Рішення

від 01.04.2019 по справі 804/1812/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року Справа № 804/1812/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Стогній К.В.

за участю сторін:

представник позивача не прибув

представник відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 08.12.2017 р., -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 08.12.2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невідповідність висновків складеного за результатом позапланової невиїзної перевірки ТОВ Трейд Коммодіті (код за ЄДРПОУ 30536344) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Інтерсіті МК (код за ЄДРПОУ 39410610) та з ТОВ Благовест (код за ЄДРПОУ 32697704) за 2014 рік акта № 162/28-10-46-14/30536344 від 28.11.2017 р. дійсності, внаслідок порушення відповідачем норм матеріального права. Посилається на те, що висновки акту перевірки щодо недійсності правовідносин з контрагентами ТОВ Інтерсіті МК (код за ЄДРПОУ 39410610) та з ТОВ Благовест (код за ЄДРПОУ 32697704) за 2014 рік є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин контрагенти мали необхідний обсяг правосуб'єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Також заперечує навіть саму можливість обізнаності щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Щодо відсутності джерела законного ведення товарів в обіг та реального задекларованого виконання вказано, що правовідносини контрагентів з третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарській відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства жодним чином не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. На підставі викладеного, позивач вважає, що відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки позивача з питання не підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень (том 1 а.с.4-17).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року провадження по даній справі зупинено до набрання законної сили судового рішення у справі № 804/4684/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Трейд Коммодіті» № 2531 від 10.11.2017 року та, відповідно, ухвалою суду від 27.02.2019 року провадження у адміністративній справі № 804/1812/18 - поновлено.

Представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого продубльовано зміст акта перевірки № 162/28-10-46-14/30536344 від 28.11.2017 р. та вказано, що в ході проведення перевірки було здійснено аналіз податкової та фінансової інформації контрагентів позивача ТОВ Інтерсіті МК та ТОВ Благовест та встановлено відсутність факту реального вчинення господарської операції; досліджені операції спрямовані на документальне оформлення купівлі-продажу товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, метою яких є мінімізація податкових зобов'язань, з посиланням на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.02.2017 року по справі № 335/13457/16-к, яким визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 27 КК України, ОСОБА_2 - засновника та директора ТОВ Інтерсіті МК та ТОВ Благовест , визнано фіктивними ТОВ Інтерсіті МК та ТОВ Благовест , що вказує на неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій з останніми (том 1 а.с. 92-94).

Представник позивача у судове засідання 01.04.2019 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.04.2019 року позовні вимоги не визнав, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті (код ЄДРПОУ 30536344) зареєстровано 27.09.1999 року виконавчим комітетом Кам'янської міської ради та перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби; є платником податку на додану вартість.

Наказом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Трейд Коммодіті № 2531 від 10.11.2017 року, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, та згідно доповідної записки начальника відділу податкового супроводження підприємств житлово-комунального господарства та інших галузей Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС ОСОБА_3 наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Трейд Коммодіті (код за ЄДРПОУ 30536344) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Інтерсіті МК (код за ЄДРПОУ 39410610) та з ТОВ Благовест (код за ЄДРПОУ 32697704) за 2014 рік, тривалістю 15 робочих днів, з 13.11.2017 року.

Судом встановлено, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби у період з 13.11.2017 р. по 28.11.2017 р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Трейд Коммодіті з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Інтерсіті МК (код за ЄДРПОУ 39410610) за грудень 2014 року та з ТОВ Благовест (код за ЄДРПОУ 32697704) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 162/28-10-46-14/30536344 від 28.11.2017 року (том 1 а.с. 19-46).

Перевіркою встановлено порушення:

- п. а п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200, з урахуванням норм п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту в листопаді 2014 року в сумі 191962,57 грн., у грудні 2014 року в сумі 543707,71 грн., що призвело до завищення відємного значення звітного періоду за липень 2014 року в сумі 191962,57 грн., за грудень 2014 року в сумі 543707,71 грн.;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.10 ст.137, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, з урахуванням п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік у сумі 1654626,75 грн..

На підставі вказаного акта 08.12.2017 року контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобовязаннями на 1654626,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 827313,38 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2014 року на 191962,57 грн., зв лютий 2015 року на 543707,71 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, зокрема що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений у статті 78 Податкового кодексу України, у відповідності до якої такі перевірки можуть проводитися лише за наявності визначених в цій статті обставин.

Згідно частини 78.4 статті 74 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Правомірність наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Трейд Коммодіті № 2531 від 10.11.2017 року була предметом розгляду у справі № 804/4684/18. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу - відмовлено повністю.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 804/4684/18 залишено без змін.

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ Трейд Коммодіті із контрагентами-постачальниками, які мали вплив на формування податкового кредиту та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом IIцього Кодексу (пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

За певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Але цього недостатньо. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а.

Суд зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), поза як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником .

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Відтак хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаджуваних податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ Інтерсіті МК (код за ЄДРПОУ 39410610) та з ТОВ Благовест (код за ЄДРПОУ 32697704).

Судом встановлено, що ТОВ Трейд Коммодіті , як покупцем, було укладено з ТОВ Благовест в особі директора ОСОБА_4 договір поставки № 0303/14 від 03.03.2014 року (том 1 а.с. 50-52). Предметом договору є постачання нафтопродуктів, найменування, марка, кількість, ціна та вартість якого визначається сторонами в накладних та специфікаціях окремо на кожну партію товару.

Умовами поставки є: автомобільним транспортом покупця на умовах EXW - склад продавця.

Також згідно умов договору, приймання товару відбувається за кількістю та якістю за правилами, що встановлені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та облік нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України , затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р., та Інструкцією з контролю якості нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 р. № 271/121.

Сторонами погоджено специфікації № 6 від 01.07.2014 р. на постачання товару (бензин А-95) вартістю 391684,00 грн. (з ПДВ), специфікації № 7 від 07.07.2014 р. на постачання товару (бензин А-95) вартістю 378054,70 грн. (з ПДВ), специфікації № 8 від 08.07.2014 р. на постачання товару (бензин А-95) вартістю 382036,70 грн. (з ПДВ).

На підтвердження виконання обумовлених договором робіт позивачем надано: видаткові накладні № 807/01 від 08.07.2014 р., № 107/01 від 01.07.2014 р., № 707/01 від 07.07.2014 р., товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів № 0807 від 08.07.2014 р., № 0107 від 01.07.2014 р., № 0707 від 07.07.2014 р., податкові накладні № 1 від 01.07.2014 р., № 5 від 07.07.2014 р., № 6 від 08.07.2014 р., платіжні доручення.

01.12.2014 року ТОВ Трейд Коммодіті , як покупцем, було укладено з ТОВ Інтерсіті МК в особі директора ОСОБА_2 договір поставки № 0112/1 (том 1 а.с. 70-71). Предметом договору є постачання товару, найменування, марка, кількість, ціна та вартість якого визначається в накладних. Отримання товару здійснюється силами та за рахунок покупця.

На підтвердження виконання обумовлених договором робіт позивачем надано: видаткові накладні на постачання товару (бензин А-95, А-92) № 101 від 01.12.2014 р., № 201 від 02.12.2014 р., № 301 від 03.12.2014 р., № 401 від 04.12.2014 р., № 402 від 04.12.2014 р., № 403 від 04.12.2014 р., № 501 від 05.12.2014 р., № 801 від 08.12.2014 р., № 901 від 09.12.2014 р., № 1104 від 11.12.2014 р., № 1201 від 12.12.2014 р., № 1501 від 15.12.2014 р., № 1601 від 16.12.2014 р.

Інших документів на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем до перевірки та до суду не надано.

Судом встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.02.2017 року по справі № 335/13457/16-к визнано винним ОСОБА_2 у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 27 КК України.

Згідно вказаного вироку, 18.12.2014 року ОСОБА_2, маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов'язаної з фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, підшукав у м. Харкові ОСОБА_5, який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_2, погодився стати засновником підприємства ТОВ Інтерсіті МК (код за ЄДРПОУ 39410610).

Так, ОСОБА_5, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, на прохання ОСОБА_2, підписав протокол № 2 загальних зборів учасників про придбання ТОВ Інтерсіті МК , договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ Інтерсіті МК , наказ про призначення ОСОБА_2 директором підприємства, реєстраційні картки (форма 4) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статут вказаного підприємства, про зміст яких він не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

20.12.2014 року внесення змін до статуту ТОВ Інтерсіті МК зареєстровано державним реєстратором ВДРЮОФОП Оболонського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за № 10691020000032572. Відповідно до статутних документів ТОВ Інтерсіті МК зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ Інтерсіті МК , на нового власника ОСОБА_5 та призначення директором ОСОБА_2, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2014 року по 01.01.2015 року, наступним підприємствам:

- грудень 2014 року: ТОВ НАФТАХІМТРЕЙД у сумі 1014136,57 грн., ТОВ ТРЕЙД КОММОДІТІ у сумі 543707,71 грн.

Таким чином, у період з 18.12.2014 року по 01.01.2015 року описаним вище способом, ОСОБА_2, повторно, придбано ТОВ Інтерсіті МК , та забезпечено прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам, внаслідок чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження податку на додану вартість на суму 1 557 844,28 грн., що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суд вказує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує стальність та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Практика щодо застосування вищезазначених норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 826/16865/14, від 27.03.2018 року у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 року у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), яка повинна бути врахована адміністративним судом згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що ТОВ Інтерсіті МК та ТОВ Благовест не є виробниками товару, який є предметом поставки за вказаними договорами поставки. У той же час, під час перевірки посадовими особами відповідача було проаналізовано ланцюг постачання товару та встановлено відсутність реального придбання зазначеного товару.

Так, за результатами аналізу баз даних Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС встановлено, що ТОВ Благовест перебувало на обліку в Кам'янській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, основні фонди - інформація відсутня, підприємством не подано фінансову звітність та декларацію з податку на прибуток за 2014 року, чисельність - 4 особи (в періоді взаємовідносин). За даними АС Податковий блок ТОВ Благовест не подає податкову звітність з лютого 2015 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.01.2016 року за рішенням контролюючого органу, підстава - відсутність поставок та ненадання декларацій.

Підприємство не є виробником нафтопродуктів, та не здійснювало імпорт нафтопродуктів протягом 2013-2014 року. Під час аналізу податкової звітності в АІС Податковий блок встановлено , що бензин автомобільний А-95 (УКТЗЕД НОМЕР_3) у кількості 41,994 ітрів ТОВ Благовест отримало ( придбало) від ТОВ ОСОБА_1 бізнес ЛТД ( код 39034388). Разом з цим, ТОВ ОСОБА_6 ЛТД згідно з даними ЄРПН не встановлено придбання вищевказаного товару (бензину А-95 УКТЗЕД НОМЕР_3) за липень 2014 року. Єдиним постачальником за липень 2014 року на ТОВ ОСОБА_6 ЛТД було підприємство ТОВ КАРАВАН ТРАНС СЕРВИС ЛТД (код 37224790), яке здійснювало реалізацію товару Пакети поліетиленові 26*11*46 ТМ Salim Star .

Згідно ЄРПН придбання даного товару (бензину А-95 УКТЗЕД НОМЕР_3 ) підприємством ТОВ ОСОБА_6 бізнес ЛТД (код 39034388) відбувалося у червні 2014 року та єдиним постачальником якого було ТОВ АКСІОС ТРЕЙД код 36843514. Але, разом з цим, згідно даних ЄРПН ТОВ Аксіома Трейд код 36843514 взагалі не придбавало бензин А-95 (УКТЗЕД НОМЕР_3) за 2014 рік.

Аналізуючи діяльність ТОВ Аксіома Трейд код 36843514 встановлено, що станом на момент перевірки підприємство знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра, основним видом діяльності є - будівництво житлових і нежитлових будівель. На час встановлення взаємовідносин з ТОВ ОСОБА_6 бізнес ЛТД в червні 2014 року підприємство знаходилося на обліку в ДПІ Печерського районі м. Києва. Відповідно до звітності підприємства чисельність працюючих на ТОВ Аксіома Трейд складає 5 осіб, інформація про основні фонди відсутня, починаючи з липня 2014 року підприємство не звітує, свідоцтво платника ПДВ анульовано 03.11.2014 р. Складено акт про неможливість проведення перевірки від 24.07.2014 р. № 2027/26-55-22-08/36843514.

На підставі цього виявлено наступний ланцюг формування податкового кредиту ТОВ Благовест за липень 2014 року.

ТОВ Аксіома Трейд (код за ЄДРПОУ 36843514)- ТОВ ОСОБА_6 ЛТД (код за ЄДРПОУ 39034388) - ТОВ Благовест (код за ЄДРПОУ 32697704) - ТОВ Трейд Коммодіті (код 30536344).

Згідно бази даних ЄРПН встановлено, що податкові накладні ТОВ ОСОБА_6 ЛТД на адресу ТОВ Благовест зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 121362,66 грн. по бензину А-95 по УКТЗЕД НОМЕР_3 в кількості 41,994 літри за ціною 14450 грн, а ТОВ Благовест на адресу ТОВ Трейд Коммодіті зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 191662,57 грн по бензину А-95 по УКТЗЕД НОМЕР_3 в кількості 63,634 тони за ціною 15083,00 грн.

За даними АІС Податковий блок встановлено, що ТОВ ОСОБА_6 ЛТД (код за ЄДРПОУ 39034388) знаходиться на обліку у Вишгородській ОДПІ Ірпінського відділення, стан - 7 До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей . Згідно наданої звітності ТОВ ОСОБА_6 ЛТД інформація про основні фонди на підприємстві відсутня, чисельність працюючих 2 особи, остання декларація по ПДВ надано за жовтень 2014 року.

Відповідно до ІС Податковий блок основним видом діяльності ТОВ ОСОБА_6 ЛТД є неспеціалізована оптова торгівля.

За даними ЄРПН не встановлено ланцюг придбання ТОВ ОСОБА_6 ЛТД бензину А-95 по УКТЗЕД НОМЕР_3 у липні 2014 року на адресу ТОВ Благовест в тій кількості, яку було реалізована на ТОВ Трейд Коммодіті за липень 2014 року. Ланцюг придбання ТОВ Трейд Коммодіті - ТОВ Благовест (код за ЄДРПОУ 32697704) - ТОВ ОСОБА_6 ЛТД (код за ЄДРПОУ 39034388) - не підтверджено.

Окрім того, надані копії податкових та видаткових накладних не дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, також, і у зв'язку з тим, що ані до перевірки, ані суду не надані довіреності на отримання товару на відповідальних осіб.

Товар - бензин А-95 та бензин А-92 - у документах на перевезення визначений родовими ознаками, його неможливо виокремити як товар в межах цивільного обігу (виробник, дата виготовлення, густина тощо).

При перевірці фактичного транспортування нафтопродуктів, судом встановлено, що в наданих до суду товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів № 0807 від 08.07.2014 р., № 0107 від 01.07.2014 р., № 0707 від 07.07.2014 р. не зазначено конкретного місцезнаходження пункту навантаження, вказано лише - м. Київ, вул. Народного ополчення, 17, проте вказана адреса не має відношення до місцязнаходження ТОВ Благовест , яке зареєстровано у м.Кам'янське, а тому неможливо встановити, з якої адреси здійснювалось відвантаження товару; графа «до подорожнього листа №» не заповнена, подорожні листи на перевезення вантажів до перевірки не надані.

Вказані факти унеможливлюють встановлення місця де фактично було здійснено навантаження, придбаних позивачем нафтопродуктів та чи фактично здійснювалась поставка товару на адресу ТОВ «Трейд Коммодіті» .

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.1 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів

Згідно з пунктом 5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (далі - Інструкція) перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року N363, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования» .

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Таким чином, серед обов'язкових документів на перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом, законодавцем визначено надання такого документу як паспорт якості на відвантажений нафтопродукт.

Позивачем ані до перевірки, ані суду відповідний паспорт якості надано не було.

На підставі пункту 5.4.3 Інструкції маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Відповідний акт суду не надано не було, зважування не проводилось, що підтверджується відсутністю зазначення маси нафтопродукту в товарно-транспортних накладних.

Відповідно до пункту 7.5.8 Інструкції у товарно-транспортній накладній оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У товарно-транспортній накладній зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

В наданих позивачем товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів № 0807 від 08.07.2014 р., № 0107 від 01.07.2014 р., № 0707 від 07.07.2014 р. не зазначено номеру резервуара, час виїзду автоцистерни з місця навантаження, не зазначено густину, температуру та масу нафтопродукту, не зазначено номер резервуара та час виїзду автоцистерни з місця навантаження в порушення зазначеної Інструкції.

Суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує факт перевезення вантажу, а не факт придбання товару покупцем у постачальника, однак, у випадку перевезення нафтопродуктів законодавцем встановлена певна процедура, дотримання якої є обов'язковою та документальне оформлення якої підтверджує реальність здійснення перевезення саме такого виду товару, що в свою чергу підтверджує реальність господарської операції.

При прийнятті рішення, суд приймає до уваги те, що позивачем не надано інформації та її документального підтвердження стосовно придбання або виробництва товару - бензину А-95 та бензину А-92, поставленого на адресу ТОВ «Благовест» , внаслідок чого неможливо дослідити рух товару в межах цивільного обороту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарської взаємодії перевірку ТОВ Трейд Коммодіті з ТОВ Інтерсіті МК та з ТОВ Благовест є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаними підприємствами не є реальними, оскільки судом не встановлено самого факту їх здійснення, з урахуванням встановленої незаконної діяльності ТОВ Інтерсіті МК .

Так, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладених договорів, не надано доказів факту виконання послуг та відповідних розрахунків за укладеними договорами.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Аналогічна позиція суду викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року у справі № К/800/3230/13.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним виписаних контрагентами ТОВ Інтерсіті МК та ТОВ Благовест та безпідставно сформовано витрати по господарським операціям з ТОВ Інтерсіті МК та з ТОВ Благовест .

Отже, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та зміншення розміру відємного значення суми податку на додану вартість, згідно податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 08.12.2017 року здійснено на законних підставах, з урахуванням чого означені податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а тому відсутні підстави для їх скасування судом.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 01 квітня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Виготовлення рішення суду у повному обсязі здійснено 11 квітня 2019 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті (проспект Аношкіна, буд. 80/1, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51934; код ЄДРПОУ 30536344) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 08.12.2017 р. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_7