Рішення

від 09.04.2019 по справі 902/705/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2019 р. Cправа № 902/705/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жмеринське АТП-10512

(вул. Київська, 115, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)

до Приватного підприємства АДІС

(вул. Чехова, 29, кім.308, м. Вінниця, 21034)

про стягнення 8639,46 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача ОСОБА_1- керівник, Полігас В.М. за ордером;

відповідача ОСОБА_3 - виконавчий директор, Максимчук А.І. за ордером

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Жмеринське АТП-10512 звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства АДІС безпідставно отриманих коштів в розмірі 8 639,49 грн.

Ухвалою суду від 24.07.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/705/17 з призначенням судового засідання на 07.09.2017 та зобов'язано сторін надати суду докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

При розгляді справи 07.09.2017 судом оголошено перерву до 19.09.2017.

Ухвалами суду від 19.09.2017 призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до проведення Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз судово-бухгалтерської експертизи та отримання висновку експерта.

Станом на 31.05.2018 матеріали господарської справи № 902/705/17 повернуто до суду Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з листом №5729/17-21 від 17.05.2018 про залишення ухвали суду від 19.09.2017 без виконання, у зв'язку з не проведенням оплати вартості експертних послуг.

Ухвалою суду від 31.05.2018, з метою з'ясування причин невиконання сторонами вимог ухвали суду від 19.09.2017, провадження у справі поновлено. Прийнято рішення здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.06.2018.

Підготовче засідання у визначену судом дату (19.06.2018р) не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікуванні.

Ухвалою суду від 22.06.2018 підготовче засідання призначено на 17.07.2018.

За результатами підготовчого засідання 17.07.2018 прийнято рішення про направлення матеріалів справи №902/705/17 до Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судово-бухгалтерської експертизи, призначеної ухвалою від 19.07.2017. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

17.01.2019 матеріали господарської справи №902/705/17 повернуто до суду Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №4163/18-21 від 18.12.2018.

Ухвалою суду від 28.01.2019 провадження у справі поновлено з призначенням підготовчого засідання на 26.02.2019.

В підготовчому засіданні 26.02.2019 судом оголошено перерву до 12.03.2019.

Протокольною ухвалою від 12.03.2019, за взаємною згодою представників сторін, закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті. Оголошено перерву при розгляді справи по суті на 09.04.2019.

На визначену судом дату з'явились представники сторін. Представники Позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представники відповідача заперечили проти позову.

У судовому засіданні 09.04.2019 прийнято судове рішення.

Стислий виклад позицій учасників судового процесу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що в період з 20.01.2015 по 21.09.2015, згідно договору купівлі-продажу № 15 від 20.01.2015 про поставку нафтопродуктів Відповідач відвантажив, а Позивач отримав товар відповідно до видаткових накладних на загальну суму 1 141 067,43 грн. За вказаний період Позивач, відповідно до банківських виписок, перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти на загальну сумі 1 149 706,89 грн, тобто, в обсязі значно більшому, ніж підлягало сплаті.

На даний період існує переплата Позивачем в сумі 8 639,46 грн. по рахунку № СФ-0001009 від 21.09.2015. У зв'язку з припиненням дії договору та тим, що послуги щодо поставки дизельного палива на суму 8 639,46 грн. Відповідачем не надавались, останній безпідставно отримав зазначену суму, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Відповідач у поясненнях від 06.09.2017 заперечує проти позову, наголошуючи на тому, що відповідно до рахунків-фактур та товарно-транспортних накладних за Договором купівлі-продажу № 15 від 20.01.2015 про поставку нафтопродуктів останнім поставлено Позивачу товар на загальну суму 1 198 919,23 грн., який оплачено Позивачем відповідно до платіжних доручень на загальну суму 1 141 421,74 грн. Таким чином, на думку Відповідача, у Позивача існує заборгованість перед ним, розмір якої складає 57 496,49 грн. (а.с. 63, т.1)

У відзиві від 4.06.2018 Відповідач, посилаючись на положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, зазначає, що Позивачем проведено ряд платежів з відповідним призначенням платежу. Грошові кошти за вказаними платежами, відповідно до призначень платежу, зараховано в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу № 4 від 08.01.2014, тому заборгованість, яка предметом спору в даній справі, відсутня. (а.с. 1,2, т.3)

Позивач у відповіді на відзив від 21.06.2018, посилаючись на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 у справі № 902/80/16, якою встановлено, що Позивач в період з 20.01.2015 по 21.09.2015 отримав товар відповідно до видаткових накладних на загальну суму 1 141 067,43 грн, перерахував на поточний рахунок Відповідача грошові кошти на загальну суму 1 149 706,89 грн, та існує переплата по рахунку № СФ-0001009 від 21.09.2015 в сумі 8 639,46 грн. (а.с.22-25, т.3)

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.01.2015 між Приватним підприємством АДІС (Відповідач, за Договором Постачальник) та Приватним акціонерним товариством Жмеринське АТП-10512 , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Жмеринське АТП-10512 (Позивач, за Договором Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 15 (далі Договір).

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар у відповідності з умовами, визначеними цим Договором та/або Додатками до нього (в подальшому Додатки ), які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.3 Договору право власності на Товар, а також всі пов'язані з ним ризики, переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару та підписання уповноваженою особою Покупця відповідних документів, які засвідчують прийом-передачу Товару (видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, та/або акту прийому-передачі Товару) в пункті поставки.

Згідно п. 3.5 Договору представник Покупця, який має повноваження для отримання Товару, повинен при отриманні Товару передати представнику Постачальника довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та зробити відмітку про отримання в товарно-транспортній накладній (підпис, печатка та/або штамп).

За умовами п. 3.7 Договору у разі наявності заборгованості по оплаті поставленого Товару з боку Покупця Постачальник зараховує одержані грошові кошти від Покупця незалежно від призначення платежу в першу чергу на погашення наявності заборгованості, а залишок зараховується в рахунок оплати узгодженої між Сторонами партії Товару.

Оплата товару за цим Договором проводиться Покупцем в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту поставки Товару. Момент поставки Товару (п. 3,3 даного Договору) є перехід права власності Товару Покупцю. (п. 5.1 Договору)

При виставленні рахунку на оплату Товару Постачальником допускається використання факсимільних засобів зв'язку. . (п. 5.2 Договору)

Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. (п. 5.3 Договору)

В платіжному дорученні обов'язково вказується даний Договір та номер рахунку-фактури на оплату. (п. 5.4 Договору)

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несвоєчасної оплати за Товар у вказаний термін, Товар вважається наданим на умовах товарного кредиту з відсотковою ставкою 1% за кожен день користування кредиту.

У випадку прострочення оплати Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати. (п. 6.3 Договору)

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скраплення печатками Сторін, та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скраплення печатками Сторін, та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. (п. 8.1 Договору)

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. 8.3 Умови цього договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов'язковим складанням письмового документа (додаткової угоди). (п. 8.2 Договору)

З доводами Позивача за Договором на даний період існує переплата Позивачем в сумі 8 639,46 грн по рахунку №СФ-0001009 від 21.09.2015, що було встановлено Рівненським апеляційним господарським судом в постанові від 26.07.2016 по справі №902/80/16, яка набрала законної сили та залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016.

Спростовуючи доводи Позивача Відповідач стверджує, що згідно рахунків-фактур та товарно-транспортних накладних за вказаним Договором Відповідач поставив Позивачу Товару на загальну суму 1 198 919,23 грн, які були оплачені Позивачем відповідно до платіжних доручень на загальну суму 1 141 421,74 грн. Таким чином, відповідно до розрахунків по вказаному Договору за актом звірки між ПП АДІС та ПрАТ Жмеринське А ТП-10512 за договором купівлі-продажу № 15 від 20. 01.2015 за період з 20.01.2015 по 05.09.2015 заборгованість Позивача перед Відповідачем за поставлений Товар складає 57 496,49 грн.

З огляду на позиції сторін, з метою встановлення загальної вартості поставленого Відповідачем Товару, та проведення оплати Позивачем згідно Договору, суд, ухвалою від 19.09.2017 призначив у справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення судової експертизи поставити питання:

- чи підтверджуються документально зазначена позивачем в позовній заяві (вх. номер канц. суду 735/17 від 21.07.2017р.) поставка ПП "Адіс" нафтопродуктів ПрАТ "Жмеринське АТП-10512" за договором купівлі-продажу № 15 від 20.01.2015 року в період з 21.01.2015 року по 21.09.2017 року на суму 1 141 067,43 грн.?;

- чи підтверджуються документально зазначена позивачем в позовній заяві (вх. номер канц. суду 735/17 від 21.07.2017р.) проведення оплати ПрАТ "Жмеринське АТП-10512" на рахунок ПП "Адіс" за договором купівлі-продажу № 15 від 20.01.2015 року на суму 1 149 706,89 грн.?;

- чи підтверджуються документально зазначена позивачем в позовній заяві (вх. номер канц. суду 735/17 від 21.07.2017р.) переплата ПрАТ "Жмеринське АТП-10512" за договором купівлі-продажу № 15 від 20.01.2015 року на суму 8 639,46 грн.?;

- чи підтверджуються документально зазначена відповідачем в поясненнях б/н. від 06.09.2017 року (вх. номер канц. суду 06-52/8612/17 від 07.09.2017р.) поставка ПП "Адіс" нафтопродуктів ПрАТ "Жмеринське АТП-10512" за договором купівлі-продажу № 15 від 20.01.2015 року на суму 1 198 919,23 грн.?;

- чи підтверджуються документально зазначена відповідачем в поясненнях б/н. від 06.09.2017 року (вх. номер канц. суду 06-52/8612/17 від 07.09.2017р.) заборгованість ПрАТ "Жмеринське АТП-10512" перед ПП "Адіс" за договором купівлі-продажу № 15 від 20.01.2015 року в розмірі 57 496,49 грн.?

Господарський суд зазначає, що за положеннями ст. 73 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта є одним із засобів доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 1 Закону України Про судову експертизу передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України Про судову експертизу ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України (Заява №61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Встановивши, що експертне дослідження проведено відповідно до Закону України Про судову експертизу кваліфікованими судовим експертом, висновок експерта відповідає вимогам, встановленим ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, сторонами будь-яких заперечень щодо висновку експерта не подано, господарський суд, оцінивши висновок за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність цього висновку, а відтак приймає його в якості належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу у розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 4163/18-21 від 18.12.2018:

1. Документально підтверджується зазначена Позивачем в позовній заяві (вх. номер канц. суду 735/17 від 21.07.2017р.) поставка ПП АДІС нафтопродуктів ПрАТ Жмеринське АТП-10512 за Договором купівлі -продажу №15 від 20.01.2015 в період з 20.01.2015 по 21.09.2017 на суму 1 141 067,43 грн.

2. Документально не підтверджується зазначена Позивачем в позовній заяві (вх. номер канц. суду 735117 від 21.07.2017) проведення оплати ПрАТ Жмеринське АТП-10512 на рахунок ПП АДІС за Договором купівлі- продажу№15 від 20.01.2015 на суму 1149 706,89 грн.

3. Документально не підтверджується зазначена Позивачем в позовній заяві (вх. номер канц. суду 735/17 від 21.07.2017) переплата ПрАТ Жмеринське АТП-10512 за Договором купівлі-продажу №15 від 20.01.2015 на суму 8 639,46 грн.

4. Документально не підтверджується зазначена Відповідачем в поясненнях 6/н від 06.09.2017 (вх. номер канц. суду 06-52/8612/17 від 07.09.2017) поставка ПП АДІС нафтопродуктів ПрАТ Жмеринське АТП- 10512 за Договором купівлі-продажу №15 від 20.01.2015 на суму 1 198 919,23 грн.

5. Документально не підтверджується зазначена Відповідачем в поясненнях 6/н від 06.09.2017 (вх. номер канц. суду 06-52/8612/17 від 07.09.2017) заборгованість ПрАТ Жмеринське АТП-10512 перед ПП АДІС за Договором купівлі-продажу №15 від 20.01.2015 в розмірі 57 496,49 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами Договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком відповідача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Покупець, згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать наявні матеріали справи, та підтверджується висновком експерта, в межах Договору купівлі-продажу №15 від 20.01.2015 Відповідачем в період з 20.01.2015 по 21.09.2017 поставлено Позивачу Товару на загальну суму 1 141 067,43 грн, а оплата, проведена Позивачем на рахунок Відповідача за даним Договором проведена в загальній сумі 1 141 427,74 грн.

Тобто, за Позивачем за Договором купівлі-продажу №15 від 20.01.2015 існує заборгованість в розмірі 360,31 грн.

При цьому суд зважає на Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 20.01.2015 - 19.10.2015 між ПрАТ Жмеринське АТП-10512 з ПП АДІС за Договором купівлі-продажу №15 від 20.01.2015, наданий Позивачем, відповідно до якого останній визнає за собою, початкове сальдо по кредиту в сумі 8 865,06 грн, тобто визнає заборгованість перед ПП АДІС на вказану суму (арк 40-42 т.1, та арк. 35-36 т.2).

Судом з'ясовано, що між сторонами існували інші договірні зобов'язання.

Так, Відповідачем надано Договір № 4 від 08.01.2014, рахунок-фактуру №СФ-0001271 від 22.12.2014, видаткову накладну №-РН-002071 від 23.12.2014 та товарно-транспортну накладну №РН-002071 від 23.12.2014.

Судом встановлено, та підтверджено експертом, що проведені Позивачем платежі від 21.01.2015, 23.01.2015 та 26.01.2015 містять призначення платежу: За дизельне паливо, згідно рахунка №СФ-002071 від 23.12.2014 на загальну суму 17 150,00 грн (а.с.46-48, т.2).

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22 встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

З урахуванням наведеного вище, Відповідач, отримавши перераховані Позивачем грошові кошти з конкретно визначеним у платіжних документах призначення платежу зарахував їх відповідно до призначень платежів.

За таких обставин, зазначені платежі в розмірі 17 150 грн відповідають виконанню Договору купівлі-продажу №4 від 08.01.2014, і відповідно не можуть зараховуватись як платежі за Договором №15 від 20.01.2015, заборгованість за яким є предметом спору в даній справі.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Жмеринське АТП-10512 до Приватного підприємства АДІС про стягнення 8639,46 грн безпідставно отриманих коштів необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховуються наступне.

Відповідно до ч.4 ст.127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що витрати по оплаті судово-економічної експертизи склали 27 885,00 грн. Ухвалою суду від 19.09.2017 витрати за проведення експертизи покладено на Приватне підприємство АДІС . Означені витрати оплачені Приватним підприємством АДІС згідно платіжного доручення № 668 від 31.07.2018. (а.с.43, т.3)

Приймаючи до уваги те, що судом відмовлено в задоволені позову в повному обсязі, а в матеріалах справи наявні докази на підтвердження оплати судової експертизи Приватним підприємством АДІС , витрати останнього пов'язані з проведення експертизи покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Жмеринське АТП-10512 .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині судового збору, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, судовий збір за позовом залишається за Товариством з обмеженою відповідальністю Жмеринське АТП-10512 .

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за Позивачем.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Жмеринське АТП-10512 (вул. Київська, 115, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ 05461042) на користь Приватного підприємства АДІС (вул. Чехова, 29, кім.308, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 21034, код ЄДРПОУ 31576283) 27 885 (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн 00 коп. - витрат пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 15 квітня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Київська, 115, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)

3 - відповідачу (вул. Чехова, 29, кім.308, м. Вінниця, 21034)