Рішення

від 02.04.2019 по справі 460/3000/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2019 року м. Ужгород № 460/3000/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 243 КАС України судом 02.04.2019 року було винесено вступну та резолютивну частину рішення і складання рішення у повному обсязі відкладено судом на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради згідно якого просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 355590596 від 09.06.2017 року, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Крицкій Ярославою Емерихівною, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за ОСОБА_1;

- зобов'язати уповноваженого державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради скасувати (закрити) розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відкритий на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 355590596 від 09.06.2017 року, прийнятого державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Крицкій Ярославою Емерихівною;

- зобов'язати уповноваженого державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2 в існуючому розділі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 607449821248.

20.02.2019 року представником позивача через канцелярію Закарпатського окружного адміністративного суду до початку розгляду справи по суті, було подано письмову заяву про уточнення позовних вимог згідно якої представник позивача просив суд розглядати справу за уточненим адміністративним позовом в остаточній редакції та відповідно просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 355590596 від 09.06.2017 року, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Крицкій Ярославою Емерихівною, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за ОСОБА_1, та скасувати запис про державну реєстрацію цього права;

- зобов'язати уповноваженого державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради скасувати (закрити) розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відкритий на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 355590596 від 09.06.2017 року, прийнятого державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Крицкій Ярославою Емерихівною;

- зобов'язати уповноваженого державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2 в існуючому розділі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 607449821248.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 02.06.2017 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора виконавчого комітету Ужгородської міської ради з метою реєстрації за нею права власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2005 року.

Державним реєстратором відповідача було здійснено державну реєстрацію права власності і було зареєстровано вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 з присвоєнням нерухомому майну реєстраційного номера 1270130321248.

У подальшому ОСОБА_1 мала намір відчужити земельну ділянку та при зверненні до нотаріуса з'ясувалося, що на вказаний об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито два розділи, а саме одночасно із зареєстрованим правом існує порожній розділ, де вказаній земельній ділянці вже присвоєний реєстраційний номер 607449821248.

Після звернення уповноваженого представника позивача до державного реєстратора з'ясувалося, що під час державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 02.06.2017 року державний реєстратор замість здійснення державної реєстрації в існуючому розділі 607449821248, відкрила новий розділ та зареєструвала право власності у новому розділі. Виправити помилку самостійно державний реєстратор не може, оскільки розділ в Державному реєстрі може бути закритий лише за рішенням суду.

Наявні два записи в Державному реєстрі речових прав на один і той же об'єкт нерухомого майна порушують її права та охоронювані законом інтереси, оскільки суперечить вимогам закону та перешкоджають позивачу вчиненню будь-яких дій з метою відчуження, передачі в оренду, в заставу чи інше право володіння щодо наявного у неї її нерухомого майна.

Зважаючи на викладені обставини позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Позивач та її представник будучи належним чином повідомлені про дату час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явились, однак надіслали на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності на основі наявних в матеріалах справи доказах, позовні вимоги підтримують та просили суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання в судове засідання не з'явився, однак надіслав письмовий відзив на позовну заяву згідно якого просив суд розгляд справи проводити за його відсутності.

Згідно відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначає, що 02.06.2017 року до відділу державної реєстрації на нерухоме майно та обтяжень виконавчого комітету Ужгородської міської ради була подана заява ОСОБА_1 від уповноваженої особи ОСОБА_3, який діє згідно доручення № 9/2/18/ Державний нотаріус штату ОСОБА_5, на об'єкт нерухомого майна земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,45 га. Під час розгляду заяви державний реєстратор використав відомості по об'єкту НОМЕР_2, інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформація з реєстру прав власності на нерухоме майно, інформація з єдиного реєстру заборон відчуження щодо об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №89158785), по суб'єкту ОСОБА_1 код НОМЕР_1 відсутня інформація по вище зазначеному об'єкту з державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація з реєстру прав власності на нерухоме майно, інформація з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №89158862). В результаті відсутності відомостей щодо вказаного нерухомого майна реєстратором і було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №35590596, тобто державний реєстратор в даному випадку діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством. Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що не має повноважень на скасування попереднього запису в Державному реєстрі прав за відсутності на це відповідного рішення суду.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що сторони по справі подали письмові клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, судом відповідно до вимог ч.9 ст. 205 КАС України вирішено проводити розгляд справи в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказах.

Згідно вимог ч.4 ст. 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами письмові докази та матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи 13.09.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.85-86).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку такій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначенням для ведення особистого селянського господарства та додано відповідний кадастровий план земельної ділянки та картографічні матеріали (а.с. 87-91).

02.06.2017 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора виконавчого комітету Ужгородської міської ради з метою реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2005 року.

Державним реєстратором відповідача було здійснено державну реєстрацію права власності, нерухоме майно та було зареєстроване за ОСОБА_1 з присвоєнням вказаній земельній ділянці реєстраційного номера 1270130321248 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.06.2017 за №35590596 (а.с. 55).

В подальшому позивач ОСОБА_1 маючи намір відчужити земельну ділянку звернулася до нотаріуса де з'ясувалося, що на вказаний об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито два розділи, а саме одночасно із зареєстрованим правом існує порожній розділ, де вказаній земельній ділянці вже присвоєний реєстраційний номер 607449821248.

Після звернення уповноваженого представника позивача до державного реєстратора з'ясувалося, що під час державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 02.06.2017 року державний реєстратор замість здійснення державної реєстрації в існуючому розділі де вже наявний реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 607449821248 (вищезазначена земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2) , відкрила новий розділ за рішенням реєстратора №3 5590596 від 09.06.2017 року та зареєструвала за позивачем право власності на вищезазначену земельну ділянку у новому розділі де присвоєно вказаній земельній ділянці новий реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1270130321248. Виправити помилку самостійно державний реєстратор не може, оскільки розділ в Державному реєстрі може бути закритий лише за рішенням суду.

Як зазначає позивач наявність двох записи в Державному реєстрі речових прав на один і той же об'єкт нерухомого майна порушують її права та охоронювані законом інтереси, таким, що суперечить вимогам закону та перешкоджають їй вільно та на власний розсуд розпоряджатися належною їй земельною ділянкою, оскільки вона позбавлена можливості вчинення будь-яких дій з метою відчуження, передачі в оренду, в заставу чи інше право володіння щодо наявного у неї нерухомого майна у зв'язку із чим вона змушена звертатися до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір охоплює оцінку правомірності діянь/рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на наслідки, які це діяння/рішення спричинили, чи правомірність юридичного факту, що став підставою для реєстрації нерухомого майна за позивачкою.

Дана позиція суду узгоджується з висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові суду від 12.06.2018 року у справі № 823/378/16.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року N 1952-IV (далі - Закон).

Відповідно до статті 2 даного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Статтею 3 Закону передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають лише з моменту такої реєстрації.

Статтею 4 Закону визначено що державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.

Згідно зі статтею 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Статтею 6 Закону передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Згідно вимог ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень чітко передбачено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.

Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно зі статтею 18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав ; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Статтею 26 Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

Як зазначає представник позивача ним вживались заходи щодо врегулювання спору шляхом консультацій з відділом державної реєстрації виконавчого комітету Ужгородської міської ради, і зобов'язання відповідача скасувати рішення про державну реєстрацію (без скасування запису про право власності) технічно не призведе до скасування запису, а відповідно і закриття оскаржуваного позивачем розділу, та відповідно йому надано роз'яснення що таке закриття розділу здійснюється виключно за відповідним рішенням суду.

Саме у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Статтею 27 Закону також передбачено, підстави за яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових.

На виконання вимог норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав , а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав (пункт 9 Порядку).

Вданому випадку представником позивача, реєстратору були подані всі необхідні та передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстраційної справи щодо вищезазначеної земельної ділянки, які були надані відповідачем на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 20.02.2019 року в даній адміністративній справі (а.с.76-98).

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (пункт 18 Порядку).

В даному випадку на підставі поданих представником позивача документів відповідачем у справі було прийняте оскаржуване позивачем рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 355590596 від 09.06.2017 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок), державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав державний реєстратор вносить до відповідного розділу Державного реєстру прав такі відомості: 1) підстава для скасування державної реєстрації прав: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ; 2) реєстраційний номер, дата та час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться записи про скасування державної реєстрації прав; 3) підстава для внесення записів про скасування державної реєстрації прав: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; 4) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; 5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав. У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, який поділено чи частку з якого виділено, або на об'єкти нерухомого майна, що об'єднано, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та відкриває закритий (закриті) розділ (розділи) Державного реєстру прав та відповідну (відповідні) реєстраційну (реєстраційні) справу (справи) на підставі прийнятого ним рішення про відкриття закритого розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.

Згідно з пунктом 41-1 Порядку, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування рішення державного реєстратора у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в задоволенні заяви про відкликання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Внесення записів про скасування рішення державного реєстратора здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. У результаті внесення записів про скасування рішення державного реєстратора у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування відповідного рішення.

Отже, законодавством прямо передбачені дії посадових осіб у випадку скасування судом певних рішень про реєстрацію, що є підставою для внесення змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Зважаючи на норми вищевикладених статей Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також з врахуванням письмових доказів у справі суд зазначає, що при реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за ОСОБА_1, державний реєстратор діяла згідно вимог ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відкрив ще один новий розділ на об'єкт нерухомого майна, присвоїв новий реєстраційний номер об'єкту, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1270130321248 та зареєстрував в цьому розділі право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1, оскільки інших записів під час розгляду заяви та використання відомостей по об'єкту НОМЕР_2, інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформація з реєстру прав власності на нерухоме майно, інформація з єдиного реєстру заборон відчуження щодо об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №89158785), по суб'єкту ОСОБА_1 код НОМЕР_1 була відсутня інформація по вище зазначеному об'єкту з державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація з реєстру прав власності на нерухоме майно, інформація з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №89158862).

В той же час з незрозумілих суду причин у реєстрі наявний інший розділ, який був відкритим раніше де за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 607449821248 вже значиться вказана земельна ділянка, однак із не встановлених судом причин, такий розділ являється пустим без зазначення в ньому відомостей про право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме вищезазначену земельну ділянку (а.с.6-7).

Ці обставини представник позивача виявив при зверненні до нотаріуса при намірі відчужити вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.

У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Зі змісту статті 14 вказаного закону вбачається, що відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав та формується нова реєстраційна справа у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна лише у випадках поділу, виділу частки з об'єкта, об'єднання об'єктів нерухомого майна, а також у разі державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об'єкт незавершеного будівництва. При переході права власності на об'єкт у зв'язку з його даруванням відкриття нового розділу в Державному реєстрі прав та присвоєння нового номеру об'єкту нерухомого майна законодавством не передбачено.

Всупереч вимог зазначених вище норм в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на одну і ту ж саму земельну ділянку наявні два відкритих розділи та присвоєно два реєстраційних номера одному об'єкту нерухомого майна № 607449821248 та № 1270130321248 та зареєстровано земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

При цьому згідно копії договору купівлі - продажу вказану земельну ділянку відчужила ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, про що державним реєстратором зроблено відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак із відкриттям нового розділу, що і стало підставою для існування на даний час двох окремих розділів щодо одного і того ж самого нерухомого майна.

Отже прийняте відповідачем рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35590596 від 09.06.2017 року не відповідає вимогам ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки при відкритті відповідачем нового розділу відповідач фактично присвоїв новий реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна, який є індивідуальним номером, який вже був присвоєний раніше при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше і він має залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З поданого представником відповідача відзиву на позовну заяву, відповідач вказує, що в силу вимог діючого законодавства не має законного права вносити виправлення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не інакше, як за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 355590596 від 09.06.2017 року, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Крицкій Ярославою Емерихівною, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за ОСОБА_1, та скасування запису про державну реєстрацію цього права, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання уповноваженого державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради скасувати (закрити) розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відкритий на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 355590596 від 09.06.2017 року, прийнятого державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Крицкій Ярославою Емерихівною, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст.18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав ; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відкриття та у випадках, передбачених законом, закриття розділів у Державному реєстрі прав, внесення до розділів або спеціального розділу Державного реєстру прав відомостей про набуття, зміну або припинення речових прав та їх обтяжень, про об'єкти та суб'єктів таких прав передбачено підпунктом 6 пункту 4 Порядку;

Статтею 14 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік підстав для відкриття та закриття розділів Державного реєстру прав.

Частиною 2 ст. 26 цього Закону передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В той же час скасування вищевказаного рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35590596 від 09.06.2017 року та скасування запису про державну реєстрацію цього права не призведе до закриття розділу який був відкритий на підставі оскаржуваного позивачем рішення і буде продовжувати порушення прав позивача так як відносно земельної ділянки площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2 у Державному реєстрі прав будуть наявні два реєстраціїні номери об'єкта нерухомого мана № 607449821248 (вищезазначена земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2) та реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1270130321248 і виправити помилку самостійно державний реєстратор не може оскільки ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачено закриття розділів Державного реєстру прав з підстав помилкового відкриття нового розділу.

Так внесення записів про скасування рішення державного реєстратора здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. У результаті внесення записів про скасування рішення державного реєстратора у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування відповідного рішення однак реєстратор позбавлений самостійно закривати новостворений розділ за вищезазначених судом обставин, а наявність двох розділів суперечить вимогам ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порушують права позивача.

З огляду на наведене, позовна вимога про зобов'язання уповноваженого державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради скасувати (закрити) розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відкритий на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 355590596 від 09.06.2017 року, прийнятого державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Крицкій Ярославою Емерихівною є обґрунтованою і підлягає задоволенню так як без закриття цього розділу не можливо в інший спосіб передбачений Законом відновити права позивача.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання уповноваженого державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2 в існуючому розділі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 607449821248, суд зазначає наступне.

При проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень державний реєстратор відповідно до встановленого Законом N 1952-IV порядку, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації приймає на власний адміністративний розсуд, тобто має певні дискреційні повноваження.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим з даних обставин.

Суд не може підміняти собою чи перебирати на себе функції суб'єктів владних повноважень у сфері адміністративного управління. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання уповноваженого державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2 в існуючому розділі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 607449821248 є формою втручання у виключні дискреційні повноваження відповідача, виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому суд приходить до переконання, що у задоволенні даної позовної вимоги також слід відмовити.

В той же час з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним).

В даному випадку, суд з метою захисту порушених прав позивача вважає за необхідне - зобов'язати уповноваженого державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради повторно розглянути та вирішити у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - питання щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2 у вже існуючому розділі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 607449821248 з врахуванням позиції суду викладеній у мотивувальній частині рішення суду і саме такий спосіб захисту відповідає завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України чітко передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 8-11, 73, 74, 77, 90, 139, 229, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 355590596 від 09.06.2017 року, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Крицкій Ярославою Емерихівною, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за ОСОБА_1, та скасувати запис про державну реєстрацію цього права.

Зобов'язати уповноваженого державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради скасувати (закрити) розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відкритий на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 355590596 від 09.06.2017 року, прийнятого державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Крицкій Ярославою Емерихівною.

Зобов'язати уповноваженого державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради повторно розглянути та вирішити у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - питання щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2 у вже існуючому розділі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 607449821248 з врахуванням позиції суду викладеній у мотивувальній частині рішення суду.

Стягнути з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл..Поштова, 3, код ЄДРПОУ - 04053699) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 256,13 грн. (двісті п'ятдесят шість гривень тринадцять копійок) сплаченого за квитанцією №213 від 18 січня 2019 року відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею 12 квітня 2019 року.

Суддя C.А. Гебеш