Постанова

від 04.07.2019 по справі 917/1188/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. Справа № 917/1188/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Беккер Т.М.

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Новицький В.В. (посв. №1366 від 28.03.2016);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлінвест" (вх.№1556П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2019 (суддя Д.М. Сірош, повний текст рішення складено 17.04.2019) у справі №917/1188/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлінвест", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч", с. Володимирівка, Карлівський район, Полтавська область,

про спонукання до укладення договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлінвест" (далі - ТОВ "Газойлінвест") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" (далі - ТОВ "Світоч"), в якому просило вважати укладеною угоду про користування земельною ділянкою для проведення геологорозвідувальних робіт, з метою уточнення геологічної будови площі на підставі статті 97 Земельного кодексу України між ТОВ "Газойлінвест" та ТОВ "Світоч", на умовах поданого ТОВ "Газойлінвест" проекту договору та у відповідності до Ситуаційної карти для проведення сейсморозвідувальних робіт.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач відмовився укладати Угоду №4495 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно - промислової розробки родовищ вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка) Південно-Розпашнівської площі, укладення якої є обов`язковим на підставі закону.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.04.2019 у справі №917/1188/18 (суддя Д.М. Сірош) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2019 у справі №917/1188/18 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин норми статті 187 Господарського кодексу України, 97 Земельного кодексу України та дійшов хибного висновку про те, що укладання угоди з власниками 200 паїв є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

16.05.2019 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №917/1188/18 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2019 у справі №917/1188/18. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 02.07.2019 на 11:30.

30.05.2019 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5302), в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Вказаний відзив підписаний представником відповідача, адвокатом С.М. Ярошенко, який діє на підставі Ордеру ПТ №10588 від 27.05.2019 на підставі укладеного договору про надання правової допомоги №42 від 11.10.2018.

12.06.2019 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5739), підписаний представниками відповідача, адвокатом В.В. Новицьким та директором адвокатського бюро «Коваль та партнери« В.Ф. Коваль. Вказані представники діють на підставі договорів про надання правничої допомоги №4/19 від 07.06.2019 та №2/19 від 07.06.2019 та вказують, що відповідачем реалізоване своє право на вільний вибір правника, який представлятиме його інтереси та укладено договори з двома професійними правниками. Вказують, що наразі повноваження попереднього представника відповідача припинено. У вказаному відзиві вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Крім того, просять стягнути з позивача понесені витрати за надання правової допомоги на користь відповідача у розмірі 20000,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 02.07.2019 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечують та просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Протокольною ухвалою 02.07.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.07.2019 до 11:00 год.

ТОВ "Газойлінвест" своїм правом взяти участь у судовому засіданні 04.07.2019 не скористалось, свого представника в судове засідання не направило.

Присутній в судовому засіданні 04.07.2019 представник відповідача свою позицію підтримує в повному обсязі.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2014 ТОВ «Газойлінвест» отримало Спеціальний дозвіл на користування надрами № 4495 Державної служби надр та геології України на геологічне вивчення родовищ, у тому числі дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) з метою пошуку і розвідки вуглеводнів, у разі відкриття родовища - дослідно-промислова розробка, геолого-економічна оцінка і затвердження запасів ДКЗ України, промислова розробка Південно-Розпашнівської площі, місцезнаходження: Полтавська область Карлівський район, площею 20,13 кв. км., терміном на 20 років.

Згідно з пунктом 5 Особливих умов Спеціального дозволу передбачено обов`язкове виконання обсягів та термінів, викладених в Програмі робіт.

На підставі пункту 5 Програми робіт (додаток № 2 до Угоди на користування надрами), ТОВ «Газойлінвест» в період з 11 кварталу 2015 року по IV квартал 2015 року повинно було провести деталізаційні сейсмічні ЗД дослідження з метою уточнення геологічної будови площі та підготовки до пошукового буріння.

Відповідач - ТОВ «Світоч» є землекористувачем близько 70% площі, на якій планувалось проведення геолого-розвідувальних робіт, оскільки є її орендарем.

Як зазначає позивач, враховуючи те, що згідно з частиною 1 статті 97 Земельного кодексу України підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем, позивач намагався отримати погодження від відповідача шляхом переговорів з 2014 року. Однак, позитивного результату не досягнуто.

Як убачається з матеріалів справи 27 лютого та 06 червня 2018 року позивачем направлені листи відповідачу, в яких позивач просив погодити проведення даних робіт та вказати суму компенсації, яка б влаштували підприємство, з прикладенням проекту Угоди та Ситуаційної карти для проведення сейсморозвідувальних робіт, але, як зазначає позивач листи залишені без відповідей.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не надано доказів, що у користуванні відповідача перебувають земельні ділянки в населених пунктах, які ввійшли в Додаток №4, до запропонованого позивачем проекту договору. Також судом вказано, що оскільки спірна Угода не є договором за державним замовленням, або договором, укладення якого є обов`язковим на підставі закону, та враховуючи те, що стаття 97 Земельного кодексу України не містить обов`язку для землекористувача ділянки укладати спірну угоду, отже відсутні підстави вважати укладеною Угоду про користування земельною ділянкою для проведення геологорозвідувальних робіт

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з статтею 1 Кодексу України Про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Відповідно до статті 13 Конституції України, статті 324 Цивільного кодексу України, статті 4 Кодексу України Про надра - надра є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого ці права здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання реалізації прав власності на надра закріплені, зокрема, Кодексом України Про надра, Земельним кодексом України тощо, та іншими підзаконними актами.

Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до статті 11 Кодексу України «Про надра» та Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №391/2011 (далі Положення).

Згідно з статтею 16 Кодексу України «Про надра» та підпунктом 12 пункту 4 Положення Держгеонадра України відповідно до покладених завдань видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на геологічне вивчення родовищ корисних копалин, геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин, видобування корисних копалин тощо.

Зазначені вище положення чинного законодавства кореспондуються, в тому числі й з нормами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими закріплені основні принципи здійснення права власності та його обмеження, а саме: визначено межі допустимого розумного втручання держави у здійснення правомочностей власника. Причому, таке втручання має бути законним та здійснюватися з дотриманням принципу справедливого балансу між публічними і приватними інтересами.

Таким чином, Державна служба геології та надр України, як суб`єкт владних повноважень, що володіє дискреційними повноваженнями, з метою реалізації державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, користуючись своїм правом, видала позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами № 4495 на геологічне вивчення родовищ, у тому числі дослідно-промислову розробку з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) з метою пошуку і розвідки вуглеводнів, у разі відкриття родовища - дослідно-промислова розробка, геолого-економічна оцінка і затвердження запасів ДКЗ України, промислова розробка Південно-Розпашнівської площі, місцезнаходження: Полтавська область, Карлівський район, площею 20,13 кв. км терміном на 20 років.

В розумінні частин 3 та 5 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Частиною 3 статті 13 Конституції України встановлено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до частини 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 97 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єкти, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем. Строки і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін. Підприємства, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зобов`язані відшкодовувати власникам землі або землекористувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан.

Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Цивільний Кодекс України у статях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною 1 статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6, 627, Цивільного кодексу України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з вимогою вважати укладеною Угоду про користування земельною ділянкою для проведення геологорозвідувальних робіт з метою уточнення геологічної будови площі на підставі статті 97 Земельного кодексу між ТОВ "Газойлінвест" та ТОВ "Світоч", на умовах поданого ТОВ "Газойлінвест" проекту договору та у відповідності до Ситуаційної карти для проведення сейсморозвідувальних робіт.

Порядок укладання господарського договору, передбачений статтями 181, 187 Господарського кодексу України.

Судами встановлено, що позивачем була запропонована редакція договору, що передбачала використання належної відповідачеві земельної ділянки для проведення геологорозвідувальних робіт з відшкодуванням можливих збитків, завданих відповідачу під час проведення робіт. Відповідач не погодився з запропонованою редакцією договору, не надав заперечень та пропозицій до проекту договору та відмовив позивачу в укладанні договору.

У статті 97 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач, як на підставу позову, зазначено що суб`єкти, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, спонукання до укладення договору можливе лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, а чинне земельне законодавство, яке є спеціальним у спірних правовідносинах не передбачає обов`язку землекористувача укладати угоди з підприємствами, установами та організаціями, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи.

Колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду, що обов`язок укладати зазначену Угоду не передбачений статтею 97 Земельного кодексу України, а рішення суду як підстава для виникнення права користування чужою земельною ділянкою встановлений лише частиною 1 статті 402 Цивільного кодексу України.

Надання погодження щодо проведення геологорозвідувальних робіт - це право, а не обов`язок землекористувача земельної ділянки.

Крім того, якщо землекористувач (ТОВ "Світоч") не погоджує проведення робіт, то позивач не позбавлений права відповідно до статті 97 Земельного кодексу України укласти угоду з власниками земельних ділянок, на яких планується проведення геологорозвідувальних робіт.

Проте, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до власників земельних ділянок з пропозицією щодо укладення спірної Угоди.

Представник позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердив, що з питанням щодо укладення зазначеної Угоди до власників земельної ділянки не звертався, посилаючись на недоцільність.

Крім того, як досліджено судом відповідно до пункту 1.2, запропонованого позивачем проекту договору План-Схема земельної ділянки, на якій Підприємство (ТОВ «Газйолінвест» ) проводитиме розвідувальні роботи за цією Угодою, додається до Угоди і є її невід`ємною частиною. В Плані-схемі (Додаток № 4 до Угоди) зазначені контури меж орендованих земель ТОВ «Світоч» , де планується проведення геологорозвідувальних робіт. Проте, вказані контури охоплюють не тільки земельні ділянки, які перебувають у користуванні відповідача, а і населені пункти.

Крім того, судова колегія приймає до уваги доводи представників відповідача, що ТОВ "Світоч" не є землекористувачем всіх земельних ділянок, зазначених в Плані - схемі; позивач не вказав кадастрові номери земельних ділянок, на яких планує проведення геологорозвідувальних робіт; відповідач не може погодити проведення робіт в населених пунктах, оскільки вони не перебувають в його користуванні.

Крім того, згідно з Угодою № 4495 про умови користування надрами та з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка) Південно-Розпашнівської площі в п. 2.1 зазначено місцезнаходження ділянки надр: Полтавська область, Миргородський район. Проте, в Додатку № 1 до зазначеної Угоди вказано, що в адміністративному відношенні Південно-Розпашнівська площа розташована на територій Карлівського району Полтавської області.

Відповідно до пункту 1.1 Угоди Землекористувач погоджує проведення Підприємством геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших геологорозвідувальних робіт, а саме: «Проведення сейсмічних ЗД досліджень з метою уточнення геологічної будови площі, проведення проектного пошуково-розвідувального буріння та Облаштування Південно-Розпашнівської ліцензійної ділянки, а саме: «Облаштування Південно- Розпашнівської площі. Тимчасова дослідно-промислова установка для пробної експлуатації свердловин Південно - Розпашнівської площі, Карлівського району, Полтавської області» на земельній ділянці загальною площею, що визначатиметься сумою всіх площ, зазначених в актах приймання-передачі земельної ділянки, при проведенні геологорозвідувальних робіт, що є невід`ємними частинами угоди. Земельна ділянка знаходиться в законному користуванні Землекористувача та розташована на території Карлівського району Полтавської області, планується для використання під геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку та/або видобування вуглеводнів, розміщення необхідного обладнання та його обслуговування, комунікацій, трубопроводів, прокладення тимчасової лінії електропередач, влаштування тимчасової під`їзної дороги в межах зазначеної земельної ділянки.

Зазначеним пунктом передбачено дослідно-промислову розробку та/або видобування вуглеводнів, розміщення необхідного обладнання та його обслуговування, комунікацій, трубопроводів, прокладення тимчасової лінії електропередач, влаштування тимчасової під`їзної дороги.

Вказаний пункт договору спростовує твердження позивача про те, що метою укладення спірної Угоди є лише проведення геологорозвідувальних робіт, без видобування корисних копалин.

В пункті 1.3 спірної угоди зазначено, що для проведення розвідувальних робіт Землекористувачем надається Підприємству в користування земельна ділянка (угіддя - рілля) загальною площею, що визначатиметься сумою всіх площ, зазначених в актах приймання-передачі земельної ділянки при проведенні геологорозвідувальних робіт, що є невід`ємними частинами угоди.

У зазначеному пункті позивач закріплює право користування земельною ділянкою проте, Земельним кодексом України передбачено декілька форм права користування земельною ділянкою, а саме: договори оренди, суборенди, сервітуту та емфітевзису.

Отже, пункт 1.3 фактично змінює правовою природу договору, оскільки, в даному випадку, передача у користування земельної ділянки є фактично суборендою. Тобто, позивач звертаючись з вимогою до землекористувача земельної ділянки (СТОВ "Світоч") щодо укладення Угоди «Про погодження проведення геологорозвідувальних робіт» фактично просить укласти договір суборенди земельної ділянки.

Проте, відповідно до пункту 1 статті 90 Земельного кодексу України лише власники земельних ділянок мають право передавати її в оренду.

Крім того, договорами оренди землі, укладеними ТОВ «Світоч» із власниками земельних ділянок не передбачено право суборенди.

Передання наймачеві речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця (стаття 774 Цивільного кодексу України). Згода власників на передачу спірної земельної ділянки позивачу для проведення геологорозвідувальних робіт в даному випадку відсутня.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що оскільки спірна Угода не є договором за державним замовленням, або договором, укладення якого є обов`язковим на підставі закону, та враховуючи те, що стаття 97 Земельного кодексу України не містить обов`язку для землекористувача ділянки укладати спірну угоду, відсутні підстави вважати укладеною Угоду про користування земельною ділянкою для проведення геологорозвідувальних робіт.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2019 у справі №917/1188/18 без змін.

Беручи до уваги, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо стягнення з ТОВ "Газойлінвест" на користь ТОВ "Світоч" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., колегія суддів зазначає про таке.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач надав розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та докази понесення відповідачем даних витрат, а саме: витрати на правничу допомогу професійного правника за одну годину складають 500,00 грн.; витрачено 18 годин; залучено двох правників, а тому вартість проведених робіт помножена на кількість годин та помножена на два та складає 18000,00 грн.; враховуючи участь в судовому засіданні двох правників з врахуванням витраченого часу на проїзд, вартість складає 2000,00 грн. (а.с.183).

В обґрунтування заявлених вимог посилається на умови договорів про надання правничої допомоги №4/19 від 07.06.2019 та №2/19 від 07.06.2019, акти наданих послуг від 10.06.2019 до договору про надання правничої допомоги №4/19 від 07.06.2019 та договору про надання правничої допомоги №2/19 від 07.06.2019, платіжні доручення №№10, 11 від 10.06.2019. Крім того, зазначає, що відповідачем забезпечено їх прибуття в судове засідання до Східного апеляційного господарського суду (м. Харків) з виплатою компенсації.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених Законом (ч. 2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

У матеріалах справи міститься посвідчення адвоката України, видане Новицькому В`ячеславу Васильовичу 28.03.2016 за №1366, на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1366 від 25.01.2013 (видано на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області №2 від 25.01.2013).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З матеріалів справи вбачається, що між СТОВ «Світоч» , адвокатом В.В. Новицьким та директором адвокатського бюро «Коваль та партнери« В.Ф. Коваль укладено договори про надання правничої допомоги №4/19 від 07.06.2019 та №2/19 від 07.06.2019 згідно п.п. 1.1 яких, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з надання професійної правничої допомоги, бути представником з усіма необхідними повноваженнями в господарських судах всіх інстанцій та в будь-яких установах та організаціях без обмежень прав, вчиняти від імені замовника всі значущі юридичні дії (т. 1 а.с. 184-185, 187-188).

Виконавці зобов`язуються надати доручені послуги, виконати визначені домовленостями роботу (п.п. 2.1 договорів).

Строк дії договорів, встановлений до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 4.1 вартість послуг щодо представлення інтересів та надання правової допомоги по договору складає 20000,00 грн.

Згідно пункту 4.2 договору, оплата за послуги (роботу) здійснюється у безготівковій (готівковій) формі, у національній валюті України, на умовах безповоротної оплати 10000,00 грн., а решта оплати за договором носить преміювальний характер.

Судова колегія зазначає, що для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є, як факт їх надання відповідачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В обґрунтування витрат з оплати послуг адвоката, відповідач надав суду акти наданих послуг від 10.06.2019 до договору про надання правничої допомоги №4/19 від 07.06.2019 та договору про надання правничої допомоги №2/19 від 07.06.2019, підписаний обома сторонами та скріплений печатками, згідно яких виконавцями на умовах договору надано, а замовником прийнято послуги на загальну суму 20000,00 грн. за обома договорами. Сума наданих послуг розраховувалась виходячи з тарифу (500,00 грн. за годину) та кількості витраченого часу на вивчення, підготовку та подання документів до суду, прибуття до суду та участі у судовому засіданні (18 годин робочого часу).

В контексті норми ст. 126 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження здійснення оплати за договорами про надання правничої допомоги №4/19 від 07.06.2019 та №2/19 від 07.06.2019 та компенсації витрат, понесених на виконання вказаного договору, відповідачем надано суду платіжні доручення: №10 від 10.06.2019 на суму 10000,00 грн. та №11 від 10.06.2019 на суму 10000,00 грн.

У ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши вищевказані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, позивачем надано суду належні докази надання адвокатських послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме: посвідчення адвоката України, видане Новицькому В`ячеславу Васильовичу 28.03.2016 за №1366, на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1366 від 25.01.2013; ордер серії ПТ №130761 про надання правової допомоги СТОВ «Світоч» на підставі договору про надання правничої допомоги №4/19 від 07.06.2019 та №2/19, укладеного між відповідачем та адвокатом В.В. Новицьким, ордер серії ПТ №121250 про надання правової допомоги СТОВ «Світоч» на підставі договору про надання правничої допомоги №2/19 від 07.06.2019 та №2/19, укладеного між відповідачем та директором адвокатського бюро «Коваль та партнери« адвокатом В.Ф. Коваль, акти наданих послуг від 10.06.2019 до договору про надання правничої допомоги №4/19 від 07.06.2019 та договору про надання правничої допомоги №2/19 від 07.06.2019, платіжні доручення №№10, 11 від 10.06.2019 на підтвердження здійснення оплати за надані за договором послуги.

Отже, керуючись приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем підтверджено правовий статус представників - адвокатів, надано докази надання послуг та оплати відповідачем наданих послуг, прийнятих згідно з актом наданих послуг за договором та факт понесених відповідачем витрат у розмірі 20000,00 грн.

Оцінивши заявлені до стягнення витрати, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням всіх аспектів цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд встановив, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена до стягнення є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. є такою, що підтверджена належними доказами, у зв`язку з чим заява про відшкодування таких витрат підлягає задоволенню.

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки за результатами розгляду справи №917/1188/18 судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу ТОВ "Газойлінвест" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2019 - без змін, суд дійшов висновку, що 20000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з ТОВ "Газойлінвест".

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлінвест" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2019 у справі №917/1188/18 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлінвест" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10А; код ЄДРПОУ 38777533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" (39510, Полтавська область, Карлівський район, с. Володимирівка; код ЄДРПОУ 05287874) 20000,00 (двадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04.07.2019.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Склярук О.І.