Постанова

від 11.04.2019 по справі 0940/1970/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1808/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Пильо І.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Федишин О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі №0940/1970/18 (рішення ухвалено в м. Івано-Франківську, головуючий суддя Микитюк Р.В., рішення складено в повному обсязі 02.01.2019) за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_3 25.10.2018 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у відсутності дій щодо списання податкового боргу та зобов'язати списати безнадійний податковий борг за податком на доходи фізичних осіб в сумі 442521, 59 грн. та по податку на додану вартість в сумі 40412,98 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно даних щодо позивача, у електронному сервісі Електронний кабінет платника у підрозділі стан розрахунків з бюджетом у нього наявні недоїмки: у розмірі 442521, 59 грн. за податком на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (залишком несплаченої пені у розмірі 2015,25 грн.) та у розмірі - 40412,98 грн. за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Вказані грошові зобов`язання визначені контролюючим органом та про дані грошові зобов`язання позивача було повідомлено податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Надвірнянському районі №00005517710/0, №0000541710/0 від 25.06.2010, які було частково погашенні останнім. Позивач вважає, що з моменту узгодження несплачених грошових зобов`язань за вказаними повідомленнями минув строк давності, передбачений п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, що становить 1095 днів.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ФОП ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказує, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. При цьому, зазначає, що законодавством в частині списання податкового боргу як безнадійного, який водночас був стягнутий з платника на підставі рішення суду, не є чітким, що є порушенням принципу правової визначеності, а тому, виходячи з основних засад, регламентованих статтею 4 ПК України, повинно тлумачитися на користь платника.

Таким чином, апелянт вважає, що оскільки податкова заборгованість позивача за податком на доходи фізичних осіб в сумі 442521, 59 грн. та по податку на додану вартість в сумі 40412,98 грн. у розумінні п. 101.2 ст. 101 ПК України є безнадійним податковим боргом, стосовно якого минув строк давності, то в даному випадку наявні достатні правові підстави для її списання.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що Прокурор Надвірнянського району, який діяв в інтересах Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в сумі 497235,81 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 позов ДПІ у Надвірнянському районі задоволено повністю. Стягнуто з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 борг в розмірі 497235,81 грн. Дана постанова набрала законної сили 22.12.2015.

25.12.2015 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист (а.с. 42).

08.12.2017 головним державним виконавцем Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55340983 (а.с. 40).

Постановою головного державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 02.08.2018 накладено арешт на кошти боржника (а.с. 39).

Постановою головного державного виконавця Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 09.04.2019 виконавчий лист №3809/2204/15, виданий 25.12.2015 про стягнення з позивача 497235,81 грн. повернуто стягувачу згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

ФОП ОСОБА_3 листом вих. №18/06 від 19.06.2018 направлено відповідачу заяву про списання безнадійного податкового боргу.

04.07.2018 року ФОП ОСОБА_3 направлено листа № 7656/10/09-19-53-03 від

04.07.2018 позивачу відмовлено у списанні безнадійного податкового боргу з посиланням на відсутність законних підстав для визнання податкового боргу безнадійним та його списання, так як строки стягнення податкових боргів встановлюються до повного погашення такого боргу (а.с. 11).

Не погоджуючись із такою відмовою та бездіяльністю відповідача щодо несписання податкового боргу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що суми заборгованості про списання яких, як безнадійного податкового боргу, просить позивач, не були визначені як безнадійний податковий борг. Строки стягнення податкового боргу за судовими рішеннями згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним, а відтак позов є необгрунтованим.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як видно з матеріалів справи, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі №809/1648/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, позов ОСОБА_3 до ДПІ у Надвірнянському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000551710/0, №0000541710/0, №0000561710/0 від 25 червня 2010 року задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000561710/0 від 25 червня 2010 року щодо визначення ФОП ОСОБА_3 податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 33964, 25 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014, яка набрала законної сили, встановлено, що податковий борг ФОП ОСОБА_3 є узгодженим з 02.12.2014.

Податковий борг був частково погашений позивачем.

Підпунктом а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до приписів статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном безнадійний розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України).

Контролюючі органи, згідно з пунктом 101.5 статті 101 ПК України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577), у пункті 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України (підпункт 3 пункту 2.1 Порядку №577).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм Порядку № 577 видно, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

За спливом даного строку податковий орган мав визнати не стягнений та не погашений податковий борг безнадійним і прийняти рішення про його списання.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 по справі К/9901/99/17 зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Колегія суддів вважає, що відповідач діяв всупереч вимогам Порядку № 577, відмовляючи позивачу у списанні податкового боргу в розмірі 442521,59 грн за податком на доходи фізичних осіб та в розмірі 40412,98 за податком на додану вартість, який має статус безнадійного.

Посилання податкового органу на те, що Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №809/2204/15 від 25.12.2018, згідно якого з позивача слід стягнути суму 497235 грн та те, що такий борг не підлягає списанню як безнадійний, оскільки його стягнення здійснюється за рішенням суду, колегія суддів не бере до уваги, позаяк це не спростовує того, що податковий борг є узгодженим з 02.12.2014, а відтак строк давності, встановлений статтею 102 ПК України (1095 днів) стосовно даного податкового боргу минув.

Суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведеного та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Стосовно вимоги ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача списати податковий борг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі Волохи проти України при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання .

Отже, як видно з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 04.09.2018 у справі №813/4430/16.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки борг ФОП ОСОБА_3 в сумі 442521,59 грн за податком на доходи фізичних осіб та в сумі 40412,98 за податком на додану вартість є безнадійним, відмова відповідача у списанні податкового боргу є протиправною та можливості прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, то зобов'язання відповідача списати такий безнадійний борг є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Крім того, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 3524,00 грн та при зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 7244,03 грн, а разом 10768,03 грн, що відповідає розміру, передбаченому Законом України Про судовий збір .

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскільки позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги в сумі 10768,03 грн, мають бути присуджені на його користь.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 слід задовольнити з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі №0940/1970/18 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо не списання податкового боргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Зобов'язати Головне управління ДФС в Івано-Франківській області списати податковий борг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за податком на доходи фізичних осіб в сумі 442521, 59 грн. та по податку на додану вартість в сумі 40412,98 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (м. Івано-Франківськ, вул.Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 39394463) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору в сумі 10768,03 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. М. Багрій А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 16.04.2019