Постанова

від 08.04.2019 по справі 905/2011/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2019 р. Справа № 905/2011/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Андрійко Є.Л.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ (вх.№627Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2019 у справі №905/2011/18 (повний текст якого складено та підписано 24.01.2018 суддею Зекуновим Е.В. у приміщенні зазначеного суду)

за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ;

до ТОВ "Теплотехсервіс" м. Харцизьк;

про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 1 336 624 грн. 04 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Теплотехсервіс про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 1 336 624 грн. 04 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №882/14-БО-6 від 26.12.2013 купівлі-продажу природного газу в частині проведення своєчасної оплати товару, що стало підставою для вимог про стягнення боргу, нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду господарського суду Донецької області від 21.01.2019 у справі № 905/2011/18 позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Теплотехсервіс" про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 1 336 624 грн. 04 коп. задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Теплотехсервіс" (86700, Донецька область, м. Харцизьк, вул. Вокзальна, буд.68,, кв.2 ЄДРПОУ 32050838) на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість в загальному розмірі 1 183 260 грн. (один мільйон сто вісімдесят три тисячі двісті шістдесят) грн. 48 коп., з яких:

- основний борг у розмірі 629689 (шістсот двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп.;

- інфляційні втрати в розмір 488550 (чотириста вісімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 56 коп.;

- 3% річних в розмірі 55873 ( п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 39 коп.;

- пеня у розмірі 9147 (дев'ять тисяч сто сорок сім) грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 17749 (сімнадцять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 47 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що її нарахування за період з 07.02.2015 по 14.07.2015 (за зобов'язаннями листопада, грудня 2014) суперечить вимогам ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси". В іншій частині заявлених до стягнення сум пені в розмірі 9147,33 грн. за період з 15.02.2014 по 06.02.2015, місцевий господарський суд позовні вимоги визнав обгрунтованими та задовольнив їх.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2019 у справі № 905/2011/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 153363,56 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення пені в розмірі 153363,56 грн., у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити. Сові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3450,68 грн. за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача по справі.

Одночасно, апелянт звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, з посиланням на те, що передбачений ГПК України строк на апеляційне оскарження був пропущений через несвоєчасне отримання апелянтом копії оскарженого рішення.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", оскільки позивач не є "енергопостачальною компанією" в розумінні норм вказаного Закону.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2019, зокрема, поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2019 у справі № 905/2011/18. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 905/2011/18. Призначено справу до розгляду на 08.04.2019.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не надав, в судове засідання 08.04.2019 свого представника не направив.

Юридична особа відповідача у цій справі зареєстрована у м. Харцизьк.

Згідно листа начальника Поштампу - ЦПЗ №1 Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" Гончарова Ю.Ф. від 23.07.2014 №7-14, з 22.07.2014 призупинено приймання та пересилання поштових відправлень в м. Харцизьк.

За таких обставин, у Східного апеляційного господарського суду відсутня можливість направлення відповідачу ухвали суду від 19.03.2019 (якою розгляд справи призначено в цьому судовому засіданні), про що судом складено акт №13-35/144 від 19.03.2019 (а.с.152).

З метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, 19.03.2019 на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Новини" розміщено відповідне повідомлення із зазначенням дати, часу та місця проведення судового засідання у цій справі (а.с. 153).

Отже, судом апеляційної інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

26.12.2013 між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтобаз України (продавець) та комунальним виробничим підприємством Теплотехсервіс (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №882/14-БО-6.

За приписами п.п.1.1 - 1.2 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

За правилами п.2.1 договору №882/14-БО-6 від 26.12.2013 продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 221,0 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 4473,82 грн. з ПДВ.

Сторонами додатковими угодами №1 від 28.01.2014, №2 від 30.04.2014 вносились зміни до вказаного пункту договору №882/14-БО-6, внаслідок чого ціна газу підвищувалась.

Відповідно до п.11 цього договору, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №882/14-БО-6 від 26.12.2013 позивач передав у власність Відповідача у період з січня по грудень 2014 року природний газ на суму 996 488,95 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування): від 31.01.2014 у січні 2014 року на суму 120213,62 грн.; від 28.02.2014 у лютому 2014 року на суму 117771,53 грн.; від 31.03.2014 у березні 2014 року на суму 76165,80 грн.; від 30.04.2014 у квітні 2014 року на суму 19543,23грн. та реєстрами обсягів реалізації за травень 2014, жовтень 2014, листопад 2014, грудень 2014.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №882/14-БО-6 від 26.12.2013 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вказує позивач з посиланням на відомості, які містяться у довідці Операції з 01.01.2014 по 30.04.2018 публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечив, розрахунок за вказаними поставками природного газу було здійснено відповідачем з порушенням строків, встановлених розділом 6 Порядок та умови проведення розрахунків договору №882/14-БО-6 та не в повному обсязі.

За таких обставин, при прийнятті цього рішення колегія суддів виходить з того, що фактичне перерахування вартості природного газу було здійснено відповідачем з порушенням договірних строків, а на час розгляду справи за ТОВ Теплотехсервіс обліковується борг за товар на суму 629 689,20 грн.

Доводи позивача в цій частині відповідачем не спростовані. ТОВ Теплотехсервіс не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які свідчать про повне чи часткове погашення боргу, за природний газ поставлений позивачем по договору №882/14-БО-6 у спірний період.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу на суму 629689, 20 грн. підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Крім того, позивач просив стягнути з ТОВ Теплотехсервіс 3% річних 55873,39 грн., інфляційні втрати 488550,56 грн.

Частиною ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі:

за зобов'язаннями січня 2014 на суму поставки 120213,52 грн. 3% річних за період з 15.02.2014 по 24.04.2014;

за зобов'язаннями лютого 2014 на суму поставки 117771,53 грн. 3% річних за період з 15.03.2014 по 24.04.2014;

за зобов'язаннями березня 2014 на суму поставки 76165,80 грн. 3% річних за період з 15.04.2014 по 24.04.2014;

за зобов'язаннями жовтня 2014 на суму поставки 73935,92 грн. 3% річних за період з 15.11.2014 по 21.11.2017 та інфляційні втрати з грудня 2014 по жовтень 2017;

за зобов'язаннями листопада 2014 на суму поставки 230417,21 грн. 3% річних за період з 16.12.2014 по 21.11.2017 та інфляційні втрати з січня 2015 по жовтень 2017;

за зобов'язаннями грудня 2014 на суму поставки 342076,89 грн. 3% річних за період з 15.01.2015 по 21.11.2017 та інфляційні втрати з лютого 2015 по жовтень 2017.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за зазначені позивачем періоди, колегія суддів вважає його методологічно та арифметично вірним, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних 55873,39грн. та інфляційні втрати 488550,56 грн. підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Також в позові позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 15.02.2014 по 15.01.2015 в розмірі 162510,89 грн. за неналежне виконання зобов'язань з оплати поставленого у період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2014 природного газу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.7.2 договору №882/14-БО-6 від 26.12.2013 у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Разом із тим, судова колегія враховує наступне.

07.02.2015 набрав чинності Закон України №85-VIII "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (стаття 1 Закону).

Статтею 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту ПАТ НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Відповідно до п.6 статуту Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, затвердженого постановою КМУ від 25.05.1998 №747 (в редакції постанови КМУ від 02.10.2013. №724), предметом діяльності компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату; організація виробництва та постачання теплової енергії.

В Законі України "Про енергозбереження" визначено, що:

"енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів;

"паливно - енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Отже, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Враховуючи наведене, позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Аналогічні висновки викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Наведеним спростовуються доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що позивач не є "енергопостачальною компанією" в розумінні норм Закону №85-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (пункт 1 частини першої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в зазначеній редакції).

За умовами п.1.2 договору №882/14-БО-6 газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Отже, відповідно до умов договору, природний газ використовується відповідачем для виробництва житлово-комунальних послуг.

Відповідач здійснює свою господарську діяльність у місті Харцизьк, Донецької області яке входить до "Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет та з урахуванням приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції правомірно визнав інформацію про проведення АТО на території м. Харцизськ Донецької області загальновідомою.

Враховуючи, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач знаходиться на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, судова колегія приходить до висновку про поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону України №85-VIII.

Отже, нарахування пені за договором №882/14-БО-6 не має здійснюватися з 07.02.2015 на підставі вищенаведених вимог Закону №85-VIII.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками об'єднаної палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Як вбачається з розрахунку позивача, наданого до позову (а.с.18-21), позивачем нараховано відповідачу пеню, зокрема, за зобов'язаннями січня 2014 на суму поставки 120213,52 грн. за період з 15.02.2014 по 24.04.2014; за зобов'язаннями лютого 2014 на суму поставки 117771,53 грн. за період з 15.03.2014 по 24.04.2014; за зобов'язаннями березня 2014 на суму поставки 76165,80 грн. за період з 15.04.2014 по 24.04.2014; за зобов'язаннями жовтня 2014 на суму поставки 73935,92 грн. за період з 15.11.2014 по 14.05.2015; за зобов'язаннями листопада 2014 на суму поставки 230417,21 грн. за період з 16.12.2014 по 15.06.2015; за зобов'язаннями грудня 2014 на суму поставки 342076,89 грн. за період з 15.01.2015 по 14.07.2015.

Однак, нарахування пені за період з 07.02.2015 по 14.07.2015 в розмірі 153363,56 грн. є неправомірним з огляду на положення частини другої статті 2 Закону України №85-VIII.

Таким чином, колегія суддів, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум пені за допомогою калькулятора системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга-Закон", погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 9147,33 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 153 363,56 грн. суд першої інстанції обґрунтовано відмовив.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо неправомірного застосування місцевим господарським судом положень Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" до спірних взаємовідносин сторін є помилковими.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2019 у справі №905/2011/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2019 у справі № 905/2011/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня її проголошення.

Повний тест постанови складено 15.04.2019.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко