Постанова

від 09.04.2019 по справі 826/11514/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11514/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіс-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Атіс-Україна звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2017 року №1592615147, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 12 червня 2017 року №87/26-15-14-07-01/36791760.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на начебто безтоварності операцій, проведених позивачем із контрагентами у зв'язку із начебто неможливістю ведення останніми господарської діяльності, відсутністю основних засобів та ресурсів. Однак, спірні операції фактично виконані та їх проведення підтверджується документально, тому позивач вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року вказаний адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві від 05 липня 2017 року №1592615147.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позиція апелянта обґрунтована тим, що контролюючим органом під час здійснення перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично ТОВ Атіс-Україна проведено господарські операції з контрагентами ТОВ Райдек (ТОВ Єврохоумс ), ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ), ТОВ Техстай Інк шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві (далі за текстом - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Атіс-Україна (далі за текстом - позивач) з питань повноти, своєчасності нарахування та сплати податку на додану вартість за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Райдек (ТОВ Єврохоумс ) (код 40509935), ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ) (код 40510296), ТОВ Техстай Інк (код 40329806) за період часу з 17 листопада 2009 року по 21 квітня 2017 року, за результатами якої складено Акт перевірки №87/26-15-14-07-01/3679160 від 12 червня 2017 року, яким встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 641 817,00 грн.

Не погоджуючись з викладеними в акті перевірки висновками, позивач направив на адресу відповідача заперечення на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень на акт, Головним управлінням ДФС у м. Києві листом від 30 червня 2017 року №19087/10/26-15-14-07-01 повідомлено, що висновок, викладений в акті перевірки, залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2017 року №1592615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 462 725,50 грн., з них за податковими зобов'язаннями - 1 641 817,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 820 908,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 23 серпня 2017 року №18942/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2017 року №1592615147 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, ТОВ Атіс-Україна документально оформлювало операції щодо придбання канальних систем вентиляції, обладнання для сантехніки з Райдек (ТОВ Єврохоумс ) (код 40509935), ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ) (код 40510296), ТОВ Техстайл Інк (код 40329806).

Перевіркою встановлено відсутність у зазначених підприємств трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень та інше, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та про те, що господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створенні без мети настання правових наслідків.

Так, Акт перевірки, на підставі якого винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення, встановлено такі обставини справи.

Щодо фінансово-господарських операцій із ТОВ Райдек (ТОВ Єврохоумс ) на підставі договору поставки обладнання від 01 вересня 2016 року №01/09; договору субпідряду про проведення пусконалагоджувальних робіт від 05 вересня 2016 року №05/09, то відповідачем встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 737 844,00 грн.

ТОВ Райдек (ТОВ Єврохоумс ) взято на податковий облік в ДПІ у Дніпровському районі ТУ ДФС у м.Києві 26 травня 2016 року. Основний вид діяльності - ремонт взуття та шкіряних виробів.

Інформація щодо наявності трудових ресурсів (звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) та основних засобів (фінансовий звіт (баланс) та додаток AM до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік) до контролюючих органів не надано.

Податковий орган визначив, що за період вересень-жовтень 2016 року ТОВ Райдек (ТОВ Єврохоумс ) задекларовано податковий кредит, отриманий від контрагентів, у яких відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних було придбано товар іншої групи (іншого виду), ніж товар, що був реалізований ТОВ Атіс-Україна (номенклатура придбаних ТОВ Райдек (ТОВ Єврохоумс ) товарів не відповідає номенклатурі товару, реалізованого на ТОВ Атіс-Україна ).

Крім того, скаржником було отримано матеріали кримінального провадження від 12 грудня 2015 року №32013100010000028, а саме протокол допиту свідка ОСОБА_3 - директора, бухгалтера, засновника ТОВ Райдек . При цьому, договори від імені ТОВ Райдек укладались директором ОСОБА_4

Також відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року по справі №759/1750/17 директора та засновника ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 статті 27, ч.1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Щодо фінансово-господарських операцій із ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ) на підставі договору поставки обладнання від 01 вересня 2016 року №01/09 (обладнання - 1. Вентилятори канальні, блоки керування канальними системами вентиляції, зонт витяжний; 2. Відвід для метало пластикової труби, відвід для оцинкованої труби), то відповідачем встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 216 724,00 грн.

Зокрема, податковий орган визначив, що за період вересень-жовтень 2016 року ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ) задекларовано податковий кредит, отриманий від контрагентів, у яких відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних було придбано товар іншої групи (іншого виду), ніж товар, що був реалізований TOB Атіс-Україна (номенклатура придбаних ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ) товарів не відповідає номенклатурі товарів реалізованих на ТОВ Атіс-Україна ).

Також, за даними відповідача, відсутня інформація щодо наявності трудових ресурсів, оскільки не подавалися звіти про суми нарахованої заробітної плати, доходу, грошового забезпечення, компенсації, застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) та основних засобів.

Окремої уваги заслуговує той факт, у договорі від 01 вересня 2016 року № 01/09, укладеному ТОВ Інтех К в особі директора ОСОБА_5 у реквізитах ТОВ Інтех К значиться номер рахунку підприємства, відкритого в ПАТ "Державний ощадний банк України" за № НОМЕР_1, який було відкрито, згідно відомостей банківської установи, лише 09 вересня 2016 року, в той час як Договір було підписано 01 вересня 2016 року, що викликає сумнів у його дійсності.

Так, Банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Крім того, скаржником було отримано матеріали кримінального провадження №32016100010000028, а саме протокол допиту свідка ОСОБА_5 - директора, бухгалтера, засновника ТОВ Інтех К , відповідно до якого ОСОБА_5 повідомила, що ніколи не працювала на підприємстві, не перебувала у складі засновників, співзасновників, не вносила до статутного фонду грошові кошти та майно, не мала відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, основний вид діяльності підприємства ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ) не відомо. При цьому, договори від імені ТОВ Інтех К укладались саме директором ОСОБА_5

Також, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року №759/11929/17 визнано винуватою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 27, ч. 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Щодо фінансово-господарських операцій із ТОВ Техстайл Інк на підставі договору поставки обладнання від 01 липня 2016 року №01/07 (обладнання - Обладнання для сантехніки в асортименті, Вогнегасні плити Promatect L-500 20 мм) то відповідачем встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 687 249,00 грн.

Зокрема, податковий орган визначив, що за період липень-грудень 2016 року ТОВ Техстайл Інк задекларовано податковий кредит, отриманий від контрагентів, у яких відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних було придбано товар іншої групи (іншого виду), ніж товар, що був реалізований ТОВ Атіс-Україна (номенклатура придбаних ТОВ Техстайл Інк товарів не відповідає номенклатурі товарів реалізованих на ТОВ Атіс-Україна ).

Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ, а також фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва до податкового органу ТОВ Техстайл Інк не подавались.

Слід зазначити, що у договорі від 01 липня 2016 року №01/07, укладеному ТОВ Техстайл Інк в особі директора ОСОБА_7 у реквізитах товариства значиться номер його рахунку, відкритого в ПАТ "Кредит Оптима Банк" за № НОМЕР_2, який був відкритий, згідно відомостей банківської установи, лише 18 липня 2016 року, в той час як сам Договір підписано 01 липня 2016 року, що викликає сумнів у його дійсності.

Як вже зазначалося вище, Банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Крім того, скаржником було отримано матеріали кримінального провадження №32016100010000028, а саме протокол допиту свідка ОСОБА_7 - директора, бухгалтера, засновника ТОВ Техстайл Інк , згідно якого він заперечував своє відношення до господарської діяльності цього Товариства.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року у справі № 1-кп/760/759/17 ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 1 статті 205 КК України.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

На думку позивача, зазначені в Акті перевірки обґрунтування щодо визнання проведених між ТОВ Атіс-Україна та ТОВ Райдек (ТОВ Єврохоумс ), ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ), ТОВ Техстайл Інк операцій безтоварними, не можуть визнаватися належним доказом встановлених порушень.

Так, колегією суддів встановлено, що на підтвердження реальності виконання умов господарських зобов'язань з ТОВ Райдек (ТОВ Єврохоумс ) позивачем надано до суду копії договору поставки №01/09 від 01.09.2016; видаткової накладної №08/09 від 08.09.16; видаткової накладної №12/09 від 12.09.16; видаткової накладної №14/09 від 14.09.16; видаткової накладної №03/10 від 03.10.16; видаткової накладної №04/10 від 04.10.16; видаткової накладної №04/10-1 від 04.10.16; видаткової накладної №04/10-1 від 04.10.16; договору субпідряду №05/09 від 05.09.16, акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року, підсумкову відомість ресурсів; виписку по рахунку за період з 01.09.16 по 20.12.16; платіжного доручення №323 від 16.09.16; платіжного доручення №325від 19.09.16; платіжного доручення №326 від 20.09.16; платіжного доручення №365 від 13.10.16; платіжного доручення №367 від 13.10.16; платіжного доручення №3 68 від 17.10.16; платіжного доручення №369 від 17.10.16; платіжного доручення №374 від 19.10.16; платіжного доручення №392 від 26.10.16; платіжного доручення №391 від 26.10.16.

На підтвердження реальності виконання умов господарських зобов'язань з ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ) позивачем надано до суду копії договору поставки №01/09 від 01.09.16; видаткової накладної №08/10-1 від 08.09.16; видаткової накладної №03/10-1 від 03.10.16; виписки по рахунку; платіжного доручення №346 від 03.10.16; платіжного доручення №345 від 28.09.16; платіжного доручення №338 від 23.09.16.

На підтвердження реальності виконання умов господарських зобов'язань з ТОВ Техстайл Інк позивачем надано до суду копії договору поставки № 01/07 від 01.07.16; видаткової накладної №3 від 18.07.16; видаткової накладної №44 від 12.08.16; видаткової накладної №51 від 23.08.16; видаткової накладної №3 від 03.10.16; видаткової накладної №30 від 08.12.16; видаткової накладної №36 від 08.12.16; видаткової накладної №45 від 09.12.16; видаткової накладної №58 від 12.12.16; виписки по рахунку; платіжного доручення №299 від 26.08.16; платіжного доручення №290 від 16.08.16; платіжного доручення №276 від 02.08.16; платіжного доручення №497 від 24.01.17; платіжного доручення №469 від 27.12.16; платіжного доручення №467 від 26.12.16; платіжного доручення №408 від 08.11.16; платіжного доручення №399 від 02.11.16; платіжного доручення №396 від 31.10.16; платіжного доручення №389 від 24.10.16; платіжного доручення №375 від 19.10.16; платіжного доручення №307 від 08.09.16.

Проте, відповідач наполягає на недоведеності реальності вказаних господарських операцій з поставок спірних партій товарів та надання послуг.

Колегія суддів підтримує зазначену позицію апелянта, оскільки зазначені документи є необхідними, проте не достатніми для підтвердження факту реальності придбання товарів та послуг.

Так, ТОВ Атіс-Україна не надано документів, зокрема товарно-транспортних накладних, які б свідчили про те, що продукція дійсно поставлялась позивачеві. При цьому, названі вище договори містять очевидні ознаки фальсифікації з огляду на невідповідність дати їх укладання даті відкриття поточного рахунку в банківських установах.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що судовими вироками засновників ТОВ Райдек (ТОВ Єврохоумс ), ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ), ТОВ Техстайл Інк визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Звісно, сам по собі факт наявності кримінального провадження не може свідчити про безтоварність укладених угод. Разом з тим, сукупність наведених вище елементів, а також той факт, що аналіз Єдиного реєстру податкових накладних не дає можливості встановити походження товару, що був реалізований позивачеві, дає підстави для висновку, що видані контрагентами ТОВ Атіс-Україна видаткові та податкові накладні не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, як вже зазначалося, відповідачем встановлено, а позивачем жодним чином не спростовано відсутність у контрагентів ТОВ Атіс-Україна основних фондів та кваліфікованих трудових ресурсів, тобто, фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення дій, що становлять зміст господарської операції. Проте, специфіка та обсяг виконаних послуг у розглядуваних господарських відносинах свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності за відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного забезпечення, сировини, матеріалів для здійснення діяльності, що свідчить про безтоварність укладених договорів. При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо залучення для виконання господарських зобов'язань будь-яких третіх осіб шляхом укладання трудових договорів; оренди майна, транспортних засобів тощо.

На думку колегії суддів, статус фіктивного, нелегального підприємства, який в даному випадку підтверджено вироками стосовно контрагентів позивача, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, що були надані ТОВ Атіс-Україна на розгляд суду (ухвала Верховного суду України від 16 січня 2018 року у справі К/9901/1478/18 (№ 2а-7075/12/2670).

В даному випадку податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платників податків, зокрема й у підписанні будь - яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним (постанова Верховного суду України від 22 вересня 2015 року по справі № 21-887а15, а також постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року по справі № 826/13126/17 (К/9901/49553/18).

Відтак, на думку колегії суддів, надані ТОВ Атіс-Україна первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по зазначеним контрагентам в сукупності не є достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій.

Відповідно, описані вище господарські операції не викликали зміни в структурі активів та зобов'язань Товариства, його власному капіталі та не спричинили реальні зміни майнового стану цього платника податків.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає висновок відповідача про порушення ТОВ Атіс-Україна вимог ПК України при формуванні показників податкового кредиту за перевіреними господарськими операціями з ТОВ Райдек (ТОВ Єврохоумс ), ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ), ТОВ Техстайл Інк законним та обґрунтованим.

А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо донарахуванням сум по контрагентам ТОВ Райдек (ТОВ Єврохоумс ), ТОВ Інтех К (ТОВ Дінкарт ), ТОВ Техстайл Інк визнається судом правомірним.

Таким чином, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товару (послуги), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, позивачем не доведено, а відповідачем спростовано.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року - скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіс-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку