ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2019 року Справа № 160/8762/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В. за участі секретаря судового засіданняКлочек Д.Я., за участі: представників позивача представника відповідача Калиновської Д.І., Погорєлого Д.І., Сігалової М.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями Іст Болт Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
22 листопада 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Підприємства з іноземними інвестиціями Іст Болт Україна (вул.Маршала Малиновського, буд. 140, м.Дніпро, 49098; код ЄДРПОУ 30720689) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд. 17-А, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 39394856) з вимогами, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 21.01.2019 року (том 2 а.с. 138-139):
- визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення - рішення від 17.08.2018 року № 0021731411 в частині - за податковими зобов'язаннями на 7869,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення - рішення від 17.08.2018 року № 0021741411 в частині на суму 120651,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення - рішення від 17.08.2018 року № 0021751411 в частині застосування штрафу у сумі 12709,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення від 25.01.2018 року № 0036601406;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення від 20.08.2018 року № 0021821406.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки акта за результатами документальної планової виїзної перевірки № 36760/04-36-14-11/30720689 від 13.07.2018 р. є необгрунтованими в частині, зокрема нереальності господарських операцій з контрагентами-постачальниками МПП Шельф та ТОВ НВП Діоконт з придбання товарів та послуг, та неправомірності формування валових витрат, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних; безпідставого формування витрат, що зумовило збільшення податку на прибуток за 2015 рік, шляхом відображення безнадійної дебіторської заборгованості у сумі 236080,00 грн.. Позивач посилається на приписи п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України та вказує, що період, який може бути охоплений перевіркою, з огляду на дату початку перевірки - 24.05.2018 року, визначається як з 24.05.2015 року по 24.05.2018 року. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами-постачальниками МПП Шельф та ТОВ НВП Діоконт у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин останні мали необхідний обсяг правосуб'єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Щодо порушення порядку списання безнадійної заборгованості за період 2015 рік у сумі 236080 грн. позивач вказує, що така сума сформована на підставі довідки від 01.03.2015 року про списання безнадійної заборгованості у розмірі 134030,77 грн. та від 01.05.2015 року про списання безнадійної заборгованості у розмірі 102047,30 грн., за спливом строку позовної давності (трьох років), а також посилається на вимоги п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України. Щодо порушення вимог п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. Податкового кодексу України, що спричинено відсутністю реєстрації зведених податкових накладних за товарами/послугами, необоротними активами, які були використані в операціях, що не відносяться до господарської діяльності позивача, позивачем зазначено наступне. Актом перевірки визначений перелік придбаних товарів/послуг позивачем, які фінансують особисті потреби та не можуть бути віднесені до господарських операцій згідно з положенням п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України. До відповідних операцій відповідачем віднесені: ТОВ БРІОШЬ - торти, ТОВ ГРІЛЬ-2 - корпоративні заходи, ТОВ ЕКСПАНСІЯ -продукти харчування, напої, ТОВ ЕПІЦЕНТР К - подарункові карти, ОСОБА_6 - корпоративні заходи, ОСОБА_7 - харчування, ПП СВ ТРАНС - корпоративні заходи, ТОВ МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна - продукти харчування, алкогольні напої, ТОВ АРБАТ НА МОСКОВСЬКІЙ - подарунковий сертифікат. Позивач вважає, що відсутні підстави для визначення частини операцій з придбання товарів/ послуг як операцій, які не пов'язані з господарською діяльністю, посилаючись на те, що такі витрати пов'язані з проведенням активних інформаційних та рекламних заходів із запрошенням зовнішніх гостей, організацією подарунків та частувань, мотивації персоналу для сворення особливих робочих умов і стимулів всередині компанії, як підтвердження іміджу компанії; спрямоване на зміцнення господарських відносин позивача з контрагентами, пошук майбутніх партнерів, розширення меж підприємницької діяльності, підтвищення продуктивності працівників підприємств. З огляду на викладене відсутні підстави для зменшення суми відємного значення з податку на додану вартість на суму 120651 грн. та необхідність зменшення штрафних санкцій на суму 12709,50 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями від 17.08.2018 року № 0021741411 та № 0021751411, відповідно. Щодо нарахуваня грошових зобов'язань з податку на прибуток під час виплати доходів нерезидентам, відповідно до податкових повідомлень-рішень від 25.01.2018 року № 0036601406 та від 20.08.2018 року № 0021821406, позивачем вказано, що відповідач дійшов хибного висновку про необхідність нарахування, утримання та сплати до бюджету податку за операціями з нерезидентами East Balt France S.A.S. (Французька Республіка), ASI DATAMYTE GmbH (Федеративна Республіка Німеччина), оскільки враховуючи ст. 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно від 30 січня 1997 року, ст. 141 Податкового кодексу України, надані для податкової перевірки документи, у позивача відсутній обов'язок з нарахування, утримання та сплати податку на прибуток у розмірі 10 % за надані послуги East Balt France S.A.S. (Французька Республіка), оскільки місцем виконання податкового зобов'язання є територія Французької Республіки, та з нарахування, утримання та сплати податку на прибуток у розмірі 10 % за надані послуги ASI DATAMYTE GmbH (Федеративна Республіка Німеччина), оскільки місцем виконання податкового зобов'язання є територія Федеративної Республіки Німеччина, враховуючи приписи ст. 12 Конвенції між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно від 03.07.1995 року (том 1 а.с. 4-18, том 2 а.с. 142-144).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представники позивача у судовому засіданні 11.03.2019 року позов підтримали та просили задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкові повідомлення-рішення частково від 17.08.2018 року № 0021731411, частково від 17.08.2018 року № 0021741411, частково від 17.08.2018 року № 0021751411, повністю від 25.01.2019 року № 0036601406 та повністю від 20.08.2018 року № 0021821406.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.03.2019 року позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві, а саме: продубльовано зміст акта перевірки № 36760/04-36-14-11/30720689 від 13.07.2018 р. та вказано, що в ході проведення перевірки Підприємства з іноземними інвестиціями Іст Болт Україна встановлено взаємовідносини з контрагентами, по яким внесено інформацію до бази даних СФП та отримано пояснення та протоколи допиту директорів щодо непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності, отримано вироки по ст.205 КК України та встановлено відсутність походження ТМЦ по ланцюгу постачання - 1-2 ланка, а саме Мале ПП Шельф (код ЄДРПОУ 31326307) та ТОВ НВП Діоконт (код ЄДРПОУ 33718269). Посилається на те, що згідно реєстру судових рішень України встановлено, що по підприємству МПП Шельф відкрито кримінальне провадження від 13.11.2014 року за ознакам кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.205, ч.1 ст.263, ч.1 та 2 ст.258, ч1 ст.258-3 Кримінального кодексу України. Враховуючи той факт, що господарські операції між Мале ПП Шельф , ТОВ НВП Діоконт та ПзІІ Іст Болт Україна не відбулись, перевіряємим СГ при декларуванні ПДВ порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 10067 грн. Аналізом наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку за період 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р. встановлено списання безнадійної та простроченої дебіторської заборгованості. У випадку списання дебіторської заборгованості коригування робиться наступним чином: дебіторська заборгованість, що виникла внаслідок передплати за товари (послуги), не є фінансовим активом, тому що вона не буде погашена грошовими коштами. Отже, при списанні товарної дебіторської заборгованості вона списується з балансу до складу інших операційних витрат (п.11 П(с)БО 10) проведенням Д-т 944 Сумнівні та безнадій борги К-т 631. Одночасно з цим суму такої заборгованості потрібно відобразити на позабалансовому рахунку 071 Списана дебіторська заборгованість . На ньому така заборгованість повинна обліковуватись до дати спливу строку позовної давності. Тобто, в п.2.1.3 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток (різниця, яка збільшує бухгалтерський фінрезультат) заносять частину безнадійної дебіторської заборгованості, яка не вписується в критерії п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України; перевищила величину створеного резерву сумнівних боргів (РСБ) (pax.38); потрапила в бухгалтерські витрати, оминаючи pax. 38. Також, оскільки товари (послуги), за які була здійснена передплата, так і не були отримані, їх і неможливо було використати в господарській діяльності підприємства. Тому згідно з п.198.5 Податкового кодексу України слід нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 Податкового кодексу України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Податкового кодексу України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами (послугами), необоротними активами. В порушення вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 22.09.2014 року № 957, податкова накладна на суму перевищення ціни придбання/собівартості/балансової (залишкової) вартості/ звичайної ціни над фактичною ціною позивачем не складалась, що вказує на заниження податкових зобов'язань на суму 141686 грн. Відповідно до наказів підприємства Підприємством з II Іст Болт Україна через відсутність власних транспортних засобів дозволено усім працівникам користуватися послугами таксі у випадках, які безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності (ліквідація наслідків стихійного лиха, виконання невідкладних робіт, запуск роботи конвеєру проведення ремонтних та санітарних робіт, для виконання посадових обов'язків, несприятливі погодні умови, зустріч та супроводження гостей підприємства, закупівля сировини, відрядження). Зважаючи на викладене зазначене порушення викладено в наступній редакції: порушення п. 198.5 Податкового кодексу України підприємством занижено податкові зобов'язання на суму 120651 грн. Аналізом наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р. та листа підприємства встановлено списання безнадійної кредиторської заборгованості по контрагентам-постачальникам всього у сумі 40116 грн., в т.ч. ПДВ - 6686 грн. Позивачем при списанні кредиторської заборгованості не проведено коригування податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Отже, в порушення п.п. 14.1.257 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту всього в сумі 6686 грн. Також відповідач посилається на порушення п. 103.2, п.103.4, п. 103.10 ст.103, "б" п.п. 141.4.1, "в" п.п. 141.4.1, "й" п.п. 141.4.1, п.п. 141.4.2. п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України під час виплати доходів нерезидентам, що призвело до його заниження на загальну суму 93877 грн.; п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п. 103.9 ст.103 Податкового кодексу України в частині не подання до ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська розрахунків (звітів) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (Додаток ПН. до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2015 рік,- 1 кв. 2018 рік застосована штрафна санкція на суму 5780,00 грн. (том 2 а.с. 114-120).
Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Іноземне підприємство Підприємство з іноземними інвестиціями Іст Болт Україна (код ЄДРПОУ 30720689) зареєстровано 16.03.2000 року у встановленому законом порядку та знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області.
Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на підставі наказу № 2559-п від 08.05.2018 року у період з 24.05.2018 р. по 06.07.2018 р. була проведена документальна планова виїзна перевірка Підприємства з іноземними інвестиціями Іст Болт Україна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., за результатами якої складено акт перевірки № 36760/04-36-14-11/30720689 від 13.07.2018 року (том 1 а.с. 213 - том 2 а.с. 24).
Перевіркою встановлено порушення:
1. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139, п.п.140.5.11 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток всього на суму 60710 грн., в тому числі: 2015 рік на суму 51554 грн.; 1 квартал 2016 року на суму 2018 грн.; 2 квартал 2016 року на суму 975 грн.; 3 квартал 2017 року на суму 729 грн.; 4 квартал 2017 року на суму 3764 грн.; 1 квартал 2018 року на суму 1670 грн.;
2. п.120-1.2 ст.120 Податкового кодексу України - не зареєстровано податкові накладні в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість з 01.01.2017 року), штрафна санкція складає 50 %;
3. п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану у сумі 3555 грн., в тому числі лютий 2015 року у сумі 3555 грн.; також встановлено завищенню від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2018 року на суму 170181 грн.;
4. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - несвоєчасно зареєстровані податкові накладні; штрафна санкція складає 27,59 грн.;
5. п.103.2, п.103.4, п. 103.10 ст.103, "б" п.п. 141.4.1,"в" п.п. 141.4.1, "й" п.п.141.4.1 п.п.141.4.2 п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України - під час виплати доходів нерезидентам, що призвело до його заниження на суму 119264 грн., у тому числі завищення за 2016 рік на суму 655000,0 грн., заниження за 2015 рік на суму 26228,00 грн.; за 2016 рік на суму 28697 грн. (за 1 кв. 2016 року на 6660 грн., за 1 півріччя 2016 року на 16088 грн., за 9 місяців 2016 року на 22319 грн.); за 2017 рік на суму 721734 грн. (за 1 квартал 2018 року на 677201 грн., за 1 півріччя 2017 року на 708033 грн., за 9 місяців 2017 року на 714679 грн.), за 1 квартал 2018 року на суму 7605 грн.;
6. п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п. 103.9 ст.103 Податкового кодексу України в частині не подання до ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська розрахунків (звітів) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (Додаток ПН. до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2015 рік - 1 кв. 2018 рік; застосована штрафна санкція на суму 5780,00 грн.;
7 п.1 ч.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного знеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зі змінами та доповненнями, а саме: занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахований на заробітну плату працівників за січень 2017 року на суму 1104,75 грн.;
8. п.41 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України в частині завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість до 01.07.2015 року; штрафна санкція складає 10% (4255грн.).
Не погоджуючись із викладеними висновками, ПзІІ Іст Болт Україна подано до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області заперечення від 08.08.2018 року № 08/08-18 на акт перевірки.
Листом від 17.08.2018 року за № 49694/10/04-36-14-11 Про результати розгляду заперечень повідомлено, що за результатами розгляду заперечень встановлено порушення:
1. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139, п.п.140.5.11 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток всього на суму 60710 грн., в тому числі: 2015 рік на суму 51554 грн.; 1 квартал 2016 року на суму 2018 грн.; 2 квартал 2016 року на суму 975 грн.; 3 квартал 2017 року на суму 729 грн.; 4 квартал 2017 року на суму 3764 грн.; 1 квартал 2018 року на суму 1670 грн.;
2. п.120-1.2 ст.120 Податкового кодексу України - не зареєстровано податкові накладні в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість з 01.01.2017 року), штрафна санкція складає 50 %;
3. п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану у сумі 3555 грн., в тому числі лютий 2015 року у сумі 3555 грн.; також встановлено завищенню від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2018 року на суму 149146 грн.;
4. п.103.2, п.103.4, п. 103.10 ст.103, "б" п.п. 141.4.1,"в" п.п. 141.4.1, "й" п.п.141.4.1 п.п.141.4.2 п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України - під час виплати доходів нерезидентам, що призвело до його заниження на суму 93877 грн., у тому числі завищення за 2016 рік на суму 655000,0 грн., заниження за 2015 рік на суму 26228,00 грн.; за 2016 рік на суму 27729 грн.; за 2017 рік на суму 697315 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 7605 грн.;
5. п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п. 103.9 ст.103 Податкового кодексу України в частині не подання до ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська розрахунків (звітів) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (Додаток ПН. до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2015 рік - 1 кв. 2018 рік; застосована штрафна санкція на суму 5780,00 грн.;
6. п.41 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України в частині завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість до 01.07.2015 року; штрафна санкція складає 10% (4255грн.).
На підставі вказаного акта контролюючим органом прийнято:
- податкове повідомлення-рішення № 0021713411 від 17.08.2018 року про збільшення ПзІІ Іст Болт Україна суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" за податковим зобов'язанням - 60710 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2289,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0021741411 від 17.08.2018 року про зменшення ПзІІ Іст Болт Україна розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за платежем "податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг)" на 149146 грн. за березень 2018 року.
- податкове повідомлення-рішення № 021751411 від 17.08.2018 року про збільшення ПзІІ Іст Болт Україна суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг)" за штрафними (фінансовими) санкціями - 12849,50 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0021811406 від 20.08.2018 року про збільшення ПзІІ Іст Болт Україна суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" за податковим зобов'язанням - 93876 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 65699,25 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0021821406 від 20.08.2018 року про застосування до ПзІІ Іст Болт Україна штрафних санкцій за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" на суму 5780 грн. (том 1 а.с. 57-66).
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені ПзІІ Іст Болт Україна в адміністративному порядку, та рішенням Державної фіскальної служби України від 23.10.2018 року № 34275/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.08.2018 року № 0021811406, № 0021821406 в частинах збільшення податку на прибуток іноземних юридичних осіб під час виплати доходів та не подання розрахунків (звітів) по взаємовідносинах з SARL OAKIPA (Франція) та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області від 17.08.2018 року № 0021713411, № 0021741411, № 021751411 - залишено без змін, а скаргу ПзІІ Іст Болт Україна - частково задоволено (том 1а.с. 87-96).
