Постанова

від 09.04.2019 по справі 686/2778/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/2778/17

Провадження № 22-ц/4820/355/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Хмельницького апеляційного суду

в складі: головуючого судді - Гринчука Р.С.,

суддів: Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар - Кошельник В.М.,

з участю ОСОБА_1 та його представника - адвоката Керницької О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Олешинське до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Олешинської сільської ради Хмельницького району про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку з апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Олешинське на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2018 року, суддя Карплюк О.І.,

встановила:

09.02.2017 року ТзДВ Олешинське , (далі - товариство), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, (далі - управління держгеокадастру), Олешинської сільської ради Хмельницького району, (далі - сільська рада), про визнання недійсним державного акта серії НОМЕР_1 про право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1197 га, яка знаходиться в с. Олешин, Хмельницького району.

В обґрунтування позову товариство зазначило, що земельна ділянка, яка відповідно до оспорюваного державного акта належить на праві приватної власності ОСОБА_1, накладається на належну товариству земельну ділянку, яка належить йому на підставі державного акта на право колективної власності на землю. При вирішенні питання щодо надання відповідачу земельної ділянки не було враховано, що ця земельна ділянка належить товариству і не може бути передана у власність фізичній особі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19.12.2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТзДВ Олешинське просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник товариства вказав на помилковість висновків суду щодо безпідставності позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач не оскаржив рішення сільської ради, на підставі якого було прийнято оспорюваний державний акт, оскільки можливість захисту порушеного права в обраний позивачем спосіб передбачена нормами матеріального права.

У відзивах на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та представник ОСОБА_1 просили суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в суді проти апеляційної скарги заперечили та підтримали рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В силу ст. ст. 12, 81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що на підставі рішення Олешинської сільської ради народних депутатів від 29.02.2000 року, №13, ВАТ Олешинський , правонаступником якого є ТзДВ Олешинське , було видано державний акт на право колективної власності на землю, відповідно до якого товариству передано у колективну власність земельну ділянку площею 3045,2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року, яке набрало законної сили, було здійснено відновлення архівних матеріалів технічної документації з виготовлення державного акту на право колективної власності на землю ВАТ Олешинський . 30.03.2016 року Державним фондом Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі була прийнята на зберігання документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТзДВ Олешинське .

30.03.2009 року на ім'я ОСОБА_1 було видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,1197 га, кадастровий номер НОМЕР_2, в с. Олешин Хмельницького району для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №571/018 від 09.11.2018 року земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером НОМЕР_2 накладається на земельну ділянку ТзДВ Олешинське (державний акт на право колективної власності на землю від 29.02.2000 року), місце розташування якої визначено на основі лінійних координат, вказаних у постанові про закінчення виконавчого провадження за результатами встановленої технічної документації із землеустрою ТзДВ Олешинське відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року, площа накладення земельних ділянок становить 0,1186 га (1186 кв.м.), тобто 99%.

Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їй повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції, яка діяла на дату оформлення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Одним із способів захисту прав на земельні ділянки згідно з п. г ч. 3 ст. 152 ЗК України є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При вирішенні питання щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1197 га, кадастровий номер НОМЕР_2, Олешинською сільською радою, рішенням якої від 15.10.2008 року, №3 відповідачу передано у власність спірну земельну ділянку не було враховану ту обставину, що вказана земля з 2000 року перебуває на праві колективної власності у ТзДВ Олешинське і без вирішення питання припинення права власності товариства на спірну ділянку у передбаченому законом порядку її передача у власність іншій особі неможлива і призведе до порушення права попереднього власника.

Посилання суду на те, що оскарження державного акта на право власності на земельну ділянку неможливе без одночасного оскарження рішення органу місцевого самоврядування є помилковим.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або спорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 152 ЗК України передбачено можливість захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до роз'яснень, викладених у абзаці 2 пункту 2 постанови Пленуму Верхового Суду України від 16.04.2004 року, №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 1285, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України, судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, то у справах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2824цс15, від 01.07.2015 року у справі №6-319цс15, у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року, справа №362/884/16-ц.

Суд першої інстанції вищевикладеного не врахував, дійшов помилкового висновку про те, що визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку без встановлення незаконності рішення відповідного органу, на підставі якого він виданий, не є окремим способом захисту порушених прав, і лише на цій підставі, не оцінивши докази у справі, вирішив відмовити у задоволенні позову.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, посилаючись на те, що оскільки з 12.06.2012 року товариству було відомо про порушення його права власності, тому початок перебігу позовної давності необхідно рахувати саме з цієї дати, в зв'язку з чим на дату звернення позивача до суду з даним позовом позовна давність сплила.

Ця заява є необґрунтованою з огляду на наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв'язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 4 частини 1 статті 268 ЦК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, було передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконними правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо порушено його право власності або інше речове право.

Пунктом 3 частини 5 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення здійснення судочинства від 20.12.2001., №4176-VI встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15.01.2012 року, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо порушено право власності або інше речове право особи.

Як було встановлено вище, 09.02.2017 року ТзДВ Олешинське звернулося з даним позовом до суду першої інстанції.

В конкретному випадку початок перебігу позовної давності необхідно рахувати з 30.03.2016 року, коли місцевий фонд управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі прийняв на зберігання документацію із землеустрою ТзДВ Олешинське , яка була відновлена на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року. Саме з цієї дати позивач довідався про порушення його права власності на землю відповідачами. Відновлена документація із землеустрою підтвердила право позивача на спірну земельну ділянку та вказала на порушення права власника відповідачем ОСОБА_1

До березня 2016 року були відсутні об'єктивні дані, які б підтвердили вищевказані обставини, тому в січні 2014 року ТзДВ Олешинське звернулося до суду із заявою про залишення без розгляду поданого ним 12.06.2012 року позову до ОСОБА_1, Олешинської сільської ради про припинення права власності на землю, визнання недійсним державного акта на землю, припинення державної реєстрації.

Після отримання підтвердження порушення свого права в березні 2016 року, товариство в лютому 2017 року звернулося до суду з позовом, який є предметом розгляду, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності, тому доводи відповідача про сплив позовної давності в даному випадку безпідставні.

Враховуючи повне задоволення апеляційної скарги, в порядку ст. 141 ЦПК України на користь апелянта підлягає стягнення 2400 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги з відповідачів, по 800 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Олешинське задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 30 березня 2009 року на підставі рішення Олешинської сільської ради Хмельницького району №3 від 15 жовтня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1197 га в с. Олешин Хмельницького району Хмельницької області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути з ОСОБА_1, Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на користь Товариства з додатковою відповідальністю Олешинське по 800 грн. судових витрат по сплаті судового збору з кожного, а всього 2400 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15.04.2019 року.

Головуючий Судді