Постанова

від 15.04.2019 по справі 810/2449/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2449/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія 12/ЕТС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінія 12/ЕТС" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Київській області від 22.02.2018 року № 403 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лінія 12/ЕТС"; визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Київській області щодо проведення з 26.02.2018 по 02.03.2018 року документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лінія 12/ЕТС" з питання дотримання вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи на підставі наказу від 22.02.2018 року № 403.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2017 від ГУ ДФС у Київській області позивачем отримано запит від 08.06.2017 № 3220/10/10-36-14-14 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по господарських відносинах з ТОВ "Шум" (код ЄДРПОУ 39411991) за квітень-вересень, листопад 2016 року та ТОВ "Шум 1" (код ЄДРПОУ 40921656) за грудень 2016 року та січень, лютий 2017 року.

Листом від 21.07.2017 № 210717/01 позивачем надано відповідь на запит від 30.06.2017 №3220/10/10-36-14-14 з поясненнями, щодо операцій з ТОВ "Шум" та ТОВ "Шум 1" за відповідні періоди та додано копії первинних документів.

Представником позивача в приміщенні ГУ ДФС у Київській області 26.02.2018 отримано запит про надання документів від 26.02.2018 № 1 та наказ ГУ ДФС у Київській області від 22.02.2018 № 403 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на перевірку від 26.02.2018 року № 532.

Листом від 26.02.2018 № 260218/01 позивачем повторно надано пояснення та первинні документи щодо операцій з ТОВ "Шум" та ТОВ "Шум 1" за відповідні періоди.

Позивачем 17.04.2018 отримано акт ГУ ДФС у Київській області від 12.03.2018 року № 186/10-36-14-14/38679319 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лінія 12/ЕТС" з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Шум" (код ЄДРПОУ 39411991) за квітень-вересень, листопад 2016 року та ТОВ "Шум 1" (код ЄДРПОУ 409 21656) за грудень 2016 року та січень, лютий 2017 року.

Позивач, вважаючи, що контролюючим органом було порушено процедуру проведення документальної позапланової виїзної перевірки, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України; (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В свою чергу стаття 78 ПК України визначає обставини, за наявності яких здійснюється позапланова перевірка.

Відповідно до вимог пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України податкова позапланова перевірка може бути призначена, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми слідує, що виявлена недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, може бути підставою для проведення перевірки за дотриманням певних умов:

- направлення контролюючим органом запиту, в якому зазначено виявлену недостовірність даних;

- платником не надано протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, пояснення та документального підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом 15 робочих днів надіслано відповідачу пояснення та усі первинні документи щодо підтвердження операцій з ТОВ "Шум" та ТОВ "Шум 1" за запитуваними періодами.

Однак, суд ставиться критично до посилання відповідача, з приводу того, що надані на його запит акти приймання-передачі послуг на порушення вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містили детального змісту наданих послуг, а також щодо ненадання позивачем повного обсягу запитуваних документів, враховуючи наступне.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог пункту другого статті 3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як слідує з аналізу вказаної норми, законодавець не визначає такої вимоги до первинних документів, як детальний зміст наданих послуг. Законодавець чітко визначає лише перелік обов'язкових реквізитів, що повинен містити той чи інший первинний документ.

Водночас, відповідачем не було зазначено у яких саме документах відсутні обов'язкові реквізити із перелічених у ст. 9 Закону № 996.

Крім цього, суд звертає увагу, що податковий орган в акті перевірки не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Щодо ненадання повного об'єму документів, суд наголошує, що відповідач не вказує у своїх поясненнях, які саме документи із запитуваних ГУ ДФС у Київській області не були надані позивачем.

Крім того, у п. 2.6 акта перевірки, що містить інформацію про запити, надані (надіслані) платнику податків щодо ненадання окремих документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, інформацію про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або ненадання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платників податків або уповноваженої особи від підписання зазначених актів, відсутній запис, що позивачем було надано на запит ГУ ДФС у Київській області документи не в повному обсязі.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова виїзна перевірка була проведена податковим органом без виїзду за місцезнаходженням позивача.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось представником відповідача, наказ ГУ ДФС у Київській області від 22.02.2018 № 403 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на перевірку від 26.02.2018 № 532 було вручено представнику позивача за дорученням Кучеру С.Д., в приміщенні ГУ ДФС у Київській області за адресою: вул. Народного Ополчення, 5а, а не за адресою місцезнаходження позивача.

Сам акт перевірки також було отримано позивачем поштою лише 17.04.2018 року, а не вручено за його місцезнаходженням.

Такі дії відповідача свідчать про порушення п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, яким передбачено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 81.3 ст. 81 ПК України передбачено, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Таким чином, відповідачем не було спростовано факту проведення виїзної перевірки без виїзду за місцезнаходженням платника податків, у зв'язку з чим дії Головного управління ДФС у Київській області щодо проведення з 26.02.2018 по 02.03.2018 року документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лінія 12/ЕТС" є протиправними.

Крім того, оскаржуваний наказ про призначення перевірки прийнято за відсутності підстав та умов, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, із дотриманням яких законодавець пов'язує можливість проведення документальної позапланової перевірки

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість належними та допустимим доказами.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку