те, що органом ДФС було порушено процедуру проведення невиїзної документальної перевірки, визначену вимогами п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України, а саме: перевірка проведена без вручення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки; перевірка була проведена за період - січень, лютий, квітень 2015р. у період з 09.07.2018р. по 13.07.2018р., тобто з перевищенням строку 1095 днів, а отже, відповідачем порушено вимоги п.102.1 ст.102 ПК України щодо перевіряємого періоду; щодо твердження про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА і ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД , то позивач вказує на те, що рух активів між наведеними контрагентами позивача підтверджується наявними первинними документами - договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами, а також реєстраційними та установчими документами контрагентів, які на момент складання податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому мали право нараховувати такий податок та складати податкові накладні, вказані податкові накладні були прийняті та зареєстровані органом ДФС, а тому представник позивача вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит та витрати за такими господарськими операціями, вважає, що позивач не повинен нести відповідальності за дії своїх контрагентів, що підтверджено і рішеннями Європейського Суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України , Булвес АД проти Болгарії і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії , а також і змістом листа Вищого адміністративного Суду України від 01.11.2011р. №1936/11/13-11. Щодо посилань відповідача в акті перевірки на фіктивне підприємництво, яке здійснювалося ТОВ Інтерсенд ЮА , ТОВ Зілле Трейд , представник позивача зазначає, що вироки суду щодо фіктивного підприємництва контрагентів позивача вступили в законну силу після здійснення господарських відносин та, на думку представника позивача, не можуть бути розцінені як докази на підтвердження відсутності реального характеру взаємовідносин позивача та вищезазначеними суб'єктами господарювання до моменту визнання судом статусу фіктивного підприємства, крім того, вважає, що вироки суду не спростовують реальність господарських операцій, оскільки фінансово-господарські правовідносини між позивачем та вказаними контрагентами не були предметом дослідження у відповідних кримінальних справах та сам факт наявності кримінального провадження і вироків суду не є підставою для висновків про нереальність господарських операцій. За викладеного, представник позивача вважає, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операціях ґрунтуються тільки на припущеннях та є суто суб'єктивною думкою відповідача, наведені висновки не відображають об'єктивно та у повній мірі із посиланням на первинні документи, які зафіксовані у бухгалтерському та податковому обліку, факти виявлених порушень податкового законодавства, що свідчить про необґрунтованість оспорюваного податкового повідомлення-рішення та є підставою для його скасування. У відповіді на відзив, позивач посилається на ті самі обставини, які викладені і у позові.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмовому відзиві на позов просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що у зв'язку із отриманням ГУ ДФС вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. у справі №757/45459/15-к за яким засновника та директора ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення щодо фіктивного підприємництва та вироку цього ж суду від 20.11.2015р. у справі №757/40848/15-к, яким директора ТОВ Зілле Трейд також визнано винним у фіктивному підприємництві, 06.02.2018р. на адресу позивача був надісланий запит щодо надання інформації по взаємовідносинах в вищевказаними контрагентами, який був отриманий позивачем 09.02.2018р., що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, 27.02.2018р. позивач надав відповідь на запит у якій відмовив у наданні інформації та первинних бухгалтерських документів щодо правовідносин із вищенаведеними підприємствами. У зв'язку із не наданням позивачем копій первинних бухгалтерських документів, 14.06.2018р. відповідачем був прийнятий наказ №3349-п про призначення перевірки позивача з 09.07.2018р. При цьому, представник відповідача посилається на отримання позивачем наказу своєчасно до початку проведення такої невиїзної перевірки, оскільки позивач скористався своїм правом на його оскарження у судовому порядку наведеного наказу та дій з проведення перевірки та за результатами розгляду судової справи згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2018р. у справі №804/5087/18 позивачеві було відмовлено у задоволенні позову повністю, наказ та дії щодо проведення перевірки визнані судом правомірними, вказане судове рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції 12.02.2019р., а тому вважає, що встановлені обставини у наведеній справі не підлягають доказуванню у цій справі згідно до вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо нереальності господарських операцій із наведеними контрагентами, представник відповідача зазначає, що матеріалами перевірки зафіксовано придбання позивачем у вказаних контрагентів у перевіряємий період товару (стрічки н/ж та інших товарів, описаних в акті перевірки), проте, первинних документів позивачем на запит відповідача не надано, а зміст наведених вище вироків суду дав підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані вказаними контрагентами, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до витрат є безпідставними. За викладеного, відповідач вважає, що позивач, при укладенні договорів з ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд на придбання товару не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов'язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду та інших ознак комерційної привабливості для обрання позивачем саме цих контрагентів, а отже, встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагентів, що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладення якого - формування документообігу по нереальній господарській операції. Окрім того, представник відповідача зазначає, що позивач на запит відповідача жодних ні первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, ні пояснень з наведених питань не надав. Додатково у письмових поясненнях від 25.03.2019р. представник відповідача вказує на те, що позивач безпідставно посилається на прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення поза межами строку давності, встановленого ст.102 ПК України, оскільки граничним строком подання декларації про прибуток за 2015 рік є 29.02.2016р., згідно наявного в матеріалах справи розрахунку видно, що така декларація була подана позивачем 23.02.2016р., а тому оспорюване рішення прийнято 03.09.2018р. у межах 1095 днів, що відповідає вимогам ст.102 ПК України. В усних поясненнях представник відповідача пояснила, що наказ на перевірку завжди направляється платникам податків разом з повідомленням про дату, час та місце її проведення, вказаний наказ був отриманий 22.06.2018р., тобто до початку проведення перевірки - 09.07.2018р., а тому вважає посилання позивача на неотримання повідомлення про час та місце проведення перевірки безпідставним.

Ухвалою суду від 28.01.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 27.02.2019р., що підтверджується відповідною ухвалою (а.с.2 том 1).

У ході судового розгляду справи за ініціативою суду, з метою допиту в якості свідків директора ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_5, директора ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД ОСОБА_6, судом була оголошена перерва у судовому засіданні до 27.03.2019р., на їх адресу були надіслані повістки про виклик у судове засідання в якості свідків на 27.03.2019р, а також запропоновано і учасникам справи забезпечити участь вказаних осіб у судовому засіданні.

Проте, станом на 27.03.2019р. вказані особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, а надіслані на їх адресу повістки повернуті до суду із відмітками пошти не знайдено та за закінченням строку зберігання (а.с.7-12 том 2).

Отже, судом вжито всіх необхідних заходів з метою допиту вказаних посадових осіб контрагентів позивача та встановлення обставин у даній справі щодо реальності господарських відносин позивача із вказаними контрагентами, директора яких підписували договори, які були укладені з позивачем.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Приватне підприємство АТОН-КВ 28.11.2007р. зареєстровано як юридична особа за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на обліку у Кам'янській ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, є платником податків до бюджету, що підтверджується копією виписки із ЄДРПОУ від 22.08.2017р., копією статуту позивача, наявних у матеріалах справи (а.с. 15-24 том 1).

У період з 09.07.2018р. по 13.07.2018р. посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу №3349-п від 14.06.2018р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Інтерсенд ЮА , ТОВ Зілле Трейд за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. за результатами якої було складено акт №38808/04-36-14-22/35577081 від 19.07.2018р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 21538 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у січні, лютому, квітні 2015р. на загальну суму 23931 грн., що підтверджується копією відповідного акту перевірки (а.с.30-39 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 03.09.2018р. було прийняте податкове повідомлення-рішення, а саме:

- №0023231408 форми Р за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 21538 грн. (а.с.21 том 1).

При цьому, зі змісту копій розрахунків податкового зобов'язання, які є додатком до оспорюваного податкового повідомлення-рішення видно, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень, лютий та квітень 2015р. у зв'язку зі спливом терміну позовної давності згідно п.102.1 ст.102 ПК України нараховано не було, а грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 21538 грн. нараховано внаслідок заниження податку на прибуток за 2015 рік за податковою декларацією №9275933738 від 23.02.2016р. у межах строку давності з урахуванням граничної дати її подання, що підтверджується копіями відповідних розрахунків наявних у справі (а.с.28-29 том 1).

У подальшому, позивачем у порядку адміністративного оскарження вказане вище податкове повідомлення-рішення було оскаржено до ДФС України та за результатами розгляду скарги позивача оспорюване рішення було залишено без змін, що підтверджується змістом копії рішення ДФС №39387/6/99-99-11-04-02-25 від 05.12.2018р. (а.с.40-43 том 1).

Позивач не погоджується із оспорюваним податковим повідомленням-рішенням щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік, просить його скасувати, вважає, що воно прийнято з порушенням строків давності, встановлених п.102.1 ст.102 ПК України, з порушенням процедури проведення невиїзної перевірки через не вручення до початку проведення перевірки позивачеві повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, а висновки відповідача про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача - ТОВ Інтерсенд ЮА , ТОВ Зілле Трейд спростовуються наявними у позивача доказами, які підтверджують рух активів, а тому є тільки припущеннями та суб'єктивною думкою відповідача, оскільки зроблено без дослідження первинних бухгалтерських документів, а лише на підставі вироків суду, які не є доказами нереальності господарських операцій, оскільки таких висновків вироки не містять та правовідносини позивача з наведеними контрагентами не були предметом дослідження у відповідних кримінальних справах.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996).

Відповідно до статті 1 Закону №996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, в той же час, відсутність реально вчиненої господарської операції, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, не дозволяє формувати витрати, а відповідно, і податок на прибуток.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Так, згідно наявних в матеріалах справи документів, зокрема змісту акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача №38808/04-36-14-22/35577081 від 19.07.2018р. на підставі аналізу податкової звітності з податку на додану вартість позивача та аналізу інформації, яка міститься у ЄРПН посадовими особами контролюючого органу було зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд внаслідок того, що у період - січень, лютий та квітень 2015р. встановлено факти того, що вищенаведені контрагенти позивача не придбавали товар (стрічка н/ж в асортименті, дріт, сітка рабиця оцинкована, сітка ткана), який був реалізований вказаними підприємствами на адресу позивача. Окрім того, відповідачем було отримано вирок Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. по справі №757/45459/15 за яким директора ТОВ Інтерсенд ЮА було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 та ч.1 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво), директор визнав свою вину в обсязі підозри.

Також, відповідачем було отримано і вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.07.2016р. по справі №757/40848/15-к, яким директора ТОВ Зілле Трейд визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, а саме: реєстрація та використання фіктивного підприємства ТОВ Зілле Трейд з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформленні не існуючих фінансово-господарських операцій для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки. За викладеного, посадовими особами контролюючого органу зроблено висновок про те, що, оскільки вироками вищенаведеного суду ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд визнано фіктивними підприємствами, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за 2015р. по взаємовідносинах з даними контрагентами-постачальниками, так як статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Отже, позивач при укладенні договорів з ТОВ Інтерсенд ЮА , з ТОВ Зілле Трейд на придбання товарів не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов'язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду та інших ознак комерційної привабливості для обрання позивачем саме цих контрагентів. Таким чином встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагентів ТОВ Інтерсенд ЮА , ТОВ Зілле Трейд , що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладення договору - формування документообігу по нереальній господарській операції (а.с.35-36 том 1).

Разом з тим, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем - ПП АТОН-КВ та ТОВ Інтерсенд ЮА , ТОВ Зілле Трейд надані наступні копії первинних бухгалтерських документів, а саме:

- договір №2-1401/15 від 14.01.2015р., укладений між позивачем (Покупцем) та ТОВ Інтерсенд ЮА (Продавець) щодо придбання товару, асортимент якого зазначається у специфікаціях (додатках) до договору, що є невід'ємною частиною договору, де з боку продавця вказаний договір підписаний директором ОСОБА_5; виписки з ЄДРПОУ від 03.10.2014р. та відомостей з Головного управління статистики від 02.10.2014р., протокол №1 загальних зборів ТОВ Інтерсенд ЮА від 30.09.2014р., наказ №1 від 01.10.2014р., де директором вказаного підприємства значиться - ОСОБА_5; витяг з реєстру платників ПДВ; рахунки та накладні за період - січень-лютий 2015р. про придбання позивачем у вказаного підприємства сітки, дроту, стрічки н/ж; податкові накладні, підписані директором ОСОБА_5; квитанції про реєстрацію вказаних податкових накладних у ЄРПН; платіжні доручення про перерахування грошових сум позивачем на користь ТОВ Інтерсенд ЮА (а.с.54-89 том 1);

- договір №1-0104/15 від 01.04.2015р., укладений між позивачем (Покупцем) та ТОВ Зілле Трейд щодо придбання товару, асортимент якого зазначається у специфікаціях (додатках) до договору, що є невід'ємною частиною договору, де з боку продавця вказаний договір підписаний директором ОСОБА_6 виписки з ЄДРПОУ від 22.10.2014р. та відомостей з Головного управління статистики від 22.10.2014р., протокол №1 загальних зборів ТОВ Зілле Трейд від 17.10.2014р., наказ №1 від 20.10.2014р., де директором вказаного підприємства значиться - ОСОБА_6; витяг з реєстру платників ПДВ; рахунки та накладні за період квітень 2015р. про придбання позивачем у вказаного підприємства товару (стрічка н/ж, сітка рабиця, сітка тканна); податкові накладні, підписані директором ОСОБА_6; квитанції про реєстрацію вказаних податкових накладних у ЄРПН; платіжні доручення про перерахування грошових сум позивачем на користь ТОВ Зілле Трейд (а.с.90-116 том 1).

При цьому, зі змісту копій вищенаведених договорів, а також і копій зокрема, податкових накладних з податку на додану вартість вбачається, що їх підписано від імені ТОВ Інтерсенд ЮА директором ОСОБА_5; від імені ТОВ Зілле Трейд директором ОСОБА_6 ( а.с.54-89, 90-116 том 1).

В той же час, у ході судового розгляду справи відповідачем надано копію вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. по справі №757/45459/15-к, який, у тому числі був підставою для висновку акту перевірки про нереальність вищенаведених господарський операцій, за яким ОСОБА_5 (директора ТОВ Інтерсенд ЮА ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 та ч.1 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво) зі змісту якого видно, що ОСОБА_5 30.10.2014р. на прохання маловідомої особи на ім'я Олег за грошову винагороду у розмірі 300 грн. погодився на створення товариства з обмеженою відповідальністю без мети ведення фінансово-господарської діяльності і підписав протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ Інтерсенд ЮА (код ЄДРПОУ 39420744) від 30.09.2014р. щодо створення товариства, затвердження розміру статутного капіталу на загальну суму 462000 грн., 100% якого належить ОСОБА_5, обрання директором себе, з створення фіктивного суб'єкта підприємництва - ТОВ Інтерсенд ЮА . В подальшому, вищевказані документи були передані ОСОБА_5 невстановленим особам, які були передані до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві для реєстрації ТОВ Інтерсенд ЮА . Крім того, встановлено, що ОСОБА_5 30.09.2014р. в денний період часу підробив документи ТОВ Інтерсенд ЮА з метою їх використання іншими особами. Так, для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_5 передав невстановленій слідством особі копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємств, при цьому, достовірно знаючи, що фактично частку статутного фонду не вносив, до статутного фонду його не передавав та не від кого не приймав як засновник, і не збирався, як вказано в цих документах, займатись підприємницькою діяльністю. Також зміст вироку свідчить про те, що ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво) (а.с. 31-32 том 4).

Також згідно копії вироку Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2015р. у справі №757/40848/15-к, який у тому числі був підставою для висновку акту перевірки про нереальність вищенаведених господарських операцій за яким ОСОБА_6 (директор ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД ) визнано винним у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1ст.358 КК України (фіктивне підприємництво) зі змісту якого видно, що 17.10.2014р. ОСОБА_6, усвідомлюючи протиправний характер дій запропонованих йому невстановленою слідством особою на ім'я Тетяна з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність , погодився на пропозицію стати формальним засновником та директором суб'єкта підприємницької діяльності за грошову винагороду 300 грн. та підписав протокол від 17.10.2014р. №1 загальних зборів учасників ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД , а також призначення себе директором вказаного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, чим вчинив дії, направлені на створення фіктивного підприємства - ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД . Вказані документи були передані до відділу реєстрації юридичних осіб невстановленими слідством особами, що дало змогу цим невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного підприємства. Так, для досягнення своєї злочинної мети, ОСОБА_6 передав невстановленій слідством особі копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, при цьому, достовірно знаючи, що фактично частку статутного фонду не вносив, до статутного фонду його не передавав та не від кого не приймав як засновник, і не збирався, як вказано в цих документах, займатись підприємницькою діяльністю . Окрім того, зміст вироку свідчить про те,що ОСОБА_6 визнав свою вину в обсязі підозри у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво) (а.с.76-80 том 2).

Таким чином із аналізу наведених вище досліджених судом доказів, можна дійти висновку, що директор ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_5, а також і директор ТОВ Зілле Трейд ОСОБА_6, які підписували договори купівлі-продажу із позивачем фактично визнали, що ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд були створені без мети ведення фінансово-господарської діяльності, заперечували свою причетність до ведення від свого імені такої підприємницької діяльності, що свідчить про те, що вищезазначені директори ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зіллі Трейд жодних первинних бухгалтерських документів взагалі щодо жодного з підприємств не підписували, підприємницької діяльності, у тому числі і по взаємовідносинах і з позивачем не здійснювали.

Враховуючи наведене, підписані директором ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_5 та директором ТОВ Зілле Трейд ОСОБА_6 вищенаведені договори купівлі-продажу, а також і первинні бухгалтерські документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами, які посвідчують факт продажу товару, оскільки наведені особи заперечують свою причетність до ведення будь-якої підприємницької діяльності ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд , що підтверджується змістом копій вироків Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. у справі №757/45459/15-к, від 20.11.2015р. у справі №757/40848/15-к за якими встановлено факт фіктивного підприємництва ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд (а.с.163-164 том 1, а.с.76-80 том 2).

У відповідності до вимог ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питання чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, враховуючи, що директор ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_5 та директор ТОВ Зілле Трейд ОСОБА_6 були засуджені за фіктивне підприємництво та визнали свою вину щодо створення підприємства без мети ведення фінансово-господарської діяльності, заперечували свою причетність до ведення будь-якої підприємницької діяльності ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд , суд приходить до висновку, що врахування висновків наведених вироків по взаємовідносинах позивача із вказаними контрагентами при розгляді даного спору для адміністративного суду є обов'язковими згідно до вимог ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, судом враховується і те, що згідно до вимог цивільного законодавства України визначено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків згідно до ст.626 ЦК України.

А тому, у разі, якщо одна із сторін заперечує фактичне його виконання, (у даному випадку директор ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_5 та директор ТОВ Зілле Трейд ОСОБА_6, які значаться підписантами договорів та первинних документів до цих договорів, проте, заперечують свою причетність до ведення будь-якої підприємницької діяльності від свого імені) такі цивільно-правові угоди не можуть мати наслідків реальності їх здійснення.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.205 КК України передбачено, що фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

З огляду на викладене, доводи представника позивача про те, що вироки не містять висновків щодо нереальності господарської операції саме по взаємовідносинах позивача та ТОВ Інстрейд ЮА , а також і ТОВ Зілле Трейд у січні, лютому та квітні 2015р. є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, статус фіктивного, нелегального підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Наведена правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у його постановах від 22.09.2015р. у справі №21-887а15, від 22.03.2016р. у справі №21-170а16, а також у постанові Верховного Суду від 28.08.2018р. у справі №804/8332/17.

У відповідності до вимог ч.5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що складені та підписані і долучені позивачем до матеріалів цієї справи договори та первинні бухгалтерські документи директором ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_5 та директором ТОВ Зілле Трейд ОСОБА_6 були складені формально без реального здійснення господарських операцій, що унеможливлює їх прийняття у якості підстав для формування бухгалтерського та податкового обліку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні належні, достатні та достовірні первинні бухгалтерські документи, які фіксують факт реальності здійснення господарських операцій з наведеними контрагентами з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм податкового законодавства.

У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і частина 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Проте, представником позивача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених судом обставин та встановлених фактів фіктивного підприємництва контрагентів позивача за дослідженими адміністративним судом вироками Печерського районного суду м. Києва, які набрали законної сили та які позивачем жодними доказами не спростовані.

При цьому, судом відхиляються посилання представника позивача на порушення органом ДФС процедури невиїзної позапланової документальної перевірки позивача, встановленої п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України, а саме: проведення такої перевірки без вручення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, з огляду на наступне.

Згідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлено наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки - п.78.4 ст.78 ПК України.

Окрім того, за приписами п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Так, як встановлено судом у ході судового розгляду даної справи, на адресу позивача контролюючим органом направлялися запити про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача із вищенаведеними контрагентами у період - січень, лютий та квітень 2015р., проте, позивачем було відмовлено у наданні відповідних пояснень на обов'язковий запит контролюючого органу, поданий у порядку, встановленому п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, що не оспорюється сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів.

У зв'язку із не наданням позивачем письмових пояснень та документального підтвердження на запит контролюючого органу, останнім було прийнято рішення у формі наказу №3349-п від 14.06.2018р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 09.07.2018р., що підтверджується копією відповідного наказу (а.с.30 том 1).

Наведений наказ контролюючого органу, позивач отримав 22.06.2018р. (тобто, до початку проведення перевірки - 09.07.2018р.), що підтверджується змістом повідомлення Укрпошти про вручення та відстеження вручення позивачеві наведеного наказу (а.с.104 том 1).

Отже, із аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та наведених вище встановлених обставин у справі, можна дійти висновку, що наказ на проведення перевірки позивачеві було вручено до початку проведення перевірки - 22.06.2018р. (розпочато перевірку з 09.07.2018р.), тобто з дотриманням вимог п.78.4 ст.78 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що податковим законодавством визначено, що відповідна позапланова документальна невиїзна перевірки проводиться у приміщенні контролюючого органу (п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України), а тому посилання позивача на те, що йому не було вручено повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки є неспроможними та спростовуються тим, що у наказі на перевірку, який позивачем отримано до початку її проведення - 22.06.2018р., міститься період, з якого слід розпочати перевірку, а норми ст.75 Податкового кодексу України дають визначення місцю проведення такої перевірки.

Окрім того, слід зазначити, що метою вручення повідомлення про початок та місце проведення перевірки є доведення до платника податків наведених відомостей про призначення такої перевірки, яка, у даному випадку, доведена контролюючим органом до позивача шляхом вручення йому наказу на перевірку до початку проведення такої перевірки.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що формальна невідповідність дій контролюючого органу вимогам п.79.2 ст.79 ПК України з приводу невручення позивачеві повідомлення про початок та місце проведення перевірки, за умови вручення наказу до початку проведення такої перевірки, сама по собі не є підставою для скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі №803/1542/15.

Також судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються і доводи представника позивача про те, що відповідачем здійснено перевірку та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення з перевищенням строку 1095 днів, встановленого п.102.1 ст.102 ПК України виходячи з того, що судом встановлено, що декларація з податку на прибуток за 2015 рік №9275933738 позивачем була подана 23.02.2016р., а отже, право на проведення перевірки, відображених у ній даних платником податків, у контролюючого органу спливає лише 23.02.2019р. з урахуванням строків давності, встановлених п.102.1 ст.102 ПК України, а тому проведення перевірки у період з 09.07.2018р. по 13.07.2018р. та визначення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням за наслідками перевірки даних, відображених у наведеній податковій декларації, контролюючим органом здійснено у межах строків давності, встановлених ст.102 ПК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що представником відповідача наведені достатні підстави та надані належні і допустимі докази, які свідчать про законність та обґрунтованість прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача з приводу правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про те, що оспорюване рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у задоволенні позову позивачеві слід відмовити повністю.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства АТОН-КВ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0023231408 від 03.09.2018р. - відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 01.04.2019р.

Суддя С.О. Конєва