Рішення

від 08.04.2019 по справі 918/765/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 Справа № 918/765/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудіндустрія» , м. Рівне

до відповідача: Акціонерного товариства «Кредобанк» , м. Львів

про стягнення 360 000 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат.

На розгляд Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудіндустрія» до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про стягнення 360 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.12.2018 було відкрито провадження у справі № 918/765/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою від 26.12.2018 Господарський суд Рівненської області справу № 918/765/18 передав за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.01.2019 суд прийняв справу № 918/765/18 до провадження та призначив до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 18.02.2019.

Ухвалою від 13.02.2018 суд відмовив в задоволенні клопотання представника ТзОВ «Укрбудіндустрія» від 08.02.2019 вх. № 5619/19 про проведення судового засідання у справі № 918/765/18 призначеного на 18.02.2019 о 14:30 год. в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судове засідання 18.02.2019 з'явився, через канцелярію суду подав письмову заяву по справі, відповідь на відзив та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Представник відповідача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: статут відповідача, що затверджений рішенням акціонерів від 29.11.2018 № 03/2018, в якому зазначено про те, що банк змінив своє найменування на Акціонерне товариство «Кредобанк» . Ухвалою суду від 18.02.2019 задоволено клопотання ТзОВ «Укрбудіндустрія» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та відкладено підготовче засідання на 13.03.2019. Також, у вказаній ухвалі суд зазначив про зміну назви відповідача з Публічного акціонерного товариство «Кредобанк» на Акціонерне товариство «Кредобанк» .

Представник позивача у судове засідання 13.03.2019 в режимі відеоконференції з'явився, оголосив усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції. Представник відповідача у судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав заперечення на відповідь на відзив. Ухвалою від 13.03.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 25.03.2019 в режимі відеоконференції.

У судове засідання в режимі відеоконференції 25.03.2019 представники сторін з'явився, надали усні пояснення по суті спору, представник позивача оголосив клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції. Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 08.04.2019 та ухвалою від 25.03.2019 призначив розгляд справи в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 08.04.2019 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.04.2019 проти позову заперечив. Також, заперечив щодо доказів, долучених позивачем до відповіді на відзив, зокрема листа приватного нотаріуса від 16.01.2019 № 2/01-16 та просив суд не приймати такі докази до розгляду, оскільки вважає що вони подані позивачем з порушенням встановлених ГПК України строків, що пропущені без поважних причин.

Представник позивача щодо долучення до відповіді на відзив нових доказів зазначив, що такі подавалися позивачем в підтвердження обставин його заперечень щодо відзиву відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 166 ГПК України, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу. Тому, враховуючи положення ч. 6 ст. 165 ГПК України, до відповіді на відзив можуть додаватися докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення сторони.

Суд звертає увагу представників сторін, що за умовами ст. 177 ГПК України, одним із завдань підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, тому враховуючи зазначені положення ГПК України, з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторін та повного і об'єктивного дослідження обставин справи, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду докази долучені позивачем до відповіді на відзив та надати їм оцінку у встановленому процесуальним кодексом порядку.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 08.04.2019 справу розглянуто по суті і проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудіндустрія» звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про стягнення 360 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.11.2005 між Акціонерним товариством «Кредит банк (Україна)» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудіндустрія» було укладено кредитний договір № 321-05 (далі - кредитний договір), з метою забезпечення якого 04.11.2005 сторони уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 та договір від 07.08.2006 про внесення змін до вказаного договору іпотеки № 321-05/1,2

Внаслідок вчиненого сторонами забезпечення виникло обтяження (іпотека) на нерухоме майно позивача:

- нежитлову будівлю, будівлю їдальні літ. "А-2", загальною площею 1 182,6 м. кв., за адресою: Рівненська область, м. Рівне, пров. Робітничий, буд. 5, номер РПВН: 2143785.

- нежитлову будівлю, будівлю медико-оздоровчого комплексу літ. "Б-1, за адресою: Рівненська область, м. Рівне, пров. Робітничий, буд. 5, номер РПВН: 2143003 (далі - майно).

Обтяження зареєстроване 15.08.2006 приватним нотаріусом ОСОБА_3 за номером 2567271. Іпотекодержателем вказано Акціонерне товариство «Кредит банк (Україна)» , код: 09807862, 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78. Боржником за основним зобов'язанням вказано ТзОВ "Укрбудіндустрія", код: 25320869, Рівненська область, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 18. Розмір основного зобов'язання: 550 000, 00 грн. Строк виконання: 02.02.2007 року.

