Постанова

від 05.06.2019 по справі 902/705/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року Справа № 902/705/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

позивача: Федоришин О.В; Полігас В.М.

відповідача: Книжник О.О.; Максимчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товаристваз обмеженою відповідальністю "Жмеринське АТП-10512" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 09.04.19р. суддею Матвійчуком В.В. , повний текст складено 15 квітня 2019 року у справі № 902/705/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринське АТП-10512"

до Приватного підприємства "АДІС"

про стягнення 8639,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Жмеринське АТП-10512 (надалі - позивач) звернулося в Господарський суд Вінницької області з позовом до ПП Адіс (надалі - відповідач) про стягнення 8639,46 грн. безпідставно отриманих коштів.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.04.19 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в межах договору № 15 від 20.01.15 р. відповідачем в період з 20.01.15 р. по 21.09.17 р. поставлено позивачу товар на загальну суму 1141067,43 грн., а оплата, проведена позивачем на рахунок відповідача за даним договором проведена в загальній сумі 1141427,74 грн. Акт звіряння взаємних розрахунків за період 20.011.5 р. - 19.10.15 р. між ПАТ Жмеринське АТП-10512 з ПП Адіс за Договором № 15, позивач визнає за собою початкове сальдо по кредиту в сумі 8865,06 грн., тобто визнає заборгованість на вказану суму. суд визначився, що позовні вимоги не обгрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.19 року та задовільнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в період з 20.01.2015 по 21.09.2015, згідно договору купівлі-продажу № 15 від 20.01.2015 про поставку нафтопродуктів відповідач відвантажив, а позивач отримав товар відповідно до видаткових накладних на загальну суму 1 141 067,43 грн. За вказаний період позивач, відповідно до банківських виписок, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти на загальну сумі 1 149 706,89 грн, тобто, в обсязі значно більшому, ніж підлягало сплаті. Вказані факти встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.16 р. у справі № 902/80/16, а тому, зважаючи на ст. 75 ГПК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 8639,46 грн. є обгрунтованими.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

20.01.2015 між Приватним підприємством АДІС (постачальник) та Приватним акціонерним товариством Жмеринське АТП-10512 , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Жмеринське АТП-10512 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 15.

Згідно умов Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар у відповідності з умовами, визначеними цим Договором та/або Додатками до нього (в подальшому Додатки ), які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.3 Договору право власності на Товар, а також всі пов`язані з ним ризики, переходить від постачальника до покупця з моменту передачі Товару та підписання уповноваженою особою покупця відповідних документів, які засвідчують прийом-передачу Товару (видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, та/або акту прийому-передачі Товару) в пункті поставки.

За умовами п. 3.7 Договору у разі наявності заборгованості по оплаті поставленого Товару з боку покупця постачальник зараховує одержані грошові кошти від покупця незалежно від призначення платежу в першу чергу на погашення наявності заборгованості, а залишок зараховується в рахунок оплати узгодженої між Сторонами партії Товару.

Оплата товару за цим Договором проводиться покупцем в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту поставки Товару. Момент поставки Товару (п. 3,3 даного Договору) є перехід права власності Товару покупцю. (п. 5.1 Договору)

Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. (п. 5.3 Договору)

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скраплення печатками Сторін, та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. (п. 8.1 Договору).

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (8.3).

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з ПП Адіс на користь ТОВ Жмеринське АТП -140512 8639,46 грн. безпідставно отриманих коштів. При цьому, позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що існує переплата позивача по Договору № 15 в сумі 8 639,46 грн по рахунку №СФ-0001009 від 24.09.2015, що було встановлено Рівненським апеляційним господарським судом в постанові від 26.07.2016 р. по справі №902/80/16, яка набрала законної сили та залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Покупець, згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №15 від 20.01.15 р., які породили взаємні обов`язки: обов`язок позивача - передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов`язком відповідача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Водночас, під час розгляду справи № 902/705/17 Господарським судом Вінницької області з метою встановлення загальної вартості поставленого відповідачем товару та проведення оплати позивачем згідно Договору № 15 призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 4163/18-21 від 18.12.2018р. встановлено, що:

- Документально підтверджується зазначена Позивачем в позовній заяві (вх. номер канц. суду 735/17 від 21.07.2017р.) поставка ПП АДІС нафтопродуктів ПАТ Жмеринське АТП-10512 за Договором купівлі-продажу №15 від 20.01.2015 в період з 20.01.2015 по 21.09.2017 на суму 1 141 067,43 грн.;

- Документально не підтверджується зазначена Позивачем в позовній заяві проведення оплати ПАТ Жмеринське АТП-10512 на рахунок ПП АДІС за Договором купівлі- продажу№15 від 20.01.2015 на суму 1149 706,89 грн.;

- Документально не підтверджується зазначена Позивачем в позовній заяві переплата ПАТ Жмеринське АТП-10512 за Договором купівлі-продажу №15 від 20.01.2015 на суму 8 639,46 грн.;

- Документально не підтверджується зазначена відповідачем в поясненнях 6/н від 06.09.2017р. поставка ПП АДІС нафтопродуктів ПАТ Жмеринське АТП- 10512 за Договором купівлі-продажу №15 від 20.01.2015 на суму 1 198 919,23 грн.;

- Документально не підтверджується зазначена відповідачем в поясненнях 6/н від 06.09.2017р. заборгованість ПАТ Жмеринське АТП-10512 перед ПП АДІС за Договором купівлі-продажу №15 від 20.01.2015 в розмірі 57 496,49 грн.

Господарський суд зазначає, що за положеннями ст. 73 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта є одним із засобів доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 1 Закону України Про судову експертизу передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України Про судову експертизу ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Оцінивши висновок експерта за результатами проведеної судово-бухгалтерської експертизи в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, при всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що наведений висновок експерта складений кваліфікованим судовим експертом відповідно до вимог Закону України Про судову експертизу , наведений висновок судового експерта містить докладний опис проведених досліджень і обґрунтовану відповідь на поставлені питання, а тому такий висновок експерта приймається судом в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України у справі № 902/705/17.

Як свідчать висновок судової експертизи, в межах Договору купівлі-продажу №15 від 20.01.2015 відповідачем в період з 20.01.2015 по 21.09.2017 поставлено позивачу Товар на загальну суму 1 141 067,43 грн., оплата, проведена позивачем на рахунок відповідача за даним Договором в загальній сумі 1 141 427,74 грн.

В матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків за період 20.01.15-19.10.15 р. між ПАТ Жмеринське АТП-10512 з ПП Адіс , з якого вбачається, що за договором № 15 від 20.01.15 р., згідно якого ПАТ Житомирське АТП-10512 визнає за собою, початкове сальдо по кредиту в сумі 8 865,06 грн, тобто визнає заборгованість перед ПП АДІС на вказану суму.

Крім того, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: Договір № 4 від 08.01.2014, рахунок-фактуру №СФ-0001271 від 22.12.2014, видаткову накладну №-РН-002071 від 23.12.2014 та товарно-транспортну накладну №РН-002071 від 23.12.2014р., суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами існували інші договірні зобов`язання.

Експертом встановлено, що платежі від 21.01.2015, 23.01.2015 та 26.01.2015 містять призначення платежу: "За дизельне паливо, згідно рахунка №СФ-002071 від 23.12.2014 р." на загальну суму 17 150,00 грн., що відповідає виконанню договору купівлі-продажу № 4 від 08.01.14 р. і не мають відношення до виконання договору № 15 від 20.01.15 р., що свідчить про договірні відносини між позивачем та відповідачем до 20.01.15 р., тобто до підписання Договору № 15.

Той факт, що в акті звірки взаєморозрахунків визначена заборгованість ПАТ Жмеринське АТП 10512 перед ПП Адіс в сумі 8856,06 грн. станом на 20.01.15 р. , а також враховуючи наявні про оплату відомості за період з 20.01.15 р. до 26.01.15 р. на суму 17150 грн. поза межами договору № 15 від 20.01.15 р., на думку суду може свідчити про існування переплати ПАТ Житомирське АТП-10512 за поставлений товар ПП Адіс орієнтовній сумі 8284,94 грн. згідно іншого договору № 4 від 08.01.14 р., який не стосується предмету розгляду по даній справі.

При цьому позивач, просить стягнути суму, яку визначає, як переплату за договором № 15 від 20.01.2015, покликаючись на обставини, встановлені рішенням суду.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінює твердження позивача, що судові рішення у справі № 902/80/16, якими встановлено, що на виконання умов Договору в період з 20.01.15 р. по 24.09.15 р. ТОВ Жмеринське АТП -140512 оплатило одержаний товар від ПП Адіс на загальну суму 1149706,89 грн., мають преюдиційне значення для розгляду спору у даній справі № 902/705/17, виходячи з наступного.

Під час вирішення спору у справі № 902/80/16, господарським судом досліджувалися обставини виконання зобов`язань за договором № 15 від 20.01.2015, на підставі чого було встановлено факт відсутності заборгованості за даним договором та враховано, що ТОВ Жмеринське АТП -140512 здійснено оплату на загальну суму 1149706,89 грн. за період з 20.01.15року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Рівненським апеляційним господарським судом у Постанові від 26.07.16 р. у справі № 902/80/16 (яка набрала законної сили) зазначено, що: не може слугувати беззаперечним доказом визнання свого боргу здійснення переплати відповідачем в сумі 8639,46 грн. по рахунку №СФ0000985 від 21.09.15 р. (який зазначається в платіжних дорученнях відповідача), оскільки, таким визнанням з боку відповідача була б оплата рахунку № СФ - 0001009 від 24.09.15 р., позаяк наявність у відповідача рахунку № СФ-0000985 на суму 172511,55 грн. (в редакції позивача) не доведена .

З аналізу даного судового рішення у справі № 902/80/16 вбачається, що при вирішення спору про стягнення з ПП Жмеринське АТП-10512 49211,34 грн. основного боргу, судом не досліджувалась правова природа виникнення переплати ПП Жмеринське АТП-10512 в сумі 8639,46 грн., суд лише спростовував намагання позивача (ПП "Адіс"), покликанням на факт переплати, визнати факт прийняття пального відповідачем (АТП) по накладній № РН-0001507 від 24.09.15.

Господарські відносини між сторонами та розрахунки за ними за період до укладення договору від 20.01.15 у справі № 902/802/16 судом не досліджувалися.

При цьому, з`ясувати розрахунок суми боргу чи переплати, яка утворилась за господарськими зобов`язаннями, які виникли між сторонами до укладення Договору № 15 від 20.01.15р. колегія суддів позбавлена можливості, оскільки дані дослідження знаходяться поза межами позовних вимог.

На переконання колегії суддів, обставини, щодо переплати, на які вказує позивач у даній справі, повинні доводитися насамперед первинними бухгалтерськими документами. Обставини у іншій справі, при розгляді якої питання підстави зарахування коштів не досліджувалися, не можуть мати преюдиційного значення у даній справі, а тому висновки експерта мають перевагу для вирішення спору .

Щодо покликання апелянта постанову ВС у справі № 910/9823/17 в частині необхідності застосування преюдиції, колегія зазначає наступне.

Згідно постанови у справі № 910/9823/17, судом встановлено , що " 38.Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 рішення господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 року у справі № 915/623/15 частково змінено та викладено пункт 2 його резолютивної частини в наступній редакції: " 2. Стягнути з ТОВ "БТК "Таврія" на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" : 1000000 дол. США, що еквівалентно 21 130 000 грн. боргу, 108 388, 87 дол. США, що еквівалентно 2 290 256 грн. 82 коп. відсотків за користування кредитними коштами, 2 154300 грн. 88 коп. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 204 529 грн. 86 коп. пені за несвоєчасну оплату відсотків за користування кредитними коштами та 70 703 грн. 88 коп. понесених судових витрат по справі на оплату судового збору за подання позову. В решті частині рішення господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 року у справі № 915/623/15 залишити без змін."

39. В подальшому у зв`язку із набранням вказаним судом рішенням законної сили, на виконання останнього видано накази від 11.08.2015.

41. Як зазначено в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 у справі № 915/623/15, заборгованість позичальника з повернення кредитних коштів становить у сумі 1000000 дол. США, еквівалентних сумі 21130000 грн., і зі сплати за користування ними відсотків у загальній сумі 108388,87 дол. США, еквівалентних сумі 2290256 грн.82 коп.

42. У відповідності до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини."

Тобто судом визначено преюдиційним факт заборгованості (та її розмір), яка стягнута відповідним рішенням, на виконання якого видано наказ суду.

У даній справі, як зазначено вище, не досліджувалися: - факт існування переплати (судом встановлено лише відсутність боргу позивача по договору № 15), - підстави здійснення оплат, - за яким рахунком та на підставі якого платіжного доручення було здійснено переплату, а тому обставини у справі, що розглядалася ВС та у даній справі є різними.

Крім того, щодо заперечень відповідача, які викладені в судовому засіданні, про неможливість застосування до даних правовідносин ст. 1212 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки між сторонами у справі існували договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави, існування якої припинилося, то за доведення належними та допустимими доказами їх може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставно набуті.

За таких обставин, беручи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, позовні вимоги ТОВ Жмеринське АТП-10512 з підстав, визначених у позові (переплата по договору № 15 від 20.01.2015, що встановлено рішенням у справі № 902/80/16), в силу вимог ст.ст. 73, 74, 79 ГПК України не обгрунтовані належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Враховуючи вимоги ст. 124, 129 ГПК України судові витрати за проведення експертизи, подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу

України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товаристваз обмеженою відповідальністю "Жмеринське АТП-10512" на рішення господарського суду Вінницької області від 09 квітня 2019 року у справі № 902/705/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від від 09 квітня 2019 року у справі № 902/705/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/705/17 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "11" червня 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.