Постанова

від 16.04.2019 по справі 607/14329/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1723/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.12.2018 року (рішення ухвалене у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Братасюка В.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання неправомірними дій відповідача по факту відмови у призначенні пенсії, яка зафіксована у протоколі №21 від 17.10.2017року та зобов'язання зарахувати до трудового стажу період навчання в Тернопільській Духовній семінарії ім.Святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія з 01.09.1994 року по 30.06.1999 року, призначити пенсію по інвалідності відповідно до ст.ст.30,32 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що він з 01.09.1994 року по 30.06.1999 року навчався в Тернопільській Духовній семінарії ім.Святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія, при наявності страхового стажу більше 10 років, інвалідності ІІІ- групи та досягнувши 43 роки він звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про призначення пенсії по інвалідності згідно ст.ст.30.32 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , проте період навчання до стажу роботи зарахований не був з тих причин, що Семінарія зареєстрована як релігійна організація, а не навчальний заклад. Вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні пенсії по інвалідності, не витребував відповідні документи, за наявності сумнівів у підтвердження наявності права на таку пенсію, та не включив у страховий стаж період навчання в Тернопільській Духовній семінарії ім.Святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія. Просив позов задоволити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.12.2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову управління Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно змін до ст.ст.30,32 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , що відбулися з прийняттям Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи №3668-VІ, оформлену протоколом №21 засідання комісії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням та перерахунком пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 17.10.2017року. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, відповідно до їх компетенції, зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період навчання в Тернопільській Духовній Семінарії ім.Святих Рівноапостольних Кирила і Мифодія з 01.09.1994 року по 30.06.1999 року, та призначити пенсію по інвалідності відповідно до ст.ст.30.32 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Рішення суду першої інстанції оскаржило Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0808945 від 21.03.2017 року, ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності загального захворювання.

Як вбачається з диплому НОМЕР_1, що ОСОБА_1 25.06.1999 року закінчив повний курс Тернопільської Духовної семінарії ім.Святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія.

Як вбачається із довідки ректора ТД Семінарії, виданої ОСОБА_1, узаком о.Ректора №303 від 01.09.1994року він зарахований студентом 1-го курсу Тернопільської Духовної семінарії ім.Святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія УПЦ-КП, а рішенням Вченої Ради ТДС №049 від 30.06.1999року визнаний таким, що закінчив повний курс навчання. Форма навчання: денний стаціонар. Термін навчання в ТД Семінарії становив 5 років і тривав з 01.09.1994року до 30.06.1999року.

Разом з тим, досягнувши віку 43 роки позивач звернувся в Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності згідно змін до ст.ст. 30,32 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Разом із заявою про призначення пенсії по інвалідності, ОСОБА_1 були подані: заява про призначення пенсії без оригіналу трудової книжки; копія ідентифікаційного коду; копія паспорта; договір №11698/463 від 24.05.2017 року про одноразову сплату у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0808945, видана 23.03.2017 року; копія диплому НОМЕР_1, виданого 30.06.1999 року Тернопільською Духовною Семінарією ім.Святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія; довідка №042 від 18.05.2017 року видана Тернопільською Духовною Семінарією ім.Святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія; військовий квиток НОМЕР_2, виданий 22.06.1992р.; копія диплому НОМЕР_3, виданого 11.06.1992 року Тернопільським ПТУ-3; копія свідоцтва про народження дитини; довідка УСЗН Тернопільської РДА №950 та № 954 від 31.05.2017 р.; довідка № 375 від 31.05.2017 року, видана Чистилівською сільською радою.

Із змісту наявної у справі копії протоколу за №21 від 17.10.2017 року засідання комісії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з питання розгляду заяви позивача ОСОБА_1 щодо призначення пенсії по інвалідності видно, що комісія вирішила відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності згідно змін до ст.ст.30,32 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , що відбулися з прийняттям Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи №3668-VІ, посилаючись на те, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 5 років 2 місяці 26 днів, що є меншим за необхідний - 10 років, не зарахувавши до стажу роботи період навчання з 01.09.1994року по 30.06.1999року в Тернопільській Духовній семінарії ім.Святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія, зазначивши, що Семінарія зареєстрована як релігійна організація, а не навчальний заклад.

Відповідно до ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно ст.ст. 82, 104 Закону України "Про пенсійне забезпечення" документи про призначення пенсій розглядаються органами Пенсійного фонду не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення. Зазначене рішення органу, який призначає пенсії, може бути оскаржено до суду.

Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року.

За період до 1 січня 2004 року до стажу роботи зараховується час навчання на денній формі у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. До стажу роботи, який дає право на пенсійне забезпечення, зараховується також навчання в семінарії, Духовній академії при наявності документів про період навчання в зазначених навчальних закладах за денною формою.

Відповідно до ст.7 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.

Статтею 11 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.

Згідно з поданими для призначення пенсії документами позивачу зараховано до стажу роботи період навчання в Тернопільському ПТУ-3 - 9 місяців 10 днів, період проходження військової служби - 1 рік 8 місяців 16 днів, а також період, за який було проведено одноразову сплату у системі загальнообов'язкового державного соціальною страхування - 2 роки 9 місяців, що разом становить - 5 років 2 місяці 26 днів.

Період навчання в Тернопільській Духовній Семінарії ім.Святих Рівноапостольних Кирила і Мифодія з 01.09.1994 року по 30.06.1999 року до стажу роботи гр. ОСОБА_5 не зараховано, оскільки згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців Тернопільська Духовна Семінарія зареєстрована як релігійна організація, а не навчальний заклад. Також згідно роз'яснення, наданого Тернопільською обласною державною адміністрацією 19.09.2017 року за №06/2898-10, Тернопільська духовна семінарія імені Святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія Української Православної Церкви Київського Патріархату не включена до реєстру навчальних закладів України.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.08.2018року витребувано Статут Релігійної організації Тернопільської духовної семінарії ім.Святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія .

Із Статуту Тернопільської духовної семінарії Української Автокефальної православної церкви, що зареєстрований 12.08.1991 року, зі змінами та доповненнями від 28.01.2000року вбачається, що Тернопільська Духовна Семінарія - це спеціальний богословський учбовий заклад Української Автокефальної православної церкви готує всященослужителів для всіх областей України, відповідно до п.1.1. Статуту.

Згідно п.2.1. Статуту, головним завданням Тернопільської Православної Духовної Семінарії є підготовка, навчання і випуск богословів - вискоосвідсних священників-душпастирів, взірцевих служителів Церкви Христової духовних провідників українського народу, які повинні мати безмежну любов до Бога, до всіх людей, до всіх народностей, до рідного до своєї Батьківщини - Матері України.

Згідно змін до статей 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що відбулися з прийняттям Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, для призначення пенсії по інвалідності, особам, що визнані інвалідами третьої групи загального захворювання і на день звернення за пенсією досягли 43 роки необхідно мати не менше 10 років страхового стажу.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.12.2018 року у справі №607/14329/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 17.04.2019 року