Позивач зазначив, що він виконав свої зобов'язання по кредитному договору у повному обсязі, що підтверджується зокрема довідкою ПАТ "Кредобанк" від 29.11.2017 № 187-41514/17.

Посилаючись на положення ст. 44 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень та на п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 № 410 (який втратив чинність 01.01.2013), позивач вказує на те, що у зв'язку із припиненням основного зобов'язання 02 лютого 2007 року, відповідач, як іпотекодержатель, повинен був подати реєстратору заяву про припинення обтяжень, однак відповідач не здійснив таких дій.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням припинити обтяження, зокрема листами від 29.11.2013 № 327, від 14.11.2017 № 645 та № 646, від 04.12.2017 № 650, однак, звернення позивача були залишені відповідачем без задоволення.

Позивач 06.12.2017 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ПАТ Кредобанк , про зобов'язання останнього припинити обтяження на нерухоме майно позивача.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.12.2017 у справі № 918/846/17 вказаний позов було задоволено та зобов'язано ПАТ Кредобанк у п'ятиденний строк подати заяву до Центру надання адміністративних послуг у м. Рівному про припинення обтяження та скасування записів з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек щодо нерухомого майна позивача.

Зазначене рішення суду відповідач не виконав, внаслідок чого позивач звернувся до керівника ПАТ Кредобанк - Шатковскі Ґжеґожа ОСОБА_4 із письмовим попередженням про репутаційні ризики та кримінальне переслідування, датованим 14.02.2017. Відповідач листом від 01.03.2018 № 13-9005/18 надав відповідь позивачу, що банк не заперечує щодо необхідності зняття заборон та обтяжень накладених на майно позивача, яке виступало забезпеченням по кредитному договору та вказав, що 27.02.2018 відповідач звернувся до Центру надання адміністративних послуг у м. Рівному про припинення обтяження та скасування записів щодо згаданого майна.

Як зазначив позивач, така тривала бездіяльність відповідача, щодо зняття заборон та обтяжень накладених на майно позивача, спричинила виникнення збитків у позивача, оскільки 14.11.2017 позивач уклав з ОСОБА_5 попередній договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2138 (надалі - попередній договір), за умовами якого сторони зобов'язалися у термін до 21.11.2017 укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу майна належного позивачу - нежитлової будівлі їдальні літ. "А-2", загальною площею 1 182,6 м.кв., за адресою: Рівненська область, м. Рівне, пров. Робітничий, буд. 5.

В пункті 1.3. попереднього договору сторони зазначили про наявність зареєстрованого обтяження щодо майна, яке є об'єктом купівлі-продажу за основним договором. Також, у п. 1.4. попереднього договору зазначено, що позивач виконав зобов'язання, виконання яких забезпечувалося нерухомістю, перед ВАТ "Кредобанк" (на даний час ПАТ "Кредобанк") у повному обсязі, тому позивач зобов'язується вирішити питання по вилученню вказаних в пункті 1.3. цього договору записів про іпотеку та заборону на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна стосовно нерухомості до дня укладення основного договору.

Відповідно до пункту 5.3. попереднього договору, у випадку невиконання цього договору позивачем, він зобов'язався повернути ОСОБА_5 протягом трьох календарних днів з дати, встановленої п. 6.1 цього договору, суму грошового забезпечення та сплатити штраф у розмірі 360 000 грн.

Оскільки відповідач на вимогу позивача, оформлену листами від 14.11.2017 № 645 та № 646, не звернувся до реєстратора із заявою про припинення обтяжень майна позивача, при зверненні сторін попереднього договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна 21.11.2017 до приватного нотаріуса ОСОБА_7 за нотаріальним оформленням та державною реєстрацією договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі їдальні літ."А-2", загальною площею 1 182,6 м.кв., за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, пров. Робітничий, буд. 5, нотаріусом було відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна з огляду на наявність у Державних реєстрах записів про знаходження цього майна в іпотеці та про заборону відчуження такого майна, на підтвердження чого позивач долучив лист приватного нотаріуса ОСОБА_7 від 16.01.2019 № 2/01-16.

За результатами наведеного, позивач у період з 01.06.2018 по 12.06.2018 сплатив на користь ОСОБА_5 360 000 грн штрафу, передбаченого п. 5.3. попереднього договору.

Позивач зазначає, що саме внаслідок протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача, яка не відповідає вимогам закону та проявляється у неналежному виконанні договірного зобов'язання, було завдано збитків позивачу на суму 360 000 грн. Тому, на підставі вищенаведеного, посилаючись на норми ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача 360 000 грн завданих йому збитків.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що на момент існування спірних правовідносин законодавством України не було встановлено процедури та строків зняття обтяжень нерухомого майна іпотекою та забороною відчуження після повного виконання основного зобов'язання. А норми Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , на який посилається позивач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки цей закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна. Отже, відповідач не порушив ні строків, ні процедури зняття обтяження з майна позивача, оскільки такі законодавцем не визначені.

Також, відповідач зазначив, що про існування рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2017 у справі № 918/846/17, яким ПАТ Кредобанк було зобов'язано у п'ятиденний строк подати заяву до Центру надання адміністративних послуг у м. Рівному про припинення обтяження майна позивача, йому стало відомо лише з листа позивача від 14.02.2017 № 654, який було отримано відповідачем 23.02.2018.

Відповідач стверджує, що укладений між позивачем та ОСОБА_5 попередній договір купівлі-продажу від 14.11.2017 є фіктивним та не спрямований на настання реальних правових наслідків, оскільки відповідач вважає що ОСОБА_5 був пов'язаною з ТзОВ Укрбудіндустрія особою.

Таким чином, відповідач вважає, що оскільки ним не порушено норм чинного законодавства чи договірних умов, а позивачем не доведено зв'язку між будь-якими діями (бездіяльністю) відповідача та понесеними збитками позивача, то в задоволенні даного позову слід відмовити.

Обставини справи встановлені судом.

Між сторонами у справі 04.11.2005 було укладено кредитний договір № 321-05, відповідно до якого Акціонерне товариство «Кредит банк (Україна)» зобов'язалося відкрити для ТзОВ «Укрбудіндустрія» кредитну лінію під забезпечення з максимальним кредитним лімітом 550 000 грн, в строк до 03.05.2006. В забезпечення кредитного договору 04.11.2005 сторони уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 та договір від 07.08.2006 про внесення змін до вказаного договору іпотеки № 321-05/1, 2.

В результаті здійсненого сторонами забезпечення виникло обтяження на нерухоме майно позивача:

- нежитлову будівлю, будівлю їдальні літ. "А-2", загальною площею 1182,6 м. кв., за адресою: Рівненська область, м. Рівне, пров. Робітничий, буд. 5, номер РПВН: 2143785.

- нежитлову будівлю, будівю медико-оздоровчого комплексу літ. "Б-1, за адресою: Рівненська область, м. Рівне, пров. Робітничий, буд. 5, номер РПВН: 2143003.

З долученої позивачем інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на вказане майно позивача 04.11.2005 приватним нотаріусом ОСОБА_3 зареєстрована заборона за реєстраційними номерами обтяження 2567173 та 2567213, а 15.08.2006 - іпотека за реєстраційним номером обтяження 2567271. Іпотекодержателем вказано Акціонерне товариство «Кредит банк (Україна)» , код: 09807862, 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78. Боржником за основним зобов'язанням вказано ТзОВ "Укрбудіндустрія", код: 25320869, Рівненська область, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 18. Розмір основного зобов'язання: 550 000, 00 грн. Строк виконання: 02.02.2007 року.

Як зазначено позивачем та не заперечено відповідачем, зобов'язання ТзОВ "Укрбудіндустрія" за кредитним договором припинилося 02.02.2007, в підтвердження чого ПАТ "Кредобанк" видав довідку від 29.11.2017 № 187-41514/17, якою засвідчив відсутність заборгованості у позивача перед відповідачем.

Позивач листами від 29.11.2013 № 327, від 14.11.2017 № 645 та № 646, від 04.12.2017 № 650 звертався до відповідача із проханням вчинити дії щодо припинення обтяження належного позивачу майна, яким забезпечувався кредитний договір, однак відповідач за результатами звернень позивача не вчиняв жодних дій з метою зняття обтяжень з майна позивача.

В подальшому, 06.12.2017 позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ПАТ Кредобанк , у якому просив зобов'язати останнього у п'ятиденний строк подати заяву до Центру надання адміністративних послуг у м. Рівному про припинення обтяження та скасування записів у державних реєстрах щодо майна позивача, яке перебувало в іпотеці.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.12.2017 у справі № 918/846/17 вказаний позов було задоволено та зобов'язано ПАТ "Кредобанк" у п'ятиденний строк подати заяву до Центру надання адміністративних послуг у м. Рівному про припинення обтяження та скасування записів з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційні номера обтяжень 2567173, 2567213) та з Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 2567271) на нерухоме майно:

- нежитлова будівля, будівля їдальні літ. "А-2", загальною площею 1182,6 м. кв., за адресою: Рівненська область, м. Рівне, пров. Робітничий, буд. 5, номер РПВН: 2143785.

- нежитлова будівля, будівля медико-оздоровчого комплексу літ. "Б-1, за адресою: Рівненська область, м. Рівне, пров. Робітничий, буд. 5, номер РПВН: 2143003.

На підтвердження факту обізнаності відповідача про розгляд справи № 918/846/17, позивачем долучено до матеріалів справи фотокопії повідомлень про вручення поштових відправлень зі справи № 918/846/17, які свідчать, що відповідач отримував процесуальні документи у справі № 918/846/17, зокрема ухвала Господарського суду Рівненської області від 07.12.2017 про порушення справи № 918/846/17 отримана відповідачем 11.12.2017, а рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2017 отримане відповідачем 29.12.2017 року. Хоч відповідач і заперечував щодо достовірності таких доказів, однак не подав жодних доказів в їх спростування.

Внаслідок подальшого невиконання вказаного рішення суду, позивач звернувся до керівника ПАТ Кредобанк - Шатковскі Ґжеґожа ОСОБА_4 із письмовим попередженням про репутаційні ризики та кримінальне переслідування, датованим 14.02.2017. У відповідь на вказане попередження відповідач надіслав позивачу листа від 01.03.2018 № 13-9005/18, у якому зазначив, що банк не заперечує щодо необхідності зняття заборон та обтяжень накладених на майно позивача, яке виступало забезпеченням по кредитному договору та вказав, що 27.02.2018 відповідач звернувся до Центру надання адміністративних послуг у м. Рівному про припинення обтяження та скасування записів щодо згаданого майна.

З долучених позивачем до матеріалів справи доказів вбачається, що 14.11.2017 між ТзОВ "Укрбудіндустрія" та ОСОБА_5 було укладено попередній договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна який був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2138, відповідно до умов якого сторони зобов'язалися у термін до 21.11.2017 укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна позивача - нежитлової будівлі їдальні літ. "А-2", загальною площею 1 182,6 м.кв., за адресою: Рівненська область, м. Рівне, пров. Робітничий, буд. 5.

У попередньому договорі сторони зазначили про наявність зареєстрованого обтяження щодо майна, яке стане об'єктом купівлі-продажу за основним договором (п. 1.3.). В п. 1.4. попереднього договору зазначено, що позивач виконав зобов'язання, виконання яких забезпечувалося нерухомістю, перед ВАТ "Кредобанк" (на даний час ПАТ "Кредобанк") у повному обсязі, та позивач зобов'язується вирішити питання по вилученню вказаних в пункті 1.3. цього договору записів про іпотеку та заборону на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна стосовно нерухомості до дня укладення основного договору.

Як передбачено п. 5.3. попереднього договору, у випадку невиконання цього договору позивачем, він зобов'язався повернути ОСОБА_5 протягом трьох календарних днів з дати, встановленої п. 6.1 цього договору, суму грошового забезпечення та сплатити штраф у розмірі 360 000 грн.

На час звернення сторін попереднього договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна 21.11.2017 до приватного нотаріуса ОСОБА_7 з метою державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі їдальні літ."А-2", загальною площею 1 182,6 м.кв., за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, пров. Робітничий, буд. 5, відповідач, незважаючи на вимоги позивача, які надсилались йому листами від 14.11.2017 № 645 та № 646, не звернувся до реєстратора за припиненням обтяжень майна позивача, у зв'язку із чим нотаріус відмовив у посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна з огляду на наявність у Державних реєстрах записів про заборону відчуження такого майна та його перебування в іпотеці. На підтвердження факту звернення позивача та ОСОБА_4 до нотаріуса з метою державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна, позивач долучив лист приватного нотаріуса ОСОБА_7 від 16.01.2019 № 2/01-16.

Внаслідок неукладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна з підстав наявності іпотеки та заборони на відчуження майна, позивач поніс відповідальність передбачену п. 5.3. попереднього договору, сплативши (у період з 01.06.2018 по 12.06.2018) на користь ОСОБА_5 360 000 грн штрафу, що підтверджується видатковими касовими ордерами за вказаний період, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи.

Вказану суму він вважає своїми збитками та просить їх стягнути з відповідача.

Норми права та мотиви з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Згідно статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Статтею 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється зокрема у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно ст. 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом. Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України Про іпотеку , іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ст. 17 Закону України Про іпотеку , іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Як було передбачено п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 № 410 (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 року № 824, однак діяла на час припинення основного зобов'язання сторін по кредитному договору - 02.02.2007), після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як передбачено ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування майнової шкоди не настає.

Як передбачено ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Дослідивши матеріали справи та представлені сторонами докази, виходячи з положень вищенаведених норм законодавства, суд дійшов висновку про наявність вини відповідача, як іпотекодержателя, у настанні збитків у позивача, яка полягає у невжитті ним заходів для зняття обтяжень з нерухомого майна позивача, протягом більше ніж одинадцяти років, за відсутності обєктивних перешкод для їх вчинення.

Обов'язок іпотекодержателя протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з реєстру, на час припинення основного зобов'язання сторін по кредитному договору 02.02.2007, був передбачений Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 № 410.

Щодо тверджень відповідача про те, що на момент виникнення спірних правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням умов попереднього договору законодавством України не було встановлено строків зняття обтяжень з нерухомого майна, яким забезпечувалось основне зобов'язання, суд зазначає, що після припинення дії Тимчасового порядку, законодавством дійсно не було визначено чіткого строку для такого звернення, однак чинним законодавством передбачено, що іпотека припиняється внаслідок виконання основного зобов'язання.

При зверненні до суду з цим позовом, позивач посилається, зокрема, на положення ст. 43 та ст. 44 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , якими, на його думку, було встановлено обов'язок для відповідача звернутися до реєстратора із заявою про припинення обтяження майна, після припинення основного зобов'язання. Суд погоджується із доводами відповідача, що таке посилання позивача є помилковим з огляду на те, що відповідно до ст. 1 вказаного Закону, він визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Крім того, ст.ст. 43, 44 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень знаходяться в розділі 7 вказаного Закону, під назвою "Державний реєстр обтяжень рухомого майна". Тому, з огляду на те, що в забезпечення виконання кредитного договору в іпотеку було передано нерухоме майно позивача, вказані норми закону не можуть застосовуватись до правовідносин сторін щодо припинення іпотеки.

В той же час, суд звертає увагу, що в порушення вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка передбачає що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, незважаючи на звернення позивача до відповідача від 29.11.2013 № 327, від 14.11.2017 № 645 та № 646, від 04.12.2017 № 650 із проханням вчинити дії щодо припинення обтяження належного позивачу майна, яким забезпечувався кредитний договір, відповідач за результатами звернень позивача не вчинив жодних дій щодо звернення до реєстратора із заявою з метою зняття обтяжень з майна позивача.

Слід зазначити, що такий обов'язок відповідача було підтверджено також рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.12.2017 у справі № 918/846/17, яке відповідач протягом тривалого часу теж не виконував, незважаючи що був обізнаний як із відкриттям провадження у справі (11.12.2017) так і з результатами її розгляду (29.12.2017).

Така бездіяльність відповідача свідчить про його протиправну поведінку, внаслідок якої обмежувались права позивача на вільне розпорядження його майном, у зв'язку із чим позивач поніс збитки (шкоду) у вигляді штрафу в розмірі 360 000 грн, як засобу відповідальності на невиконання умов нотаріально посвідченого попереднього договору від 14.11.2017, укладеного з ОСОБА_5

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою завданою позивачу полягає у невчиненні відповідачем дій щодо зняття обтяжень з майна позивача, які мали наслідком неможливість виконання позивачем умов попереднього договору від 14.11.2017.

Доводи відповідача, що ОСОБА_5 був пов'язаною з ТзОВ Укрбудіндустрія особою жодними доказами не підтверджені, крім цього цивільне законодавство не встановлює обмежень щодо укладення договорів між пов'язаними особами.

Доводи відповідача що укладений між позивачем та ОСОБА_5 попередній договір купівлі-продажу від 14.11.2017 є фіктивним та не спрямований на настання реальних правових наслідків, не відповідають вимогам господарського процесуального законодавства щодо допустимості доказів (ст. 77 ГПК України), які передбачають що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Стаття 234 ЦК України встановлює, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Суду не надано жодних доказів вчинення відповідачем дій щодо оспорення попереднього договору чи визнання вказаного договору недійсним в судовому порядку, а не укладення в подальшому (після виключення запису про іпотеку з реєстру) між позивачем та ОСОБА_5 основного договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна не може свідчити про фіктивність попереднього договору.

За наявності в діях відповідача всіх вищенаведених елементів цивільного правопорушення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування суми збитків в розмірі 360 000 грн, понесених позивачем внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача.

Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудіндустрія» (33009, м. Рівне, провулок Робітничий, буд. 5, код ЄДРПОУ 25320869) 360 000 грн збитків та 5 400 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення складено 17.04.2019.

Суддя Манюк П.Т.