Рішення

від 08.04.2019 по справі 926/2218/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019Справа № 926/2218/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" (60225, Чернівецька обл., Сокирянський район, село Гвіздівці)

до Чернівецької обласної державної адміністрації (58000, Чернівецька обл., місто Чернівці, ВУЛ. ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1)

про визнання договору оренди укладеним

Представники сторін:

від позивача: Комерзан З.Д.,

від відповідача: Базюк Ю.М., Левченко І.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду Чернівецької області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" до Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання договору оренди укладеним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору оренди від 08.02.2007 за місяць до закінчення строку дії договору, а також відсутністю заперечень орендодавця у продовженні договору оренди протягом трьох місяців з моменту відповідного звернення позивача.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.12.2018 № 926/2218/18 позовну заяву матеріали позовної заяви Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" до Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання договору оренди укладеним передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

21.12.2018 матеріали вказаного позову надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 позовну заяву Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.01.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 відкрито провадження по справі № 926/2218/18 та призначено підготовче засідання на 16.02.2019.

07.02.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В підготовче засідання 13.02.2019 представники сторін не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 відкладено підготовче засідання у справі № 926/2218/18 на 25.03.2019, визнано обов'язковою явку в підготовче засідання представників сторін, викликано для участі в підготовчому засіданні представників сторін.

15.02.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позову заяву.

22.02.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшли документи на виконання ухвали суду від 13.02.2019.

01.03.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позову заяву.

13.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

21.03.2019 через відділ діловодства суду від Олексіївської сільської ради надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 відмовлено Чернівецькій обласній державній адміністрації у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

25.03.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовче засідання 25.03.2019 з'явився представник позивача та був присутнім представник Олексіївської сільської ради. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено відмовити у задоволенні заяви Олексіївської сільської ради надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Зважаючи на викладене, за результатами підготовчого засідання 25.03.2019 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справу до судового розгляду по суті на 08.04.2019.

29.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 відмовлено Чернівецькій обласній державній адміністрації у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

В судове засідання 08.04.2019 з'явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 08.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

12.02.2007 між ДСП Агрофірма Гвіздівці та Сокирянською районною державною адміністрацією укладено Договір оренди землі (далі також - Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (ставок) для рибогосподарських потреб, яка знаходиться в адмінмежах Олексіївської сільської ради.

За умовами п.п. 2-5 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 54,8973 гектари, у тому числі: 41,1299 га водного дзеркала 13,7674 га - сінокоси. На земельній ділянці об'єкти інфраструктури відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з___. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 358 661,40 гривень.

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п.п. 9-12 Договору, згідно з розпорядженням Сокирянської районної державної адміністрації № 52-р від 09 .02.2007 року, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно цьому орендна плата складає: всього -21 519,68 грн (двадцять одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять грн. 16 коп) в т.ч. за водне дзеркало - 18 616,54 грн, які перераховуються на рахунок державного бюджету ВДК у Сокирянському районі р/р 31111101600204, за прибережну смугу - 2 903,14 гри, які перераховуються на рахунок Олексіївської сільської ради р/р 33213812600206.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься: щомісячно, що становить 1/12 від загальної суми орендної плати до закінчення дії договору оренди

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Як визначено у п.п. 15, 16 Договору, земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки: для іншого сільського господарського призначення.

У п.п. 36, 37 Договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору, спір розв'язується у судовому порядку.

Дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п. 43 Договору)

Відповідно до Акта прийому-передачі земельної ділянки від 27.02.2007 Сокирянська районна державна адміністрація передала земельну ділянку загальною площею 54,8973 га ДСП "Агрофірма Гвіздівці".

08.02.2017 позивач звернувся до Чернівецької обласної державної адміністрації з клопотанням про переукладення договору оренди водного об'єкта, розташованого за адресою: Сокирянський район, с. Гвіздівці, земельна ділянка площею 54,8973 га, кадастровий номер 7324080500:04:001:0300, до якої додано: копію паспорта на водний об'єкти виготовлений та погоджений в Державному агентстві водних ресурсів України 12.10.2016; копію договору оренди землі б.н. від 12.01.2007 року; кадастровий план земельної ділянки; Договір на проведення нормативної грошової оцінки. Це клопотання було отримано відповідачем 08.02.2017, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на клопотанні.

У відповідь на вказане клопотання листом № 01.29-48/575-1 від 24.07.2017 Чернівецька обласна державна адміністрація повідомила позивача, що відповідно до протоколу обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин від 11 липня 2017 року № 6 вирішено: відмовити у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 54,8973 га, цільове призначення (10.07) - для рибогосподарських потреб, у зв'язку із несвоєчасним зверненням до орендодавця.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відмову відповідача у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки неправомірною та безпідставною. При цьому позивач, посилаючись на ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вказує про те, що він звернувся до відповідача своєчасно, а саме, за місця до закінчення строку дії договору оренди; відповідач надав відповідь про відмову у продовженні договору оренди несвоєчасно, лише 24.07.2017; позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, що є предметом оренди, та сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою. Таким чином, позивач просить Суд визнати укладеним між ним та відповідачем договір оренди земельної ділянки в редакції, викладеній ним у прохальній частині позову.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що всупереч вимогам ч.ч. 2-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" позивач не додав до клопотання проекту додаткової угоди, а в позові просить укласти договір землі, а не додаткову угоду. Крім того, позивач зазначає, що відповіді № 01.29-48/575-1 від 24.07.2017 передував лист від 15.05.2017 № 01.29-48-575. Також позивачем не подавались документи щодо нормативної грошової оцінки на засідання обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин 11.07.2017.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, з огляду на таке.

Внаслідок укладення Договору оренди землі від 12.02.2007 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. (ст. 174 Господарського кодексу України)

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Згідно з частиною першою статтею 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як встановлено Судом, 12.02.2007 між ДСП "Агрофірма Гвіздівці та Сокирянською районною державною адміністрацією укладено Договір оренди землі (далі також - Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (ставок) для рибогосподарських потреб, яка знаходиться в адмінмежах Олексіївської сільської ради.

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п. 43 Договору)

Договір оренди землі від 12.02.2007 зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК 12.03.2007, запис за номером 040781800001.

Отже, відповідно до викладеного, вказаний Договір оренди землі від 12.02.2007 було укладено до 12.03.2017.

Статтею 31 Закону Про оренду землі визначено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення викладено у п. 36 Договору оренди.

Таким чином, Договір оренди землі від 12.02.2007 припинив свою дію 12.03.2017.

При цьому, Суд вважає необхідним зазначити, що орендодавцем за договором оренди землі від 12.02.2007 станом на дату його укладення була Сокирянська районна державна адміністрація, позаяк за приписами пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Однак, з 01.01.2013 згідно із Законом України №5245-VI від 06.09.2012 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" розмежовано землі державної та комунальної власності.

Так, відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час заявлення даного позову, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, повноваженнями щодо передачі у власність або в користування земельної ділянки, що визначена у Договорі, станом на момент спливу строку дії договору, наділена Чернівецька обласна державна адміністрація, тобто, відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі (08.02.2017) звернувся до відповідача з клопотанням про переукладення договору оренди водного об'єкта, розташованого за адресою: Сокирянський район, с. Гвіздівці, земельна ділянка площею 54,8973 га, кадастровий номер 7324080500:04:001:0300, до якої додано: копію паспорта на водний об'єкти виготовлений та погоджений в Державному агентстві водних ресурсів України 12.10.2016; копію договору оренди землі б.н. від 12.01.2007 року; кадастровий план земельної ділянки; договір на проведення нормативної грошової оцінки. Це клопотання було отримано відповідачем 08.02.2017, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на клопотанні.

При цьому, як вказує позивач та підтверджує сам відповідач, вказане звернення позивачем здійснено в порядку п. 8 Договору та частини 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час закінчення дії договору і відповідно виникнення спірних правовідносин, визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (ч.2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч.6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч.7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч.8).

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п'ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку (ч.9).

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення (ч.10).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.11).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.12).

Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1 - 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", є відмінними.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Так, для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Однак, у даному випадку, звертаючись до відповідача з клопотанням про свій намір пролонгувати договірні відносини, позивач не додав проекту додаткової угоди, що не відповідає приписам частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а відтак визнати, що орендар земельної ділянки належним чином виконав передбачений законом обов'язок, не можна.

Отже, позивач, звернувшись до відповідача без проекту додаткової угоди, втратив своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк за правовою конструкцією частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 923/1145/16.

При цьому, з огляду на встановлений Судом строк дії Договору - 12.03.2017, відмова відповідача у продовженні терміну дії договору оренди з причини несвоєчасного звернення до орендодавця є необґрунтованою та такою, що надана зі спливом встановленого законом місячного строку для розгляду повідомлення орендаря.

Однак, необґрунтованість відмови відповідача у продовженні терміну дії договору та недобросовісність поведінки орендодавця, що виявилося у тривалому зволіканні з наданням відповіді, не змінює встановленого вище факту невиконання позивачем обов'язку з надання проекту додаткової угоди, що є обов'язковою умовою дотримання процедури, наведеної у частинах 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, в матеріали справи відповідачем не було подано доказів направлення позивачеві відповіді на його звернення протягом місячного строку.

За вказаних обставин, порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення у свою чергу дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", на яку, окрім ч.ч. 1-5 ст. 33, також посилається позивач у поданому позові.

Разом з цим, частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагається.

З підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк.

Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Відсутність заперечення орендодавця щодо пролонгації договору, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що мали місце заперечення орендодавця на продовження дії договору на новий строк як до закінчення так і упродовж місяця після закінчення строку дії договору.

Водночас, надані позивачем докази на підтвердження продовження користування орендованою земельною ділянкою за Договором, а саме, платіжні доручення, Суд не вважає достатніми, оскільки з їх змісту неможливо встановити, за оренду якої саме землі здійснював оплату позивач, а також не вбачаються вірними суми здійснених оплат, з огляду на розмір орендної плати, встановлений у п. 9 Договору. Інших доказів на підтвердження продовження належного користування земельною ділянкою за Договором станом на момент звернення до суду з даними позовом позивачем подано не було.

Разом з цим, правова конструкція, встановлена частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", при дотриманні усіх передбачених нею умов, передбачає можливість автоматичного поновлення договору оренди, а переговори сторін щодо зміни істотних умов не проводяться.

Однак, у прохальній частині позову позивач просить визнати укладеним договір оренди земельної ділянки в наведеній ним редакції, яка фактично є тотожною укладеному між сторонами Договору оренди землі від 12.02.2007.

При цьому Суд звертає увагу, що згідно із частиною сьомою статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1- 3 статті 180 ГК передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд зазначає, що у даному випадку відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення сторонами дій, спрямованих на погодження істотних умов договору.

Крім того, правова конструкція, передбачена частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , так само як і встановлена частинами 1-5 цієї статті, на які посилається позивач у поданому позові, не передбачає можливість визнання у судовому порядку укладеним договору оренди землі, а передбачає порядок пролонгації договірних відносин з оренди землі шляхом укладення додаткової угоди або автоматичного поновлення договору.

Відтак, наведений позивачем спосіб захисту не доведений відповідною доказовою базою та не відповідає жодній з правових конструкцій, передбачених статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.04.2019

Суддя Т.Ю. Трофименко