На підставі рішення Державної фіскальної служби України від 23.10.2018 року № 34275/6/99-99-11-01-01-25 контролюючим органом прийнято:
- податкове повідомлення-рішення № 0036601406 від 25.01.2018 року про збільшення ПзІІ Іст Болт Україна суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" за податковим зобов'язанням - 12252,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5061,75 грн. (том 2 а.с. 145).
Правомірність винесених Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Так, досліджуючи взаємовідносини ПзІІ Іст Болт Україна із контрагентами-постачальниками: Мале ПП Шельф (код ЄДРПОУ 31326307) та ТОВ НВП Діоконт (код ЄДРПОУ 33718269), які мали вплив на формування податкового кредит та від'ємного значення суми податку на додану вартість, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що ПзІІ Іст Болт Україна (покупець) та Мале ПП Шельф (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 05/05/14-1 від 02.06.2014 р., предметом якого є постачання обладнання (товар), згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами договору.
До вказаного договору сторонами складено: специфікацію № 5 від 15.02.2015 р. на постачання товару на загальну суму 33276,00 грн., специфікацію № 4 від 29.12.2014 р. на постачання товару на загальну суму 13596,00 грн.
Виконання обумовлених договором господарських операцій підтверджено видатковою накладною № РН-03031 від 03.03.2015 р., № 19011 від 19.01.2015 р., податковими накладними № 1 від 19.01.2015 р., № 1 від 03.03.2015 р.
Перевезення товару здійснено Мале ПП Шельф , що підтверджено товарно-транспортною накладною № 03031 від 03.03.2015 року, № 19011 від 19.01.2015 року.
02.06.2014 року ПзІІ Іст Болт Україна (замовник) та ТОВ НВП Діоконт (виконавець) укладено договір купівлі-продажу № 17/06, предметом якого є виконання робіт: технічне обслуговування трансформаторної підстанції.
До вказаного договору сторонами погоджено локальний кошторис.
Актами здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг) № 7 від 08.06.2015 р., № 4 від 02.03.2015 р. підтверджено виконання ТОВ НВП Діоконт обумовлених договором № 17/06 від 02.06.2014 р. робіт.
01.06.2015 року ПзІІ Іст Болт Україна (замовник) та ТОВ НВП Діоконт (виконавець) укладено договір купівлі-продажу № 8/06, предметом якого є виконання робіт: технічне обслуговування трансформаторної підстанції.
До вказаного договору сторонами погоджено локальний кошторис.
Актом № 1 здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг) від 15.09.2015 р. підтверджено виконання ТОВ НВП Діоконт обумовлених договором № 8/06 від 01.06.2015 р. робіт.
Також ТОВ НВП Діоконт за фактом виконання робіт за вказаними договорами складено податкові накладні № 5 від 15.09.2015 р., № 3 від 08.06.2015 р., № 2 від 02.03.2015 р.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Порядок оподаткування прибутку підприємств визначений розділом ІІІ Податкового кодексу України (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).
Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.
З цього приводу також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками у спірний період - 2015 рік.
Так, вище вказані документи, складені за результатами здійснення наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період.
Також контролюючим органом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані контрагентами позивача, були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказані контрагенти позивача у спірний період були платниками податку на додану вартість та сплачували його.
В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.
Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення спірних правовідносин, вищенаведені контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.
Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.
Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).
Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року у справі № 820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).
Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів платника податків, відхиляються судом, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 809/1139/17 (адміністративне провадження № К/9901/40809/18), постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17.
Крім того, Верховний Суд наголосив та тому, що доводи контролюючого органу щодо посилання на допит особи, який був керівником підприємства та пояснив, що він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності ряду підприємств (серед яких і згаданий контрагент позивача), на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а також йому невідомі дані підприємства, зокрема і позивача, спростовуються наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.
Оскільки доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не було надано, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, ЄДРСРУ № 72338874.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками ППзІІ Іст Болт Україна .
Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Крім того, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).
Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії" суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У справі "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства" (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.
З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з наведеними контрагентами-постачальниками, а також право на формування податкового кредиту та валових витрат.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит та валові витрати за господарськими операціями з наведеними контрагентами-постачальниками сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки № 36760/04-36-14-11/30720689 від 13.07.2018 року не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, та відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 17.08.2018 року № 0021731411 в частині - за податковими зобов'язаннями на 7869,00 грн., отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ППзІІ Іст Болт Україна в цій частині підлягають задоволенню.
Досліджуючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 0021741411 від 17.08.2018 року в частині зменшення ПзІІ Іст Болт Україна розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за платежем "податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг)" на 120651,00 грн., суд виходить із такого.
Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1 статті 189 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов'язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.
Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Згідно пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року № 957, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів № 1307 від 31.12.2015 року, затверджено форми податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної.
Так, пунктом 20 вказаного наказу передбачено, що у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / собівартість / балансова (залишкова) вартість/ звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / собівартості / балансової (залишкової) вартості/ звичайної ціни над фактичною ціною. У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 9 цього Порядку (01 - Складена на суму перевищення звичайної ціни над фактичною (у разі здійснення контрольованих операцій); 15 - Складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання; 16 - Складена на суму перевищення балансової (залишкової) вартості необоротних активів над фактичною ціною їх постачання; 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.
Аналізом наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року встановлено та підтверджено позивачем у позові та в ході розгляду справи, що ПзІІ Іст Болт Україна за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року проведено списання безнадійної та простроченої дебіторської заборгованості у загальному розмірі 236080,00 грн.
При цьому, у випадку списання дебіторської заборгованості коригування робиться наступним чином: дебіторська заборгованість, що виникла внаслідок передплати за товари (послуги), не є фінансовим активом, тому що вона не буде погашена грошовими коштами.
Отже, при списанні товарної дебіторської заборгованості вона списується з балансу до складу інших операційних витрат (п.11 П(с)БО 10) проведенням Д-т 944 Сумнівні та безнадій борги К-т 631.
Одночасно з цим суму такої заборгованості потрібно відобразити на позабалансовому рахунку 071 Списана дебіторська заборгованість . На ньому така заборгованість повинна обліковуватись до дати спливу строку позовної давності. Тобто, в п.2.1.3 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток (різниця, яка збільшує бухгалтерський фінрезультат) заносять частину безнадійної дебіторської заборгованості, яка не вписується в критерії п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України; перевищила величину створеного резерву сумнівних боргів (РСБ) (pax.38); потрапила в бухгалтерські витрати, оминаючи pax. 38.
Також, оскільки товари (послуги), за які була здійснена передплата, так і не були отримані, їх і неможливо було використати в господарській діяльності підприємства. Тому згідно з п.198.5 Податкового кодексу України слід нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 Податкового кодексу України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Податкового кодексу України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами (послугами), необоротними активами.
В порушення вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року № 957, податкова накладна на суму перевищення ціни придбання/собівартості/балансової (залишкової) вартості/ звичайної ціни над фактичною ціною позивачем не складалась, що вказує на заниження податкових зобов'язань на суму 141686 грн.
Також перевіркою встановлено, що при співставленні регістрів бухгалтерського обліку по рахункам 702 Дохід від реалізації товарів , 902 Собівартість реалізованих товарів встановлено реалізацію товарів нижче ціни придбання: у період травень 2015 року, різниця складає 1925 грн.
На спростування вказаних порушень п. 188.1 ст.188, п. 189.1 ст. 189, п. 192.1 ст. 192, п.п. 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПзІІ Іст Болт Україна не надано жодних пояснень та доказів.
Разом з тим, надаючи оцінку доводам позивача про порушення контролюючим органом пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України щодо застосування строків давності при організації та проведенні перевірки та визначенні грошових зобов'язань, з посиланням на те, що господарські операції позивача з контрагентами, за якими відбулось списання дебіторської заборгованості, відбувались у період з 2008 року по 2012 рік, суд вказує, що списання такої заборгованості відбулось саме у період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, що підтверджено позивачем в ході судового розгляду справи.
Отже, правомірність та перевірка на відповідність вимогам чинного законодавства операцій зі списання ПзІІ Іст Болт Україна безнадійної та простроченої дебіторської заборгованості контролюючим органом можлива лише після відповідного відображення ПзІІ Іст Болт Україна у бухгалтерському обліку, що здійснено лише у період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 021751411 від 17.08.2018 року про збільшення ПзІІ Іст Болт Україна суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг)" за штрафними (фінансовими) санкціями - 12849,50 грн. стали господарські операції позивача з ТОВ Бріошь , ТОВ Гріль-2 , ТОВ Експансія , ТОВ Епіцентр К , ТОВ Європа АРМ Спорт , ТОВ МСП , ТОВ Оптимальне таксі , ТОВ Оптимальне , ФОП ОСОБА_9, ДП Дніпропетровський лісгосп , ФОП ОСОБА_7, ПП Макдональдз Юкрейн ЛТД , ПП СВ Траст , ТОВ ДДКК , ТОВ Метро Кеш енд Кері Україна , ТОВ Арбат на Московській , ТОВ Асконсон щодо придбання тортів, продуктів харчування, напоїв, організації свят, декорування приміщень, придбанні квітів, подарунків, новорічних подарунків, оплати таксі, організації свят, корпоративних заходів, харчування, алкогольних напоїв, подарункових сертифікатів на послуги боулінг-клубу Панорама .
В ході розгляду справи позивачем зазначалось, що вказані витрати понесені ПзІІ Іст Болт Україна в рамках наказу № 96 від 24.12.2014 року, який прийнято з метою формування стійкого позитивного іміджу компанії, як для партнерів так і для громадськості, про якість виробленого товару, репутації керівників, розвитку і просування бізнесу з обов'язковим дотриманням внутрішніх і зовнішніх ділових і міжособистісних відносин персоналу; проведення активих інформаційних та рекламних заходів, із запрошенням зовнішніх гостей організацією подарунків і частувань, мотивації персоналу для створення особливих робочих умов і стимулів всередині компанії, як підтвердження іміджу компанії.
Зокрема, подарункові карти ТМ Епіцентр були вручені працівникам підприємства ПзІІ Іст Болт Україна на підставі наказу № 110П від 18.12.2015 року з метою привітання з новорічними святами, а також мотивації робітників.
З аналізу вище викладених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що платник податків має право включити до складу інших витрат витрати за операціями, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства, при цьому, для підтвердження понесених витрат важливо мати обґрунтоване документальне підтвердження зв'язку витрат на проведення, зокрема рекламних заходів та корпоративів, мотивації персоналу з господарською діяльністю підприємства, які при відповідному підтвердженні можуть бути віднесені на витрати щодо збуту продукції.
Так, згідно пункту 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:
загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);
витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);
винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);
витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
витрати на врегулювання спорів у судових органах;
податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);
плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти.
В даному випадку судом не встановлено зв'язок між понесенням ПзІІ Іст Болт Україна витрат на придбання тортів, продуктів харчування, напоїв, організації свят, декорування приміщень, придбанні квітів, подарунків, новорічних подарунків, оплати таксі, організації свят, корпоративних заходів, харчування, алкогольних напоїв, подарункових сертифікатів на послуги боулінг-клубу Панорама з господарською діяльністю підприємства. Такі витрати є фінансування особистих потреб та не є витратами платника податку, які пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
Отже, ПзІІ Іст Болт Україна в порушення п.п. г п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку не нарахувало податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та не складено з відповідною реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведеної податкової накладної за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість за вище вказаними операціями.
Досліджуючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 0036601406 від 25.01.2018 року про збільшення ПзІІ Іст Болт Україна суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" за податковим зобов'язанням - 12252,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5061,75 грн., суд вказує, що таке прийнято на підставі встановлених порушень п.103.2, п.103.4, 103.8, п. 103.10 ст.103, п.п.141.4.1, п.п. 141.4.2 п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України.
Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений статтею 103 Податкового кодексу України.
А саме пунктом 103.2 вказаної статі визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (пункт 103.4 статті 103 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 103.8 статті 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.
За приписами пункту 103.10 статті 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.
У відповідності до підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є:
а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;
б) дивіденди, які сплачуються резидентом;
в) роялті;
г) фрахт та доходи від інжинірингу;
ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;
д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;
е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу;
є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;
ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;
з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;
и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;
і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї);
ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів;
й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (підпункт 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що ПзІІ Іст Болт Україна у спірний період мало взаємовідносини з нерезидентами: East Balt France S.A.S. (Французька Республіка), ASI DATAMYTE GmbH (Федеративна Республіка Німеччина) та NSF Safety And Quality UK Ltd (Королівство Великобританії) з надання послуг з ліцензійного програмного забезпечення, послуг з аналізу та виконання робіт з щорічного аудиту, відповідно.
Статтею 19 Закону України Про міжнародні договори України передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Аналогічні положення закріплені і в пункті 3.2 статті 3 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту першого статті 21 Інші доходи Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікована Україною 22.11.1995 року та набрала чинності для України 04.10.1996 року, види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, підлягають оподаткуванню тільки в цій Державі.
Згідно пункту першого статті 21 Доходи Угоди між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікована Україною 03.03.1998 року та набрала чинності для України 01.11.1998 року, види доходів, які фактично належать резиденту Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Конвенції, будуть оподатковуватись тільки в цій Державі.
Також відповідно до пункту першого статті 21 Доходи Угоди між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка набрала чинності для України 11.08.1993 року, види доходу, справжнім власником яких є резидент Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова в попередніх статтях цієї Конвенції, інші, ніж доходи, сплачувані із трасту або із майна особи, яка померла, в ході розподілу, оподатковуються тільки в цій Державі.
За таких обставин, суд робить висновок, що оскільки у згаданих Конвенціях та Угоді у попередніх статтях не йдеться про доходи, отримані у вигляді плати за надання послуг з ліцензійного програмного забезпечення, послуг з аналізу та виконання робіт з щорічного аудиту то такі доходи відносяться до інших доходів та у даному випадку мають оподатковуватись у країнах нерезидентів, тобто Німеччині, Французькій Республіці та Сполученого Королівства Великобританії відповідно.
На підстав викладеного податкове повідомлення-рішення № 0036601406 від 25.01.2018 року про збільшення ПзІІ Іст Болт Україна суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" за податковим зобов'язанням - 12252,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5061,75 грн. прийнято не обгрунтовано, протиправно та є таким, що підлягає скасуванню.
Розглядаючи вимоги в частині визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення - рішення від 20.08.2018 року № 0021821406, суд зазначає, що рішенням Державної фіскальної служби України від 23.10.2018 року № 34275/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.08.2018 року № 0021821406 в частині збільшення податку на прибуток іноземних юридичних осіб під час виплати доходів та не подання розрахунків (звітів) по взаємовідносинах з SARL OAKIPA (Франція) та у відповідній частині застосовані штрафні санкції.
Згідно приписів статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: зокрема контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті (контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Таким чином, станом на час розгляду справи податкове повідомлення - рішення від 20.08.2018 року № 0021821406 є відкликаним.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 року № 6-зп вказав, що стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність.
Разом з тим, Конституційний Суд України у зазначеному вище рішенні вказав, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України , завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За вимогами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до приписів пункту 8 частини першої статті 4, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Отже, адміністративний позов подається собою для відновлення її прав, свобод та інтересів.
Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів позивача є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень; а також наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.
Таким чином, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, з чого вбачається, що право на судовий захист не є абсолютним. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Згідно з вищевказаними нормами права, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Відтак, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги на підставі положень частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна позиція щодо застосування правових норм викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 802/2678/15-а.
З огляду на наведене, суд зазначає, що на час розгляду справи відсутнє порушене право позивача внаслідок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 20.08.2018 року № 0021821406, оскільки останнє відкликано контролюючим органом та не несе за собою жодних правових наслідків для платника податку.
На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні позову в означеній частині.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових податкових повідомлень-рішень від 17.08.2018 року № 0021731411 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 7869,00 грн. та № 0036601406 від 25.01.2019 року., отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями Іст Болт Україна підлягають частковому задоволенню.
На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 11 березня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Виготовлення рішення суду у повному обсязі здійснено 21 березня 2019 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Підприємства з іноземними інвестиціями Іст Болт Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2018 року № 0021731411 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 7869,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0036601406 від 25.01.2019 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 21 березня 2019 року.
Суддя С. В. Прудник
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.03.2019 |
Оприлюднено | 15.04.2019 |
Номер документу | 81144142 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Прудник Сергій Володимирович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Прудник Сергій Володимирович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Прудник Сергій Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні