Рішення

від 09.04.2019 по справі 917/1188/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019 Справа № 917/1188/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлінвест"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч"

про спонукання до укладення договору

Суддя Сірош Д.М.

Секретар судового засідання Бойченко Л.О.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, посвідчення № 142 від 22.11.2016, ОСОБА_2М, НОМЕР_1 від 29.10.1998

від відповідача ОСОБА_3, посвідчення № 967 від 07.12.2017

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлінвест" (далі - ТОВ "Газойлінвест") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" (далі - ТОВ "Світоч"), в якому просить вважати укладеною Угоду про користування земельною ділянкою для проведення геологорозвідувальних робіт, з метою уточнення геологічної будови площі на підставі статті 97 Земельного кодексу України між ТОВ "Газойлінвест" та ТОВ "Світоч", на умовах поданого ТОВ "Газойлінвест" проекту договору та у відповідності до Ситуаційної карти для проведення сейсморозвідувальних робіт.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач відмовився укладати Угоду № 4495 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно - промислової розробки родовищ вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка) Південно-Розпашнівської площі, укладення якої є обов'язковим на підставі закону.

Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на статтю 97 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 03.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 01.11.2018 - 11:00.

25.10.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9956), в якому відповідач проти позову заперечує, вважає вимоги необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що нормами земельного законодавства та законодавства про надра не передбачено обов'язку власника або землекористувача укладати зазначену Угоду. Надання земельної ділянки для проведення геологорозвідувальних робіт - це право, а не обов'язок землекористувача.

Крім того, відповідач зазначає, оскільки землекористувач (відповідач у справі) не погоджує проведення робіт, позивач не позбавлений можливості скористатися своїм правом, передбаченим статтею 97 Земельного кодексу України, а саме: укласти Угоду із власниками земельних ділянок, на яких планується проведення геологорозвідувальних робіт.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що він не порушував прав позивача, оскільки враховуючи наявність договірних відносин із власниками земельних ділянок, позбавлений права на укладення спірної угоди з позивачем.

09.11.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просить суд доводи відповідача відхилити, посилаючись на те, що укладення спірної Угоди є обов'язковою на підставі закону.

26.11.2011 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №11034), в яких відповідач зазначає, що чинне земельне законодавство не передбачає обов'язку особи - користувача земельної ділянки укладати угоди з підприємствами, установами та організаціями, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні ті інші розвідувальні роботи. Також, відповідач зазначає, що у разі укладення спірної Угоди ТОВ «Світоч» буде позбавлене можливості використовувати земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що призведе до збитків.

05.02.2019 розпорядженням № 39 справу № 917/1188/18 передано на повторний автоматизований розподіл справ, у зв'язку зі звільненням судді з посади.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.02.2019 справу № 917/1188/18 передано на розгляд судді Сірошу Д.М.

Згідно з частиною 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою від 27.11.2018 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/1188/18 та призначив справу до розгляду по суті.

Ухвалою від 06.02.2019 суддя Сірош Д.М. прийняв справу № 917/1188/18 до свого провадження, постановив справу № 917/1188/18 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду по суті, судове засідання призначив на 05.03.2019 - 10:30.

Засідання у справі, призначене на 05.03.2019 - 10:30 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.

У зв'язку з поверненням судді з відрядження судове засідання у справі №917/15/19 ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.03.2019 призначене на 28.03.2019 - 11:00.

Ухвалою від 28.03.2019 суд відклав розгляд справи на 09.04.2019 - 14:00.

09.04.2019 від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 3665).

Суд не приймає зазначені пояснення до розгляду, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 80 Господарського процесуального кодексу України убачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подачі.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач не обґрунтував неможливість подання додаткових пояснень у встановлений законом строк.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на те, що спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, а чинне земельне законодавство, яке є спеціальним у спірних правовідносинах не передбачає обов'язку особи, власника земельної ділянки укладати угоди з підприємствами, установами та організаціями, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи. Крім того, зазначила, що договірні засади доступу до спірної земельної ділянки є певною мірою зобов'язальним характером для відповідача, як обмеження його права власності, в той час як обов'язок укладати зазначену угоду не передбачений статтею 97 Земельного кодексу України, а рішення суду як підстава для виникнення права користування чужою земельною ділянкою встановлений лише частиною 1 статті 402 Цивільного кодексу України. Крім того, представник відповідача зазначила, що позивачем не надано доказів, що саме ТОВ «Світоч» є землекористувачем земельних ділянок вказаних в Ситуаційній карті для проведення сейсморозвідувальних робіт, що є додатком до договору.

У судовому засіданні 09.04.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складення повного рішення у відповідності до пункту 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив.

06.02.2014 ТОВ «Газойлінвест» отримало Спеціальний дозвіл на користування надрами № 4495 Державної служби надр та геології України на геологічне вивчення родовищ, у тому числі дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) з метою пошуку і розвідки вуглеводнів, у разі відкриття родовища - дослідно-промислова розробка, геолого-економічна оцінка і затвердження запасів ДКЗ України, промислова розробка Південно-Розпашнівської площі, місцезнаходження: Полтавська область Карлівський район, площею 20,13 кв. км., терміном на 20 років.

Згідно з пунктом 5 Особливих умов Спеціального дозволу передбачено обов'язкове виконання обсягів та термінів, викладених в Програмі робіт.

На підставі пункту 5 Програми робіт (додаток № 2 до Угоди на користування надрами), ТОВ «Газойлінвест» в період з 11 кварталу 2015 року по IV квартал 2015 року повинно було провести деталізаційні сейсмічні ЗД дослідження з метою уточнення геологічної будови площі та підготовки до пошукового буріння.

Відповідач - ТОВ «Світоч» є землекористувачем близько 70% площі, на якій планувалось проведення геолого-розвідувальних робіт, оскільки є її орендарем.

Як зазначає позивач, враховуючи те, що згідно з частиною 1 статті 97 Земельного кодексу України підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем, позивач намагався отримати погодження від відповідача шляхом переговорів з 2014 року. Однак, позитивного результату не досягнуто.

Як убачається з матеріалів справи 27 лютого та 06 червня 2018 року позивачем направлені листи відповідачу, в яких позивач просив погодити проведення даних робіт та вказати суму компенсації, яка б влаштували підприємство, з прикладенням проекту Угоди та Ситуаційної карти для проведення сейсморозвідувальних робіт, але, як зазначає позивач листи залишені без відповідей.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи позовні вимоги та надані представниками сторін пояснення, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 1 Кодексу України Про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Відповідно до статті 13 Конституції України, статті 324 Цивільного кодексу України, статті 4 Кодексу України Про надра - надра є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого ці права здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання реалізації прав власності на надра закріплені, зокрема, Кодексом України Про надра, Земельним кодексом України тощо, та іншими підзаконними актами.

Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до статті 11 Кодексу України «Про надра» та Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №391/2011 (далі Положення).

Згідно з статтею 16 Кодексу України «Про надра» та підпунктом 12 пункту 4 Положення Держгеонадра України відповідно до покладених завдань видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на геологічне вивчення родовищ корисних копалин, геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин, видобування корисних копалин тощо.

Зазначені вище положення чинного законодавства кореспондуються, в тому числі й з нормами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими закріплені основні принципи здійснення права власності та його обмеження, а саме: визначено межі допустимого розумного втручання держави у здійснення правомочностей власника. Причому, таке втручання має бути законним та здійснюватися з дотриманням принципу справедливого балансу між публічними і приватними інтересами.

Таким чином, Державна служба геології та надр України, як суб'єкт владних повноважень, що володіє дискреційними повноваженнями, з метою реалізації державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, користуючись своїм правом, видала позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами № 4495 на геологічне вивчення родовищ, у тому числі дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) з метою пошуку і розвідки вуглеводнів, у разі відкриття родовища - дослідно-промислова розробка, геолого-економічна оцінка і затвердження запасів ДКЗ України, промислова розробка Південно-Розпашнівської площі, місцезнаходження: Полтавська область, Карлівський район, площею 20,13 кв. км терміном на 20 років.

В розумінні частин 3 та 5 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Частиною 3 статті 13 Конституції України встановлено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до частини 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 97 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єкти, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем. Строки і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін. Підприємства, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зобов'язані відшкодовувати власникам землі або землекористувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан.

Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Цивільний Кодекс України у статях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною 1 статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6, 627, Цивільного кодексу України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Позивач звернувся з вимогою вважати укладеною Угоду про користування земельною ділянкою для проведення геологорозвідувальних робіт з метою уточнення геологічної будови площі на підставі статті 97 Земельного кодексу між ТОВ "Газойлінвест" та ТОВ "Світоч", на умовах поданого ТОВ "Газойлінвест" проекту договору та у відповідності до Ситуаційної карти для проведення сейсморозвідувальних робіт.

Порядок укладання господарського договору, передбачений статтями 181, 187 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи убачається, що позивачем була запропонована редакція договору, що передбачала використання належної відповідачеві земельної ділянки для проведення геологорозвідувальних робіт з відшкодуванням можливих збитків, завданих відповідачу під час проведення робіт. Відповідач не погодився з запропонованою редакцією договору, не надав заперечень та пропозицій до проекту договору та відмовив позивачу в укладанні договору.

У статті 97 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач, як на підставу позову, зазначено що суб'єкти, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.

Проте спонукання до укладення договору можливе лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, а чинне земельне законодавство, яке є спеціальним у спірних правовідносинах не передбачає обов'язку землекористувача укладати угоди з підприємствами, установами та організаціями, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи.

Зокрема, обов'язок укладати зазначену Угоду не передбачений статтею 97 Земельного кодексу України, а рішення суду як підстава для виникнення права користування чужою земельною ділянкою встановлений лише частиною 1 статті 402 Цивільного кодексу України.

Надання погодження щодо проведення геологорозвідувальних робіт - це право, а не обов'язок землекористувача земельної ділянки.

Крім того, якщо землекористувач (ТОВ "Світоч") не погоджує проведення робіт, то позивач не позбавлений права відповідно до статті 97 Земельного кодексу України укласти угоду з власниками земельних ділянок, на яких планується проведення геологорозвідувальних робіт.

Проте, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до власників земельних ділянок з пропозицією щодо укладення спірної Угоди.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що з питанням щодо укладення зазначеної Угоди до власників земельної ділянки не звертався, посилаючись на недоцільність.

Крім того, як досліджено судом відповідно до пункту 1.2, запропонованого позивачем проекту договору План-Схема земельної ділянки, на якій Підприємство (ТОВ Газйолінвест ) проводитиме розвідувальні роботи за цією Угодою, додається до Угоди і є її невід'ємною частиною. В Плані-схемі (Додаток № 4 до Угоди) зазначені контури меж орендованих земель ТОВ «Світоч» де планується проведення геологорозвідувальних робіт. Проте вказані контури охоплюють не тільки земельні ділянки, які перебувають у користуванні відповідача, а і населені пункти.

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, ТОВ "Світоч" не є землекористувачем всіх земельних ділянок, зазначених в Плані - схемі; позивач не вказав кадастрові номери земельних ділянок на яких планує проведення геологорозвідувальних робіт; відповідач не може погодити проведення робіт в населених пунктах, оскільки вони не перебувають в його користуванні.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що проведення робіт планується лише на землях, на яких законним землекористувачем є ТОВ "Світоч", проте Дозвіл на користування надрами не містить заборони на проведення геологорозвідувальних робіт в населених пунктах.

Суд відхиляє зазначені твердження позивача, оскільки ним не надано доказів, що у користуванні відповідача перебувають земельні ділянки в населених пунктах, які ввійшли в Додаток №4, до запропонованого позивачем проекту договору.

Крім того, згідно з Угодою № 4495 про умови користування надрами та з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка) Південно-Розпашнівської площі в п. 2.1 зазначено місцезнаходження ділянки надр: Полтавська область, Миргородський район. Проте в Додатку № 1 до зазначеної Угоди вказано, що в адміністративному відношенні Південно-Розпашнівська площа розташована на територій Карлівського району Полтавської області.

Що стосується пунктів угоди, запропонованих позивачем, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до пункту 1.1 Угоди Землекористувач погоджує проведення Підприємством геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших геологорозвідувальних робіт, а саме: «Проведення сейсмічних ЗД досліджень з метою уточнення геологічної будови площі, проведення проектного пошуково-розвідувального буріння та Облаштування Південно-Розпашнівської ліцензійної ділянки, а саме: «Облаштування Південно- Розпашнівської площі. Тимчасова дослідно-промислова установка для пробної експлуатації свердловин Південно - Розпашнівської площі, Карлівського району, Полтавської області» на земельній ділянці загальною площею, що визначатиметься сумою всіх площ, зазначених в актах приймання-передачі земельної ділянки, при проведенні геологорозвідувальних робіт, що є невід'ємними частинами угоди. Земельна ділянка знаходиться в законному користуванні Землекористувача та розташована на території Карлівського району Полтавської області, планується для використання під геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку та/або видобування вуглеводнів, розміщення необхідного обладнання та його обслуговування, комунікацій, трубопроводів, прокладення тимчасової лінії електропередач, влаштування тимчасової під'їзної дороги в межах зазначеної земельної ділянки.

Зазначеним пунктом передбачено дослідно-промислову розробку та/або видобування вуглеводнів, розміщення необхідного обладнання та його обслуговування, комунікацій, трубопроводів, прокладення тимчасової лінії електропередач, влаштування тимчасової під'їзної дороги.

Вказаний пункт договору спростовує твердження позивача про те, що метою укладення спірної Угоди є лише проведення геологорозвідувальних робіт, без видобування корисних копалин.

В пункті 1.3 спірної угоди зазначено, що для проведення розвідувальних робіт Землекористувачем надається Підприємству в користування земельна ділянка (угіддя - рілля) загальною площею, що визначатиметься сумою всіх площ, зазначених в актах приймання-передачі земельної ділянки при проведенні геологорозвідувальних робіт, що є невід'ємними частинами угоди.

У зазначеному пункті позивач закріплює право користування земельною ділянкою проте, Земельним кодексом України передбачено декілька форм права користування земельною ділянкою, а саме: договори оренди, суборенди, сервітуту та емфітевзису.

Отже, пункт 1.3 фактично змінює правовою природу договору, оскільки, в даному випадку, передача у користування земельної ділянки є фактично суборендою. Тобто, позивач звертаючись з вимогою до землекористувача земельної ділянки (ТОВ "Світоч") щодо укладення Угоди «Про погодження проведення геологорозвідувальних робіт» фактично просить укласти договір суборенди земельної ділянки.

Проте відповідно до пункту 1 статті 90 Земельного кодексу України лише власники земельних ділянок мають право передавати її в оренду.

Крім того, договорами оренди землі, укладеними ТОВ «Світоч» із власниками земельних ділянок не передбачено право суборенди.

Передання наймачеві речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця (стаття 774 Цивільного кодексу України). Згода власників на передачу спірної земельної ділянки позивачу для проведення геологорозвідувальних робіт в даному випадку відсутня.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, спірна Угода не є договором за державним замовленням, або договором, укладення якого є обов'язковим на підставі закону, та враховуючи те, що стаття 97 Земельного кодексу України не містить обов'язку для землекористувача ділянки укладати спірну угоду, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати укладеною Угоду про користування земельною ділянкою для проведення геологорозвідувальних робіт.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлінвест" відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частинами 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 17.04.2019

Суддя Д.М. Сірош