Постанова

від 15.04.2019 по справі 910/10479/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. Справа№ 910/10479/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Коротун О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестбіо"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року (дата складення повного тексту 05.02.2019 року)

у справі № 910/10479/18 (суддя: Сташків Р.Б.)

за позовом Компанії DIMITRIADIS IOANNIS AND SON PC.- "HELLABIO"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестбіо"

про стягнення 115 947,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Компанія DIMITRIADIS IOANNIS AND SON PC.- "HELLABIO" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестбіо" (далі - відповідач) про стягнення суми боргу за поставлений по контрактам № 1 від 12.10.2010 року та № 2 від 15.08.2011 року, проте не оплачений товар.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач оплату за товар перерахував на рахунок позивача, який у дійсності позивачу не належить, а відтак, неналежно виконав своє зобов'язання.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов Компанії DIMITRIADIS IOANNIS AND SON PC.- "HELLABIO" повністю своїм рішенням від 28.01.2019 року (повний текст рішення складено - 05.02.2019 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тестбіо" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було взято до уваги неналежний та недопустимий доказ, що поданий позивачем із порушенням вимог процесуального кодексу, а саме: письмові пояснення від 04.10.2018 року та заява про доручення документів до матеріалів справи від 04.10.2018 року, оскільки судом був визначений строк для подання відповідних документів по 14.09.2018 року.

Так, скаржник зазначив, що він провів оплату замовленої партії товару в повному обсязі за реквізитами, що були надані йому позивачем.

Разом з цим скаржник зазначив, що на адресу відповідача з електронної адреси позивача hellabio@ hellabio.com надійшов електронний лист, яким позивач просив здійснити оплату на його інший банківський рахунок: GB28NWBK60012749093789 y NATWEST BANK PLC.

Крім того, скаржник вказав, що товар поставляється за умови 100 % передплати. Тобто, у позивача на момент поставки не було жодних сумнівів у оплаті товару.

Також, скаржник вказав, що надані відповідачем в паперовій формі, а також оглянуті судом із використанням комп'ютеру в засіданні (12.11.2018 року) докази є належними та допустимими при розгляді даного спору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2019 справу № 910/10479/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестбіо" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року у справі № 910/10479/18 своєю ухвалою від 12.03.2019 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10479/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Коротун О.М., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 року прийнято матеріали справи № 910/10479/18 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестбіо" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Коротун О.М., Пономаренко Є.Ю.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестбіо" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі укладеного в простій письмовій формі 02.10.2015 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) контракту № 0210 (далі - контракт) останній зобов'язався оплатити поставлений йому товар відповідно до авіанакладної від 04.07.2017 року № 390-94687165 на суму 3695 євро.

Факт укладення між сторонами вказаного Контракту в простій письмовій формі визнається обома сторонами та згідно зі ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.

Згідно п. 1 розділу 13 контракту будь-які зміни в даному контракті будуть чинними, тільки якщо викладені в письмовому вигляді та підписані сторонами.

У розділі 15 Контракту зазначені юридичні адреси сторін та, зокрема, банківські реквізити позивача: GR9601722020005202046085086 Piraeus Bank S.A., Kalamaria Branch.

На виконання умов даного контракту позивачем було здійснено поставу товару (наборів) а саме: IFE 01 Hellabio Immunofixation Kits/10 Tests (20 одиниць); PE 10 Hellabio Protein Electrophoresis Kits/100 Tests (36 одиниць); MPE Hellabio Protein Electrophoresis Kits/48 Tests (15 одиниць), що підтверджується авіа накладною №390-94687165 від 04.07.2017 року та не заперечується відповідачем.

Однак, за твердженням позивача, вказана партія товару не була оплачена відповідачем.

22.01.2018 року позивачем була надіслана до відповідача вимога з проханням здійснити оплату на користь DIMITRIADIS IOANNIS AND SON PC.- "HELLABIO" вартості поставленого товару відповідно до рахунку №122 від 03.07.2017 року на суму 3695,00 Євро у семиденний строк від дня отримання вимоги.

Відповідач в свою чергу надіслав відповідь, в якій зазначалось, що кошти були перераховані на новий рахунок , який був погоджений сторонами додатковою угодою до контракту №0210 від 02.10.2015 року.

Так, за твердженням скаржника, 30.06.2017 року з електронної адреси Позивача hellabio@hellabio.com надійшов електронний лист щодо зміни банківських реквізитів на GB28NWBK600127490933789 у Natwest Bank PLC із новою редакцією інвойсу № 82 та додатковою угодою № 1 від 31.05.2017 до Контракту, в якій було зазначено про відповідну зміну банківських реквізитів. Таким чином, відповідач здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 3695 євро на рахунок GB28NWBK600127490933789 у Natwest Bank PLC, що підтверджується банківською випискою з рахунку відповідача за 17.07.2017 рік.

Проте, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на додаткову угоду № 1 від 31.05.2017 року до контракту, оскільки, остання за поясненнями відповідача, укладалася через електронне листування та, крім того, відповідачем не підписана, що в свою чергу суперечить п. 1 розділу 13 контракту, відповідно до якого, будь-які зміни в даному контракті будуть чинними, тільки якщо викладені в письмовому вигляді та підписані сторонами.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, оскільки контракт між сторонами укладався в простій письмовій формі, додаткова угода № 1 від 31.05.2017 року до нього також мала бути укладена в простій письмовій формі, іншого контрактом не передбачено.

Відтак, за умови безпосереднього визначення в контракті форми, в якій до нього можуть укладатися зміни, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими посилання скаржника на ст. 13 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року, що набула чинності для України 01.02.1991 року, якою передбачено, що для цілей цієї Конвенції під "письмовою формою" розуміються також повідомлення телеграфом і телетайпом.

Щодо твердження скаржника про необхідність застосування звичаю до спірних правовідносин, який полягає в установленні між сторонами ділового обороту щодо обміну документами через електронну пошту, та укладення додаткової угоди таким чином по електронній пошті, то суд зазначає наступне.

Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується (ч. 2 ст. 7 Цивільного кодексу України).

Таким чином, за умови наявності між сторонами укладеного в простій письмовій формі Контракту, умовами якого передбачено внесення змін до Контракту саме в письмовій формі, правові підстави для застосування згаданого Відповідачем звичаю по укладенню правочинів шляхом обміну електронними листами відсутні.

З огляду на викладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави вважати укладеною в належний спосіб між сторонами додаткову угоду № 1 від 31.05.2017 року до контракту.

Щодо твердження скаржника, що надані відповідачем в паперовій формі, а також оглянуті судом із використанням комп'ютеру в засіданні (12.11.2018 року) докази є належними та допустимими при розгляді даного спору, колегія суддів відзначає наступне.

Так, представник позивача в судовому засіданні першої інстанції, дійсно зазначив, що адреса електронної пошти, з якої за твердженням відповідача останньому надійшов електронний лист із додатковою угодою співпадає з назвою електронної пошти позивача, проте останній такий лист не відсилав.

Згідно ч. 7 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (у редакції, чинній на зазначену в додатковій угоді дату її складання) оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 1 Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 N 680 (у редакції, чинній на зазначену в додатковій угоді дату її складання), цей Порядок визначає умови та вимоги до процедури засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу.

Згідно з ч. 2-4 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, в такому випадку наявна в матеріалах справи паперова копія додаткової угоди № 1 від 31.05.2017 року до контракту не може бути прийнята судом як електронний доказ, або як письмовий доказ, оскільки не відповідає встановленому порядку подання відповідних доказів у справі.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи містять довідку позивача щодо відсутності на момент поставки товару та наразі іншого рахунку в банках Греції чи інших країнах, окрім існуючого GR9601722020005202046085086 Piraeus Bank.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за контрактом у сумі 3695 євро на час винесення оскаржуваного рішення погашена не була.

При цьому, колегія судді приймає як належне твердження скаржника, що товар поставляється за умови 100 % передплати (п. 2 розділу 7 контракту), проте вважає їх такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладе та враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем поставленого йому товару відповідно до умов контракту на рахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника (як на підставу для скасування оскаржуваного рішення), що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було взято до уваги неналежний та недопустимий доказ, що поданий позивачем із порушенням вимог процесуального кодексу, а саме: письмові пояснення від 04.10.2018 року та заява про доручення документів до матеріалів справи від 04.10.2018 року, оскільки судом був визначений строк для подання відповідних документів по 14.09.2018 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи 17.09.2018 року представник позивача звернувся до суду з заявою про продовження строку надання доказів, так як, документи, що позивач повинен був надати суду знаходяться в Греції і для підготовки та надсилання їх до України необхідний певний час, тобто суд визнав поважними причини пропуску строку.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестбіо" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року у справі №910/10479/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10479/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Є.Ю. Пономаренко

О.М. Коротун