Рішення

від 05.04.2019 по справі 910/17407/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2019Справа № 910/17407/18 За позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз

До Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК

про стягнення 3 725 628,35 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Хромов О.І.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Укртрансгаз в особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК про стягнення 53 346,920 грн пені, штрафу у розмірі 7% від вартості товарів, поставку яких прострочено понад тридцять днів в сумі 196 200,29 грн, 10 % штрафу від вартості договору у розмірі 299 880,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо видачі товару, вартість якого, в свою чергу була позивачем оплачена. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення нарахованих штрафних санкцій, у зв'язку з порушенням умов договору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.12.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17407/18, постановлено здійснювати розгляд зазначеної справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.01.2019р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.12.2018 заяву Акціонерного товариства Укртрансгаз про збільшення розміру позовних вимог прийнято в частині вимог про стягнення 230 748,06 грн пені; 7 % штрафу у розмірі 196 200,29 грн., у зв'язку з простроченням поставки товару понад тридцять днів; 10 % штрафу від вартості договору, у зв'язку з відмовою у видачі товару позивачу з відповідального зберігання. Відмовлено в прийняті заяви Акціонерного товариства Укртрансгаз про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК виконати в натурі зобов'язання за договором, передбачені пунктами 6.3.4 та 6.3.5, а саме: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК передати Акціонерному товариству Укртрансгаз в особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз (їх довіреній особі) бензин А-95 у кількості 60 000,00 літрів та дизельне пальне у кількості 51 561,3 літрів на АЗС на умовах договору та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК відпускати бензин а-95 у кількості 60 000,00 літрів та дизельне пальне у кількості 51 561,3 літрів на АЗС в автотранспортні засоби Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз (їх довіреній особі) на його вимогу згідно заявленим видам, маркам палива та його кількості.

01.03.2019р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову у відповідності до якої він просив суд:

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК виконати в натурі зобов'язання за договором, передбачені пунктами 6.3.4 та 6.3.5, а саме зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК передати Акціонерному товариству Укртрансгаз в особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз (їх довіреній особі) бензин А-95 у кількості 60 000,00 літрів та дизельне пальне у кількості 51 561,3 літрів на АЗС на умовах Договору та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК відпускати бензин А-95 у кількості 60 000,00 літрів та дизельне пальне у кількості 51 561,3 літрів на АЗС в автотранспортні засоби Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз (їх довіреній особі) на його вимогу згідно заявленим видам, маркам палива та його кількості;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких недопоставлено за кожний день такого прострочення, що складає 230 748,06 грн; штраф у розмірі 7% від вартості товарів, поставку яких прострочено понад тридцять днів у сумі 196 200,29 грн; штраф у розмірі 10% від вартості договору у разі відмови у видачі товару позивачу з відповідального зберігання, що складає 3 298 680, 00 грн.

Ухвалою від 01.03.2019р. відмовлено в прийняті заяви Акціонерного товариства Укртрансгаз про зміну предмету позову.

22.03.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.04.2019р.

Представник позивача у судовому засіданні 05.04.2019р. надав усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.04.2019р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, відзиву на позов не подав, проте, судом було вчинено всі можливі дії з метою належного повідомлення вказаної особи про розгляд справи. При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК є: 01030, м.Київ, вул.Ярославів вал, будинок 5-В.

З урахуванням вимог господарського процесуального законодавства України, судова кореспонденція по справі (ухвала про відкриття провадження, ухвали про повідомлення) направлялись судом за вказаною адресою відповідача.

Проте, конверти з поштовою кореспонденцією було повернуто до суду з відміткою вибув .

Відповідно до п. 99 Постанови №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду з поміткою вибув є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, судом прийнято до уваги, що інших адрес відповідача матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження є днем вручення судового рішення, а отже, і належного повідомлення учасника справи.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що треті особи мали право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

До того ж, про дату, час, місце судового засідання по справі відповідач міг дізнатись на офіційному сайті Господарського суду міста Києва у мережі Інтернет.

Наразі, з огляду на неявку відповідача суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 05.04.2019р.

В судовому засіданні 05.04.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2018р. між Акціонерним товариством в особі в особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК (постачальник) було укладено договір про закупівлю №ТДГ-48/1806000027, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується з моменту підписання цього договору до 30.11.2019р. передати у власність покупцеві товари - нафта і дистиляти (бензин та дизельне паливо) код 09130000-9 згідно ДК 021/215 ЄЗС , зазначені в специфікації, яка наведена у додатку №1 до цього договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари.

За умовами п.1.2 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару в резервуарах АЗС постачальника на підписаного сторонами акту приймання-передачі.

Постачальник на підтвердження виконання свого зобов'язання за договором надає покупцю на зворотній основі електронні картки на пальне (п.1.3 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р.).

Пунктом 1.6 укладеного між сторонами правочину унормовано, що у випадках передбачених цим договором покупець має право передати визначений ним обсяг товарів на відповідальне зберігання постачальнику, а постачальник зобов'язується зберігати товари покупця у схоронності.

Відповідно до п.3.1 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. загальна вартість договору становить 2 998 800 грн., в тому числі, податок на додану вартість 20% - 499 800 грн.

У п.п.4.1, 4.2 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. вказано, що покупець оплачує постачальнику товари протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товарів. Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі товарів згідно виписаних постачальником рахунків, в яких вказуються конкретний асортимент, кількість та ціна товарів. Рахунки на оплату можуть бути передані або надані іншій стороні в оригіналі або у копії факсимільним зв'язком або електронною поштою (із подальшим надсилання оригіналів).

Строк поставки товарів: з дня укладання договору до 30.11.2019р. Поставка товарів може здійснюватись окремими партіями. Обсяг і асортимент кожної партії визначається покупцем самостійно у письмовій формі заяви-анкети на поставку товару, зразок якої наведено в додатку №6 до цього договору. Відпуск товарів здійснюється на підставі електронних карток на пальне (п.п.5.1-5.3 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р.).

Згідно п.5.5 вказаного правочину підтвердженням фактичного одержання покупцем товару на АЗС є чек з POS-терміналу та фіскальний чек ЕККА. Вартість товару, яка зазначається в фіскальному чеку ЕККА, зазначається довідково і не змінює вартість, узгоджену сторонами в акті приймання-передачі товару.

Пунктом 6.2.13 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. передбачено право покупця передати визначений ним обсяг товару на відповідальне зберігання постачальнику.

Одночасно, пунктом 6.3.14 визначено обов'язок продавця у випадку приймання товарів на відповідальне зберігання, зберігати товар у резервуарах АЗС і повернути товари покупцю у схоронності.

У розділі 7 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. контрагентами погоджено умови щодо відповідальності сторін.

Зокрема, згідно п.7.6 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено.

Пунктом 7.8 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. унормовано, що у разі відмови покупцю у передачі товару на АЗС, що знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника, крім випадків зазначених у п.6.4.11, 7.4 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10 відсотків від вартості цього договору.

Цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 30 листопада 2019р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення згідно умов цього договору (п.10.1 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р.).

У додатку №1 до договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. сторонами затверджено специфікацію на товар.

У додатку №3 до договору контрагентами визначено технічні вимоги і якісні характеристики товарів, а у додатку №4 визначено перелік АЗС, на яких здійснюється поставка товарів.

Згідно п.п.6,7 додатку №5 до договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. сторони домовились про те, що покупець передає прийнятий за актом приймання-передачі товарів обсяг товарів постачальнику на відповідальне зберігання в резервуарах АЗС постачальника. Отримання товарів зі зберігання покупцем відбувається в момент передачі товарів (заправки в автотранспортні засоби) покупцю (довіреній особі покупця) в місцях поставки - АЗС постачальника.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 3 ст.6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У ст.627 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що до сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.628 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Наразі, надаючи оцінку умовам договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р., суд дійшов висновку, що останній є змішаним договором та містить елементи договору поставки та договору зберігання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. як підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. 06.06.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК було поставлено, а Акціонерним товариством в особі в особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз прийнято товар, а саме бензин та дизельне паливо на суму 2 998 800 грн., що підтверджується актом приймання - передачі товару №НКН-000878 від 06.06.2018р. та видатковою накладною №НКН-000878 від 06.06.2018р. Вказані акт та видаткова накладна підписані представниками обох сторін та скріплені печатками суб'єктів господарювання.

06.06.2018р. Акціонерним товариством Укртрансгаз в особі в особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК прийнято на відповідальне зберігання в резервуарах АЗС постачальника бензин та дизельне пальне, яке було придбано покупцем. На підтвердження передання товару на відповідальне зберігання позивачем було представлено суду акт приймання-передачі товару від 06.06.2018р.

Товар, який було поставлено відповідно до видаткової накладної №НКН-000878 від 06.06.2018р. згідно вказаного вище правочину було оплачено покупцем, що підтверджується платіжним дорученням №2028 від 09.07.2018р. на суму 2 998 800 грн.

15.06.2018р. постачальником було передано покупцю картки для відпуску пального на АЗС, про що контрагентами складено та підписано акт приймання-передачі карт.

За поясненнями позивача, починаючи з 08.10.2018р. за пред'явленням електронних карток на пальне позивач почав отримувати товар з відповідального зберігання на АЗС постачальника, зокрема у період з 01.10.2018р. по 31.10.2018р. було отримано палива на суму 82 960,60 грн., а за період з 01.11.2018р. по 30.11.2018р. на суму 123 112,45 грн.

Починаючи з 07.11.2018р. відповідачем було відмовлено у видачі бензину та дизельного палива на підставі електронних карток на АЗС. Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК обставини припинення видачі товару з відповідального зберігання протягом розгляду справи спростовано не було.

Отже, посилаючись на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. в частині видачі товару на АЗС постачальника, позивачем було нараховано пеню та штраф за порушення строків поставки (п.7.6 договору) та штраф за відмову у передачі товару покупцю на АЗС (п.7.8 договру), та подано відповідний позов до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем, насамперед, повинно бути доведено суду факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, зокрема, строків поставки товару за договором №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. та відмову у видачі товару з відповідального зберігання.

Наразі, за висновками суду, вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару є безпідставними та задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як вказувалось вище, в межах договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. 06.06.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК було поставлено, а Акціонерним товариством Укртрансгаз в особі в особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз прийнято товар, а саме бензин та дизельне паливо на суму 2 998 800 грн., що підтверджується актом приймання - передачі товару №НКН-000878 від 06.06.2018р. та видатковою накладною №НКН-000878 від 06.06.2018р. Вказані акт та видаткова накладна підписані представниками обох сторін та скріплені печатками суб'єктів господарювання.

Тобто, з наведеного полягає, що фактично зобов'язання з поставки товару постачальником було виконано. При цьому, судом враховано, що строк поставки товару згідно умов договору 30.11.2019р.(п.5.1 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р.).

Судом зазначалось, що підставою для нарахування штрафу та пені позивачем визначено п.7.6 договору, згідно змісту якого за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено.

Проте, з огляду на встановлення судом обставин поставки відповідачем товару покупцю у відповідності до умов договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р., суд дійшов висновку щодо безпідставності позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 230 748,06 грн. та штрафу в сумі 196 200,29 грн. та відсутності підстав для їх задоволення.

Одночасно, судом вже було встановлено, що договір №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору поставки та договору зберігання.

Пунктом 1.6 укладеного між сторонами правочину передбачено, що у випадках передбачених цим договором покупець має право передати визначений ним обсяг товарів на відповідальне зберігання постачальнику, а постачальник зобов'язується зберігати товари покупця у схоронності.

Пунктом 6.2.10 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. передбачено право покупця передати визначений ним обсяг товару на відповідальне зберігання постачальнику.

Згідно п.п.6,7 додатку №5 до договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. сторони домовились про те, що покупець передає прийнятий за актом приймання-передачі товарів обсяг товарів постачальнику на відповідальне зберігання в резервуарах АЗС постачальника. Отримання товарів зі зберігання покупцем відбувається в момент передачі товарів (заправки в автотранспортні засоби) покупцю (довіреній особі покупця) в місцях поставки - АЗС постачальника.

06.06.2018р. Акціонерним товариством Укртрансгаз в особі в особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК прийнято на відповідальне зберігання в резервуарах АЗС постачальника бензин та дизельне пальне, яке було придбано покупцем. На підтвердження передання товару на відповідальне зберігання позивачем було представлено суду акт приймання-передачі товару від 06.06.2018р.

За поясненнями позивача, починаючи з 08.10.2018р. за пред'явленням електронних карток на пальне позивач почав отримувати товар з відповідального зберігання на АЗС постачальника, зокрема у період з 01.10.2018р. по 31.10.2018р. було отримано палива на суму 82 960,60 грн., а за період з 01.11.2018р. по 30.11.2018р. на суму 123 112,45 грн.

Проте, починаючи з 07.11.2018р. відповідачем було відмовлено у видачі бензину та дизельного палива на підставі електронних карток на АЗС.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч обов'язку з доказування, відповідачем належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів повернення товару позивачу з відповідального зберігання до матеріалів справи представлено не було.

Пунктом 7.8 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р. унормовано, що у разі відмови покупцю у передачі товару на АЗС, що знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника, крім випадків зазначених у п.6.4.11, 7.4 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10 відсотків від вартості цього договору.

Тобто, з огляду на порушення відповідачем умов договору щодо повернення товару з відповідального зберігання, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для застосування до останнього заходів відповідальності, що передбачені умовами п.7.8 договору №ТДГ-48/1806000027 від 04.06.2018р.

При цьому, при застосуванні вказаного заходу відповідальності, суд зазначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У даному випадку суд зазначає, що нарахування позивачем штрафу у відповідності до п.7.8 договору за кожну відмову відповідача у видачі пального на АЗС на підставі електронної картки є необґрунтованим та призводить до подвійної від повільності постачальника за одне і теж саме порушення зобов'язання - відмови у видачі товару з відповідального зберігання.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості стягнення з відповідача штрафу за порушення умов договору щодо повернення товару з відповідального зберігання в сумі 299 880 грн. (2 998 800* 10%), в решті вказані вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Таким чином, з урахування всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства Укртрансгаз особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення штрафу в сумі 299 880 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК (01030, м.Київ, вул.Ярославів вал, будинок 5-В, ЄДРПОУ 41486736) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м.Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, ЄДРПОУ 30019801) особі Філії Науково-виробничий центр технічної діагностики Техдіагаз (03151, м.Київ, Солом'янський район, вул.Волинська, буд.56, код 24746520) штраф в сумі 299 880 грн. та судовий збір в сумі 4498,20 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 15.04.2019р.

Суддя Спичак О.М.