Постанова

від 17.07.2007 по справі 20/422

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/422

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 липня 2007 р.                                                                                   № 20/422  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу  відкритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій”, м. Макіївка Донецької області (далі – ВАТ “Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій”)

на рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2007 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2007

зі справи  № 20/422

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафтогазенерго”,

м. Київ (далі –ТОВ “Укрнафтогазенерго”)

до ВАТ “Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій”

про стягнення 36 256,20 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Дмитрієва Д.В., Мерзликіна А.І.,

відповідача –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Укрнафтогазенерго” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ВАТ “Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій” 32 540, 13 грн. основного боргу, 3 116,63 грн. пені та          3 % річних у сумі 599, 44 грн., а всього 36 256,20 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором  постачання природного газу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.2007 (суддя Донець О.Є.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2007 (колегія суддів у складі: суддя Скакун О.А. –головуючий, судді Колядко Т.М., Мірошниченко  С.В.), позов задоволено. Судові рішення мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань, що є підставою для стягнення заборгованості. Крім того, в обґрунтування прийнятих рішень попередні судові інстанції зазначили  про те, що борг відповідача зі справи не може бути погашений відповідно до статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон), оскільки відповідач не є конкурсним кредитором в розумінні цього Закону, а  також про те, що відсутні докази внесення вимог позивача до реєстру вимог кредиторів.

ВАТ “Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись  на порушення названими судовими інстанціями приписів статті 14 Закону.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Укрнафтогазенерго” заперечує проти доводів скарги і просить судові рішення з цієї справи залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 01.09.2003 ТОВ “Укрнафтогазенерго” та ВАТ “Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій” уклали договір постачання природного газу (далі –Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю природний газ, а покупець – прийняти та оплатити його відповідно до умов Договору та додаткових угод;

-  за порушення  строків оплати спожитого газу Договором передбачено стягнення пені;

- згідно з розрахунками позивача станом на 13.12.2006 внаслідок неповної та несвоєчасної оплати поставленого у листопаді 2005 року –березні 2006  року  природного газу відповідач повинен сплатити 32 540, 134 грн. основної заборгованості, 116,63 грн. пені та 3 % річних у сумі 599, 44 грн.,  а всього               36 256,20 грн.;

- 18.08.2006 господарським судом Донецької області порушено провадження у справі № 5/154Б про визнання банкрутом ВАТ “Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій”;

- оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство          № 5/154Б опубліковано в газеті “Урядовий кур'єр” від 18.08.2006 № 187.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що на момент розгляду спору ухвала про затвердження реєстру вимог конкурсних кредиторів у справі № 5/154Б про визнання банкрутом ВАТ “Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій” не виносилася.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 1 Закону кредитор –це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у встановлений строк передбачені частиною 2 статті 14 Закону.  Цією нормою визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Отже, погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону, є припиненням цих зобов'язань відповідно до частини першої статті 598 ЦК України.

З огляду на викладене висновок суду про те, що моментом погашення вимог конкурсних кредиторів є затвердження реєстру вимог кредиторів, не ґрунтується на вимогах закону.

Разом з тим, попередніми судовими інстанціями не встановлено обставини, що має значення для вирішення даного спору, а саме –на яку конкретно дату у відповідача виникла заборгованість за спожитий газ та чи зверталося ТОВ “Укрнафтогазенерго” у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, якщо ця заборгованість виникла до того, як було порушено справу про банкрутство.

Відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного Вищий господарський суд України вважає за необхідне передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно повно встановити всі необхідні для прийняття рішення обставини, дати їм та належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2007 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2007 зі справи  № 20/422 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Суддя              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов