Постанова

від 08.08.2019 по справі 905/2011/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/2011/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Родоман Т.О .,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 (судді: Слободін М. М., Сіверін В. І., Терещенко О. І.) і рішення Господарського суду Донецької області від 21.01.2019 (суддя: Зекунов Е. В.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотехсервіс"

про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 1 336 624,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК" Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотехсервіс" (далі - ТОВ "Теплотехсервіс") про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 1 336 624,04 грн.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "НАК" Нафтогаз України", зазначає, що ТОВ "Теплотехсервіс" порушено умови договору купівлі-продажу природного газу від 26.12.2013 № 882/14-БО-6 щодо проведення своєчасної оплати товару.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.01.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі № 905/2011/18, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Теплотехсервіс" на користь АТ "НАК" Нафтогаз України" заборгованість у загальному розмірі 1 183 260,48 грн, з яких 629 689,20 грн основного боргу, 488 550,56 грн інфляційних втрат, 55 873,39 грн 3% річних, 9 147,33 грн пені та 17 749,47 грн витрат по сплаті судового збору.

2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне перерахування вартості природного газу було здійснено відповідачем з порушенням договірних строків, а на час розгляду справи за ТОВ "Теплотехсервіс" обліковується борг за поставлений товар на суму 629 689,20 грн. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані. Щодо позовної вимоги про стягнення пені, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про часткове задоволення зазначеної позовної вимоги, оскільки відповідно до Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон) нарахування пені не має здійснюватися з 07.02.2015.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Частково не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 і рішенням Господарського суду Донецької області від 21.01.2019 у справі № 905/2011/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 і рішення Господарського суду Донецької області від 21.01.2019 у справі № 905/2011/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 153 363,56 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги АТ "НАК" Нафтогаз України" посилається на те, що оскаржувані судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 236, частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, статті 2 Закону. Також скаржник зазначає, що господарські суди безпідставно наділили позивача статусом енергопостачальної компанії, оскільки останній не був і не є енергопостачальною компанією, а тому до нього не можуть бути застосовані норми Закону.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 26.12.2013 між АТ "НАК" Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Теплотехсервіс" (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу № 882/14-БО-6 (далі - Договір).

4.2. Пунктами 1.1 - 1.2 Договору передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України АТ "НАК" Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

4.3. Пунктом 2.1 Договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 221,0 тис. куб. м. За змістом пункту 5.2 Договору до сплати за 1000 куб. м газу належить 4 473,82 грн з ПДВ.

4.4 Додатковими угодами № 1 від 28.01.2014, № 2 від 30.04.2014 вносились зміни до пункту 2.1 Договору, внаслідок чого ціна газу підвищувалась.

4.5. Відповідно до пункту 11 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач передав у власність відповідача у період з січня до грудня 2014 року природний газ на суму 996 488,95 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуг на транспортування).

4.7. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що фактичне перерахування вартості природного газу було здійснено відповідачем з порушенням договірних строків, а на час розгляду справи за ТОВ "Теплотехсервіс" обліковується борг за товар на суму 629 689,20 грн. При цьому господарськими судами зазначено, що доводи позивача в цій частині відповідачем не спростовані і ТОВ "Теплотехсервіс" не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про повне або часткове погашення боргу за природний газ, поставлений позивачем по Договору.

4.8. З урахуванням установлених обставин місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу на суму 629 689,20 грн підлягає задоволенню як правомірна та обґрунтована.

4.9. Установивши, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є методологічно та арифметично вірним, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 55 873,39 грн та інфляційних втрат у сумі 488 550,56 грн.

4.10. Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

4.11. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 162 510,89 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого за Договором: за зобов`язаннями січня 2014 року на суму поставки 120 213,52 грн за період з 15.02.2014 по 24.04.2014; за зобов`язаннями лютого 2014 року на суму поставки 117 771,53 грн за період з 15.03.2014 по 24.04.2014; за зобов`язаннями березня 2014 року на суму поставки 76 165,80 грн за період з 15.04.2014 по 24.04.2014; за зобов`язаннями жовтня 2014 року на суму поставки 73 935,92 грн за період з 15.11.2014 по 14.05.2015; за зобов`язаннями листопада 2014 року на суму поставки 230 417,21 грн за період з 16.12.2014 по 15.06.2015; за зобов`язаннями грудня 2014 року на суму поставки 342 076,89 грн. за період з 15.01.2015 по 14.07.2015.

4.12. Здійснивши перерахунок пені за періоди зазначені позивачем, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 9 147,33 грн.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 26.12.2013 № 882/14-БО-6 щодо проведення своєчасної оплати товару.

5.3. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог АТ "НАК" Нафтогаз України" не оскаржуються.

5.4. Підставою подання касаційної скарги стала незгода скаржника з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 153 363,56 грн.

5.5. З урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.6. Частково відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що відповідно до Закону нарахування пені не повинно здійснюватися з 07.02.2015.

5.7. Не погоджуючись із зазначеним висновком господарських судів попередніх інстанцій, АТ "НАК" Нафтогаз України" у касаційній скарзі зазначає, що суди безпідставно наділили позивача статусом енергопостачальної компанії, оскільки останній не був і не є енергопостачальною компанією, а тому до нього не можуть бути застосовані норми Закону.

5.8. Згідно зі статтею 1 Закону метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

5.9. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

5.10. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі НАК "Нафтогаз України"), що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

5.11. У пункті 5 статуту АТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності АТ "НАК "Нафтогаз України" є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

5.12. Пунктом 6 статуту АТ "НАК "Нафтогаз України" (у зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності АТ "НАК "Нафтогаз України" є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

5.13. Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

5.14. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

5.15. Враховуючи викладене, в силу приписів чинного законодавства та в розумінні статті 2 Закону, Верховний Суд дійшов висновку, що АТ "НАК" Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18.

5.16. На підставі викладеного Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що АТ "НАК" Нафтогаз України" не є енергопостачальною компанією, а тому до нього не можуть бути застосовані норми Закону.

5.17. Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

5.18. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

5.19. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ "Теплотехсервіс" є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг, а умовами Договору передбачено, що газ який постачався, мав бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

5.20. Також судами установлено, що ТОВ "Теплотехсервіс" здійснює свою господарську діяльність у м. Харцизьк Донецької області, що входить до затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 127 переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

5.21. Оскільки господарські суди установили, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону, та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова і рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 905/2011/18.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 і рішення Господарського суду Донецької області від 21.01.2019 у справі № 905/2011/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв