Постанова

від 17.07.2007 по справі 14/31-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/31-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 липня 2007 р.                                                                                   № 14/31-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючогоВолковицької Н.О.Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаЛунга О.М. дов. від 09.07.2007 року №267

відповідачаТуніка Ю.М. дов. від 16.07.2007 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Одеське муніципальне Страхове Товариство "Респект"

на постанову від 17.04.2007 Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 14/31-06

господарського суду Вінницької області

за позовомОдеського Муніципального Страхового Товариства "Респект" у вигляді закритого акціонерного товариства

доТовариства з обмеженою відповідальністю "СДС –Інвест"

простягнення 30230,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Одеське Муніципальне Страхове Товариство "Респект" у вигляді закритого акціонерного товариства звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДС –Інвест" про стягнення в порядку регресу збитків на загальну суму 30230,82 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.11.2006 року у задоволенні позову Одеського Муніципального Страхового Товариства

"Респект" у вигляді закритого акціонерного товариства до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДС - Інвест" відмовлено.

За апеляційною скаргою Одеського Муніципального Страхового Товариства "Респект" у вигляді закритого акціонерного товариства судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року залишене без змін з тих самих підстав.

Відкрите акціонерне товариство Одеське Муніципальне Страхове Товариство "Респект" (правонаступник Одеського Муніципального Страхового Товариства "Респект" у вигляді закритого акціонерного товариства) звернулося до Вищого господарського суду України  із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду в зв'язку з тим, що судами порушені приписи статті 129 Конституції України, статей 993, 1187 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування".

Крім того, на думку заявника, суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішення прийняли до уваги висновок судової автотоварознавчої експертизи від 22.09.2006 року №619 та не врахували, що дослідницька частина автотоварознавчої експертизи не відповідає його назві, а саме експерт провів аналіз механізму ДТП, що належить до компетенції транспортно –трасологічної експертизи. Заявник, також, не погоджується з висновком експертизи у зв'язку з тим, що вона проводилася тільки по матеріалах справи без реального об'єкту дослідження.

Заслухавши суддю –доповідача та присутніх в судовому засіданні представників, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а також правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про відшкодування матеріального збитку заподіяного джерелом підвищеної небезпеки у порядку регресу.

При цьому, позивач обґрунтовуючи вимоги посилався на приписи частини 1 статті 1166, статей 1187, 1194 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" щодо відшкодування шкоди, частини 1 статті 1191 цього ж Кодексу, якими передбачено застосування регресу та статті 993 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до страховика, котрий виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у

межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 20.02.2004 року у м. Одесі по вул. Чорноморського козацтва трапилась дорожньо - транспортна пригода - зіткнення транспортних засобів: автомобіля марки "Мерседес", д/н 793-93 ВІ, належного відповідачу, під управлінням водія Галяса О.І., та "Мітсубісі", д/н 446-28 ОК, який належить ТОВ "Трансбункер-юг".

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.04.2004 року по справі № 3-4986/04 винним у порушенні правил дорожнього руху визнано водія автомобіля марки "Мерседес", д/н 793-93 ВІ Галяса О. І який, в результаті порушення правил дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем "Мітсубісі", д/н 446-28 ОК (том 1, а.с. 19).

З метою встановлення розміру ушкоджень автомобілю "Мітсубісі" д/н 446-28 ОК та проведення автотоварознавчого дослідження позивачем було доставлено пошкоджений автомобіль "Мітсубісі" д/н. 446-28 ОК з м. Одеси на СТО "ТД "Нико", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова,4.

Згідно акту автотоварознавчого дослідження, проведеного "ТОВ Експерт-Сервіс Авто" №187 складеного 14.05.2004 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "Мітсубісі", д/н 446-28 ОК, в результаті його пошкодження при ДТП склала 54340,82 грн. (том 1,а.с.34-36).

Автомобіль "Мітсубісі", д/н 446-28 ОК був застрахований ТОВ "Трансбункер-юг" в ЗАТ ОМСТ "Респект", договір страхування наземного транспорту (автокаско) № 005-0302-030562-555 від 05.03.2003 року (том 1, а.с. 20-25).

За умовами договору страхування наземного транспорту (автокаско) №005-0302-030562-555 від 05.03.2003 року, на підставі акту №187 автотоварознавчого дослідження від 14.05.2004 року, листа ТОВ "Трансбункер -юг", вих. № 73 від 07.05.2004 року та акта про страхову подію №31, ЗАТ ОМСТ "Респект" здійснило виплату страхового відшкодування за вказаним договором страхування в розмірі 53270,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 667 від 10.03.2004 року та №892 від 17.05.2004 року.

Цивільна відповідальність ТОВ "СДС-Інвест" як власника транспортного засобу марки "Мерседес Бенц" 410 Д, д/н 79393 ВІ, була застрахована ТОВ "СДС-Інвест" в СК "ІНПРО" (поліс № Б/2790633 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України, страхова сума –25500,00 грн., франшиза 510,00 грн.), ЗАТ ОМСТ "Респект" 01.09.2004 року звернулося до СК "ІНПРО" із заявою про виплату страхового відшкодування. 11.10.2004 року СК "ІНПРО" здійснило виплату страхового відшкодування по полісу № Б/2790633 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України в розмірі 24990,00 грн. (за відрахуванням франшизи) на користь позивача. Решту витрат позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу.

