Рішення

від 08.04.2019 по справі 922/2082/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2082/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харжитлопостачзбут", м. Харків про стягнення коштів в сумі 2072365,09 грн. за участю :

прокурора - Клейн Л.В., посв. № 051089 від 02.10.2018 року;

позивача - ОСОБА_1, довіреність №08-21/39/2-18 від 04.01.2018 року;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харжитлопостачзбут" (відповідача) безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в сумі 2072365,09 грн. за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року, згідно ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що ТДВ "Харжитлопостачзбут" використовує земельну ділянку площею 0,2271 га для експлуатації та обслуговування вказаних нежитлових будівель літ. "А-1", літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1" без виникнення права власності (користування) та без державної реєстрації цих прав відповідно до діючого законодавства. При цьому, за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року ТДВ "Харжитлопостачзбут" мало б сплатити до бюджету 2072365,09 грн., які складаються з розміру нарахованої суми орендної плати, яку повинно було сплачувати ТВД "Харжитлопостачзбут" за виключенням фактично сплаченої суми земельного податку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2082/18, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.08.2018 року на 11:30 год.

В судовому засіданні 20.08.2018 року оголошено перерву до 04.09.2018 року до 12:00 год.

16.08.2018 року відповідач надав відзив (вх.№ 23662), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на відсутність у нього заборгованості зі сплати земельного податку та на те, що до спірних відносин не підлягають застосуванню положення ст.1212 ЦК України.

27.08.2018 року прокурор надав відповідь на відзив (вх.№ 24406), в якій зазначив, що сам факт несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна.

28.08.2018 року позивач надав відповідь на відзив (вх.№ 24577), в якій зазначив про те, що до спірних правовідносин має застосовуватись положення ст. 1212 ЦК України.

31.08.2018 року відповідач надав заперечення (вх.№ 24954), в яких зазначив, що він здійснює всі можливі передбачені чинним законодавством заходи для оформлення права користування земельною ділянкою у порядку визначеному законом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2018 року провадження у справі 922/2082/18 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі №922/3412/17.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2018 року поновлено провадження у справі № 922/2082/18 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.12.2018 року на 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до "29" січня 2019 року, підготовче засідання у справі № 922/2082/18 відкладено на 10.01.2019 року на 12:00 год.

08.01.2019 року відповідач надав заперечення на відповідь позивача на відзив (вх.№320), в яких зазначив, що ні позивачем, ні прокурором не надано доказів здійснення нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Коцарська, 43, у м. Харкові у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Також ні позивачем, ні прокурором не надано доказів правомірності застосованих у розрахунках коефіцієнтів.

15.01.2019 року господарським судом Харківської області у справі №922/2082/18 винесено ухвалу, якою призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_2 (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8А) та зупинено провадження у справі №922/2082/18 до отримання висновку судової експертизи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2019 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.01.2019 року у справі №922/2082/18 скасовано, справу №922/2082/18 направлено до господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2019 року провадження у справі № 922/2082/18 поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.03.2019 року на 11:45 год.

25.03.2019 року відповідач надав пояснення до заперечення (вх.№7219), в яких зазначив, що земельна ділянка по вул. Коцарській. 43 у м. Харкові, на яку посилається прокурор і позивач, не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, а, отже, ця земельна ділянка не може вважатись сформованим об'єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2019 року на 12:20 год. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.04.2019 року).

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 08.04.2019 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 08.04.2019 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.07.2018 року №132353739, право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 103,1 м.кв., літ. "Б-1" загальною площею 189,9 кв.м, літ. "В-1" загальною площею 469,3 кв.м, літ. "Г-1" загальною площею 61,2 кв.м по вул. Коцарській, б. 43 з 11.10.2016 року зареєстровано за Товариством з додатковою відповідальністю "Харжитлопостачзбут" на підставі рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.10.2016 року №32014046.

Право власності ТДВ "Харжитлопостачзбут" виникло на підставі свідоцтва про право власності №123, виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області від 20.02.1996 року, виданого на ВАТ "Харжитлопостачзбут". Відповідач є правонаступником щодо всіх прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Харжитлопостачзбут", яке припинилось в результаті приєднання до відповідача.

Земельна ділянка, на якій знаходяться нежитлові будівлі відповідача була виділена в користування Харківському міжобласному відділенню "Укркомунпостач", у подальшому перейменованому на Відкрите акціонерне товариство "Харжитлопостачзбут" на підставі рішення виконкому №573 від 25.06.1947 року. Вказане підтверджується новою редакцією статуту (а.с. 144), затвердженого загальними зборами учасників (протокол від 23.05.2011р.), а також листом заступника голови виконкому Ленінської районної ради м. Харкова Харківської області від 02.10.1998 року №1120исх (а.с. 147).

Правомірність правонаступництва прав на користування земельною ділянкою відповідачем також підтверджується матеріалами технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки виробничої бази АП "Харжитлопостачзбут" по вул. Коцарській, 43 в м. Харкові, Ленінський район від 1996 року (а.с. 148), де міститься копія постанови №573 від 25.06.1947 року про відведення земельної ділянки в натурі (а.с. 158).

Відповідно до рішення 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради Харківської області від 21.06.2017 року №680/17 відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова площею, орієнтовно 0,2250 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-1", літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Т-1" (виробничого та складського призначення) по вул. Коцарській, 43 (Холодногірський район).

З матеріалів, наданих прокурором до позовної заяви вбачається, що 07.06.2018 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_3 здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Коцарська, 43 у м. Харкові, здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Обстеження на місцевості здійснювалось за участі інженера-землевпорядника відділу землевпорядних робіт та підготовки планово-картографічної основи Харківської регіональної філії Центру ДЗК ОСОБА_4

Згідно акту обстеження на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,2271 га по вул. Коцарській, 43 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 103,1 м.кв., літ. "Б-1" загальною площею 189,9 кв.м, літ. "В-1" загальною площею 469,3 кв.м, літ. "Г-1" загальною площею 61,2 кв.м, право власності на які зареєстровано за Товариством з додатковою відповідальністю "Харжитлопостачзбут".

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 2072365,09 грн., обґрунтовуючи позов тим, що останній, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою та у період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року не сплачував плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі. У зв'язку з цим, з посиланням на статті 1212-1214 ЦК України, прокурор вважає, що відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна, тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

Суд зазначає, що, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов'язковому порядку вибути з його володіння.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 103,1 м.кв., літ. "Б-1" загальною площею 189,9 кв.м, літ. "В-1" загальною площею 469,3 кв.м, літ. "Г-1" загальною площею 61,2 кв.м по вул. Коцарській, б. 43 з 11.10.2016 року зареєстровано за Товариством з додатковою відповідальністю "Харжитлопостачзбут" на підставі рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.10.2016 року №32014046.

Водночас, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об'єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об'єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019 року.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України),

В силу статті 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» , об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, земельна ділянка по вул. Коцарській, 43 у м. Харкові, на яку посилається прокурор і позивач, не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, а, отже, ця земельна ділянка не може вважатись сформованим об'єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав.

Окремо суд наголошує, що відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження, які в якості доказів додані позивачем, у зв'язку з чим, суд вважає, що акт обстеження від 07.06.2018 року не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання відповідачем, що ставить під обґрунтований сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди .

Таким чином, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Водночас, як вбачається з розрахунків позивача розміру плати за використання земельної ділянки комунальної власності, який здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, виходячи з площі земельної ділянки 0,2271 га, визначеної згідно акту обстеження від 07.06.2018 року, такий розрахунок здійснений виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів (визначених рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13) та коефіцієнтів функціонального призначення, помножена на площу земельної ділянки визначеної згідно акту обстеження земельної ділянки від 07.06.2018 року.

Оцінюючи вказаний доказ, суд зазначає, що, відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Так, згідно пункту 1.1. Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року, цей Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільних цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіцію.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивачем здійснювався розрахунок на підставі базової вартості 1 кв.м у м. Харкові без врахування Витягу з нормативно-грошової оцінки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність розрахунків позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17, а також у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №804/2111/14 та від 31.07.2018 у справі №804/7823/14.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення .

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на прокурора.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 11, 13, 16, 22, 1212 ЦК України, ст.ст. 24, 120, 156, 157 ЗК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області.

Повний текст рішення складено 16.04.2019 року.

Суддя ОСОБА_5