Рішення

від 03.04.2019 по справі 362/228/15-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/228/15-ц

Провадження № 2/362/182/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Корнієнка С.В., при секретарі Хоменко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Київські області та державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року заступник Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом, до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2015 року позов до ОСОБА_1 виділено в самостійне провадження.

Прокурор звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1, вказуючи на те, що Державному підприємству Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (далі - ДП ДСВ ІФРГ НАН України) 20 травня 2002 року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-КВ № 001432-270, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102. Рішенням господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року задоволено позов Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області та припинено ДП ДСВ ІФРГ НАН України право постійного користування вказаною земельною ділянкою загальною площею 387,19 га, вилучено її у ДП ДСВ ІФРГ НАН України , визнано недійсним державний акт на право користування землею та скасовано його державну реєстрацію.

В подальшому, Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області розпорядилась землями, вилученими у ДП ДСВ ІФРГ НАН України . Так, рішенням Глевахівської селищної ради від 23 лютого 2010 року № 850-34-V ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_27, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 передано у приватну власність земельні ділянки площею по 2,000 га кожна для ведення особистого селянського господарства, розташовані по вул. Вокзальній у смт. Глеваха Васильківського району Київської області.

На підставі вищевказаного рішення 2 березня 2010 року вказаним фізичним особам було видано державні акти на право приватної власності на земельні ділянки. У подальшому останні згідно договорів купівлі-продажу від 26 травня 2010 року відчужили земельні ділянки загальною площею 39,558 га на користь ОСОБА_1, у зв'язку з чим на державних актах на право власності на земельні ділянки було вчинено відмітку про перехід права власності на земельні ділянки.

Разом з цим, рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора за нововиявленими обставинами переглянуто та скасовано рішення цього суду від 31 грудня 2008 року та прийнято нове рішення, яким в позові Глевахівської селищної ради відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року, рішення господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року залишено без змін.

23 червня 2011 року Вищим господарським судом України розглянуто касаційну скаргу селищної ради та винесено постанову у справі № 18/595-08/17/4, якою касаційну скаргу Глевахівської селищної ради залишено без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року залишено без змін.

Ураховуючи наведене, заступник Васильківського міжрайонного прокурора просив рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 23 лютого 2010 року № 850-34-V скасувати, видані на його підставі державні акти з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 визнати недійсними, витребувати вказані земельні ділянки у ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ДП ДСВ ІФРГ НАН України .

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні позову заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі: головного управління Держземагенства у Київській області, Державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ДП ДСВ ІФРГ НАН України задоволено частково.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_28 задоволено частково, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2018 року залучено до розгляду у справі №362/2282/15-ц в якості співвідповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, запропоновано відповідачам у справі подати у судове засідання письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Прокурор Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури в судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову.

Інші сторони в судове засідання не з'явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши думку сторін, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В силу вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України).

Положеннями ст.113 ЦПК України передбачено, що у випадку, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Аналогічні роз'яснення надані судам і пп. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах (зі змінами).

Відповідно до положень ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із положеннями ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати;

За положеннями ч.1 ст.24 ЗК України, державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У той же час, положеннями ч.4 ст.84 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук є власністю держави і не можуть передаватися у приватну власності.

Відповідно до положень ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Як вбачається з положень ч.5 ст.116 ЗК України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями ст.ст.125 і 126 ЗК України (в редакції, що діяла на час видачі державного акту ДП ДСВ ІФРГ НАН України ) передбачено, що право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно з п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1993 року № 43, державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Судом встановлено, що 20 травня 2002 року Дослідному сільськогосподарському виробництву Інституту фізіології рослин і генетики НАН України видано державний акт на право постійного користування землею з правом користування 971,2 га землі, який зареєстровано за №102 (т.1 а.с.21).

В матеріалах справи наявна технічна документація № L IX/8-93 зі складання вказаного Державного акту (т.3 а.с.14-74).

Рішенням Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року, залишеним без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року, Вищого Господарського суду України від 23 червня 2011 року, рішення Господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року скасовано за нововиявленими обставинами.

На підставі рішення Глевахівської селищної ради № 850-34-V від 23 лютого 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_27, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 серед інших, з дотриманням чинного законодавства передано у приватну власність земельні ділянки площею по 2,000 га кожна для ведення особистого селянського господарства, розташовані по вул. Вокзальній у смт Глеваха Васильківського району Київської області.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951431, кадастровий номер 3221455300:03:002:0061 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_3 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951432, кадастровий номер 3221455300:03:002:0062 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_4 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951433, кадастровий номер 3221455300:03:002:0063 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_5 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951434, кадастровий номер 3221455300:03:002:0064 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_6 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951435, кадастровий номер 3221455300:03:002:0065 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_7 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951436, кадастровий номер 3221455300:03:002:0066 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_8 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951437, кадастровий номер 3221455300:03:002:0067 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_9 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951438, кадастровий номер 3221455300:03:002:0068 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_10 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951439, кадастровий номер 3221455300:03:002:0069 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_11 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951440, кадастровий номер 3221455300:03:002:0070 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_12 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951441, кадастровий номер 3221455300:03:002:0071 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_13 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951442, кадастровий номер 3221455300:03:002:0072 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_14 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951443, кадастровий номер 3221455300:03:002:0073 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_15 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951444, кадастровий номер 3221455300:03:002:0074 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_16 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951445, кадастровий номер 3221455300:03:002:0075 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_17 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951446, кадастровий номер 3221455300:03:002:0076 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_18 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951447, кадастровий номер 3221455300:03:002:0077 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951448, кадастровий номер 3221455300:03:002:0078 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_19 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951449, кадастровий номер 3221455300:03:002:0079 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

02 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_20 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №951450, кадастровий номер 3221455300:03:002:0080 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

Згідно із договорами купівлі-продажу від 26 травня 2010 року власники земельних ділянок, відповідачі ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, здійснили відчуження зазначених земельних ділянок відповідачеві ОСОБА_1, у зв'язку із чим на державних актах на право власності на земельні ділянки було проставлені відмітки про перехід права власності на земельні ділянки до ОСОБА_1

На підтвердження своїх вимог прокурор надав суду листа, що був надісланий Управлінням Держземагентства у Васильківському районі від 11.12.2014 р. № 4722/01-1, на адресу Васильківської міжрайонної прокуратури про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221455300:03:002:0061 - 3221455300:03:002:0080 (ділянки, що належать ОСОБА_1В.) мають перетин із земельною ділянкою № 6 Дослідного виробництва Інституту фізіології рослин і генетики. (т. 1, а.с. 16).

При цьому, у вказаному листі міститься посилання на додаток - викопіювання з програми Національної кадастрової системи на диску CD-R. Проте в матеріалах справи зазначеного диску не міститься і, як наслідок, судом диск не досліджувався.

Разом із листом Головного Управління Держземагенства у Київській області на адресу Васильківської міжрайонної прокуратури було надано графічне зображення (викопіювання) із зазначенням місць взаємного розташування земельної ділянки ДП ДСВ ІФРГ НАН України та земельних ділянок, що належать ОСОБА_1, з якого вбачається, що ця земельна ділянка має перетини із земельною ділянкою наданої ДП ДСВ ІФРГ НАН України .(т.1 а.с.96-97).

Наявний у матеріалах справи Науково-технічний звіт з виконання робіт за темою: Відновлення значень координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в Дослідного виробництва Інституту фізіології рослин і генетики з додатком у вигляді викопіювання із ортофотоплану з урахуванням Технічної документації не підтверджує факту накладення спірних земельних ділянок (т. 3, а.с. 5-13).

Технічна документація, № L IX/8-93 зі складання Державного акту на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, що міститься у матеріалах справи, всупереч положенням, встановленим п. 1.16 Інструкції Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі , затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. № 43 (в редакції наказу від 19.02.2002 р., яка діяла на момент затвердження технічної документації), не містить журналу польових вимірювань, висновку органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки, відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки. Також Технічна документація не містить передбаченої п. 1.18 цієї Інструкції документації про те, що межі землекористування Дослідного виробництва Інституту фізіології рослин і генетики були перенесені на місцевість.

Згідно з вимогами, встановленими п. 1.12 вказаної Інструкції, складання державного акту на право постійного користування землею проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Відповідно до висновку судової комплексної експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи від 20 жовтня 2015 року № 14039/15-41/17877-7895/15-41, неможливо визначити чітке місце розташування земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП ДСВ ІФРГ НАН України ; неможливо встановити факт накладення земельних ділянок, оскільки координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, загальною площею 971,21 га, яка перебуває у постійному користуванні ДП ДСВ ІФРГ НАН України , є координатами умовної системи координат, які не мають прив'язки до пунктів Державної геодезичної мережі України.

У Висновку експертом зазначено про неможливість встановлення чіткого розташування земельної ділянки, право користування якою на підставі Державного акту належить Дослідному виробництву Інституту фізіології рослин і генетики (висновок із питання № 6). Координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки, отримані за допомогою дигитайзера без проведення польових робіт по їх визначенню, не містять прив'язки до пунктів Державної геодезичної мережі України. Внаслідок цього за ними можна встановити виключно площу та конфігурацію, а не місце розташування земельної ділянки.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову ОСОБА_1 посилається на те, що надана Позивачем технічна документація на землю не відповідає вимогам законодавства, у матеріалах справи відсутні докази накладення земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 та земель Дослідного виробництва Інституту фізіології рослин і генетики, вона набула права власника на земельні ділянки на законних підставах, на час вирішення спору вона є власником спірних земельних ділянок; правомірність набуття нею власності на підставі договору купівлі-продажу нічим не спростована й підстави набуття (договір купівлі-продажу) є чинним. Окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що Прокурор належним чином не обґрунтував необхідність представництва інтересів ГУ Держгеокадастру.

ОСОБА_1 посилається на те, що лише власник може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння. Зазначала, що прокурором не доведено належними доказами зазначені обставини про факт накладення спірних земельних ділянок і чітке розташування земельної ділянки, що перебуває у користуванні державного підприємства.

Оскільки позов пред'явлено прокурором, то саме прокурор зобов'язаний довести підставу позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2017 року у даній справі встановлено, що Прокурором не підтверджено належними та допустимими доказами наявність порушеного права ДП ДСВ ІФРГ НАН України , не надано належних та допустимих доказів накладання меж земельних ділянок.

Судом також було зазначено, що апеляційний суд, не погодившись з висновком експерта щодо неможливості встановлення накладення земельних ділянок виходив з того, що висновки експерта не є обов'язковими для суду і оцінюються у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, при відсутності зазначення якими самими безспірними, належними та допустимими доказами доводиться, що є перетин земельних ділянок сторін у справі. При цьому, формальне, без оцінки посилання на копію технічної документації, графічні зображення, які експертом визнані недостатніми, є ухваленням рішення на припущеннях (т.3 а.с.80-84).

Проте, представник прокуратури у відповіді на відзив, додаткових поясненнях, заявах та клопотаннях так і не зазначив, якими саме безспірними, належними та допустимими доказами доводиться факт наявності перетину земельних ділянок сторін у справі. Формальне, без оцінки посилання на копію технічної документації, графічні зображення, при тому, що експерт ці докази визнав недостатніми, є припущеннями.

Крім того, в судовому засіданні представник прокуратури відмовився від допита експерта та у проведенні повторного або додаткового експертного дослідження накладення меж земельних ділянок, що перебувають у користуванні підприємства, з межами земельних ділянок, що перебувають у власності відповідача ОСОБА_1

Отже, прокурором в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт накладення спірних земельних ділянок.

23 жовтня 2018 року представником відповідача ОСОБА_29В було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Проте суд не вбачає підстав для її задоволення.

Так, за змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 7 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Враховуючи, що у судовому засіданні на підставі зібраних по справ доказів установлено, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельних ділянок, прокурором не підтверджено факт накладення земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 із земельною ділянкою, що належить на праві постійного користування Дослідного сільськогосподарського виробництва Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Вимога заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області про витребування на користь ДП ДСВ ІФРГ НАН України у ОСОБА_1 земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:03:002:0061 - 3221455300:03:002:0080 не підлягає задоволенню, оскільки вказані земельні ділянки належать ОСОБА_1 на праві власності. Прокурором не доведений факт накладення відповідних ділянок із земельною ділянкою, що належить на праві постійного користування ДП ДСВ ІФРГ НАН України на підставі акта на право постійного користування 971,2 га землі, який зареєстровано за №102 від 20 травня 2002 року.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає, що позов заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області не є належним чином обґрунтованим, суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, а тому не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 24, 92, 116, 149, 150 ЗК України, ст. 21 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273,280-282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі - Головного управління Держгеокадастру у Київській області і Державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України , відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.