За клопотанням відповідача господарським судом було призначено судову експертизу. Із висновку №619 від 22.09.2006 року судової автотоварознавчої експертизи вбачається, що характер та кількість пошкоджень автомобіля "Мітсубісі", вказані в акті №187 автотоварозначого дослідження, не відповідають фактичним обставинам справи, характеру та кількості пошкоджень на вказаному автомобілі, зафіксованих у фототаблицях до акту №187 від 14.05.2004 року Згідно зафіксованих у даній фототаблиці слідів контактування на правому нижньому важелі та рамі, утворення даних та інших пошкоджень автомобіля малоймовірно при даному ДТП, а можливе в інших ситуаціях по причинах, вказаним у дослідницькій частині. Матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Мітсубісі", держ. номер 446-28 ОК з врахуванням зносу транспортного засобу та втратою товарного вигляду, складає 21845,36 грн. (том 1, а.с. 222-226).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили із того, що правилами страхування та договорами страхування передбачено відшкодування збитків, пов'язаних із настанням страхової події, тоді коли автотоварознавче дослідження, покладене в основу розрахунку суми, яка відшкодована позивачем проведено з метою визначення вартості відновлювального ремонту. Огляд пошкодженого автомобіля та складання дефектної відомості були проведені без участі представника відповідача, ремонтна калькуляція фактично складена після виконання ремонтних робіт станцією технічного обслуговування.

При цьому, посилаючись на висновок автотоварознавчої експертизи №619 від 22.09.2006 року з технічної точки зору, характер та кількість пошкоджень автомобіля "Мітсубісі", вказані в акті №187 автотоварознавчого дослідження, не відповідають фактичним обставинам справи, характеру та кількості пошкоджень на вказаному автомобілі, зафіксованих у фототаблицях до акту №187 від 14.05.2004 року, а тому прийнявши за основу розрахунок збитків згідно висновку експертизи №619 відмовили у позові.

Однак, касаційна інстанція не може погодитися з таким висновком за слідуючих підстав.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору  і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями, а висновок експерта відповідно частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України не є обов'язковим для господарського суду і оцінюється судом за правилами статті 43 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги висновки експерта, як обґрунтовані, суди не звернули увагу, що вони носять умовний характер та допускають припущення.

Так, в абзаці 2 пункту 2 заключної частини висновку експерт вказує на те, що вартість відновлювального ремонту може збільшитись по результатам проведення відповідних дефектувальних робіт та надання додаткових відомостей про утворення пошкоджень автомобіля при даному ДТП а не в іншій ситуації по причинам, вказаним у дослідницькій частині.

У пункті 4.5 експерт висловлює припущення про малоймовірність пошкоджень на правому нижньому важелі та рамі при даному ДТП.

У 7 абзаці пункту 1 заключної частини висновку експерт зазначив, що йому незрозуміла постановка питання "Складання ремонтної калькуляції після ремонтних робіт автомобіля".

Зазначеним обставинам суди не надали оцінку, хоча відповідно до вищевказаних приписів процесуального законодавства висновок експерта є рівноцінним з іншими доказами, оскільки жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а оцінюється сукупно з іншими доказами.

Суди, також, не звернули увагу на те, що в порушення вимог пункту 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково –методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року у вступній частині висновку не зазначений перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, відомості про надані матеріали справи.

Крім того, судами не прийнято до уваги, що згідно пункту 3.5 зазначеної Інструкції у виняткових випадках, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законом порядку. Про проведення експертизи за такими матеріалами має бути вказано в постанові (ухвалі) про їх призначення.

Коло питань, що ставляться перед експертом, відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України встановлюється господарським судом.

У пункті 2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 11.11.1998 року №02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.

У визначенні кола питань, що мають бути поставлені експерту слід виходити з того, що питання повинні відповідати предмету і характеру експертизи, стосуватись обставин, що мають значення для вирішення справи, ураховувати можливості проведення експертизи, повинні бути чітко сформульовані.

Учасники процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які потребують роз'яснення судовим експертом при цьому для з'ясування кола питань, суд не позбавлений права залучати фахівця відповідно до статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 700, 00 грн. витрат на проведення авто товарознавчого дослідження та 1250, 00 грн. витрат на перевезення автомобіля.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приймаючи рішення та постанову про відмову у задоволені позовних вимог суди виходили з того, що страхова компанія "ІНПРО" здійснивши виплату страхового відшкодування по полісу № Б/2790633 у сумі 24990,00грн. повністю відшкодувала позивачу суму збитків, понесених в результаті ДТП.

Відповідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів затвердженої Наказом Мін'юста України, Фонда державного майна від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої Мін'юстом України 24.11.2004 року №1074/8395 до вартості матеріального збитку, який визначається під час оцінки, не включаються витрати власника ДТЗ, пов'язані з транспортуванням, зберіганням ДТЗ, оплатою за експертні дослідження, поштовими витратами, пов'язаними з викликом сторін для технічного огляду ДТЗ, та іншими організаційними витратами.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення 1950,00 грн. витрат судами розглянуті не були.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або

додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати  викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне  значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти  обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Вінницької області від 14.11.2006 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року у справі №14/31-06 господарського суду Вінницької області скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Одеське муніципальне Страхове Товариство "Респект" задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                  Т. Дроботова

С у д д і          Н.Волковицька

Л. Рогач