Рішення

від 08.04.2019 по справі 916/1409/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1409/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

Розглянувши справу №916/1409/18;

За позовом: ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України;

до відповідача: ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с.Петродолинське Овідіопольського району Одеської області;

про визнання недійсними рішень та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № б/н, дата видачі: 09.11.2018р.;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № б/н, дата видачі: 01.03.2018р.; ОСОБА_5, довіреність № б/н, дата видачі: 25.02.2018р.

ВСТАНОВИВ:

11.07.2018р. Церковне Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області про визнання недійсними рішень та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю рішень Загальних зборів.

11.07.2018р. від ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання про витребування доказів, а саме:

- Витребувати у Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області посвідчену належним чином копію реєстраційної справи ОСОБА_2 Євангелічно-Лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області (Код ЄДРПОУ 13926390; місцезнаходження: 67810, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Петродолинське, вул. Соснова, буд. 7).

- Витребувати у ОСОБА_2 Євангелічно-Лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області (Код ЄДРПОУ 13926390; місцезнаходження: 67810, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Петродолинське, вул. Соснова, буд. 7) посвідчену належним чином книгу протоколів Загальних зборів Громади та книгу протоколів засідань ОСОБА_6 громади за 2015р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2018р. позовну заяву ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1409/18 за правилами загального позовного провадження.

23.08.2018р. до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с.Петродолинське Овідіопольського району Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує з приводу задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів викладених у відзиві на позовну заяву, відповідач посилається на відсутність порушеного права ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України.

23.08.2018р. до Господарського суду від ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с.Петродолинське Овідіопольського району Одеської області надійшла заява про відвід судді Оборотової О.Ю. від розгляду справи №916/1409/18.

Розглянувши наведені у заяві відповідача підстави для відводу судді Оборотової О.Ю. від розгляду справи №916/1409/18, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви. Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.08.2018р. ухвалено зупинити провадження у справі №916/1409/18 до вирішення питання про відвід судді Оборотової О.Ю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2018р. (суддя Волков Р.В.) заяву ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с.Петродолинське Овідіопольського району Одеської області (зареєстрована за вхід № 2-4302/18 від 23.08.2018р.) про відвід судді Оборотової О.Ю. від розгляду справи №916/1409/18 - залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2018р. поновлено провадження по справі № 916/1409/18.

12.11.2018р. до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач заперечує з приводу правової позиції відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2018р. задоволено клопотання ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України про витребування доказів від 11.07.2018р. Витребувано у Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області посвідчену належним чином копію реєстраційної справи ОСОБА_2 Євангелічно-Лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області (Код ЄДРПОУ 13926390; місцезнаходження: 67810, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Петродолинське, вул. Соснова, буд. 7). Витребувано у ОСОБА_2 Євангелічно-Лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області (Код ЄДРПОУ 13926390; місцезнаходження: 67810, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Петродолинське, вул. Соснова, буд. 7) посвідчену належним чином книгу протоколів Загальних зборів Громади та книгу протоколів засідань ОСОБА_6 громади за 2015р.

26.12.2018р. від ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с.Петродолинське Овідіопольського району Одеської області надійшло клопотання про витребування доказів.

25.01.2019р. до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України надійшли заперечення, відповідно до яких позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

25.01.2019р. до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач конкретизує, яке саме рішення Загальних зборів слід визнати недійсним.

З урахуванням уточнень позовних вимог предметом спору по справі є визнання недійсними рішення Загальних зборів ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області від 27 вересня 2015 року та засідання ОСОБА_6 ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області 18.10.2015р., та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу

29.01.2019р. від ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2019р. задоволено клопотання (з урахуванням уточнень) ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України від 29.01.2019р. та ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с.Петродолинське Овідіопольського району Одеської області про витребування доказів від 26.12.2018р. Витребувано у ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України оригінал для огляду в судовому засіданні та посвідчену належним чином копію Резолюціі 3-го засідання ОСОБА_1 Управління від 06-08.09.2016р. Витребувано у ОСОБА_2 Євангелічно-Лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області реєстрацію членів для участі у Загальних зборах ОСОБА_2 Євангелічно-Лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області 27 вересня 2015; протокол загальних зборів ОСОБА_2 Євангелічно-Лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області від 05.07.2015р.; протокол загальних зборів або ОСОБА_6 громади щодо прийняття ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до числа повноважних членів громади.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1409/18; призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

07.02.2019р. до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України. В обґрунтування заперечень, відповідач стверджує, що позовні вимоги є безпідставними.

06.03.2019р. до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області надійшли додаткові пояснення до відзиву на уточнену позовну заяву.

03.04.2019р. від ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України до Господарського суду Одеської області надійшли додаткові письмові пояснення в обґрунтування правової позиції.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступні обставини справи:

27 вересня 2015 року відбулись загальні збори ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, порядок денний яких, відповідно до протоколу від 27.09.2015р. (т.2 а.с. 87) був визначений наступним чином:

1. Реєстрація членів громади з правом голосу (конфірмованих).

2. Реєстрація бажаючих стати членом громади (конфірмованих).

3. Реєстрація членів громади з правом дорадчого голосу.

4. встановлення кворуму зібрання.

5. Обрання головуючого та секретаря.

6. Прийняття повістки засідання

7. Прийняття до громади бажаючих стати членом громади згідно поданих заяв та реєстрації.

8. Завершення повноважень ОСОБА_6 громади, обраної 28.11.2010 згідно Статуту громад.

9. Подальше перебування в громаді ОСОБА_9 та її діяльність.

10. Подальше перебування в громаді ОСОБА_10.

11. Проблема з поверненням майна громади сімєю Колесник.

12. Питання кількісного складу нової ОСОБА_6 громади.

13. Обрання нового складу ОСОБА_6 громади.

14. Діяльність фірми "Кірхенбау".

15. Закриття засідання.

18.10.2015р. відбулось засідання ОСОБА_6 ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, яке оформлене протоколом №24 від 18.10.2015р. (т.2 а.с. 85)порядок денний засідання ради визначено наступним чином:

1. Молитва.

2. Обрання ОСОБА_6 громади.

3. Обрання секретаря Ради Громади.

Відповідно до п. 1.1. Статуту ОСОБА_1 Управління (Єпископату) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської церкви України, Єпископат є центром релігійного об'єднання з відповідною назвою, який репрезентує всю Церкву України та об'єднує пов'язані між собою місцеві громади НЄЛЦУ, котрі сповідують своє членство в НЄЛЦУ в дусі Преамбули, не належать до інших релігійних об'єднань та приймають на принципах добровільності та духовної дисципліни загальноцерковний канонічний статут НЄЛЦУ.

Згідно п. 1.1. Статуту ОСОБА_2 Євангелічно-Лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, затвердженого Єпископом НЄЛЦУ ОСОБА_11, ОСОБА_2 Євангелічно-Лютеранська релігійна громада с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області є місцевою релігійною громадою, яка є структурною одиницею у складі НЄЛЦУ і відповідного регіонального церковного округу.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань засновником Громади є ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранська церква України.

Пункт 3.6. Статуту ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області передбачає, що остання здійснює свою духовну, адміністративну і господарську діяльність відповідно до чинного законодавства України, згідно цього Статуту та внутрішньо-церковного канонічного порядку, на принципах юридичної особистої відповідальності, відокремленого спільного майна і самостійного балансу громади, добровільності та духовної дисципліни її членів. У своїй духовній та адміністративній діяльності громада підвладна рішенням ОСОБА_1 НЄЛЦУ та обраному ним церковному керівництву НЄЛЦУ.

Синод НЄЛЦУ та церковне керівництво НЄЛЦУ є органами управління ОСОБА_1 Управління (Єпископату) НЄЛЦУ - Позивача.

Єпископ та ОСОБА_12 НЄЛЦУ, відповідно до п. 4.3. Статуту громади мають право скликати позачергові загальні збори громади. Збори громади вважаються правочинними лише якщо на них присутній пастор громади або його представник (п. 4.4. Статут громади).

Як зазначає позивач, Церковне Управління (Єпископат) через Єпископа, ОСОБА_12, Церковне керівництво безпосередньо приймає участь у формуванні та роботі керівних органів відповідача. Тому, формування цих органів всупереч визначеному Статутом порядку, без участі повноправних членів громади, без запрошення пастора та ін. грубо порушує права позивача.

В обґрунтування позовних вимог, за переконанням позивача, в даному конкретному випадку порушення порядку формування статутних органів громади призвело до того, що духовне наставництво над прихожанами НЄЛЦУ здійснює пастор, позбавлений духовного сану (п. 3 Резолюції Другого засідання ОСОБА_12 НЄЛЦУ шостого скликання) за межами будь-якого духовно-канонічного контролю що є недопустимим та порушує право та охоронювані законом інтереси позивача.

Крім цього, в обґрунтування правової позиції позивач зазначає, що в процесі скликання та проведення загальних зборів та ради громади, відповідачем порушено процедуру скликання, повідомлення та проведення зборів та громади.

Дані обставини, власне, і стали підставою для звернення до господарського суду Одеської області з відповідним позовом, з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

В контексті спірних правовідносин, Господарський суд Одеської області зазначає, що перш за все слід встановити, чи порушені права та охоронюваних законом інтереси позивача, ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З урахуванням наведеного важливого значення набуває необхідність належного з'ясування питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в:

1. недотриманні сторонами в момент вчинення правочину вимог закону (ст. 215 ЦК);

2. поширення про особу недостовірної інформації (ст. 277 ЦК);

3. розкриття таємниці про стан здоров'я особи (ст. 286 ЦК);

4. піддання фізичної особи катуванню, жорстокому або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню (ст. 289 ЦК);

5. неповага до гідності та честі особи (ст. 297 ЦК);

6. протиправне позбавлення права власності чи його обмеження (ст. 321 ЦК);

7. безпідставне заволодіння особою майном іншої особи-власника (ст. 387 ЦК);

8. створення власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК);

9. неправомірне використання твору без згоди автора (ст. 443 ЦК);

10. невиконання чи неналежне виконання умов зобов'язання (ст. 610 ЦК);

11. безпідставна одностороння відмова від договору (ст. 651 ЦК);

12. продаж товару неналежної якості (ст. 678 ЦК);

13. втрата (нестача) чи пошкодження речі (ст. 951 ЦК);

14. спричинення фізичній чи юридичній особі майнової чи немайнової (моральної) шкоди (ст.ст. 1166-1167 ЦК).

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права.

Оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ч. 2 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, аналіз норм ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України,ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 2. ст. 45 ГПК України дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушених прав або охоронюваних законом інтересів, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право та законний інтерес належить, і саме з метою їх захисту (тобто, судовому захисту права неодмінно має передувати його порушення). Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"

Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Згідно частини 1, 2 ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до частини 1, 2 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Згідно частини 1, 2 ст. 9 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"

Релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Релігійні організації, керівні центри яких знаходяться за межами України, можуть керуватись у своїй діяльності настановами цих центрів, якщо при цьому не порушується законодавство України.

Не регламентовані законом відносини держави з релігійними управліннями і центрами, в тому числі й тими, що знаходяться за межами України, регулюються відповідно до домовленостей між ними і державними органами.

Відповідно до частини 1, 2, 5 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"

Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Згідно пункту 3.4, 4.1 Статуту ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області вищим органом управління громадою є Загальні Збори громади. У Загальних Зборах громади можуть брати участь усі повноправні (повнолітні та конфірмовані) члени громади.

Відповідно до п. 3.5, 4.7 Статуту ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області виконавчим та представницьким органом громади є ОСОБА_6 громади, яка здійснює керівництво громадою в період між зборами та обирається на визначений строк у чотири роки з кола її повноправних (повнолітніх та конфірмованих) членів на Загальних зборах громади.

Відповідно до п. 4.5 Статуту ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області до виключної компетенції Загальних зборів громади належать вибори (також - відклик) членів ОСОБА_6 громади.

Суд звертає увагу, що відповідач є самостійною юридичною особою, відповідно до положень Статуту виключно до компетенції Загальних зборів та ОСОБА_6 громади відповідача надано виключне право приймати рішення щодо управління релігійною громадою.

Суд зазначає, що спірні рішення, прийняті відповідачем, стосуються виключно питань щодо управління релігійною громадою і не визначають питання щодо управління та контролю ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України, а тому уявлення позивача про порушення його прав є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року по справі № 905/3377/15 .

Крім цього, суд звертає увагу, що Церковне Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України відповідно до положень Статуту ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с.Петродолинське Овідіопольського району Одеської області не бере участі ані у Загальних зборах, ані у ОСОБА_6 громади відповідача, а тому питання про членство в громаді чи обрання голови та серетаря ОСОБА_6 громади взагалі ніяким чином не можуть порушувати права ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України.

Отже, суд погоджується з правовою позицією відповідача, що визнання недійсними спірних рішень не призведе до відновлення прав та законних інтересів саме позивача.

Позивачем, не обґрунтовано та документально не підтверджено, які саме права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України порушують правовідносини, які виникли внаслідок проведення Загальних зборів ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області від 27 вересня 2015 року та засідання ОСОБА_6 ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області 18.10.2015р.

При цьому, суд звертає увагу, що саме на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Додатково, суд звертає увагу на те, що у статтях 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, згідно з яким верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, враховуючи зміст позовних вимог та фактичні обставини справи, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов'язок доказування і подання доказів:

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

2. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

3. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

4. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи положення чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що позивачем, за допомогою належних та допустимих доказів не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Приймаючи до уваги відсутність порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача суд не досліджує обставини пов'язані процедурою скликання та проведення спірних Загальних зборів та ОСОБА_6 Громади. Скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу є похідною вимогою від визнання недійсними спірних рішень, а тому не підлягає задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Управління (Єпископат) ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської Церкви України до відповідача ОСОБА_2 Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області про визнання недійсними рішень - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 15 квітня 2019р.

Суддя О.Ю. Оборотова