Постанова

від 16.04.2019 по справі 0840/3083/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/3083/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року (суддя Калашник Ю.В., повний текст рішення складений 28.01.2019) в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства Зябкін

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Приватного підприємства Зябкін , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 16.07.2018 № UA112080/2018/000037/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.07.2018 № UA112080/2018/00339.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між Приватним підприємством Зябкін (Покупець) та ООО Липецкое производственное объединение Электроаппарат (ООО ЛПО Электроаппарат /Россия) (Потачальник) укладено контракт № 3/06-16 від 03.06.2016, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити протягом 2016 року, а покупець оплатити та прийняти низьковольтну апаратури в асортименті та за кількістю, визначеною в Специфікаціях, які є додатком та невід'ємною частиною контракту. Країна походження товару - Російська Федерація. Сума контракту на момент підписання - 1900000 рос. рублів та складається із сум специфікацій поставленого товару у період дії контракту. Оплата за товар здійснюється банківським переводом на розрахунковий рахунок постачальника у російських рублях у формі авансового платежу 100% від суми, зазначеній у специфікації. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця на умовах Інкотермс 2010 - FCA м. Липецьк протягом 30 календарних днів з дати підписання специфікації обома сторонами. Контракт набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2017.

На підставі вказаного контракту з урахуванням додатків до контракту № 2 від 05.06.2016 та № 3 від 01.06.2018 ООО ЛПО Электроаппарат в липні 2018 року здійснило поставку партії товару, що обумовлена Специфікацією № 3 від 01.06.2018 на умовах FCA м. Липецьк/Росія, відповідно до Інкотермс 2000.

Згідно з умовами Специфікації № 3 від 01.06.2018 вартість товару становить 908435,60 рос. рублів за загальну кількість товару 35020 шт.

Додатковою угодою № 2 від 05.06.2016 сторони контракту домовилися про асортимент продукції, ціна на яку буде визначена у специфікаціях.

Додатковою угодою від 01.06.2018 № 3 внесені зміни до контракту, а саме, змінено реквізити в графі Покупець назву вулиці на: вулиця Василя Сергієнка, буд.39, кв.180.

Відповідно до калькуляції б/н від 18.06.2018 собівартість продукції плавка вставка ПН2-100А-Э складає 29,97 рос. рублів. Відповідно до калькуляції б/н від 18.06.2018 собівартість продукції плавка вставка ПН2-250А-Э складає 42,28 рос. рублів.

Згідно з рахунком № 419 від 31.05.2018 оплата за товар у розмірі 908435,60 рос. рублів повинна бути здійснена протягом трьох банківських днів.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 05.06.2018 за № 124, оплата за поставлений товар здійснена у повному обсязі.

Позивачем 16.07.2018 до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв'язку митну декларацію в режимі ІМ 40, якій присвоєно № UA112080/2018/017120 (довідковий номер 9403) на товар: держатель плавкой вставки: ПН2-100А- Э -10УЗ на 100А-3000 шт., ПН2-250А-Э-10УЗ на 250А-20020 шт., призначен для монтажа плавких вставок в комплектних пристроях, країна виробництва - RU, виробник ТОВ ЛВО Електроапарат ; плавкі вставки серії ПН на напругу до 1000В (220-380В) для сили струму понад 63А: ПН2-100-Э-УЗ 100А- 6000 шт., ПН2-250-Э-УЗ 250А-6000 шт., не містять радіообладнання у своєму складі, країна виробництва - RU, виробник ТОВ ЛВО Електроапарат .

Згідно з графою 43 МД № UA112080/2018/017120 від 16.07.2018 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною контракту (перший метод), передбачений статтею 58 Митного кодексу України. Умови поставки (графа 20 МД № UA112080/2018/017120 від 16.07.2018) - FCA, RU, Липецьк.

При поданні МД № UA112080/2018/017120 від 16.07.2018 декларантом надано до Запорізької митниці ДФС: пакувальний лист б/н від 11.07.2018; рахунок-фактура № 00001673 від 11.07.2018; автотранспортна накладна № 557851 від 11.07.2018; платіжне доручення в іноземній валюті №124 від 05.06.2018; довідка про вартість перевезення товару № 11/07-1 від 11.07.2018; додаткова угода № 3 від 01.06.2018 до контракту № 3/06-16 від 03.06.2016; специфікація № 3 від 01.06.2018 до контракту № 3/06-16 від 03.06.2016; комерційна пропозиція б/н від 01.06.2018; листи постачальника б/н від 16.07.2018 та від 11.07.2018; рахунок № 419 від 31.05.2018; товарна накладна № 867 від 11.07.2018; митна декларація країни відправлення № 10109060/110718/0007653 від 11.07.2018; паспорт ПН2-100 від 11.07.2018; паспорт ПН2-250 від 11.07.2018.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, містять розбіжності:

1) наданий до митного оформлення інвойс від 11.07.2018 № 00001673 не містить посилань на зовнішньоекономічний контракт, відповідно до якого здійснюється поставка товару, а також відсутня інформація щодо платіжного документу, хоча зазначене передбачено бланком документа;

2) контрактом від 03.06.2016 № 3/06-16 (п. 5.2) визначено обов'язковий перелік документів від постачальника товарів, серед іншого: калькуляція виробництва, прайс-лист. Зазначені документі до митного оформлення не надавалися;

3) відповідно до п. 2 контракту від 03.06.2016 № 3/06-16 ціни фіксуються у специфікаціях. До митного оформлення надано рахунок від 31.05.2018 № 419, хоча ціни було узгоджено специфікацією від 01.06.2018 № 3;

4) у рахунку від 31.05.2018 № 419 зазначено, що оплата повинна бути здійснена протягом 3-х банківських днів, натомість до митного оформлення надано платіжне доручення від 05.06.2018 № 124.

Враховуючи зазначене та той факт, що заявлені відомості повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню для підтвердження митної вартості, про виявлені розбіжності та необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту 16.07.2018 повідомлено шляхом надіслання електронного повідомлення засобами автоматизованої системи митного оформлення Інспектор .

Декларанту було запропоновано надати наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.

Позивачем 16.07.2018 до митного органу разом із поясненнями було подано комерційну пропозицію № б/н від 31.05.2018.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.07.2018 № UA112080/2018/000037/2, в графі 33 якого, серед іншого, зазначено, що митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ст. 64 МК України використана наявна інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 3,76 дол. США/кг. (МД № UA500200/2018/005769 від 14.07.2018, МД № UA110150/2018/214821 від 18.06.2018).

Враховуючи вказане рішення, у оформленні МД № UA112080/2018/017120 від 16.07.2018 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2018/00339 від 16.07.2018.

Позивач подав до митного органу нову МД № UA112080/2018/017186 від 16.07.2018, яку прийнято до митного оформлення та випущено товар у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Позивач вважає прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно зі ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

За приписами статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що за умовами контракту від 03.06.2016 № 3/06-16, ціна на товар встановлюється у рос. рублях та може бути змінена у порядку виконання контракту. Зміни цін фіксуються у специфікаціях та підлягають погодженню сторонами. Ціна на товар була узгоджена специфікацією від 01.06.2018 № 3, складання 31.05.2018 рахунку № 419 не суперечить умовам контракту. Крім того, ціна, визначена у специфікації від 01.06.2018 № 3, та у вказаному рахунку не містить розбіжностей. У рахунку від 31.05.2018 № 419 зазначено, що оплата повинна здійснена протягом 3-х банківських днів. Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 05.06.2018 № 124 оплата за поставлений товар позивачем здійснена у повному обсязі та у термін (протягом трьох банківських днів), визначений у рахунку від 31.05.2018 № 419.

Суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими вказані висновки суду першої інстанції, адже за умовами контракту оплата за товар здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника у російських рублях у формі авансового платежу в розмірі 100% від суми, вказаній у специфікації. Враховуючи, що специфікація № 3 була складена 01.06.2018, то митний орган обґрунтовано поставив під сумнів рахунок № 419 від 31.05.2018 як доказ пов'язаності з контрактом від 03.06.2016 № 3/06-16 та специфікацією № 3 від 01.06.2018, адже остання була складена пізніше, ніж сам рахунок, тоді як погодженням ціни є саме специфікація. При цьому рахунок № 419 не містить посилань також на ЗЕК № 3/6-16. З цих самих підстав не можна вважати платіжне доручення № 124 від 05.06.2018 як належне підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товарів, адже у вказаному платіжному документі призначення платежу пов'язується з рахунком № 419 від 31.05.2018, який неможливо пов'язати зі специфікацією № 3 від 01.06.2018.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порядок оплати за товар, порядок заповнення платіжних документів та розмір перерахованих коштів взагалі не становлять об'єкт контролю митної вартості, бо жодним чином не впливають на розрахунок митної вартості. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Таким чином, суттєвим для митного органу під час перевірки ціни товару є саме контракт та специфікація, які були подані позивачем під час митного оформлення товару.

Щодо висновків суду першої інстанції, що наданий до митного оформлення інвойс від 11.07.2018 № 00001673 не місить розбіжностей із усіма іншими поданими до митного оформлення документами, відсутнє у ньому посилання на контракт від 03.06.2016 № 3/06-16 не є розбіжністю в розумінні статті 53 Митного кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає, що зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс) є документами, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ст. 53 МК України.

Митний орган дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки інвойс № 00001673 від 11.07.2018 не містить посилання на ЗЕК № 3/06-16 від 03.06.2016 та специфікацію № 3 від 01.06.2018, його неможливо пов'язати та ідентифікувати з товаром, який декларується.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає правомірною та обґрунтованою пропозицію митного органу надати додаткові документи для підтвердження вартості товару, що декларується.

Суд першої інстанції зазначив, що ненадання декларантом прайс-листа та калькуляції виробництва до митного оформлення товару не впливають на визначення митної вартості товару та не стосуються числового значення митної вартості імпортованого товару.

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ст. 53 МК України документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, є, зокрема, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Такими документами, за висновком суду апеляційної інстанції, можуть бути, у тому числі, прайс-листи продавця та калькуляція виробництва товару, які не були подані позивачем до митного органу.

Посилання суду на вказані документи, які додані позивачем до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, адже суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

З цих самих підстав необґрунтованим є посилання суду на рівень митної вартості, підтверджений висновком Запорізької Торгово-промислової палати від 18.07.2018 № ОИ-3616, наданим позивачем до матеріалів справи, оскільки останній не був поданий до митного органу під час митного оформлення товару.

Також необґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товару Запорізька митниця у графі 33 не зазначила докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарі із застосуванням другорядного методу, адже зі змісту оскаржуваного рішення митного органу вбачається, що відповідачем повно та обґрунтовано зазначено обставини прийняття рішення (встановлені розбіжності), перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару, джерела отриманої інформації щодо ціни ідентичного товару, послідовність застосування методів визначення митної вартості товару після проведення процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 16.07.2018 № UA112080/2018/000037/2 прийнято Запорізькою митницею ДФС в межах наданих законом повноважень, обґрунтовано та правомірно, підстави для його скасування відсутні. Як наслідок, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.07.2018 № UA112080/2018/00339, винесена на підставі рішення № UA112080/2018/000037/2, також не підлягає скасуванню.

Рішення суду підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року в адміністративній справі № 0840/3083/18 скасувати.

У задоволенні позову Приватного підприємства Зябкін відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 16 квітня 2019 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 16 квітня 2019 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров