Постанова

від 20.06.2019 по справі 922/2082/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2019 р. Справа № 922/2082/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В. , суддя Барбашова С.В. , суддя Радіонова О.О.,

за участі секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участі представників учасників справи:

позивача - Сінько Ю.Ю. - дов. № 08-21/20/2-19 від 02.01.2019,

відповідача - Лисяк О.В. - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2697 від 09.04.2019; ордер на надання правової допомоги серія ПТ № 137195 від 30.05.19; витяг з договору про надання правової (правничої) допомоги 30/05/19-01 від 31.05.2019,

прокурора - Ногіна О.М. - службове посвідчення № 032167 від 11.02.2015,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. №1469 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від "08" квітня 2019 р. (повний текст рішення складено та підписано 16.04.2019, суддя Смірнова О.В.) у справі № 922/2082/18

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харжитлопостачзбут", м. Харків

про стягнення 2 072 365,09 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2018 року Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харжитлопостачзбут" (відповідача) безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в сумі 2 072 365,09 грн за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року, згідно ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 квітня 2019 року у справі № 922/2082/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою; позивачем неправомірно здійснювався розрахунок на підставі базової вартості 1 кв.м у м. Харкові без врахування Витягу з нормативно-грошової оцінки.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2019 у справі № 922/2082/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- Харківською міською радою розроблена та затверджена технічна документація на всі землі м. Харкова в тому числі і на спірну земельну ділянку; рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 затверджений Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013;

- для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельних ділянок комунальної власності та вирішення справи по суті наявність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є обов`язковою;

- для врегулювання судом кондиційних правовідносин між позивачем та відповідачем не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, а потрібно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна та розмір безпідставно збереженого коштів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2019 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України.

31.05.2019 від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харжитлопостачзбут", м. Харків, - на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив (вх. № 5367), в якому відповідач вважає рішення господарського суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, таким, що прийняте при всебічному та об`єктивному встановленні обставин справи, при вірному застосуванні матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2019 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2019 у зв`язку з відпусткою судді Попкова Д.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 призначено справу № 922/2082/18 до розгляду на 20.06.2019 та повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2019 у зв`язку з відпусткою суддів Медуниці О.Є. та Черноти Л.Ф. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Барбашова С.В., суддя Радіонова О.О.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги відзиву на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін та у задоволенні скарги прокурора відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.07.2018 року №132353739, право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 103,1 м.кв., літ. "Б-1" загальною площею 189,9 кв.м, літ. "В-1" загальною площею 469,3 кв.м, літ. "Г-1" загальною площею 61,2 кв.м по вул. Коцарській, б. 43 з 11.10.2016 року зареєстровано за Товариством з додатковою відповідальністю "Харжитлопостачзбут" на підставі рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.10.2016 року №32014046.

Право власності ТДВ "Харжитлопостачзбут" виникло на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області від 20.02.1996 року, виданого на ВАТ "Харжитлопостачзбут". Відповідач є правонаступником щодо всіх прав і обов`язків Відкритого акціонерного товариства "Харжитлопостачзбут", яке припинилось в результаті приєднання до відповідача.

Земельна ділянка, на якій знаходяться нежитлові будівлі відповідача була виділена в користування Харківському міжобласному відділенню "Укркомунпостач", у подальшому перейменованому на Відкрите акціонерне товариство "Харжитлопостачзбут" на підставі рішення виконкому №573 від 25.06.1947 року. Вказане підтверджується новою редакцією статуту (а.с. 144), затвердженого загальними зборами учасників (протокол від 23.05.2011р.), а також листом заступника голови виконкому Ленінської районної ради м. Харкова Харківської області від 02.10.1998 року №1120исх (а.с. 147).

Правонаступництво прав на користування земельною ділянкою відповідачем також підтверджується матеріалами технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки виробничої бази АП "Харжитлопостачзбут" по вул. Коцарській, 43 в м. Харкові, Ленінський район від 1996 року (а.с. 148), де міститься копія постанови №573 від 25.06.1947 року про відведення земельної ділянки в натурі (а.с. 158).

Відповідно до рішення 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради Харківської області від 21.06.2017 року №680/17 відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова площею, орієнтовно 0,2250 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-1", літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Т-1" (виробничого та складського призначення) по вул. Коцарській, 43 (Холодногірський район).

07.06.2018 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Павловським Р.В. здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Коцарська АДРЕСА_2 , здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Обстеження на місцевості здійснювалось за участі інженера-землевпорядника відділу землевпорядних робіт та підготовки планово-картографічної основи Харківської регіональної філії Центру ДЗК Бондаренка А.В.

Згідно акту обстеження на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,2271 га по вул. Коцарській, 43 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 103,1 м.кв., літ. "Б-1" загальною площею 189,9 кв.м, літ. "В-1" загальною площею 469,3 кв.м, літ. "Г-1" загальною площею 61,2 кв.м, право власності на які зареєстровано за Товариством з додатковою відповідальністю "Харжитлопостачзбут".

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 2072365,09 грн., обґрунтовуючи позов тим, що останній, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою та у період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року не сплачував плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі. У зв`язку з цим, з посиланням на статті 1212-1214 ЦК України, прокурор вважає, що відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна, тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Отже, за змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 103,1 м.кв., літ. "Б-1" загальною площею 189,9 кв.м, літ. "В-1" загальною площею 469,3 кв.м, літ. "Г-1" загальною площею 61,2 кв.м по вул. Коцарській, б. 43 з 11.10.2016 року зареєстровано за Товариством з додатковою відповідальністю "Харжитлопостачзбут" на підставі рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.10.2016 року №32014046.

Водночас, предметом позову у даній справі, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019 року, у справі № 922/551/18 від 11.06.2019 року.

Згідно із частиною 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Разом з тим, згідно із частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З приписів наведеної норми права вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Проте, земельна ділянка по вул. Коцарській, 43 у м. Харкові, на яку посилається прокурор і позивач, не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, а, отже, ця земельна ділянка не може вважатись сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак, ні вказаною Інструкцією, ні Земельним кодексом України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження, які в якості доказів додані прокурором, тому, акт обстеження від 07.06.2018 року не є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання відповідачем, є неналежним доказом сформованості земельної ділянки як об`єкта цивільного права, а в матеріалах справи відсутня технічна документація стосовно цієї земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» , нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

Підставою для проведення оцінки земель згідно ст. 15 Закону України Про оцінку земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів регламентовано Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 23.03.1995 року №213, та Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Порядок), затвердженим спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 року №18/15/21/11 та зареєстрованим у Мін`юсті 05.04.2006 року за №388/12262.

Згідно з вимогами статей 20, 21 Закону, за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів складається технічна документація, яка підлягає державній експертизі відповідно до закону.

Технічна документація, зокрема, містить визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, середньої для економіко-планувальної зони вартості одного квадратного метра земель різного функціонального використання та схему зон впливу локальних факторів, які виявляються в межах окремої земельної ділянки.

Положеннями статті 23 закону визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно п. 4 Порядку, за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17, а також у постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі №3-476гс15; Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі №804/7823/14, від 30.10.2018 року у справі №804/2111/14.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про необов`язковість наявності витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельних ділянок комунальної власності та вирішення справи по суті, є безпідставними та таким, що суперечать чинному законодавству.

Посилання апелянта на те, що Харківською міською радою розроблена та затверджена технічна документація на всі землі м. Харкова в тому числі і на спірну земельну ділянку, а рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 затверджений Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, також не підтверджуються матеріалами справи, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки станом на 01.01.2013 суду не надано.

В апеляційній скарзі сам прокурор зазначив про те, що вказаний витяг можливо отримати тільки у разі наявності розробленої та затвердженої відповідно до вимог чинного законодавства технічної документації на конкретну земельну ділянку, проте технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена та не затверджена.

Надані позивачем розрахунки розміру плати за використання земельної ділянки комунальної власності, які здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, виходячи з площі земельної ділянки 0,2271 га, визначеної згідно акту обстеження від 07.06.2018 року, також не містять даних щодо технічної документації земельної ділянки, Витягу з нормативної грошової оцінки землі.

Такі розрахунки здійснені виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів (визначених рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13) та коефіцієнтів функціонального призначення, помножена на площу земельної ділянки визначеної згідно акту обстеження земельної ділянки від 07.06.2018 року.

В той час, як вже було зазначено вище, прокурором заявлено до стягнення кошти, які останній кваліфікує як безпідставно збережене майно у розмірі орендної плати, у зв`язку з чим нарахування мають здійснюватись саме на підставі технічної документації та Витягу з нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, з розрахунків позивача неможливо встановити чи вірними є застосовані останнім функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення позивачем, тому розрахунки позивача є неправомірними, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правомірним, доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Заступника прокурора Харківської області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2019 у справі № 922/2082/18 - без змін.

Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2019 у справі № 922/2082/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2019 у справі № 922/2082/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 21.06.2019.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.О. Радіонова