Постанова

від 03.04.2019 по справі 813/741/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 рокуЛьвів№857/1304/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі №813/741/18, головуючий суддя Качур Р.П., рішення проголошене о 16.07 год. у м. Львові, повний текст рішення складений 02.11.2018 р., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Винниківської міської ради третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Винниківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 в якій, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог за вх. № 11507 від 24.04.2018 та від 23.04.2018 просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незатвердження позивачці проекту землеустрою та зобов'язати відповідача розглянути в передбачений законом термін (два тижні) клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надання у власність земельної ділянки площею 0,0938 га (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, та прийняти рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні; визнати протиправним та скасування рішення відповідача № 951 від 08.06.2017 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою ; визнати протиправним та скасування рішення відповідача № 1136 від 23.11.2017 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, споруд по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно відмовлено їй у затвердженні проекту землеустрою та надано дозвіл на розроблення такого гр. ОСОБА_2 Вважає, що таким чином, відповідач надав третій особі переважне право на отримання спірної земельної ділянки та Винниківською міською радою неправильно застосовано право на реалізацію наданих їм громадянам повноважень, а саме неправомірно застосовано право на прийняття рішень за дискреційним принципом, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача, оскільки нею витрачено значну суму коштів на оплату роботи ліцензованої організації по розробці проекту землеустрою. Вважає, що при передачі спірної земельної ділянки третім особам позивачка втратить не лише кошти, а й можливість отримати земельну ділянку у власність. Відповідачем порушено не лише розумні строки, а й строки чітко визначені у Земельному кодексі України. Однозначно бездіяльність щодо розгляду заяви позивачки і швидке надання дозволу на розробку проекту землеустрою на цю ж ділянку свідчить про упередженість, недобросовісність відповідача, очевидність несприятливих наслідків для неї.

Ухвалою суду від 27.09.2018 позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Винниківської міської ради № 951 від 08.06.2017 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та зобов'язання Винниківської міської ради розглянути в передбачений законом термін (два тижні) клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надання у власність земельної ділянки площею 0,0938 га (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, залишено без розгляду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представником позивача, адвокатом Зелінською С.В. подана апеляційна скарга, в якій зазначає, шо рішення суду є необ'єктивним, безпідставним та прийняти з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не врахував приписів ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування . Відповідно до ст. 122 ЗК України, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є обов'язком, а не правом органу місцевого самоврядування, термін на затвердження є чітко визначеним, а тому не затвердження такого проекту за відсутності підстав, а також порушення термінів відведених на затвердження - є протиправною бездіяльністю. Винесення проекту землеустрою на розгляд засідання ради, не може вважатись доказом відсутності бездіяльності дій відповідача, оскільки законом чітко передбачено обов'язок приймати рішення, а не виносити його на розгляд сесії.

Також суд першої інстанції проігнорував факт порушення відповідачем вимог ч. 13-14 ст. 123 Земельного кодексу України, при прийнятті рішення №951 від 8 червня 2017 року, яким гр. ОСОБА_1 відмовили у затвердженні проекту землеустрою без належної мотивації, оскільки відповідно до ч. 13-14 ст. 123 Земельного кодексу України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Судом порушено норми процесуального права, та не взято до уваги належні та допустимі докази представлені позивачем на підтвердження позовних вимог. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.11.2015, земельна ділянка за кадастровим НОМЕР_1, площею 0,0938 га, з цільовим призначенням: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорії: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку; форма власності: комунальна власність.

29.12.2014 рішенням 19-ї сесії Винниківської міської ради №1613 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1.

17.11.2015 позивач звернулася до міського голови м. Винники із заявою про відведення та надання у власність земельної ділянки площею 0,0938 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Протоколом постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин № 22 від 12.04.2016 задоволено заяву гр. ОСОБА_1 про внесення в порядок денний сесії питання про затвердження проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1.

23.09.2016 за вх. № 3-06-8-1008Б у Винниківській міській раді зареєстровано заяву позивача про повторне затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

15.12.2016 за вх. № 3-06-8-1329Б у Винниківській міській раді зареєстровано заяву позивача про повторне затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

10.03.2017 за вх. № 04-20-10-270Б у Винниківській міській раді зареєстровано заяву позивача про повторне затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. відведення Галицька у м. Винники.

05.05.2017 за вх. №04-20-10-429Б у Винниківській міській раді зареєстровано заяву позивача про повторне затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

08.06.2017 рішенням 7-ї сесії Винниківської міської ради №951 відмовлено у затвердженні гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1.

12.07.2017 за вх. №04-20-10-760Б у Винниківській міській раді зареєстровано заяву позивача про повторне затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

Згідно з Витягом з протоколу №85 Засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, охорони навколишнього середовища та архітектури, комісією здійснено розгляд заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, та вирішено рекомендувати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

23.11.2017 рішенням 9-ої сесії Винниківської міської ради №1136 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1, що додаткового підтверджується Протоколом засідання ради від 23.11.2017.

Позивач вважаючи рішення №951 від 08.06.2017, №1136 від 23.11.2017 протиправними та такими, що слід скасувати звернулася із цим позовом до суду.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що судом не встановлено бездіяльності відповідача щодо незатвердження такого проекту, оскільки такий неодноразово виносився на засідання ради, однак не набирав голосів для прийняття будь-якого рішення, позитивного чи негативного, за такими заявами.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7статті 118 ЗК України.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України, відповідно до якої держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що з урахуванням приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку, тому відповідно отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16) та у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а (адміністративне провадження №К/9901/15205/18).

У даному випадку, як ОСОБА_1 (позивачка), так і ОСОБА_2 (третя особа) мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивачки.

Відповідно до ст. 118 ЗК України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням №1613 від 29.12.2014р., Винниківською міською радою вирішено доручити виконавчому комітету Винниківської міської ради розробити детальний план території по АДРЕСА_1; надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0938 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1; гр. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку подати на затвердження Винниківської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; до освоєння земельної ділянки приступити після оформлення документів на землю, встановлення її меж в натурі (на місцевості).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що нею неодноразова були подані заяви про затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте відповідач відповідно до вимог ст. 123 ЗК України у двотижневий строк рішення не прийняв.

Проте, з долучених до матеріалів справи протоколів засідань відповідача слідує, що подані позивачкою заяви про затвердження проектів землеустрою виносились на засідання сесій рад та у зв'язку з наявністю негативного висновку комісії з питань земельних відносин, охорони навколишнього середовища та архітектури, відсутністю голосів за та утриманням від прийняття такого депутатами, рішення за такими заявами не приймалося. Лише на засіданні від 08.06.2018 радою за ухвалу про відмову у наданні рішення проголосувало 16 депутатів та прийнято рішення №951.

Як зазначалось вище, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із підготовчих етапів і обов'язковою передумовою до розгляду уповноваженим органом державної влади чи місцевого самоврядування питання щодо передачі земельної ділянки у власність для зацікавленої особи і зовсім не гарантує їй подальше отримання земельної ділянки у власність.

Тому надання відповідачем дозволу на розробку проекту землеустрою, який не реалізований замовником протягом тривалого часу, не є перешкодою з боку уповноваженого орану у наданні такого дозволу іншим особам з метою передачі у подальшому цієї земельної ділянки.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що судом не встановлено бездіяльності відповідача щодо незатвердження такого проекту, оскільки такий неодноразово виносився на засідання ради, однак не набирав голосів для прийняття будь-якого рішення, позитивного чи негативного, за такими заявами.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є протиправними, а натомість вказують на те, що такі прийняті відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України та підстав для визнання їх протиправними та скасування не вбачається.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено, не передбачено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі №813/741/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 15.04.2019р.