Постанова

від 29.08.2019 по справі 160/285/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 160/285/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Атон-КВ"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року

у справі №160/285/19

за позовом Приватного підприємства "Атон-КВ"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0023231408 від 03.09.2018р.,-

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2019 р. Приватне підприємство "Атон-КВ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.09.2018р. №0023231408, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 21538 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що органом ДФС порушено процедуру проведення невиїзної документальної перевірки, визначену вимогами п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України, а саме: перевірка проведена без вручення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки; перевірка проведена за період - січень, лютий, квітень 2015р. у період з 09.07.2018р. по 13.07.2018р., тобто з перевищенням строку 1095 днів, а отже, відповідачем порушено вимоги п.102.1 ст.102 ПК України щодо перевіряємого періоду; щодо твердження про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ ІНТЕРСЕНД ЮА і ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД , то позивач вказує на те, що рух активів між наведеними контрагентами позивача підтверджується наявними первинними документами - договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами, а також реєстраційними та установчими документами контрагентів, які на момент складання податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому мали право нараховувати такий податок та складати податкові накладні, вказані податкові накладні прийняті та зареєстровані органом ДФС, а тому представник позивача вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит та витрати за такими господарськими операціями, вважає, що позивач не повинен нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 р. у справі № 160/285/19 в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Атон-КВ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0023231408 від 03.09.2018р. - відмовлено.

Судом встановлено, що за результатами проведеної податкової перевірки контролюючим органом встановлено факт протиправного заниження податку на прибуток, що слугувало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, про донарахування податкового зобов`язання. Судом встановлено, що спірну суму витрат позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд . Разом з тим, вироками у кримінальних справах, директорів даних підприємство визнано винними та притягнуто до відповідальності за фіктивне підприємництво. Так під час розгляду кримінальних справ встановлено, що даними особами створено підприємства без наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність. З огляду на те, що директорами даних підприємств підписано всю первинну документацію по спірним господарським операціям, суд погодився з висновками контролюючого органу стосовно того, що такі документи не можуть вважатись первинними в розумінні чинного законодавства та відповідно підтверджувати реальний характер виконання укладених угод та свідчити про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за даними операціями. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, Приватним підприємством "Атон-КВ" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 р. у справі № 160/285/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд помилково не надав оцінки тому факту, що документальна перевірка проведена без належного повідомлення позивача про дану перевірку, що є суттєвим порушенням законодавчо встановленої процедури. Скаржник наполягає на тому, що вироки не можуть беззаперечно свідчити про відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності, оскільки відсутні докази ретельної перевірки укладених правочинів позивача з вказаними контрагентами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін підтримали визначені по справі правові позиції, надали пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги. Представником позивача наголошено на протиправності проведення посадовими особами відповідача перевірки через не отримання позивачем повідомлення про останню, та зазначено, що при наявності первинної документації, долученої до адміністративного позову, позивач позбавлений необхідності доводити правомірність здійснюваної ним підприємницької діяльності, а тому висновки податкової є протиправними, що не врахував суд першої інстанції, рішення якого на думку представника позивача підлягає скасуванню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, у період з 09.07.2018р. по 13.07.2018р. посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу №3349-п від 14.06.2018р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Інтерсенд ЮА , ТОВ Зілле Трейд за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. за результатами якої складено акт №38808/04-36-14-22/35577081 від 19.07.2018р. за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 21538 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у січні, лютому, квітні 2015р. на загальну суму 23931 грн., що підтверджується копією відповідного акту перевірки.

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 03.09.2018р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0023231408 форми Р за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 21538 грн.

За результатами адміністративного оскарження, оспорюване рішення залишено без змін, подана скарга - без задоволення, що підтверджується змістом копії рішення ДФС №39387/6/99-99-11-04-02-25 від 05.12.2018р.

Не погодившись з позицією контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.

Так, перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та зроблено висновки про безпідставне завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток (собівартості реалізованих робіт та товарів) по взаємовідносинам з такими контрагентами як ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд . Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що в ході проведеної перевірки ним встановлена неможливість підтвердити реальність господарських операцій між ТОВ Атон-КВ та зазначеними контрагентами.

Як з`ясовано судом у ході розгляду справи та вже зазначено вище, за результатами проведеної перевірки позивача відповідачем складено оскаржуване рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток.

До висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства контролюючий орган прийшов у зв`язку з тим, що, за його переконанням, позивач у перевіряємому періоді не мав реальних господарських операцій зі своїми контрагентами, а саме операції не мали реального товарного характеру. На думку відповідача, позивач безпідставно відображав у податковому обліку результати господарських операцій із ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд , оскільки в такі господарські операції не були реальними.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем - ПП АТОН-КВ та ТОВ Інтерсенд ЮА , ТОВ Зілле Трейд надані наступні копії первинних бухгалтерських документів, а саме:

- договір №2-1401/15 від 14.01.2015р., укладений між позивачем (Покупцем) та ТОВ Інтерсенд ЮА (Продавець) щодо придбання товару, асортимент якого зазначається у специфікаціях (додатках) до договору, що є невід`ємною частиною договору, де з боку продавця вказаний договір підписаний директором ОСОБА_1 ; виписки з ЄДРПОУ від 03.10.2014р. та відомостей з Головного управління статистики від 02.10.2014р., протокол №1 загальних зборів ТОВ Інтерсенд ЮА від 30.09.2014р., наказ №1 від 01.10.2014р., де директором вказаного підприємства значиться - ОСОБА_1 ; витяг з реєстру платників ПДВ; рахунки та накладні за період - січень-лютий 2015р. про придбання позивачем у вказаного підприємства сітки, дроту, стрічки н/ж; податкові накладні, підписані директором ОСОБА_1 ; квитанції про реєстрацію вказаних податкових накладних у ЄРПН; платіжні доручення про перерахування грошових сум позивачем на користь ТОВ Інтерсенд ЮА ;

- договір №1-0104/15 від 01.04.2015р., укладений між позивачем (Покупцем) та ТОВ Зілле Трейд щодо придбання товару, асортимент якого зазначається у специфікаціях (додатках) до договору, що є невід`ємною частиною договору, де з боку продавця вказаний договір підписаний директором ОСОБА_2 виписки з ЄДРПОУ від 22.10.2014р. та відомостей з Головного управління статистики від 22.10.2014р., протокол №1 загальних зборів ТОВ Зілле Трейд від 17.10.2014р., наказ №1 від 20.10.2014р., де директором вказаного підприємства значиться - ОСОБА_2 ; витяг з реєстру платників ПДВ; рахунки та накладні за період квітень 2015р. про придбання позивачем у вказаного підприємства товару (стрічка н/ж, сітка рабиця, сітка тканна); податкові накладні, підписані директором ОСОБА_2 ; квитанції про реєстрацію вказаних податкових накладних у ЄРПН; платіжні доручення про перерахування грошових сум позивачем на користь ТОВ Зілле Трейд .

При цьому, зі змісту копій вищенаведених договорів, а також і копій зокрема, податкових накладних з податку на додану вартість вбачається, що їх підписано від імені ТОВ Інтерсенд ЮА директором ОСОБА_1 ; від імені ТОВ Зілле Трейд директором ОСОБА_2 .

У той же час, по вищевказаним контрагентам наявні докази, що обмежують можливість виконувати господарські зобов`язання за вище зазначеними договорами поставки, а саме:

Так, згідно до копії вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. по справі №757/45459/15-к, який, у тому числі був підставою для висновку акту перевірки про нереальність вищенаведених господарський операцій, за яким ОСОБА_1 (директора ТОВ Інтерсенд ЮА ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 та ч.1 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво) зі змісту якого видно, що ОСОБА_1 30.10.2014р. на прохання маловідомої особи на ім`я ОСОБА_3 за грошову винагороду у розмірі 300 грн. погодився на створення товариства з обмеженою відповідальністю без мети ведення фінансово-господарської діяльності і підписав протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ Інтерсенд ЮА (код ЄДРПОУ 39420744) від 30.09.2014р. щодо створення товариства, затвердження розміру статутного капіталу на загальну суму 462000 грн., 100% якого належить ОСОБА_1 , обрання директором себе, з створення фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ Інтерсенд ЮА . В подальшому, вищевказані документи були передані ОСОБА_1 невстановленим особам, які були передані до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві для реєстрації ТОВ Інтерсенд ЮА . Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 30.09.2014р. в денний період часу підробив документи ТОВ Інтерсенд ЮА з метою їх використання іншими особами. Так, для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_1 передав невстановленій слідством особі копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємств, при цьому, достовірно знаючи, що фактично частку статутного фонду не вносив, до статутного фонду його не передавав та не від кого не приймав як засновник, і не збирався, як вказано в цих документах, займатись підприємницькою діяльністю. Також зміст вироку свідчить про те, що ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво).

Також згідно копії вироку Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2015р. у справі №757/40848/15-к, який у тому числі був підставою для висновку акту перевірки про нереальність вищенаведених господарських операцій за яким ОСОБА_2 (директор ТОВ`ЗІЛЛЕ ТРЕЙД ) визнано винним у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1ст.358 КК України (фіктивне підприємництво) зі змісту якого видно, що 17.10.2014р. ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер дій запропонованих йому невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_4 з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, погодився на пропозицію стати формальним засновником та директором суб`єкта підприємницької діяльності за грошову винагороду 300 грн. та підписав протокол від 17.10.2014р. №1 загальних зборів учасників ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД , а також призначення себе директором вказаного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, чим вчинив дії, направлені на створення фіктивного підприємства - ТОВ ЗІЛЛЕ ТРЕЙД . Вказані документи були передані до відділу реєстрації юридичних осіб невстановленими слідством особами, що дало змогу цим невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного підприємства. Так, для досягнення своєї злочинної мети, ОСОБА_2 передав невстановленій слідством особі копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, при цьому, достовірно знаючи, що фактично частку статутного фонду не вносив, до статутного фонду його не передавав та не від кого не приймав як засновник, і не збирався, як вказано в цих документах, займатись підприємницькою діяльністю. Окрім того, зміст вироку свідчить про те,що ОСОБА_2 визнав свою вину в обсязі підозри у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво).

З наведеного вбачається, що директор ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_1 , а також і директор ТОВ Зілле Трейд ОСОБА_2 , які підписували договори купівлі-продажу із позивачем фактично визнали, що ТОВ Інтерсенд ЮА`та ТОВ Зілле Трейд створені без мети ведення фінансово-господарської діяльності, заперечували свою причетність до ведення від свого імені такої підприємницької діяльності, що свідчить про те, що вищезазначені директори ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зіллі Трейд жодних первинних бухгалтерських документів взагалі щодо жодного з підприємств не підписували, підприємницької діяльності, у тому числі і по взаємовідносинах і з позивачем не здійснювали.

Враховуючи наведене, підписані директором ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_1 та директором ТОВ Зілле Трейд ОСОБА_2 . вищенаведені договори купівлі-продажу, а також і первинні бухгалтерські документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами, які посвідчують факт продажу товару, оскільки наведені особи заперечують свою причетність до ведення будь-якої підприємницької діяльності ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд , що підтверджується змістом копій вироків Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2016р. у справі №757/45459/15-к, від 20.11.2015р. у справі №757/40848/15-к за якими встановлено факт фіктивного підприємництва ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд

Ланцюг постачальника контрагентів, відповідно до вищезазначеного акту перевірки, доводить фіктивність операцій. А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що контрагенти позивача не могли виконати договірні зобов`язання.

Крім того, згідно інформаційних баз даних ДФС України та за результатами аналізу податкової звітності ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд :

-інформація про наявність трудових ресурсів на підприємствах відсутня;

- відсутність на балансі основних фондів, які використовувались в господарській діяльності;

- невідповідність номенклатури придбання постачальниками товарно-матеріальних цінностей номенклатури їх реалізації, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Стаття 44 Податкового кодексу України визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 44.6 ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту).

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати виїзну перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст. 44 ПК прирівнюється до їх відсутності.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 по справі № К/800/1420/13.

Крім того, суд зазначає, що виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинний документ повинен мати такий обов`язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов`язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначалось вище, директором ТОВ Інтерсенд ЮА ОСОБА_1 та директором ТОВ Зілле Трейд ОСОБА_2 при здійснені допиту повідомлено, що вони не причетні до ведення фінансово-господарської діяльності зазначених товариств.

Колегія суддів зазначає, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 26.01.2016 у справі №2а-15327/12/2670 (ЄРДСР №55953481), первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування на їхній підставі валових витрат є безпідставними.

У відповідності до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За таких обставин із урахуванням правових позицій Верховного Суду України, документи підписані від імені ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд не встановленою особою не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку ПП Атон-КВ .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про відсутність реального характеру господарських відносин між ПП Атон-КВ та ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд , а відтак висновки контролюючого органу є правомірними та відповідають дійсним обставинам справи.

Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагентів, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені ТОВ Інтерсенд ЮА та ТОВ Зілле Трейд .

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

Доводи скаржника щодо ігнорування судом першої інстанції порушення відповідачем процедури проведення документальної перевірки, колегія суддів відхиляє з огляду на приписи п.78.4 ст.78 ПК України , якими передбачено право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Наведений наказ контролюючого органу, позивач отримав 22.06.2018р. (тобто, до початку проведення перевірки - 09.07.2018р.), що підтверджується змістом повідомлення Укрпошти про вручення та відстеження вручення позивачеві наведеного наказу.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що формальна невідповідність дій контролюючого органу вимогам п.79.2 ст.79 ПК України з приводу невручення позивачеві повідомлення про початок та місце проведення перевірки, за умови вручення наказу до початку проведення такої перевірки, сама по собі не є підставою для скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Атон-КВ" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 р. у справі № 160/285/19 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 р. у справі № 160/285/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко