Рішення

від 08.04.2019 по справі 914/2257/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 Справа №914/2257/18

За позовом: Мостиської міської ради Львівської області, м. Мостиська Львівської області,

до відповідача - 1: ОСОБА_1 культури та туризму Мостиської районної державної адміністрації, м. Мостиська Львівської області,

до відповідача - 2: Мостиської дитячої школи мистецтв, м. Мостиська Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Міського комунального підприємтва Житловик , м. Мостиська,

про визнання припиненим правовідношення та виселення.

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Лащ Х.Л.

Представники учасників процесу:

позивача: ОСОБА_2 - представник згідно довіреності;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: ОСОБА_3 - директор;

третя особа: не з'явився.

Представникам сторін, що з'явились в судове засідання, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2257/18 за позовом Мостиської міської радаи Львівської області до відповідача - 1: ОСОБА_1 культури та туризму Мостиської районної державної адміністрації, до відповідача - 2: Мостиської дитячої школи мистецтв про визнання припиненим правовідношення та виселення.

Ухвалою суду від 10.12.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.01.2019 р., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Міське комунальне підприємтво «Житловик» .

Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позиція позивача.

10.01.2006р. між Мостиською міською радою та відповідачем 1 - ОСОБА_1 культури та туризму Мостиської РДА укладено Угоду №11 оренди вищевказаного приміщення (далі за текстом - Угода). Сторони на основі вільного волевиявлення домовилися про те, що згідно з п.8.1. Угоди така набрала чинності з 10.01.2006р. і діяла до 10.12.2006р. терміном на 11 місяців.

У зв'язку з відсутністю будь-яких заяв про припинення дії угоди від Сторін, термін дії такої після 10.12.2006р. продовжувався кожні 11 місяців. Термін дії Угоди закінчився 23.11.2018р.

На виконання п.8.6. Угоди Мостиська міська рада протягом одного місяця після закінчення терміну дії Угоди. а саме - 26.11.2018р. заявила відповідачам про припинення дії угоди та висловила вимогу звільнення Мостиською дитячою школою мистецтв до 10.00 год. 27.11.2018р. з огляду на завчасне (за 5 місяців) повідомлення про припинення дії угоди, що підтверджується копією відповідної вимоги позивача про звільнення орендованого приміщення від 02.05.2018 р. №2.18-850, заявою попередження від 15.06.2018 р. №2.18-1156.

Відповідачем ОСОБА_1 культури та туризму Мостиської РДА всупереч зобов'язанню, передбаченому у п.4.2.1.4. та всупереч ч.1 ст.774 ЦКУ передано орендоване приміщення в суборенду Мостиській дитячій школі мистецтв, яка є окремою, самостійною юридичною особою.

Між Мостиською міською радою та Мостиською дитячою школою мистецтв відсутні будь-які зобов'язання, в тому числі і угоди щодо оренди приміщення по вул. Грушевського, 13 у м.Мостиська.

Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить су позов задоволити.

Позиція відповідача 1.

Вимоги Позивача, які викладені у позовній заяві від 30.11.2018 року, заперечує у повному обсязі з наступних підстав. Мостиська дитяча школа мистецтв знаходиться в даному приміщенні з 1971 року. 10.01.2006 року між Позивачем та Відповідачем 1 укладено Угоду №11 оренди приміщення.

Твердження Позивача, що вказаною Вимогою від 02.05.3018 року №2.18.-850 Відповідача 1 завчасно повідомлялось про припинення дії Угоди не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки у ній ставилось питання про дострокове звільнення орендованого приміщення та дострокове розірвання договору оренди. На вказану вимогу Відповідачем 1 на адресу Позивача направлено відповідь-заперечення від 31.05.2018 року №80/01-16, у якій Позивача повідомлено про неправомірність його дій, враховуючи вимоги законодавства та умови укладеної Угоди.

Крім того, Позивачем на адресу Відповідача 1 та Відповідача 2 направлено заяву-попередження від 15.06.2018№2.18-1156 про припинення Угоди оренди приміщення від 10.01.2006 року та заяву від 26.11.2018 №2.18-2173 про припинення дії вказаної Угоди, які за своїм змістом не відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про оренду державного та комунального майна. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позиція відповідача 2.

Вимоги Позивача, які викладені у позовній заяві від 30.11.2018 року, заперечує у повному обсязі з аналогічних підстав вказаних відповідачем 1 у відзиві на позов. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позиція третьої особи.

Позовні вимоги заявлені позивачем у позовній заяві підтримала в повному обсязі, про що зазначила у письмових поясненнях від 22.12.2018 р.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Мостиська міська рада є власником нежитлової будівлі по вул. Грушевського, 13 у м. Мостиська, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.10.2018р. №141954184, довідкою КП Мостиське РБТІ №2653 від 05.10.2018р. та технічним паспортом від 02.10.2018р.

Дана будівля перебуває на балансі третьої особи - МКП Житловик , що підтверджується п.1.1. Угоди та довідкою МКП Житловик від 26.11.2018р. №188.

10.01.2006р. між Мостиською міською радою (позивач, орендодавець) та ОСОБА_1 культури та туризму Мостиської РДА (відповідачем 1, орендар) укладено Угоду №11 оренди вищевказаного приміщення (далі за текстом - Угода).

Як зазначено позивачем, в Угоді помилково зазначена адреса орендованого приміщення: м.Мостиська, вул.Шевченка, 3 , власником якого є УПЦКП парафії Покрова Пресвятої Богородиці м.Мостиська.

З довідки №2.19-2238 від 30.11.2018р., виданої виконавчим комітетом Мостиської міської ради вбачається, що зміна номеру нежитлової будівлі - Церкви під №3 по вул.Шевченка у м.Мостиська, яка належить на праві власності УПЦ КП парафії Покрова Пресвятої Богородиці м.Мостиська, на номер 13 по вул.Грушевського у м.Мостиська не відбувалась, як і не відбувалась зміна номеру приміщення №13 по вул.Грушевського у м.Мостиська, яке належить на праві власності Мостиській міській раді, на номер 3 по вул.Шевченка у м.Мостиська.

Відповідно до п.4.2.1.4. Угоди орендар зобов'язався не передавати орендоване приміщення в суборенду.

Відповідно до п.4.2.1.3. Угоди орендар зобов'язався на вимогу орендодавця звільнити орендоване приміщення.

Відповідно до п.2.2 Угоди передача службових приміщень в оренду не спричиняє орендарю права власності на приміщення. Власником орендованого приміщення залишається орендодавець, а орендар володіє і користується ним протягом терміну дії угоди.

Згідно з п.8.1. Угоди, така набрала чинності з 10.01.2006р. і діяла до 10.12.2006р. терміном на 11 місяців.

Відповідно до п.8.6. Угоди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах які були передбачені договором.

У зв'язку з відсутністю будь-яких заяв про припинення дії угоди від Сторін, термін дії такої після 10.12.2006р. продовжувався кожні 11 місяців на наступні періоди:

з 11.12.2006р. по 11.11.2007р.

з 12.11.2007р. по 12.10.2008р.

з 13.10.2008р. по 13.09.2009р.

з 14.09.2009р. по 14.08.2010р.

з 15.08.2010р. по 15.07.2011р.

з 16.07.2011р. по 16.06.2012р.

з 17.06.2012р. по 17.05.2013р.

з 18.05.2013р. по 18.04.2014р.

з 19.04.2014р. по 19.03.2015р.

з 20.03.2015р. по 20.02.2016р.

з 21.02.2016р. по 21.01.2017р.

з 22.01.2017р. по 22.12.2017р.

з 23.12.2017р. по 23.11.2018р.

Згідно з п.8.8. Угоди, дія такої припиняється внаслідок закінчення терміну, на який її було укладено.

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків , якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Мостиською міською радою створено Мостиську дитячу музичну школу Мостиської міської ради Львівської області, що підтверджується рішенням сесії Мостиської міської ради №2 від 24.04.2018р., випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.06.2018р.

Згідно листа ОСОБА_1 освіти, культури і туризму, молоді та спорту Мостиської міської ради від 23.11.2018р. № 1981/01-14. відсутні приміщення для розміщення такої школи.

На виконання ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна Мостиська міська рада завчасно (за 5 місяців) повідомила відповідачів про те, що відповідно до п.8.8. Угоди дія такої припиняється 23.11.2018р. внаслідок закінчення терміну. на який її було укладено, та з метою розміщення в даному приміщенні власної новоствореної музичної школи (орендоване майно необхідне для потреб його власника), що підтверджується Вимогою позивача про звільнення орендованого приміщення від 02.05.2018р. №2.18-850, відповіддю ОСОБА_1 культури та туризму на цей лист від 31.05.2018р. №80/01-16 про заперечення на лист, заявою-попередженням про припинення договору оренди від 15.06.2018р. № 2.18-1156, з 24.11.2018 р., у зв'язку із закінченням терміні дії Угоди - 23.11.2018 р.

На виконання п.8.6. Угоди Мостиська міська рада протягом одного місяця після закінчення терміну дії Угоди, а саме - 26.11.2018р. заявила відповідачам про припинення дії угоди та висловила вимогу звільнення Мостиською дитячою школою мистецтв приміщення до 10.00 год. 27.11.2018р., з огляду на завчасне (за 5 місяців) повідомлення про припинення дії угоди, що підтверджується копією відповідної заяви про припинення дії угоди від 26.11.2018р. №2.18-2173.

Відповідачем 1 - ОСОБА_1 культури та туризму Мостиської РДА всупереч зобов'язанню, передбаченому у п.4.2.1.4. та всупереч ч.1 ст.774 ЦКУ передано орендоване приміщення в суборенду Мостиській дитячій школі мистецтв - відповідачу 2, яка є окремою, самостійною юридичною особою.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між Мостиською міською радою та Мостиською дитячою школою мистецтв відсутні будь-які зобов'язання, в тому числі і угоди щодо оренди приміщення по вул.Грушевського, 13 у м.Мостиська.

Крім того, як вбачається із Виписки з ЄДРПОУ, Мостиська дитяча школа мистецтв зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно акту обстеження від 27.11.2018р. відповідачі не звільнили орендоване приміщення.

Щодо посилань відповідачів на норми статті 20 Закону України Про культуру згідно яких передбачено таку гарантію захисту мистецьких шкіл як заборона незаконного виселення із приміщень, в яких вони перебувають, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 статті 20 Закону України Про культуру забороняється виселення закладів культури (театрів, філармоній, бібліотек, музеїв, архівів, художніх галерей (виставок), кінотеатрів, мистецьких шкіл, центрів дозвілля дітей та юнацтва, клубних закладів тощо) з приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення.

Як встановлено судом, між Мостиською міською радою та Мостиською дитячою школою мистецтв відсутні будь-які зобов'язання. в тому числі і угоди щодо оренди приміщення по вул.Грушевського, 13 у м.Мостиська, Мостиська дитяча школа мистецтв зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, крім того, згідно п.4.2.1.4. та ч.1 ст.774 ЦКУ заборонена суборенда, а тому покликання відповідачів на те, що їм необхідно надати інше рівноцінне приміщення є безпідставними.

Стаття 20 Закону України Про культуру (на яку покликався відділ культури та туризму Мостиської РДА у листі №80/01-16 від 31.05.2018р.) передбачає особливості провадження інвестиційної та інноваційної діяльності , проведення приватизації у сфері культури і не поширюється на відносини оренди, які регулюються спеціальним законом - Законом України Про оренду державного та комунального майна та Угодою.

Тому, частина 4 статті 20 Закону України Про культуру передбачає заборону виселення в процесі інвестиційної, інноваційної діяльності чи приватизації закладів культури не з орендованих приміщень, а з власних чи будь-яких інших (крім орендованих) приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст. ст. 11 , 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України , зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України , за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України , договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, згідно з п.8.8. Угоди, дія такої припиняється внаслідок закінчення терміну, на який її було укладено, термін дії Угоди закінчився 23.11.2018 р.

Згідно з ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення ;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту , який не суперечить Закону.

Договір припиняється після спливу строку його дії (ст. 763 ЦК України ).

Приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, термін дії Угоди припинився 23.11.2018р. і позивач у відповідності до ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п.8.6. Угоди завчасно попередив відповідачів про припинення дії угоди, проте орендар - відповідач 1 порушує свої зобов'язання, передбачені пунктами 2.2., 4.2.1.3., 4.2.1.4, 8.1., 8.6., 8.8. Угоди, а відповідач 2 - Мостиська дитяча школа мистецтв знаходиться у спірному приміщенні без законних на те підстав. Отже, є всі підстави для визнання припиненим правовідношення, що виникло відповідно до Угоди та виселення Мостиської дитячої школи мистецтв із спірного приміщення.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України ).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України , в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги позивача визнає обґрунтованими та доведеними належним чином, а тому суд задовольняє позов у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України . У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати зі сплати судового збору у даній справі в розмірі 3 524,00 грн. покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124 , 129-1 Конституції України , ст.ст. 1 , 4 , 20 , 73 , 74 , 76-79 , 86 , 129 , 236-238 Господарського процесуального кодексу України , суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати припиненим правовідношення, що виникло відповідно до Угоди №11 оренди приміщення від 10.01.2006р., укладеної між Мостиською міською радою та ОСОБА_1 культури та туризму Мостиської районної державної адміністрації.

3. Виселити Мостиську дитячу школу мистецтв (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Шевченка, 3, ідентифікаційний код 22365624) із приміщення № 13 по вул.Грушевського у м.Мостиська Львівської області.

Стягувач: Мостиська міська рада Львівської області ( 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Грушевського, 6, ідентифікаційний код 26307500 ).

4. Стягнути з ОСОБА_1 культури та туризму Мостиської районної державної адміністрації ( 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Грушевського, 18, ідентифікаційний код 02229385 ) в користь Мостиської міської ради Львівської області ( 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Грушевського, 6, ідентифікаційний код 26307500 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн.

5. Стягнути з Мостиської дитячої школи мистецтв (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Шевченка, 3, ідентифікаційний код 22365624) в користь Мостиської міської ради Львівської області ( 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Грушевського, 6, ідентифікаційний код 26307500 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 16.04.2019.

Суддя Синчук М.М.