Рішення

від 25.03.2019 по справі 727/7573/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/7573/17

Провадження № 2/727/204/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судових засідань Ільчука М.В.

за участю сторін:

- позивача ОСОБА_2 та в його інтересах представника, адвоката Бартусевич В.М.

- відповідача ОСОБА_4 та в її інтересах представника, адвоката Зімніцької О.О.

- представника відповідача ОСОБА_6, адвоката Кіщук М.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 1 приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний-2 , ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними та про поділ спільного майна подружжя, - ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_4, Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний-2 , ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними та поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 17.07.2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №1068, який 09.03.2017 року було розірвано. Вказує, що за час шлюбу, 12.11.2015 року між відповідачами ОСОБА_4, як пайовиком та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом Зоряний -2 було укладено кооперативний договір № 37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу і закріплення за паю. Зазначає, що згідно додатку № 1 до кооперативного договору № 37 від 12.11.2015 року пайові внески було схвалено сплачувати у наступні терміни і порядок, зокрема: 17.11.2015 р. - 30%, що складає 209779,00 грн. або 9217 доларів США за курсом НБУ 17.03.2016 р. - 17,5 %, що складає 144317,00 грн. або 5376 доларів США за курсом НБУ 17.06.2016 р. - 14,5 %, що складає 111054,00 грн. або 4460 доларів США за курсом НБУ 18.08.2016 р. - 17,5 %, що складає 134885,00 грн. або 5376 доларів США за курсом НБУ 31.03.2017 р. - 20,5 %, що складає 170010,00 грн. або 6292 доларів США за курсом НБУ та саме з метою виконання умов укладеного кооперативного договору, він 01.03.2016р., відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №7341/16/1688 відчужив належний йому автомобіль ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_1 за вартістю - 46.023,00 грн. та сплатив їх, як пайовий внесок. Мотивує доводи тим, що фактично, оплата по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року, була здійснена наступним чином: 17.11.2015 року - 209779,00 грн., 17.03.2016 року - 144317,06 грн., 17.06.2016 року - 111054,00 грн., 18.08.2016 року - 134885,00 грн., 04.04.2017 року - 170010,00 грн., а всього по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року було внесено кошти в розмірі - 770045,06 грн., із яких 554012,06 грн. являються спільними коштами подружжя, а - 46023,00 грн. його особистими коштами, отриманими від продажу належного, до шлюбу майна та 170010,00 грн. кошти, внесені відповідачем ОСОБА_4, вже після розірвання шлюбу. Таким чином, на його думку, різниця між сумою, отриманою від продажу належного йому на праві власності майна до шлюбу майна, сумою внесеною відповідачем ОСОБА_4 після розірвання шлюбу і сумою, яка всього була сплачена по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року, є сумою спільних коштів подружжя.

Вважає, що йому належить пайовий внесок (паєнакопичення) в сумі 323029,03 грн. (277006,03 грн. + 46023,00 грн.) вкладений у будівництво квартири за № 115 (номер квартири відсутній) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9- ти поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року, укладеному між відповідачами ОСОБА_4, з одного боку як пайовиком та з іншого боку, обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом Зоряний-2 . В доводах позову зважає на те, що після розірвання шлюбу, із метою приховання спільного майна, 05.04.2017 року відповідач ОСОБА_4, без згоди і його відома, уклала із своєю матір'ю ОСОБА_6 договір про уступку майнових прав на пай в обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 , відповідно до якого, передала ОСОБА_6 право на отримання у власність пай (квартиру № 115 на поверсі № 4 блок - секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1), і як наслідок на підставі договору про уступку майнових прав на пай від 05.04.2017 р. - 05.04.2017 року між ОСОБА_6, як пайовиком та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом Зоряний-2 був укладений кооперативний договір №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за ним паю (квартири № 115 на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1), а отже, на його думку, відповідач ОСОБА_6, як контрагент за вказаними договорами, не могла не знати про те, що паєнагромадження належить подружжю, на праві спільної сумісної власності, при укладенні оспорюваних договорів; вважає, що відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_6 діяли недобросовісно, що є підставою для визнання вищенаведених договорів недійсними; а тому, просить визнати недійсним договір про уступку майнових прав на пай в обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 , у вигляді квартири № 115, на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, укладений 05.04.2017 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_6; визнати недійсним кооперативний договір №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за ним паю (квартири № 115 на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1), укладений 05 квітня 2017року між ОСОБА_6 та обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом Зоряний-2 ; Визнати паєнагромадження (пай, грошові кошти) в обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 , по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року щодо пайової участі у будівництві квартири за № 115 (номер квартири відсутній) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, спільним майном подружжя та в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати: за ним - право особистої приватної власності на паєнагромадження (грошові кошти) в сумі 323.029,03 грн. в обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 , по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року щодо пайової участі у будівництві квартири за № 115 (номер квартири не визначений) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_4 право особистої власності на паєнагромадження (пай, грошові кошти) в сумі 4470016,03 грн. в ОЖБК Зоряний-2 , по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири за № 115 (номер квартири може бути уточнений після отримання технічного паспорту на будинок) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право спільної сумісної власності на паєнагромадження (пай, грошові кошти) в ОЖБК Зоряний-2 , по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири за №115 (номер квартири не визначений) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачем ОСОБА_6 та в її інтересах представником, адвокатом Кіщук М.П. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Вважає, що позивачем не доведено з посиланням на докази, той факт, що оплата пайових внесків здійснювалась за рахунок спільних коштів подружжя та за рахунок його особистих коштів. Доводи відзиву мотивує тим, що пайові внести оплачувалися виключно із доходів ОСОБА_6, отриманих останньою, в період роботи за кордоном з 2013 року - 2017 року та які вона пересилала своїй доньці, відповідачці ОСОБА_4, яка у свою чергу, маючи відповідне доручення від матері здійснювала оплату пайових внесків.

Відповідач ОСОБА_4 (прізвище відповідача було змінено в ході судового розгляду) 12.02.2018 року до суду подала відзив на позовну заяву позивача, у якому, просила в задоволені позовних вимог за безпідставністю відмовити.

Позивачем ОСОБА_2 12.02.2018 року в суд було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить:

визнати недійсним договір про уступку майнових прав на пай в обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 , у вигляді квартири № 115, на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, укладений 05.04.2017 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_6;

визнати недійсним кооперативний договір №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за ним паю на вищевказану квартиру; визнати паєнагромадження (пай, грошові кошти) в обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 , по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року щодо пайової участі у будівництві квартири за АДРЕСА_1, спільним майном подружжя;

в порядку поділу спільного майна подружжя виділити йому у приватну власність 39/100 частин паєнагромадження, вартістю 300017,53грн. в ОЖБК Зоряний-2 , по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири за АДРЕСА_1

виділити в приватну власність відповідача ОСОБА_4 61/100 частину паєнагромадження, вартістю 470027,53 грн. в ОЖБК Зоряний-2 , по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири за № 115 за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право спільної сумісної власності на паєнагромадження в ОЖБК Зоряний-2 , по вищенаведеному кооперативному договору. Пояснив, що вказані позовні вимоги є остаточними (том 2 а.с.29 -30).

Відповідачем ОСОБА_4 20.02.2018 року до суду подано відзив на зменшені позовні вимоги; у відзиві просила в задоволенні вказаних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Під час судового розгляду справи по суті, в засіданні 18.09.2018 року, позивачем ОСОБА_2 подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с.125 т.2), в яких змінив підстави в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору про уступку майнових прав на пай. На підставі ст. 49 ЦПК України, суд відмовив у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог, у зв'язку з порушенням строку та порядку її подання.

У відповіді на відзив, ОСОБА_2 просив йому позовні вимоги задовольнити (том 2 а.с.62).

Вивчивши і розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, доводи відзивів відповідно, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах позовних вимог, суд зважає на наступне.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом, належними і допустимими доказами, встановлено і дане вбачається, що з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища вбачається, що прізвище до держаної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 було ОСОБА_4 , після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 (том 1 а.с.8). В ході розгляду справи ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_4

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 09.03.2017 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 шлюб розірвано, складено відповідний актовий запис №51 (том 1 а.с.9, 115, 125-130).

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.08.2004 р., посвідченого державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Новосельською І.Л., спадкоємцями майна ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 визначилися - його дружина ОСОБА_11, донька ОСОБА_12 та син - ОСОБА_2 (том 1 а.с.15).

На підставі договору про поділ спадкового майна від 04.08.2004 р., було проведено поділ майна між спадкоємцями ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 зокрема: у власність ОСОБА_2 успадкував легковий автомобіль марки ВАЗ 21013.; у власність ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_2, відповідно, у рівних частинах ј (одна четверта) - квартири АДРЕСА_2 (том 1 а.с.16). З договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01.03.2016 р. вбачається, що ОСОБА_2, як продавець з однієї сторони та ОСОБА_13, як покупець з іншої сторони придбав автомобіль марки ВАЗ 21013 1986 року випуску червоного кольору, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.с.17).

Судом, при досліджені вказаного доказу установлено відсутність в договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 01.03.2016 р. ціни, за якою було відчужено вказаний вище автомобіль і на думку суду, позивачем не доведено що розписка надана позивачем як доказ (т.1 а.с. 18) є невід ємною частиною договору купівлі продажу від 01.03.2016 року в частині вартості відчуженого наведеного транспортного засобу в сумі 46058.00 грн. згідно даних регіонального сервісного центру в Чернівецькій області Міністерства внутрішніх справ України повідомили № 31/24-2583 від 19.09.2017 р., що згідно облікових даних РСЦ МВС в Чернівецькій області станом на 18.08.2017 рік ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 2013 року по 2017 рік, жодного транспортного засобу на облік не було поставлено (том 1 а.с.84).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 не являвся членом ЖБК Зоряний; даного останній не заперечував і придачі показів в судовому засідання, в якості свідка.

З досліджених в засіданні доказів також установлено, що відповідно до кооперативного договору №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за ним паю у обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 від 12.11.2015 р. укладеному між асоційованим членом обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний-2 ОСОБА_4, паспорт серія НОМЕР_5 виданий Глибоцьким РС УДМС України в Чернівецькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючої: АДРЕСА_3, з одного боку та Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив Зоряний-2 , код ЄДРПОУ 39677464, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 226 А , в особі голови ОСОБА_14, який діяв на підставі Статуту…, з іншого боку, уклали договір в наступному: ЖБК зобов'язується організувати будівництво житлового будинку, а пайовик зобов'язується сплатити до ЖБК внески у розмірах встановлених даним договором; також сторони визначили характеристики квартири та розмір пайового внеску, а кооператив в свою чергу було визначено, що закріплює за пайовиком - квартиру № 115, розмір паю визначений у гривнях з встановленням його еквіваленту у доларах США відповідно до курсу Національного банку України на дату прийняття рішення про прийняття нового асоційованого члена (том 1, а.с.10, 20,76-79).

Згідно додатку № 1 до кооперативного договору № 37 від 12.11.2015 р. про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за ним паю у житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 від 12.11.2015р., було створено порядок оплати пайового внеску, у якому зазначено розмір пайового внеску до кооперативу та домовленість про сплату пайового внеску частинами у встановленому порядку та терміни сплати ( том 1, а.с.11).

Згідно договору про уступку майнових прав на пай в Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 від 05.04.2017р., між ОСОБА_4, як продавцем, з однієї сторони та ОСОБА_6, як покупцем, остання зобов'язалася прийняти майнові права на пай асоційованого члена ОЖБК Зоряний-2 і сплатити суму в розмірі встановленому в договорі (том 1 а.с.19, 75).

Відповідно повідомлення юридичного Управління відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, при цьому не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, розташовані на земельній ділянці переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (том 1 а.с.43).

Відповідно до укладеного договору про трудові відносини на невизначений термін, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканкою АДРЕСА_4 з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, з розкладом роботи з понеділка по п'ятницю, з 08.00 год. по 18.00 год. (том 1 а.с.65-66).

З декларації, що подається замість бланку CUD (Єдина довідка про трудові доходи), дохід за 2016 рік вбачається, що ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканка АДРЕСА_4 виплачувала заробітну плату за 2016 рік ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 13808,54 Євро; в січні 2017 року - 1141,92 Євро; в лютому 2017 року 1195,59 Євро; в березні 2017 року - 1100,76 Євро; в квітні 2017 року 1330,59 Євро (том 1 а.с.54-64).

