Ухвала

від 04.04.2019 по справі 127/916/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 127/916/18

провадження № 61-270 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу державного підприємства Центр державного земельного кадастру на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства Центр державного земельного кадастру про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - ДП Центр державного земельного кадастру ) та просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 21 жовтня 2015 року по 01 грудня 2017 року у розмірі 129 823 грн 50 коп. та моральну шкоду у розмірі 25 тис. грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП Центр державного земельного кадастру на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 жовтня 2015 року до 01 грудня 2017 року у розмірі 129 823 грн 50 коп., у відшкодування моральної шкоди 2 тис. грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 12 тис. грн., а також судовий збір у розмірі 1 354 грн 61 коп.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу ДП Центр державного земельного кадастру задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2018 року змінено в частині розподілу інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ДП Центр державного земельного кадастру на користь ОСОБА_1 витрати, понесені нею на оплату професійної правничої допомоги адвоката, у розмірі 9 840 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У січні 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДП Центр державного земельного кадастру на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Ціна позову у цій справі становить 154 823 грн 50 коп., яка станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 ? 100 = 176 200).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до наведених приписів ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Таких випадків судом не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної карги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services

v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Враховуючи викладене, ДП Центр державного земельного кадастру подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства Центр державного земельного кадастру на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства Центр державного земельного кадастру про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта