Постанова

від 04.04.2019 по справі 383/314/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року м. Кропивницький

справа № 383/314/18

провадження № 22-ц/4809/568/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Тимошенко Т. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Веселівська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області (суддя Адаменко І. М.) від 11 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 у якому просив визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_6 21 березня 2011 року секретарем Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Лук'яненко Н.П., за реєстровим № 37.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх з відповідачем матір - ОСОБА_6, яка проживала та була зареєстрована в с. Веселівка Бобринецького району Кіровоградської області. Після її смерті відкрилася спадщина щодо жилого будинку та земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 15 га на території с. Веселівка Бобринецького району Кіровоградської області. У встановлений законом він звернувся нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом першої черги, але дізнався про наявність заповіту, складеного матір'ю на користь відповідача на усе її майно.

Позивач вважає, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її внутрішній волі. На час складання заповіту ОСОБА_6 було 82 роки, у неї розвивався віковий склероз, вона стала дуже вразливою та чуттєвою до стороннього впливу, у неї були часті головні болі, вона потребувала сторонньої допомоги та уваги. Відповідач фактично усунув його від спілкування з матір'ю та догляду за нею, грубо поводився з матір'ю, ображав, позбавляв її волі, застосовував до неї фізичне насилля. На думку позивача мати склала оспорюаний заповіт під впливом фізичного і психічного насильства з боку відповідача.

Крім того позивач вважає, що оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог закону, оскільки не містить жодних відомостей про те, що посвідчений посадовою особою, на яку рішенням виконавчого комітету ради покладено вчинення нотаріальних дій.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року у позові відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що оспорюваний заповіт складений ОСОБА_6 проти її волі, внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку відповідача, не знайшли свого підтвердження. Також відсутні підстави для висновку, що оспорюваний заповіт був оформлений та посвідчений з порушенням закону.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.

Він посилається на те, що суд неправильно дослідив та оцінив докази, безпідставно надав перевагу доводам відповідача. Висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. На думку позивача, заповіт посвідчений з порушенням до ч. 1 ст. 1257 ЦК України. Також, позивач стверджує, що відповідач вчиняв тиск на рішення спадкодавця про складання заповіту. Він вважає, що особисті данні, які є в заповіті, вказують на безпосередню участь відповідача у рішенні про складання заповіту.

Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшли.

Позиції сторін, висловлені у судовому засіданні

Позивач та його представник - адвокат Мазуренко Н. Ю. підтримали апеляційну скаргу.

Відповідач та його представник - адвокат Бондарнко І. А. заперечили проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на хибність аргументів позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, хоч і була повідомлена належним чином про час, дату і місце розгляду справи.Проте, згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 являються повнорідними братами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Веселівка Бобринецького району Кіровоградської області у віці 88 років померла їх мати - ОСОБА_6.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина відносно земельної ділянки НОМЕР_2 площею 15,34 га, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, яка належала померлій на підставі держаного акту НОМЕР_1, виданого 12 жовтня 2001 року, та житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно копії заповіту від 21 березня 2011 року, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті належні їй земельну ділянку НОМЕР_2 площею 15,34 га, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, та житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, заповідала ОСОБА_10 Цей заповіт було посвідчено 21 березня 2011 року секретарем Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Лук'яненко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №37.

З копії спадкової справи №16/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, вбачається, що у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини подали сини померлої - ОСОБА_5, як спадкоємець за заповітом. та ОСОБА_4, як спадкоємець за законом.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як слідує зі змісту ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

У ч. 1 ст. 202 ЦК України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і за її змістом правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, презумпція правомірності правочину може бути оспорена в суді.

Згідно положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ст. 203 ЦК України законодавством визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, ч. 3 ст. 203 цього Кодексу передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Крім того, положенням ч. 1 ст. 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Обґрунтовуючи свою позовну вимогу про визнання заповіту недійсним, позивач одночасно посилався на положення частин 1 і 2 ст. 1257 ЦК України та наявність умов, передбачених у гіпотезі зазначених норм Закону.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Так, посилаючись на те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, позивач мав надати переконливі докази існування обставин, які одназначно і пямо вказують на вади волевиявлення ОСОБА_6

Проте позивачем не надано суду доказів того, що на час складення оспорюваного заповіту мати сторін по справі за станом здоров'я була залежно від відповідача та діяла під впливом його тиску на неї (фізичного чи психологічного).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 протягом останніх років була дієздатною, самостійно пересувалася та доглядала себе. Відповідач піклувався про неї, регулярно відвідував, надавав їй необхідну допомогу. Водночас позивач відвідував матір вкрай рідко.

Належних, допустимих та достовірних доказів вчинення відповідачем щодо своєї матері протиправних дій, спрямованих на примушування її до складання всупереч власній волі оспорюваного заповіту суду не надано.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ще 09 лютого 2001 року ОСОБА_6 вже склала була заповіт на користь ОСОБА_11 на все своє майно (а. с. 39), а 10 лютого 2003 року вона склала ще один заповіт на користь ОСОБА_5, яким заповіла йому земельну ділянку та житловий будинок (а. с. 40).

Таким чином, починаючи з 2001 року ОСОБА_6 вважала за необхідне лишити в спадщину ОСОБА_11 визначене нею у заповіті майно.

Суд першої інстанції надав правильну оцінку показанням свідків в їх сукупності з іншими доказами та дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ч. 2 ст. 1257 ЦК України підстав для задоволення позову.

Як вказано у ст.1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

За змістом ст. 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Згідно п.п. 1, 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5 (чинної на час посвідчення оспорюваного заповіту) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють нотаріальні дії, у тому числі посвідчують заповіти. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Оспорюваний заповіт посвідчений секретарем Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Лук'яненко Н. П., на яку рішенням № 2 Виконавчого комітету Веселівської сільської ради від 20 січня 2011 року (а.с.134) покладено ведення нотаріальних дій, що на думку суду є аналогічним вчиненню нотаріальних дій, а тому твердження позивача на те, що заповіт є нікчемним, оскільки посвідчений з порушенням вимог закону (ч. 1 ст. 1257 ЦК України), є безпідставним.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргумент апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 квітня 2019 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: А. М. Головань

С. І. Мурашко