Ухвала

від 15.10.2019 по справі 905/2011/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

15.10.2019 Справа № 905/2011/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Кульбакової Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність начальника Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області у справі за позовом Публічного акціонерного товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотехсервіс» про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 1 336 624 грн. 04 коп., -

За участю представників сторін:

від заявника - не з`явився;

від ВДВС - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

02.09.2019 на адресу господарського суду Донецької області від АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшла скарга на дії та бездіяльність начальника Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області, в якій заявник просить суд:

- визнати неправомірним повідомлення про повернення наказу господарського суду Донецької області № 905/2011/18 від 25.04.2019 стягувачу без прийняття до виконання, прийнятого 13.08.2019 начальником Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області;

- зобов`язати начальника Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області скасувати повідомлення від 13.08.2019 про повернення наказу господарський суд Донецької області № 905/2011/18 від 25.04.2019 стягувачу без прийняття до виконання.

- зобов`язати начальника Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарський суд Донецької області № 905/2011/18 від 25.04.2019.

Обґрунтовуючи правомірність свого звернення зі скаргою, АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України посилається на порушення вимог Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем в частині повернення виконавчого документу стягувачу та не вчинення заходів з примусового виконання наказу №905/2011/18.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.09.2019 скаргу на дії державного виконавця прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.09.2019 відкладено розгляд скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність начальника Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області у справі за позовом Публічного акціонерного товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотехсервіс» про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 1 336 624 грн. 04 коп - до повернення матеріалів справи №905/2011/18 на адресу господарського суду Донецької області.

У відзиві на скаргу від 17.09.2019 Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області вважає доводи АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України помилковими, а спірне повідомлення від 13.08.2019 правомірним. ВДВС вважає, що представник стягувача не надав в повному обсязі відповідних документів на представництво інтересів Нафтогаз України , а копія довіреності 14-180 від 13.05.2019 завірена з порушенням установленого порядку.

23.09.2019 на адресу господарського суду Донецької області повернулись матеріали справи №905/2011/18 з Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.09.2019 призначено розгляд скарги на дії державного виконавця, викликано учасників судового процесу для розгляду скарги в судове засідання на 03.10.2019.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.10.2019 відкладено розгляд скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність начальника Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області на 15.10.2019 року.

У судове засіданні 15.10.2019 представники АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , ТОВ Теплотехсервіс та Нікольського районного відділу державної виконавчої служби не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз`яснено, що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно до статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч.1).

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч.2).

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку статей 80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали скарги, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

25 квітня 2019 року господарським судом Донецької області на виконання рішення у справі № 905/2011/18 видано наказ про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Теплотехсервіс на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заборгованості в загальному розмірі 1183260 грн. грн. 48 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 17749 грн. 47 коп.

13 травня 2019 року АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України видало довіреність №14-182 адвокату Прокоф`євій Л.В., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000090, представляти інтереси Компанії відповідно до ст. 131 -2 Конституції України, в тому числі, пред`являти виконавчі документи до примусового виконання (стягнення) шляхом підписання відповідних заяв до органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень. Строк дії довіреності до 01.01.2021.

11 липня 2019 року адвокат Прокоф`єва Л.В. направила до Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області заяву про примусове виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2011/18 від 25.04.2019, з додатком оригіналу цього наказу та засвідченою копією довіреності №14-180 від 13.05.2019.

19 серпня 2019 року на адресу АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшло повідомлення Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій обл. №7441 від 13.08.2019 про повернення стягувану без прийняття до виконання наказу Господарського суду Донецької області від 25.04.2019 у справі № 905/2011/18 на підставі п.2 ч.3 статті 5 Закону України Про виконавче провадження .

02 вересня 2019 АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії та бездіяльність начальника Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області, в якій заявник просив суд:

- визнати неправомірним повідомлення про повернення наказу господарського суду Донецької області № 905/2011/18 від 25.04.2019 стягувачу без прийняття до виконання, прийнятого 13.08.2019 начальником Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області;

- зобов`язати начальника Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області скасувати повідомлення від 13.08.2019 про повернення наказу господарський суд Донецької області № 905/2011/18 від 25.04.2019 стягувачу без прийняття до виконання.

- зобов`язати начальника Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарський суд Донецької області № 905/2011/18 від 25.04.2019.

Спірні правовідносини, що виникли між АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Нікольським РВДВС ГТУЮ у Донецькій області регулюються нормами Господарського процесуального та Цивільного кодексів України, Законів України Про виконавче провадження та Про адвокатуру та адвокатську діяльність , приписами Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Пунктом 1, частини 1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно частини 1 статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Частиною 3 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання

1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця.

2) в інших випадках, передбачених законом.

При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов`язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

Керуючись приписами п.2 ч.3 ст.5 Закону України Про виконавче провадження 13 серпня 2018 року начальником Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області було винесено повідомлення про повернення наказу господарського суду Донецької області № 905/2011/18 від 25.04.2019 стягувачу без прийняття до виконання, оскільки стягувачем були порушені вимоги ст.16 Закону України Про виконавче провадження .

За змістом статті 16 Представництво сторін у виконавчому провадженні Закону України Про виконавче провадження .

Сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто (ч.1).

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи (ч.3).

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності

Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору (ч.4).

Пунктом 10 розділу 2 Наказу Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 передбачено, що Повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами:

довіреністю фізичної особи;

довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо);

рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна;

ордером, до якого обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги.

Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.

У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред`явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

У разі реалізації стороною виконавчого провадження права на оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби через представника таке повноваження представника має бути обумовлено в довіреності.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно до частини 3 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 5076-VI, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, доводи ВДВС про те, що повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути посвідчені лише ордером або договором про надання правової допомоги є помилковими, такими, що не ґрунтуються на нормах права й суперечать приписам Законів України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та Про виконавче провадження .

У відповідності до статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна (ч.1).

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч.3).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(ч.4).

Під представництвом у виконавчому провадженні слід розуміти юридичні відносини, на підставі яких одна особа - представник - виконує відповідно до закону або статуту чи договору певні процесуальні дії в інтересах іншої. Метою інституції представництва у виконавчому провадженні є надання допомоги громадянам і юридичним особам щодо захисту їх прав як стягувача або боржника. Представництво за договором здійснюють особи, що можуть бути представниками сторін лише за наявності взаємної згоди особи, яку представляють, і представника. Отже, договірне представництво ґрунтується на добровільно висловленій волі двох осіб щодо його встановлення на підставі довіреності. В законодавстві існують різні норми щодо порядку посвідчення довіреності та її змісту, а саме представництво регламентується нормами ЦК, ЦПК, ГПК України. Довіреність юридичної особи має бути оформлена за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.

Набуття правосуб`єктності процесуального представника і здійснення його процесуальних функцій можливо за наявності відповідних повноважень, підтверджених визначеними законом та належно оформленими документами (стаття 42 ЦПК України, в редакції чинній на час винесення постанови).

Повноваження представника юридичної особи підтверджуються її довіреністю, яка видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, посвідченою печаткою юридичної особи (частини 1, 3 статті 42 ЦПК України).

Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою юридичної особи.

Частинами другою та третьою статті 244 ЦК України встановлено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що повноваження представника Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - Прокофевої Л.В. підтверджуються довіреністю №14-180 від 13.05.2019 виданою відповідно до статей 246, 247 ЦК України.

Зі змісту цією довіреності вбачається, що Стягувач уповноважує адвоката Прокоф`єву Лесю Владиславівну, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000090, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Луганської області №09/02-5 від 09.02.2018р., та на підставі договору про надання правової допомоги від 24.04.2019р. №14/461/19, зокрема, представляти інтереси Компанії відповідно до ст. 131 -2 Конституції України, в тому числі, пред`являти виконавчі документи до примусового виконання (стягнення) шляхом підписання відповідних заяв до органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень. Строк дії довіреності до 01.01.2021р. Вказана довіреність підписана головою правління Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ОСОБА_1 А.

Господарський суд, на підставі наданих сторонами й оцінених доказів, дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, так, як дії начальника Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області щодо винесення повідомлення від 13.08.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, суперечать вимогам Закону України Про виконавче провадження та порушують права та інтереси стягувача.

Керуючись вимогами статей 11, 15, 58 ГПК України суд обґрунтовано виходить із того, що звернення представника АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до виконавчої служби із заявою про примусове виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2011/18 від 25.04.2019 узгоджується з нормами господарського-процесуального законодавства. Обсяг повноважень, наданих довіреністю, включає право пред`являти виконавчі документи до примусового виконання шляхом підписання відповідних заяв до органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень. ОСОБА_2 мала право діяти від імені АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , а тому у державного виконавця були відсутні підстави для винесення повідомлення від 13.08.2019 про повернення наказу господарського суду Донецької області №905/2011/18 від 25.04.2019 стягувачу без прийняття до виконання.

Доводи господарського суду в частині можливості здійснення повноважень адвокатом на підстав довіреності виданої юридичною особою узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у Постанові від 26.09.2019 по справі № 2-1464/11.

Щодо права адвоката засвідчувати копії довіреності.

Представник позивача є адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №000090 від 22.02.2018) і на нього поширюється дія закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5.07.2012 №5076-VI.

Відповідно до ч.9 ч.1 ст.20 цього закону під час провадження адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

Оскільки представник стягувача ОСОБА_2 на підставі довіреності №14-180 від 13.05.2019 представляє інтереси АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , він як адвокат має професійне право посвідчувати копії документів у справах, зокрема і копії довіреності.

Законом не передбачено іншого обов`язкового способу посвідчення копій документів, виданих юридичною особою (якою є АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ).

Висновки господарського суду в частині того, що адвокат має право самостійно посвідчувати копії довіреності узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у Постанові від 17 січня 2019 року по справі №809/1092/18.

Щодо доводів ВДВС про невідповідність копії довіреності нормам ДСТУ

Обґрунтовуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення ВДВС зазначає, що правила засвідчення копій документів визначені Національним стандартом України Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації відповідних вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 , які затверджені наказом Держспоживстандатру України від 07.04.2003 №55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом МУЮ від 18.06.2015 № 1000/5.

Відповідно до пункту 8 розділу 10 зазначених Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки Для копій . У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куту першого аркуша документа проставляється відмітка Копія . Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення Згідно з оригіналом чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Таким чином, ВДВС робить висновок, що довіреність №14/180 від 13.05.2019 видана Стягувачем ОСОБА_3 не відповідає формі, в якій повинен вчинятися зазначений правочин, тому право на представництво АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у органах ВДВС ця особа не має.

За змістом статті 1 Закону України Про виконавче провадження - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 цього Закону).

В силу статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , а також статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у Постанові від 05.12.2018 року по справі № 9901/736/18 Великою Палатою Верховного Суду було зазначене наступне: Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи .

Враховуючи наведене суд вважає, що відділ державної виконавчої служби дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з тим, що до заяви про примусове виконання рішення не додано документів, які б підтверджували його волевиявлення на надання повноважень адвокату Прокофєвій Л.В., а також, що державний виконавець на завершальній стадії судового провадження і примусового виконання судового рішення допустив надмірний формалізм, оцінюючи спосіб засвідчення адвокатом копії довіреності АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , чим порушив право стягувача на справедливий судовий захист.

Тому вимога АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України визнати неправомірним та скасувати повідомлення начальника Нікольського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 13.08.2019 про повернення наказу господарського суду Донецької області № 905/2011/18 від 25.04.2019 стягувачу без прийняття до виконання підлягає задоволенню, як правомірна та обґрунтована.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання Нікольський РВДВС ГТУЮ у Донецькій області відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2011/18 від 25.04.2019, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на приписи зазначеної статті, суд вважає, що правовідносини щодо відкриття виконавчого провадження відносяться до виключної компетенції органів виконавчої служби, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Отже, вимога скаржника про зобов`язання відкрити виконавче провадження підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про відкриття виконавчого провадження з урахуванням висновків суду.

Висновок господарського суду в цій частині, узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в Ухвалі від 16.10.2018 по справі №805/3118/18-а

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно до ст.129 Конституції України та ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд вважає, що АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України належними та допустимими доказами довело факт порушення Нікольським РВДВС ГТУЮ у Донецькій області вимог Закону України Про виконавче провадження при винесенні спірного повідомлення від 13.08.2019, тому вимоги скаржника з урахуванням вищезазначених висновків суду підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 234, 339, 341-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність начальника Нікольського РВДВС ГТУЮ у Донецькій області про визнання протиправним та скасування повідомлення від 13.08.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати повідомлення начальника Нікольського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 13.08.2019 про повернення наказу господарського суду Донецької області № 905/2011/18 від 25.04.2019 стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов`язати Нікольський районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області повторно розглянути заяву Акціонерного товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 11.07.2019про примусове виконання рішення з метою вирішення питання про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду Донецької області № 905/2011/18 від 25.04.2019 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов