Постанова

від 02.10.2019 по справі 926/2218/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р. Справа№ 926/2218/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представника відповідача відповідно до протоколу судового засідання від 02.10.2019.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.04.2019 (повний текст складено та підписано 15.04.2019)

у справі №926/2218/18 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці"

до Чернівецької обласної державної адміністрації

про визнання договору оренди укладеним,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Агрофірма Гвіздівці" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання договору оренди укладеним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору оренди від 08.02.2007 за місяць до закінчення строку дії договору, а також відсутністю заперечень орендодавця у продовженні договору оренди протягом трьох місяців з моменту відповідного звернення позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №926/2218/18 в задоволенні позову Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Агрофірма Гвіздівці" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №926/2218/18, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, і є таким, що порушує законні права та інтереси скаржника. Водночас скаржник зазначає, що проект додаткової угоди не був наданий так як на той момент Постановою Кабінету Міністрів України №420 від 29.05.2013 було затверджено Типовий договір оренд водний об`єктів. Договір оренди водних об`єктів за своєю формою відмінний від договору оренди землі, а тому до клопотання не був доданий проект додаткової угоди. Також зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що скаржник і після закінчення строку дії договору оренду користувався предметом договору оренди, що не було досліджено судом першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 поновлено Дочірньому підприємству "Агрофірма Гвіздівці" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №926/2218/18 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 та призначено до розгляду на 26.06.2019.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.06.2019, у зв`язку з перебуванням судді Мартюк А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, для розгляду справи №926/2218/18 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 сформовано колегію суддів у складі: Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 прийнято справу №926/2218/18 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів, задоволено клопотання Чернівецької обласної державної адміністрації про проведення судового засідання у справі №926/2218/18 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Чернівецької області, призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.09.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 прийнято справу №926/2218/18 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 заяву про самовідвід колегії суддів у складі: головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Калатай Н.Ф. від розгляду справи №926/2218/18 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 задоволено. Матеріали справи №926/2218/18 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №926/2218/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 прийнято справу № 926/2218/18 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко А.І., призначено справу до розгляду на 02.10.2019.

07.06.2019 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що матеріали справи підтверджують висновки суду першої інстанції, що саме позивачем була порушена процедура реалізації переважного права на поновлення договору оренди на новий строк відповідно до вимог статті 33 Закону України Про оренду землі , а також про неналежне виконання своїх обов`язків за умовами договору оренди і користування об`єктом договірних відносин після закінчення строку його дії.

В судовому засіданні 02.10.2019 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі № 926/2218/18 залишити без змін.

Позивач в судове засідання 02.10.2019 не з`явився. Про поважність причин нез`явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача та його повноваженого представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 02.10.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 12.02.2007 між ДСП "Агрофірма Гвіздівці" та Сокирянською районною державною адміністрацією укладено Договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (ставок) для рибогосподарських потреб, яка знаходиться в адмінмежах Олексіївської сільської ради.

За умовами п.п. 2-5 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 54,8973 га, у тому числі: 41,1299 га водного дзеркала 13,7674 га - сінокоси. На земельній ділянці об`єкти інфраструктури відсутні. Земельна ділянка передається в оренду без нерухомого майна. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 358 661,40 гривень.

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п.п. 9-12 Договору, згідно з розпорядженням Сокирянської районної державної адміністрації № 52-р від 09 .02.2007, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно цьому орендна плата складає: всього -21 519,68 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять грн. 16 коп.) в т.ч. за водне дзеркало - 18 616,54 грн., які перераховуються на рахунок державного бюджету ВДК у Сокирянському районі р/р 31111101600204, за прибережну смугу - 2 903,14 гри, які перераховуються на рахунок Олексіївської сільської ради р/р 33213812600206.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься: щомісячно, що становить 1/12 від загальної суми орендної плати до закінчення дії договору оренди

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Як визначено у п.п. 15, 16 Договору, земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки: для іншого сільського господарського призначення.

У п.п. 36, 37 Договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору, спір розв`язується у судовому порядку.

Дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п. 43 Договору)

Відповідно до Акта прийому-передачі земельної ділянки від 27.02.2007 Сокирянська районна державна адміністрація передала земельну ділянку загальною площею 54,8973 га ДСП "Агрофірма Гвіздівці".

08.02.2017 позивач звернувся до Чернівецької обласної державної адміністрації з клопотанням про переукладення договору оренди водного об`єкта, розташованого за адресою: Сокирянський район, с. Гвіздівці, земельна ділянка площею 54,8973 га, кадастровий номер 7324080500:04:001:0300, до якої додано: копію паспорта на водний об`єкти виготовлений та погоджений в Державному агентстві водних ресурсів України 12.10.2016; копію договору оренди землі б/н від 12.01.2007; кадастровий план земельної ділянки; Договір на проведення нормативної грошової оцінки. Це клопотання було отримано відповідачем 08.02.2017, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на клопотанні.

У відповідь на вказане клопотання листом № 01.29-48/575-1 від 24.07.2017 Чернівецька обласна державна адміністрація повідомила позивача, що відповідно до протоколу обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин від 11.07.2017 № 6 вирішено: відмовити у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 54,8973 га, цільове призначення (10.07) - для рибогосподарських потреб, у зв`язку із несвоєчасним зверненням до орендодавця.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відмова відповідача у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки є неправомірною та безпідставною. При цьому позивач, посилаючись на ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вказує про те, що він звернувся до відповідача своєчасно, а саме, за місяць до закінчення строку дії договору оренди; відповідач надав відповідь про відмову у продовженні договору оренди несвоєчасно, лише 24.07.2017; позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, що є предметом оренди, та сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою.

Відмовляючи у задоволенні позову Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" суд першої інстанції зазначив, що позивач, звернувшись до відповідача без проекту додаткової угоди, втратив своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк за правовою конструкцією частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Водночас зазначаючи, що правова конструкція, передбачена частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", так само як і встановлена частинами 1-5 цієї статті, на які посилається позивач у поданому позові, не передбачає можливість визнання у судовому порядку укладеним договору оренди землі, а передбачає порядок пролонгації договірних відносин з оренди землі шляхом укладення додаткової угоди або автоматичного поновлення договору.

Розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Як зазначалось вище, 12.02.2007 між ДСП "Агрофірма Гвіздівці та Сокирянською районною державною адміністрацією укладено Договір оренди землі (далі також - Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (ставок) для рибогосподарських потреб, яка знаходиться в адмінмежах Олексіївської сільської ради.

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п. 43 Договору)

Договір оренди землі від 12.02.2007 зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 12.03.2007, запис за номером 040781800001.

Отже, відповідно до викладеного, вказаний Договір оренди землі від 12.02.2007 було укладено до 12.03.2017.

Статтею 31 Закону "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення викладено у п. 36 Договору оренди.

Таким чином, Договір оренди землі від 12.02.2007 припинив свою дію 12.03.2017.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що орендодавцем за договором оренди землі від 12.02.2007 станом на дату його укладення була Сокирянська районна державна адміністрація, позаяк за приписами пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Однак, з 01.01.2013 згідно із Законом України №5245-VI від 06.09.2012 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" розмежовано землі державної та комунальної власності.

Так, відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час звернення з позовом до суду першої інстанції, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, повноваженнями щодо передачі у власність або в користування земельної ділянки, що визначена у Договорі, станом на момент спливу строку дії договору, наділена Чернівецька обласна державна адміністрація.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі (08.02.2017) звернувся до відповідача з клопотанням про переукладення договору оренди водного об`єкта, розташованого за адресою: Сокирянський район, с. Гвіздівці, земельна ділянка площею 54,8973 га, кадастровий номер 7324080500:04:001:0300, до якої додано: копію паспорта на водний об`єкти виготовлений та погоджений в Державному агентстві водних ресурсів України 12.10.2016; копію договору оренди землі б/н. від 12.01.2007; кадастровий план земельної ділянки; договір на проведення нормативної грошової оцінки. Це клопотання було отримано відповідачем 08.02.2017, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на клопотанні.

При цьому, як вказує скаржник у своїй апеляційній скарзі, вказане звернення позивачем здійснено в порядку п. 8 Договору та частини 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час закінчення дії договору і відповідно виникнення спірних правовідносин, визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (ч.2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч.6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч.7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч.8).

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку (ч.9).

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення (ч.10).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.11).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.12).

Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1 - 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", є відмінними.

Дана правова позиція узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Так, для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Однак, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується скаржником, у даному випадку, звертаючись до відповідача з клопотанням про свій намір пролонгувати договірні відносини, позивач не додав проекту додаткової угоди, що не відповідає приписам частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а відтак визнати, що орендар земельної ділянки належним чином виконав передбачений законом обов`язок, не можна.

Щодо тверджень скаржника, що до клопотання про поновлення договору оренди об`єктивно не могло бути додано проекту додаткової угоди внаслідок затвердження поставною Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 №420 Типового договору оренди водних об`єктів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Тобто, звертаючись до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди, позивач не був позбавлений права додати до вказаного клопотання договір оренди водних об`єктів затверджений поставною Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 №420 та погодити істотні умови з відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, звернувшись до відповідача без проекту додаткової угоди, втратив своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк за правовою конструкцією частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 923/1145/16.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що відмова відповідача у продовженні терміну дії договору оренди з причини несвоєчасного звернення до орендодавця є необґрунтованою та такою, що надана зі спливом встановленого законом місячного строку для розгляду повідомлення, з огляду на те, що позивач звернувся у більш ніж місячний строк до закінчення дії договору оренди.

Однак, необґрунтованість відмови відповідача у продовженні терміну дії договору та зволікання з наданням відповіді, не спростовую факт невиконання позивачем обов`язку з надання проекту додаткової угоди, що є обов`язковою умовою дотримання процедури, наведеної у частинах 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення у свою чергу дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", на яку, окрім ч.ч. 1-5 ст. 33.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагається.

З підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк.

Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Відсутність заперечення орендодавця щодо пролонгації договору, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що мали місце заперечення орендодавця на продовження дії договору на новий строк як до закінчення так і упродовж місяця після закінчення строку дії договору.

Водночас, як зазначалось вище та підтверджується матеріалами справи, позивачем було ініційовано механізм поновлення строку договору оренди, встановлений саме частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак додаткову угоду укладено не було, у зв`язку із не направленням позивачем проекту такої угоди відповідачу.

За умови реалізації правового механізму погодження істотних умов договору оренди, передбаченого частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", сама по собі обставина відсутності заперечень орендодавця проти укладення договору протягом місячного строку не є підставою для автоматичного продовження цього договору на попередніх умовах на новий строк. Наслідком реалізації вказаної процедури є або продовження договору у зв`язку з погодженням між сторонами його істотних умов (таких же або інших), або припинення переважного права орендаря внаслідок їх непогодження (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). При цьому у випадку не укладення з вини орендодавця додаткової угоди до договору на погоджених між сторонами умовах орендар має правові підстави для захисту свого права в суді але саме з підстав, передбачених частинами 1-5 статті 33 Закону У країни "Про оренду землі".

Судова колегія зазначає, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення сторонами дій, спрямованих на погодження істотних умов договору, у зв`язку із не надсиланням позивачем проекту додаткової угоди відповідачу, що самим позивачем не спростовано.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

За таких обставин, які свідчать про ініційований позивачем запуск механізму поновлення строку договору оренди, встановлений саме частинами 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі , колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на позов на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з посиланням на те, що останній після закінчення терміну дії договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Дана правова позиція кореспондується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду від 03.03.2018 у справі №922/888/17.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем докази на підтвердження продовження користування орендованою земельною ділянкою за Договором, а саме, платіжні доручення, колегія залишає поза увагою, оскільки з їх змісту неможливо встановити, за оренду якої саме землі здійснював оплату позивач, а також не вбачаються вірними суми здійснених оплат, з огляду на розмір орендної плати, встановлений у п. 9 Договору.

Щодо тверджень скаржника, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доказам по справі, а саме: договір купівлі-продажу зерновідходів від 01.07.2016 та договір поставки малька коропа від 02.03.2016, який в подальшому був запущений у ставок в с. Гвіздівці, для цілей риборозведення, що є доказом належного користування предметом договору оренди, колегія суддів зазначає.

В матеріалах справи міститься лист Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з якого вбачається, що 25.02.2019 останнім в ході проведення перевірки було встановлено, що гр. ОСОБА_1 самовільно зайняв та використовує земельну ділянку із кадастровим номером - 7324080500:04:001:0300 площею - 54,8973 га, із земель водного фонду державної власності в адміністративних межах Олексіївської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області. Самовільне зайняття земельної ділянки здійснено шляхом ремонту гідротехнічної споруди (дамби), наповнення ставу водою, запущення малька риби та ведення рибогосподарської діяльності.

Відповідно до статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що твердження скаржника щодо належного користування предметом договору оренди спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що встановлені судом першої інстанції обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №926/2218/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №926/2218/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Гвіздівці" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №926/2218/18 - залишити без змін.

Матеріали справи №926/2218/18 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.10.2019.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко