Постанова

від 16.04.2019 по справі 816/6110/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №816/6110/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4453/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Богдан-Авто Кременчук

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року (колегія суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді - Водолажська Н.С., Філатов Ю.М.)

у справі № 816/6110/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Богдан-Авто Кременчук

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Богдан-Авто Кременчук (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській (далі - Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2013 року № 0006082201/579, №0006072201/580 та № 0009391701/582.

Позов обґрунтувано тим, що Кременчуцька ОДПІ під час перевірки дійшла помилкового висновку про порушення Товариством вимог податкового законодавства при визначенні грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб. Відтак, у відповідача не було пістав приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року (суддя Головко А.Б.) позов Товариства задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04 жовтня 2013 року № 0006072201/580, № 0006082201/579 та № 0009391701/582.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року задоволено апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ, скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року відрито касаційне провадження.

Кременчуцька ОДПІ у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду законною та обґрунтованою, тому в задоволенні касаційної скарги Товариства просила відмовити.

15 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року складено акт від 20 вересня 2013 року № 2093/16-03-22-01-08/37812676.

В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності Товариства порушень:

- підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 323 617 грн;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в сумі 61 390 грн;

- абзацу е підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, абзацу а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення щодо повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 501,18 грн.

На підставі висновків акта перевірки Кременчуцька ОДПІ 04 жовтня 2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0006082201/579, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 76 737,50 грн;

- № 0006072201/580, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 381 446,25 грн;

- № 0009391701/582, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1136,48 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та спростовують висновки Кременчуцької ОДПІ, викладені в акті перевірки.

Натомість суд апеляційної інстанції, здійснивши системний аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів, правильно застосувавши норми матеріального права, що регламентують спіні правовідносини, обґрунтовано виходив з того, що залученими до матеріалів справи та дослідженими під час судового розгляду доказами підтверджено обґрунтованість викладених в акті перевірки від 20 вересня 2013 року висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкової звітності за наслідками господарської діяльності Товариства.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ Хюмер Україна (постачальник) укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити позивачу запасні частин, комплектуючі, тощо, та договір транспортної експедиції.

20 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ Консультаційно-аудиторська фірма Богдан (виконавець) укладено договір бухгалтерського обслуговування.

01 червня 2011 року між ТОВ Компанія з управління активами Ф'южн Капітал Партнерз та ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Богдан Капітал укладено договір № 1/КУА-11 про управління активами ПАТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Богдан Капітал . На підставі зазначеного договору між ТОВ Компанія з управління активами Ф'южн Капітал Партнерз та позивачем укладені договори позики № П-99/12, № П-80/11, № П-117/11. Позивачем включено до складу інших витрат відсотки за користування отриманою позикою за 2011 рік.

Крім того, згідно з платіжним дорученням від 26 жовтня 2011 року Товариство перерахувало кошти в сумі 2840 грн ПП Науково-дослідне бюро судових експертиз Сантодор за підготовку та стажування спеціаліста за програмою Загальні положення експрес-діагностики Auto Vin . Підготовку та стажування пройшов директор підприємства ОСОБА_2 з отриманням сертифікату від 03 листопада 2011 року. Наказом від 11 червня 2012 року вказану особу звільнено з посади.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість та податку на прибуток, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 139, 198, 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що документи бухгалтерського обліку Товариства не підтверджують фактичне отримання позивачем обумовлених договорами, укладеними з ТОВ Хюмер Україна , товару та послуг; судом враховано, що надані позивачем документи не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не дозволять визначитися ані з об'ємом, ані з характером наданих ТОВ Консультаційно-аудиторська фірма Богдан , не дозволяють встановити їх пов'язаність з господарської діяльністю Товариства та економічною доцільністю отримання таких послуг при наявності у штаті позивача бухгалтера.

Щодо грошових коштів, отриманих позивачем від ТОВ Компанія з управління активами Ф'южн Капітал Партнерз , то з огляду на відсутність у вказаного підприємства права на надання фінансових позик з нарахуванням відсотків, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав отриману позивачем суму фінансовою допомогою в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Щодо грошових коштів, сплачених позивачем за підготовку та стажування спеціаліста, то відповідно до підпункту 165.1.21 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відноситься сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно - технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.1 статті 169 цього Кодексу на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов'язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та /або професійно-технічного закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж 3 роки.

Якщо працівник припиняє трудові відносини з роботодавцем протягом періоду такого навчання або до закінчення третього календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, сума, сплачена як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого працівнику протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткування у загальному порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про отримання працівником Товариства ОСОБА_2 додаткового блага, а відтак позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводяться до переоцінки доказів проаналізованих судами, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Богдан-Авто Кременчук залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова