Постанова

від 28.02.2020 по справі 383/314/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 лютого 2020 року

м. Київ

справа №383/314/18

провадження № 61-9982св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Калараша А.А., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Веселівська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року у складі головуючого судді Адаменко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 4 квітня 2019 року у складі суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, який був складений від імені ОСОБА_4 21 березня 2011 року та засвідчений секретарем Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Лук`яненко Н.П., за реєстровим №37.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх з відповідачем матір - ОСОБА_4 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина щодо жилого будинку та земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 15 га на території АДРЕСА_1. У встановлений законом він звернувся нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але дізнався про наявність заповіту, складеного матір`ю на користь відповідача на усе її майно.

Позивач вважає, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її внутрішній волі. На час складання заповіту його матері було 82 роки, у неї розвивався віковий склероз, вона стала дуже вразливою та чуттєвою до стороннього впливу, у неї були часті головні болі, вона потребувала сторонньої допомоги та уваги. Відповідач фактично усунув його від спілкування з матір`ю та догляду за нею, грубо поводився з матір`ю, ображав, позбавляв її волі, застосовував до неї фізичне насилля. На думку позивача мати склала оспорюаний заповіт під впливом фізичного і психічного насильства з боку відповідача.

Крім того вважає, що оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми, оскільки не містить жодних відомостей про те, що посвідчений посадовою особою, на яку рішенням виконавчого комітету ради покладено вчинення нотаріальних дій.

Посилаючись на викладені вище обставини, просить вказаний заповіт визнати недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційного інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року, залишене без зміни постановою Кропивницького апеляційного суду від 4 квітня 2019 року у позові позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком яким погодився апеляційний суд виходив з того, що позивач не довів, що оспорюваний заповіт складений ОСОБА_4 проти її волі, внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку відповідача. Також відсутні підстави для висновку, що оспорюваний заповіт був оформлений та посвідчений з порушенням закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14 травня 2019 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 4 квітня 2019 року, просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження, за касаційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 4 квітня 2019 року.

Витребувано цивільну справу № 383/314/18 з Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив до Верховного Суду не надходив.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди постановили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не встановивши всі фактичні обставини справи. Зазначає, що суди невірно дослідили та оцінили докази, безпідставно надали перевагу доводам відповідача.

Висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, а саме, заповіт посвідчений з порушенням до ч. 1 ст. 1257 ЦК України. Зазначає, що відповідач вчиняв тиск на рішення спадкодавця про складання заповіту. Він вважає, що особисті данні, які є в заповіті, вказують на безпосередню участь відповідача у складані заповіту.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що сторони ОСОБА_5 та ОСОБА_2 являються рідними братами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_4 у віці 88 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11 квітня 2017 року (а.с.4).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 15,34 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, яка належала померлій на підставі держаного акту НОМЕР_2 , виданого 12 жовтня 2001 року (а.с.88) та житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до заповіту від 21 березня 2011 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті належні їй земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 15,34 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заповідала синові ОСОБА_2 (а.с.81).

Заповіт від 21 березня 2011 року був посвідчений секретарем Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Лук`яненко Н. П. та зареєстрований в реєстрі за №37.

Відповідно до спадкової справи №16/2017, у встановлений законом строк з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулись сини померлої ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом та ОСОБА_1 як спадкоємець за законом (а.с.74-92).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 протягом останніх років була дієздатною, самостійно пересувалася та доглядала себе. Відповідач піклувався про неї, регулярно відвідував, надавав їй необхідну допомогу. Водночас позивач відвідував матір вкрай рідко.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦК України , особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і за її змістом правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, презумпція правомірності правочину може бути оспорена в суді.

Згідно положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 203 ЦК України законодавством визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частиною третьою статі 203 цього Кодексу передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно частиною другою статі 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Крім того, положенням частини першої статі 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Як становлено судом, подаючи даний позов позивач мотивував свою позовну вимогу про визнання заповіту недійсним та одночасно посилався на положення частин 1 і 2 ст. 1257 ЦК України.

Суд першої та апеляційної інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно дослідили обставини справи, правильно визначили юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність передбачених частиною другої статті 1257 Цивільного кодексу України підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги в частині того, що заповіт складений з порушенням вимог чинного законодавства не заслуговують уваги з наступних підстав.

Відповідно до статті 1251 ЦК України , якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Згідно п.п. 1, 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5 (чинної на час посвідчення оспорюваного заповіту) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють нотаріальні дії, у тому числі посвідчують заповіти. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Оспорюваний заповіт посвідчений секретарем Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Лук`яненко Н. П., на яку рішенням № 2 Виконавчого комітету Веселівської сільської ради від 20 січня 2011 року (а.с.134) покладено ведення нотаріальних дій, а тому твердження позивача на те, що заповіт є нікчемним, оскільки посвідчений з порушенням вимог закону (ч. 1 ст. 1257 ЦК України), є безпідставним.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 4 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко