Постанова

від 11.04.2019 по справі 804/1188/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2019 року

Київ

справа №804/1188/18

касаційне провадження №К/9901/55389/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Шипуліної Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Південбудчормет (далі - Товариство) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді - Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південбудчормет до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Управління від 21.12.2017 № 7312-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з дати його прийняття.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: наказ на перевірку був прийнятий з порушенням положень статей 8, 9 частини 2 статті 19 Конституції України, статей 42, 78, 81 Податкового кодексу України, оскільки у наказі про призначення перевірки не було зазначено підстав для її проведення та їх документального підтвердження; всупереч абзацу 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України письмові запити Управління не містили підстав для їх надіслання із зазначенням інформації, яка це підтверджує.

Дніпровський окружний адміністративний суд рішенням від 12.04.2018 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував наказ Управління від 21.12.2017 № 7312-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства .

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що запити Управління про надання інформації були оформлені з порушенням законодавчо встановленого порядку, рос кільки в них не були чітко зазначені підстави для направлення таких запитів, з огляду на що Товариство звільнялося від надання відповідей на такі запити, що, як наслідок, виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання суб'єктом господарювання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.06.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у позові відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: направляючи Товариству письмові запити про надання інформації та її документального підтвердження Управління реалізувало свої повноваження, визначені законом, а у Товариства, в свою чергу, виник обов'язок надати відповідну інформації у встановленому законом порядку та строки, тоді як листами від 06.10.2017 за вих. № 253 та від 06.10.2017 за вих. № 254 Товариство надало Управлінню відповіді, які не містили пояснень та їх документального підтвердження у запитуваному обсязі, з огляду на що у Управління були наявні підстави для винесення оспорюваного наказу; зазначення у наказу про проведення перевірки взаємовідносин Товариства з чотирьома контрагентами (а не з п'яти як було зазначено у запитах) не впливає на питання правомірності оспорюваного наказу.

Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 02.08.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, суд не надав належної правової оцінки тому, що: у запитах Управління від 17.08.2017 № 19331/10/04-36-14-12-12 та від 29.08.2017 №20639/10/04-36-14-12-12, надісланих на адресу Товариства, не було зазначено жодної з шести визначених у пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України підстав для направлення таких запитів; листами від 06.10.2017 за № 253 та № 254 Товариство надало Управлінню відповіді з детальним обґрунтуванням безпідставності вимог контролюючого органу, викладених у запитах, а також вказало про добровільне надання органам ДФС України будь-якої інформації та документів за умови складання відповідного письмового запиту з вимогами чинного законодавства України; оскільки запити Управління про надання інформації були оформлені з порушення законодавчо встановленого порядку, то Товариство було звільнене від обов'язку надавати відповіді на такі запити, а контролюючий орган, в свою чергу, був позбавлений права приймати наказ про призначення позапланової виїзної перевірки Товариства; в порушення вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суд апеляційної інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2018 у справі № 826/12244/14.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.02.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.02.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Управління надіслало на адресу Товариства письмові запити Про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) : від 17.08.2017 № 19331/10/04-36-14-12-12 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно господарських взаємовідносин з ТОВ Лаярд по податковому кредиту за червень 2016 року на суму податку на додану вартість 126469,72,00 грн., з ТОВ Скайтрейдінг по податковому кредиту за січень 2017 року на суму податку на додану вартість 114132,90 грн., з ТОВ Прайм-Фін Груп по податковому кредиту за квітень 2017 року на суму податку на додану вартість 84977,90 грн., з ТОВ Алістар Груп по податковому кредиту за квітень 2017 року на суму податку на додану вартість 28629,22 грн.; від 29.08.2017 № 20639/10/04-36-14-12-12 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно господарських взаємовідносинах з ТОВ Транзит Роадс по податковому кредиту на загальну суму 465297,12 грн. (у тому числі: за липень 2015 року - у сумі 137665,20 грн., за серпень 2015 року - у сумі 79177,56 грн., за вересень 2016 року - у сумі 91808,64 грн., за жовтень 2015 року - у сумі 156645,72 грн., у яких з посиланням на підпункти 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункти 1, 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпункти 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу, пункт 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245, просила надати протягом 15 робочих днів з дня отримання цих запитів інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених у запитах фактів, зокрема (але не вичерпно) документи згідно вказаного у запитах переліку.

На вказані запити Товариство листами надіслало Управлінню листи Про надання відповіді : від 06.10.2017 за № 253 та № 254, якими відмовило у наданні пояснень та їх документального підтвердження, оскільки всупереч положенням пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України письмові запити Управління не містили підстав для їх надіслання із зазначенням інформації, яка це підтверджує. При цьому, Товариство зазначило про добровільне надання органам ДФС України будь-якої інформації та документів за умови складання відповідного письмового запиту з вимогами чинного законодавства України. Також Товариство вказало, що формувало податковий кредит у відповідних податкових періодах на підставі податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

21.12.2017 заступник начальника Управління, керуючись пунктом 19 1 .1 статті 19 1 , підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, прийняв наказ № 7312-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства .

Копію вказаного наказу разом із направленням на перевірку було вручено посадовій особі Товариства під розписку 27.12.2017.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з абзацами 1-4, 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації,що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що запити, направлені Управлінням на адресу Товариства, містили вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункти 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені на підставі податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України. Запити містили опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

За таких обставин на Товариство покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у наказі про проведення документальної виїзної перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Наявний в матеріалах справи наказ Управління від 21.12.2017 № 7312-п відповідає цим вимогам.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що посилання Товариства на окремі дефекти запитів про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитами, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запитів такими, що не відповідають вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Фактичною підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу. Письмові запити щодо необхідності подання пояснень були сформовані Управлінням на підставі податкової інформації, отриманої відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 1 пункту 74.1, абзацу 1 пункту 74.2, пункту 74.3 статті 74 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. В Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що контролюючий орган при направленні запитів від 17.08.2017 № 19331/10/04-36-14-12-12 та від 29.08.2017 № 20639/10/04-36-14-12-12 діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити. При цьому, посилання Товариства на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.02.2018 у справі № 826/12244/14, є безпідставними, оскільки вказане рішення ухвалене судом касаційної інстанції з урахуванням встановлених судами інших обставин справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Південбудчормет залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна