Рішення

від 11.04.2019 по справі 120/4896/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 квітня 2019 р. Справа № 120/4896/18-а

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

представника третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: вул. Ватутіна, 70, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23219)

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39767547, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, 21027), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 міська рада (код ЄДРПОУ: 25512617, адреса: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, Вінницька область, 21000)

про: визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_6 № РВ-050063882018 від 31.08.2018 року;

- зобов'язати державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_6 провести реєстрацію земельної ділянки площею 1,2592 га розташованої в м. Вінниці на підставі розробленої ДП ОСОБА_1 науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що він являється спадкоємцем майна за заповітом, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17.08.2017 року та сертифікатом на земельну частку (пай) серії ВН № 050663 виданого 26.08.1997 року.

25.05.2018 року позивач звернувся на адресу ОСОБА_1 міської ради із заявою щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки. Однак, листом від 23.06.2018 року позивача повідомлено про те, що надати дозвіл неможливо в зв'язку з відсутністю детальних планів територій. Так, у відповідності до ст. 22 Закону України Про землеустрій , ст. 11 Про порядок виділення в натурі на місцевості земельних часток паїв , ст. 118 ЗК України позивач уклав договір з розробником документації із землеустрою на розроблення технічної документації. Вказана технічна документація була розроблена та подана до державного кадастрового реєстратора для реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі. 31.08.2018 року державним кадастровим реєстратором було прийняте рішення про відмову у внесенні відомостей до державного земельного кадастру № РВ-050063882018.

Вважаючи таку відмову неправомірною, з метою зобов'язання відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним позовом

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

29.01.2019 року на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вказаного зазначив, що відмова кадастрового реєстратора у державній реєстрації у зв'язку з тим, що земельна ділянка не є сформована, відсутня державна реєстрація права власності за гр. ОСОБА_7, відсутній дозвіл органу місцевого самоврядування на розроблення документації із землеустрою є законною та такою, що відповідає вимогам частини 6 статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр .

Щодо зобов'язання кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідач вважає втручанням у дискреційні повноваження.

За таких обставин, вважає доводи позивачів не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

22.03.2019 року до суду подано відповідь на відзив в якій вказано, що 25.05.2018 року позивач звернувся на адресу ОСОБА_1 міської ради із заявою щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж у відповідності до вимог ст. 11 Закону України Про порядок виділення в натурі на місцевості земельних часток паїв . Однак, у відповіді ОСОБА_1 міської ради від 23.06.2018 року зазначено, що надати відповідний дозвіл не можливо у зв'язку з відсутністю детальних планів. Відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України, особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав дозволу на його розроблення або мотивовану відмову у його наданні, що і було зроблено позивачем.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 міську раду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом НМЕ 098128 від 17.08.2017 року, ОСОБА_5 являється спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з земельної частки (паю) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП ім. Шевченка, що знаходиться в с. Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області, розміром 1,38 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належної померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) Серія ВН № 050663, виданого ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Вінницької області 26.08.1997 року на підставі рішення ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 06.08.1997 року № 384.

25.05.2018 року, ОСОБА_5 звернувся із заявою до ОСОБА_1 міської ради про надання дання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах м. Вінниці.

Листом № Б-01-44315/1-00-10 від 23.06.2018 року Департамент земельних ресурсів ОСОБА_1 міської ради повідомив позивача, що відповідно до наданих графічних матеріалів, зазначена у заяві земельна ділянка знаходиться в зоні житлової забудови (Ж-1). Крім того, зазначено, що на території, які згідно постанови Верховної ОСОБА_8 України від 13.05.2015 року № 401-VІІІ Про зміну і становлення меж міста Вінниці і Вінницького району включені в межі міста Вінниці, буде розроблено містобудівну документацію. Згідно ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності документація із землеустрою розробляється з урахуванням положень плану зонування та/або детального плану територій.

Згідно з рішенням міської ради від 30.10.2015 року № 2332 Про розробку Детальних планів територій, які, відповідно до постанови Верховної ОСОБА_8 України від 13.05.2015 року № 401-VІІІ Про зміну і становлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області, включені в межі міста , до розробки та затвердження Детальних планів територій, заборонено виконавчим органам міської ради приймати рішення та надавати висновки щодо зміни цільового призначення та виду цільового призначення земельних ділянок, які включені у межі міста і перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, а також видачу будівельних паспортів та вихідних даних на проектування - містобудівних умов і обмежень на даних територіях.

За договором № 4681 від 01.08.2018 року Державним підприємством ОСОБА_1 науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на замовлення ОСОБА_5 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в м. Вінниця.

20.08.2018 року позивач звернувся до державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Вінниці головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_6 із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Рішенням № РВ-0500638882018 від 31.08.2018 року позивачу відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з таких підстав:

- невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру;

- невідповідності електронного документа установленим вимогам;

- подання заявником документів не в повному обсязі.

Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України).

Відповідно до 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частина 5 статті 79-1 Земельного кодексу України визначає, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу не проект землеустрою, а технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах м. Вінниці, розроблену Державним підприємством ОСОБА_1 науково-дослідний та проектний інститут землеустрою .

Таким чином, надана позивачем технічна документація розроблена не відповідає вимогам ч. 5 статті 79-1 Земельного кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що у поданій на реєстрацію технічної документації із землеустрою позивачем серед іншого було надано заяву за № Б-01-44315 від 25.05.2018 року до ОСОБА_1 міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Також відповідно до наданого позивачем листа № Б-01-44315/1-00-10 від 23.06.2018 року Департамент земельних ресурсів ОСОБА_1 міської ради повідомив позивача, що відповідно до наданих графічних матеріалів, зазначена у заяві земельна ділянка знаходиться в зоні житлової забудови (Ж-1). Крім того, зазначено, що на території, які згідно постанови Верховної ОСОБА_8 України від 13.05.2015 року № 401-VІІІ Про зміну і становлення меж міста Вінниці і Вінницького району включені в межі міста Вінниці, буде розроблено містобудівну документацію. Згідно ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності документація із землеустрою розробляється з урахуванням положень плану зонування та/або детального плану територій.

Згідно з рішенням міської ради від 30.10.2015 року № 2332 Про розробку Детальних планів територій, які, відповідно до постанови Верховної ОСОБА_8 України від 13.05.2015 року № 401-VІІІ Про зміну і становлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області, включені в межі міста , до розробки та затвердження Детальних планів територій, заборонено виконавчим органам міської ради приймати рішення та надавати висновки щодо зміни цільового призначення та виду цільового призначення земельних ділянок, які включені у межі міста і перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, а також видачу будівельних паспортів та вихідних даних на проектування - містобудівних умов і обмежень на даних територіях.

Станом на час розгляду даної адміністративної справи суду не названо та на не надано доказів прийняття ОСОБА_1 міською радою рішення щодо надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах м. Вінниці.

На замовлення позивача, Державним підприємством ОСОБА_1 науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах м. Вінниці.

З огляду на те, що Департаментом земельних ресурсів ОСОБА_1 міської ради 23.06.2018 року надано мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у позивача не виникло право замовляти розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про безпідставність посилання позивача на положення абз. 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідно до якого, особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав дозволу на його розроблення або мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закон України "Про Державний земельний кадастр" №3613-VI від 07.07.2011 року (далі - Закон №3613-VI), державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; кадастровий номер земельної ділянки це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Державний земельний кадастр базується на основних принципах, зокрема, об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються (ст. 3 Закону №3613-VI).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №3613-VI ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.Згідно ч. 1 ст. 16 Закону №3613-VI, земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до ст. 24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частини 1 і 2 даної статті).

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №3613-VI, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №3613-VI для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Частина 6 статті 24 Закону №3613-VI визначає, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Судом встановлено, що у позивача станом на час звернення до відповідача 20.08.2018 року було відсутнє рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах м. Вінниці.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість адміністративного позову в цілому, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: вул. Ватутіна, 70, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23219);

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39767547, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, 21027);

Третя особа: ОСОБА_1 міська рада (код ЄДРПОУ: 25512617, адреса: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, Вінницька область, 21000).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 17.04.2019

Суддя Чернюк Алла Юріївна