Постанова

від 09.04.2019 по справі 320/6268/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6268/18 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року

у справі №320/6268/18 (розглянуту у порядку спрощеного провадження)

за позовом ОСОБА_2

до відповідача Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому просив суд:

- визнати неправомірною відмову Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 згідно довідки ВАТ "Сквира-Авто" про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС від 30.03.2005 №37 з 01.01.2012 по 21.06.2017;

- зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу з 01.01.2012 по дату фактичної виплати сум недоотриманого доходу за постановою Сквирського районного суду Київської області від 13.12.2017 у справі №376/2748/17;

- зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_2 згідно довідки ВАТ "Сквира-Авто" про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС від 30.03.2005 №37 з 01.01.2012 по 21.06.2017 з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач незаконно та безпідставно відмовився перерахувати йому пенсію на підставі довідки від 30.03.2005 №37, виданої ВАТ Сквира-Авто , з якого ОСОБА_2 у липні 1986 році було направлено для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 закрито провадження у справі у частині позовних вимог про визнання неправомірною відмову Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 згідно довідки ВАТ "Сквира-Авто" про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС від 30.03.2005 №37 з 01.01.2012 по 21.06.2017.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК від 03.03.2005 №233177.

30 жовтня 2002 року позивачеві було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І серії НОМЕР_1 (учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС).

Факт перебування позивача з 07.07.1986 по 13.07.1986 у відрядженні в м. Прип'ять та м. Чорнобиль Київської області і тривалість робочого часу якого становила щоденно 21 годин в зоні відчуження, з яких 19 годин в м. Припяті та 2 години в м. Чорнобилі встановлений рішенням Сквирського районного суду Київської області від 07.10.2002 у справі №2-857/2002.

Позивач перебуває на обліку у Сквирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та одержує пенсію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.

З урахуванням факту, встановленому рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04.11.2004 у справі №2-1112/2004, ВАТ Сквира-Авто складено довідку про заробітну плату в зоні відчуження, відповідно до якої позивачеві за період з 07.07.1986 по 13.07.1986 було нараховано 861,24 крб.

22 червня 2017 року представник позивача звернувся до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області з відповідною заявою про призначення (перерахунок) та виплату йому пенсії згідно довідки ВАТ Сквира-Авто про заробітну плату в зоні відчуження в період виконання робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС з 07.07.1986 по 13.07.1986 в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Листом Сквирського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Київській області від 30.06.2017 №37/г-01 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії посилаючись на те, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.11.2004 року у справі №2-1112/2004 не дає право на підвищену оплату праці в зоні відчуження та не містить зобов'язань Пенсійного фонду України у Сквирському районі щодо перерахунку такої пенсій.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дані виданої позивачу довідки про заробітну плату за роботу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 30.03.2005 №37 не підтверджені первісними бухгалтерськими документами, отже відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно законодавства України.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок №1210), згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1 Порядку).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до статті 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження заробітку первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 376/3114/17, від 26 жовтня 2018 року у справі № 576/1467/16-а, від 20 грудня 2018 року у справі №529/693/17.

Отже, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ Сквира-Авто видано позивачеві довідку від 30.03.2005 № 37 про заробітну плату за роботу в населених пунктах зони відчуження (Чорнобильська АЕС) за період з 07.07.1986 по 13.07.1986, згідно якої позивачу нарахована заробітна плата в сумі 861,24 крб.

Разом з цим, посилання на первинні бухгалтерські документи, якими керувалось ВАТ "Сквира Авто" позивач до заяви про перерахунок пенсії та до матеріалів справи не приєднав.

Натомість колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем надано зокрема копію довідки ВАТ Сквирка-Авто № 37 від 30.05.2005 та копію акту перевірки обґрунтованості видачі довідки ВАТ Сквирка-Авто № 37 від 30.05.2005 з яких вбачається, що заробітна плата була лише нарахована підприємством на вимогу відповідного рішенням суду фактично здійснено перерахунок .

З урахуванням вищевикладеного, колегія судів дійшла висновку, що довідка від 30.03.2005 №37 видана ВАТ Сквира-Авто , не є тим документом на підставі якого відповідач може здійснити перерахунок пенсії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмовляючи у перерахунку пенсії позивача на підставі довідки ВАТ Сквира-Авто від 30.03.2005 №37 Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області діяло на підставі та у межах, передбачених законом.

Посилання позивача на постанову Сквирського районного суду Київської області від 13.12.2017, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 376/2748/17, колегія суддів не приймає до у ваги, оскільки спростовуються висновками Верховного Суду під час розгляду справ по аналогічній категорії, в яких суд дійшов висновку, що помилково враховувати спірні суми зазначені на підставі рішення суду, а не на підставі фактично отриманих виплат згідно розрахункових листів чи інших первинних документів.

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі позивача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Виходячи з аналізу наведених норм у сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів інші доводи апеляційної скарги не бере до уваги, з огляду на те, що судом першої інстанції вже була надана оцінна вказаним доводам, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та зазначає, що вони цілком дублюють доводи зазначені позивачем в позовній заяві.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2019 року.