У відповідності до інформації до ТОВ Ria , ОСОБА_6, дійсність особи якої ідентифіковано за документом: дозвіл на проживання та роботу ІО3899159 здійснила на користь ОСОБА_4, яка зазначена як одержувач, транзакції користуючись послугами міжнародного переказу Ria на загальну суму 6475,00 Євро (том 1 а.с.68-69). З копій платіжних доручень, платник ОСОБА_4, одержувачу ОЖБК Зоряний-2 , 17.06.2016 року оплатила пайовий внесок (розмір 17,5 %), згідно кооперативного договору №37 від 12.11.2015 року за квартиру по АДРЕСА_1 кошти в сумі 111054,00 грн.; 18.08.2016 року - кошти в сумі 134885,00 грн.; 04.04.2017 року - кошти в сумі 170010,00 грн. (а.с.71-72); 17.11.2015 року - кошти в сумі 209779,00 грн.; 17.03.2016 року - кошти в сумі 144317,06 грн. (а.с.82).

Згідно повідомлення від 23.10.2017 р. на запит від 13.10.2017р., ОСОБА_4 було укладено кооперативний договір №37 від 12.11.2015 р., до якого додавався порядок сплати пайового внеску від 12.11.2015 р., протягом виконання договору у ОСОБА_4 виникли затримки в оплаті у зв'язку з чим, вона особисто попросила змінити строки оплати та не застосовувати до неї штрафні санкції та кооператив пішов їй на зустріч та склав порядок сплати пайових внесків у новій редакції (том 1 а.с.80-81).

Відповідно довідки виданої 04.04.2017 р. ОСОБА_6, як асоційований член Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний-2 на підставі договору №37 від 05.04.2017 р. повністю оплатила пайовий внесок за квартиру № 115 в сумі 770045,00 грн., що відповідає по курсу долара - 30721,00 доларів США та немає заборгованості (том 1 а.с.83).

Відповідно до ч. 1 ст.384 ЦК України будинок, споруджений житлово-будівельним кооперативом, є його власністю. Згідно ст. 19 Закону України Про кооперацію від 10 липня 2003 року, кооператив є власником будівель, споруд, грошових і майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, отриманих від її реалізації та інше. Таким чином, саме" житлово-будівельний кооператив спочатку стає власником збудованої нерухомості. Член ЖБК має право володіння і користування, а за згодою кооперативу і розпорядження квартирою, яку він займає, якщо він не викупив її; тобто, внесення паю і саме по собі членство в ЖБК ще не дає підстав для отримання квартири у власність членом кооперативу. Лише в разі викупу квартири член ЖБК стає її власником. Такий викуп, як правило, здійснюється шляхом зустрічних дій: оформлення повернення паю членові кооперативу (ст. 2 Закону України Про кооперацію ) і продажу йому квартири на суму поверненого паю. Відповідно-до ст. 384 ЦК України, в разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає|ї власником.

За дослідженими даними Статуту ОЖБК Зоряний-2 , визначено основні положення, якими керується у своїй діяльності Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив Зоряний-2 , мету та предмет діяльності кооперативу, їх права та обов'язки, визначено хто може бути членом у кооперативі та як його обирають, також є перелік прав, обов'язків та відповідальності членів і асоційованих членів ОЖБК Зоряний-2 . Крім цього визначено умови припинення членства, розміри вступних та цільових внесків і паї та додаткові паї. Статутом також чітко обмежене поняття майна кооперативу та майнову відповідальність його членів, зокрема статутом Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний-2 регулюються органи його управління до яких належать: вищий орган управління кооперативу - загальні збори членів кооперативу, постійний виконавчий орган - голова кооперативу та контролюючий орган - ревізійна комісія. Для виконання необхідних функцій також статутом було визначено що таке фінансова діяльність, регулювання трудових відносин, реорганізація та ліквідація кооперативу. Також цим документом визначається здійснення обліку та звітності за результатами діяльності обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний-2 і основні умови та порядок внесення змін та доповнень до статуту цього кооперативу (том 1 а.с.93-105).

Відповідач ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (том 1, а.с.107-108).

Відповідно повідомлення Головного управління ДФС у Чернівецькій області Державної фіскальної служби України від 21.09.2017 р., ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3), не перебуває на податковому обліку, як фізична особа-підприємець, що також підтверджується інформацією з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2017 р. (том 1 а.с.122-123).

Відповідач ОСОБА_4 зверталася із заявою від 12.11.2015 р до голови ОЖБК Зоряний-2 Маловічку П.І. про прийняття її в асоційовані члени обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний-2 з метою отримання у житловому будинку, що буде збудований по АДРЕСА_1, загальною площею 49,55 кв.м., житловою площею 21,25 кв.м. (том 1 а.с.124).

Згідно довідки від 09.10.2017 р. № 122.22-19/1932/2017-25/с виданої ОСОБА_4, остання отримувала через філію - Чернівецьке обласне управління АТ Ощадбанк в період з 29.05.2013 року по 16.09.2017 р. перекази по системі грошових переказів Ria , на загальну суму 5809,00 Євро (том 1 а.с.134).

Відповідно до договору купівлі-продажу будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.04.2001 року, ОСОБА_16, як продавець, що мешкає в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області та відповідач ОСОБА_6, як покупець, що мешкає в с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області, придбала будинок з господарськими будівлями, який розміщений в с.Чагор Глибоцького району Чернівецької області, загальною житловою площею 30,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,27 га, який посвідчений нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Кінащук Н.М. (том 1 а.с.139-141).

Згідно декларації, що подається замість бланку CUD від 31.12.2013 року - дохід за 2013 рік, за період з 01.10.2013 року по 05.12.2013 року ОСОБА_6, яка знаходилась для виконання своїх обов'язків у роботодавця ОСОБА_18 складає 2594,19 Євро (том 1 а.с.142-143); дохід за 2014 рік за виконання своїх обов'язків у роботодавця ОСОБА_19 складає 5966,52 Євро (том 1 а.с.144-145); дохід за 2015 рік за період з 08.10.2015 року по 31.12.2015 року, за виконання своїх обов'язків у роботодавця ОСОБА_15 складав 2998,01 Євро (том 1 а.с.146-147).

Згідно заяви про укладення трудових відносин з хатньою працівницею № 9515284277-37 від 30.10.2015 року визначено, що роботодавець ОСОБА_15 громадянка Італії бере на роботу ОСОБА_6 на посаду доглядальниці за адресою АДРЕСА_6, згідно посвідчення особи та дозволу на перебування № ІО6278006 з 08.10.2015 р. на безстроковий термін (том 1 а.с.148-150).

За даними Державної фіскальної служби України Чернівецької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 19.09.2017 р. №9268/24-12-11-01-13, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_5, був взятий на облік як фізична особа-підприємець в Чернівецькій ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області, з 04.12.2012 р. Станом на момент запиту перебував в стані припинення з 11.01.2017 р. і з дня реєстрації, перебував на спрощеній системі оподаткування та анульований був, як платник єдиного податку та з 01.10.2014 р. та до 11.01.2017р., перебував на загальній системі оподаткування (том 1 а.с.158-159).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 від 10.11.2017 р. №752 Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, в житловому будинку по АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 - голова домогосподарства, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 - колишня дружина; ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_7 - брат колишньої дружини. Зі слів сусідів ОСОБА_2, дійсно проживав за даною адресою. Житловий будинок 1936 року побудови має площу 51,2 кв.м., з них житлова площа 30,2 кв.м., будинок газифікований, за господарством рахується земельна, ділянка, площею 0,27 га. (том 1 а.с.161, 182).

Згідно акта № 450 від 23.11.2017 року, підписаного сусідами ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_21 зазначено, що за адресою АДРЕСА_5 дійсно проживали позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 разом з грудня 2014 р. по березень 2015 року (том 1 а.с.162).

Із відповіді на запит №143 від 30.11.2017 р. вбачається що, згідно книги для запису рекомендованих поштових відправлень та слів начальника ВПЗ Чагор Бердар Д. І. поштова кореспонденція за адресою АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_2 у період 2015-2017 рр. не надходила, у відділення поштового зв'язку с. Чагор з метою отримання кореспонденції ОСОБА_2 не звертався (том 1 а.с.179).

Згідно даних Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 759 від 17.11.2017 р., 10.11.2017 р. сільською радою за зверненням ОСОБА_2 було складено комісійний акт обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_2, подружжя ОСОБА_2, сільська рада не володіє (том 1 а.с.180-181). Даними Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 20.11.2017 р., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за допомогою в медичну установу с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області не звертався, медичної документації не оформляв і в журналі відвідувань - звернень відомостей про нього не має (том 1 а.с.184).

Відповідно до інформації викладеної і довідці про рух коштів з 01.12.2014р. по 09.10.2017р., з перекладом по ощадному вкладу у валюті (євро) № 55160/000044790170 та виписки з рахунку за період з 30.06.2015 р. по 30.06.2017 р. (том 1 а.с. 197-229). Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_6 володіє земельною ділянкою з реєстраційним номером 1005189873210 та кадастровим номером НОМЕР_6 загальною площею 0,1231 га з 15.10.2015 р., що зареєстрована відділом Держземагенства у Глибоцькому районі Чернівецької області.

Крім наведеного, згідно договору купівлі-продажу №811788 від 19.04.2001 р., перебуває у власності ОСОБА_6 земельна ділянка з реєстраційним номером 720048673210 та кадастровим номером НОМЕР_7 загальною площею 0,1625 га, що використовується для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; згідно договору купівлі-продажу №811788 від 19.04.2001 р. та зареєстровану 05.09.2015 року належить ОСОБА_6 земельна ділянка з реєстраційним номером 720040173210 та кадастровим номер НОМЕР_8 загальною площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства (том 2 а.с.14-15).

З довідки Глибоцького районного сектора Управління ДМС України в Чернівецькій області №73, 15/Є-711 від 13.08.2015 р. вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно документувалась паспортом громадянина України серії НОМЕР_9 виданий 26.02.2001 року Глибоцьким РВ УМВС України у Чернівецькій області на прізвище ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 2 а.с.31).

Відповідачу ОСОБА_4 вручено диплом магістра з відзнакою у 2014 році Одеської державної академії будівництва та архітектури про отримання повної вищої освіти за спеціальністю Промислове і цивільне будівництво та здобула кваліфікацію магістр з промислового і цивільного будівництва (том 2 а.с.47-48).

Отже, сукупність досліджених вище доказів повністю узгоджуються з показаннями свідків, наданими відповідно в судовому засіданні, зокрема, позивач ОСОБА_2, будучи допитаним в якості свідка, під присягою пояснив, що був главою сім'ї, ним контролювався сімейний бюджет, і він разом з дружиною ОСОБА_4 за час їх спільного проживання однією сім єю, 12 листопада 2015 року звертався в ОЖБК Зоряний-2 для придбання квартири в цьому кооперативі - № 115, на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 і дана квартира була придбана для сім ї, за спільні кошти подружжя. Пояснив, що при придбанні вказаного паю для його дружини була зроблена знижка на 5 доларів за кв.м. оскільки ОСОБА_4 працювала в ОЖБК Зоряний менеджером. Натомість, свідки, відповідно - ОСОБА_28 та ОСОБА_29, ОСОБА_30 в наданих відповідно, суду поясненнях пояснили, що усі ведення переговорів на придбання квартири № 115, на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 велися з ОСОБА_4 і ОСОБА_6, суто для якої і придбавалася вказана квартира, саме ОСОБА_6 було внесено кошти на внески, остання особисто з'ясовувала обставини щодо забудовника, його репутації і параметрів квартирі, пояснюючи при тому, що квартиру вона бажала придбати лише для себе, і саме з цих цілей, оформила нотаріально посвідчену нотаріусом генеральну довіреність від її імені оформляти в ОЖБК Зоряний про придбання в її інтересах квартири і як пояснила для її особистого проживання в означеній квартирі.

Свідок ОСОБА_11, під присягою в судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_2 є її сином; син одружився з ОСОБА_4 і вони гарно проживали разом однією сім єю, в 2014 чи 2015роках вона позичала кошти у своєї подруги ОСОБА_31 для сина, саме для яких цілей повідомити не змогла. В поясненнях зазначала, що зі слів сина, їй було відомо про необхідність придбання квартири для сім ї, однак, хто саме займався питаннями купівлі квартири вона не знала. Пояснила, що оскільки в зимовий період часу в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, де проживав син з ОСОБА_4 через поломку було відключено опалення, останні проживали в неї вдома по АДРЕСА_7 а весною ОСОБА_4 повернулася в село, а син залишився в неї; вдома він і працював.

Під присягою в залі суду свідок ОСОБА_32 пояснила, що знайома із сім єю ОСОБА_4, знає позивача і його матір, приходила до них в гості і їй за слів матері позивача було відомо, що ОСОБА_2 в період до 12-13 числа січня 2017 року в с. Чагор Глибоцького району з дружиною ОСОБА_4 В якому точно році, не пам ятала, до неї звернувся ОСОБА_2 і попросив позичити йому кошти; вона не відмовила і позичила

Свідок ОСОБА_33 під присягою суду пояснила, що є сестрою ОСОБА_4 і до останньої вона часто приходила додому в с. Чагор Глибоцького району та постійно бачила сестру одну; вона допомагала сестрі по господарству, її чоловіка ОСОБА_2 рідко бачила, він по господарству нічого не робив; комунальні послуги сплачувала її тітка ОСОБА_6, яка працювала на той час за кордоном і висилала ОСОБА_4 кошти. В 2016 році їй сестра ОСОБА_4 розповідала, що мама, т.б. ОСОБА_6 хоче для себе купити квартиру, а будинок в с. Чагор залишити їм. Конкретно про оформлення квартири в новобудові на кого їй не було відомо, однак пояснила, що знає про те, що тітка залишила ОСОБА_4 довіреність.

Свідок ОСОБА_34 суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_6 та позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_4; він був на весіллі в останніх. Пояснив, що відвідував будинок в с. Чагор Глибоцбкого району, де проживали подружжя ОСОБА_4; працював по господарству на прохання ОСОБА_4, однак, за роботу із ним розраховувалися ОСОБА_6 або ОСОБА_4. Пояснив, що кожного літа приїхала додому в с. Чагор ОСОБА_6. Про придбання квартири в м. Чернівцях, йому нічого не відомо.

Аналогічні пояснення в засіданні надав і свідок ОСОБА_35, який відносно придбання квартири ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_36 нічого пояснити не зміг.

Свідок ОСОБА_37 суду під присягою, пояснив, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 він знає як спільних знайомих, бував вдома в ОСОБА_2 по АДРЕСА_7, коли подружжя проживало за вказаною адресою; переважно це було взимку. Пояснив, що зі слів йому було відомо про те, що ОСОБА_2 працював вдома у мами і заробляв з проектів чи малі кошти; він навіть сам в ОСОБА_2 замовляв проект своєї квартири погодивши вартість робочого проекту від 8000,00 грн. до 13000,00 грн. Зазначив в показах, що будинок в с. Чагор Глибоцького району, який належав ОСОБА_6, був саманного типу, біля будинку є подвір'я, літня кухня. Пояснив, що він періодично бачив разом ОСОБА_2 і ОСОБА_4, відвозив їх один раз в с. Чагор було це у 2015 році.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснила, що знайома біля 10 років з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та матір ю позивача - ОСОБА_11 Вказувала в показах, що за спільного проживання, подружжя ОСОБА_11 лише взимку проживали у матері позивача по АДРЕСА_7. Зі слів ОСОБА_11 їй у 2015 и 2016 рр. стало відомо, що її син і ОСОБА_4 вирішили купити квартиру і ОСОБА_11 попросила в неї позичити гроші - 2000,00 доларів і вона позичила ці кошти, після чого, мати ОСОБА_38 частинами повернула кошти.

Отже, дослідивши докази надані сторонами в їх сукупності, з точки зору їх допустимості, виходячи з аргументованості пояснень сторін та доводів їх представників, пояснень свідків, відносно позовних вимог, позивача про виділ, у приватну власність ОСОБА_2 39/100 частин паю (паєнагромадження), вартістю 300 017,53 грн., а ОСОБА_4 - 61/100 частин паю (паєнагромадження), вартістю 470 027,53 грн., суд зважає на наступне.

У відповідності до ст.368 ч.1 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, згідно ст.356 ч.1 ЦК України.

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна, передбачено ст.357 ЦК України.

Положення ст. 364 ЦК України передбачають, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними (ч. 1 ст.367 ЦК України).

Отже, позивач не ставить питання про визнання за ним права власності а про виділ у власність певної частки паю (паєнагромадження).

Вимогами ст. 60 ч.1 СК України, передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, згідно ст.61 СК України.

Поділ квартири між членом житлово-будівельного кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя можливо виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а при відсутності згоди - за рішенням суду відповідно п.43 статуту. Дане визначено і п. 19 Примірного статуту ЖБК, затвердженого постановою РМ УРСР від 30.04.1985 року №186 (із змінами і доповненнями).

Проте, як установлено під з ясування обставин по справі і перевірки доказами, на час розірвання шлюбу - 09.03.2017 року, пайові внески за квартиру не були сплачені відповідачем ОСОБА_4 повністю, а отже, на час розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_4, квартира спірна за № 115 (номер квартири відсутній) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9- ти поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, була власністю ЖБК.

Крім того, на час звернення з позовом до суду, будинок, в якому знаходиться квартира № 115 (номер квартири відсутній) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9- ти поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 щодо якої здійснювались виплати пайового внеску відповідачем ОСОБА_6 в експлуатацію не зданий та право власності на квартиру не було оформлено, а відтак паєнагромадження не може бути спільним майном подружжя, оскільки це право у подружжя не виникло на час розірвання шлюбу.

Правовими позиціями Верховного Суду України (постанова ВС від 03.05.2018 року справа №755/20923/14-ц), встановлено, що відчуження цінного спільного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя не є підставою для визнання недійсними правочинів. Так, при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України (постанова від 30.11.2016 року у справі №6-2069цс/16), визначено, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, встановленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно. Верховний Суд України у постанові від 30.11.2016 року у справі №450/1460/14-ц встановив, що укладаючи оскаржувані договори купівлі-продажу, особа діяла на підставі чинних нотаріально посвідчених довіреностей в межах наданих їй повноважень, тобто, підписання договору про уступку майнових прав на пай від 05.04.2017 року ОСОБА_4 з одного боку в якості продавця на користь покупця ОСОБА_6, від імені якої по дорученню від 17.08.2016 року діяла та ж сама ОСОБА_4, не є підставою для недійсності даного договору.

Відповідач ОСОБА_6, як набувач права на пай діяла добросовісно, в порядку рекомендованому ЖБК Зоряний та фінансування; купівля даного паю здійснювалось за її власні кошти.

Згідно з ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ч. 3 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, судом встановлено, що підстав визнання недійсним правочину, зокрема: договору про уступку майнових прав на пай в Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 від 05.04.2017 р. між ОСОБА_4, як продавцем, з однієї сторони та ОСОБА_6, як покупцем - відсутні, а тому в задоволенні цій частині позовних вимог слід відмовити.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України .

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 року справа №1520/15-ц.

ОСОБА_2, будучи допитаним в якості свідка пояснив, що був главою сім'ї, приймав активну участь у підшукуванні підходящої квартири та придбанні паю по кооперативному договору, укладеному дружиною ОСОБА_4 12.11.2015 року з ОЖБК Зоряний-2 , який купувався за спільні кошти подружжя. При придбанні вказаного паю, його дружині була зроблена знижка на 5 доларів за кв.м. оскільки вона там працювала.

Вказані показання, а також показання свідка ОСОБА_32, суд критично оцінює, як такі що спростовуються як дослідженими вище доказами по справі, так і показами свідків - ОСОБА_28 та ОСОБА_29, які відповідно в судовому засіданні пояснили обставини укладення пайового договору, ведення переговорів щодо придбання спірної квартири на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, яка придбавалася лише для ОСОБА_6, яка висилала кошти із-за кордону на внески, з'ясовувала особисто обставини щодо забудовника та його репутації.

Таким чином, вказані обставини свідчать про необізнаність позивача про джерела сплати пайових внесків. Крім того, не знайшло підтвердження обставин зазначених в позові позивача про спільний бюджет за час шлюбу між позивачем та колишньою дружиною - відповідачем, оскільки позивач пояснив в судовому засіданні, що мама його дружини висилала кошти із-за кордону на її навчання, на її потреби, на утримання та ремонт будинку в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області.

Наведене підтверджується і вищенаведеними показами свідків, а саме, ОСОБА_30, ОСОБА_39 ОСОБА_40

Згідно досліджених доказів в частині доходів подружжя позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4 суд вважає, що вони не мали фінансової можливості придбати пай на квартиру вартістю 770 045 гривень, натомість посилання відповідачів на те, що ОСОБА_6 висилала кошти доньці знайшли своє підтвердження, ОСОБА_4 отримувала від матері перекази грошей в період з 2013 - до 2017 року. Натомість, відсутні посилання на докази стосовно обставин зазначених позивачем в позовній заяві, що ним здійснювалися платежі, оскільки згідно відомостей ДФС дохід ОСОБА_4 в період 2015-2017 роки становив 0 гривень (том 1 а.с.122-123), дохід ОСОБА_2 в період 2015-2017 року становив 0 гривень (том 2 а.с.73-74), тобто ні ОСОБА_4 ні позивач ОСОБА_2 не могли сплачувати пайові внески за придбану квартиру за відсутністю джерел доходу в обох, що тільки підтверджує той факт що кошти передавалися із-за кордону відповідачем ОСОБА_6

За загальним правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1,2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто Використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України . Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Отже, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зробленого поліпшення; доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11 ).

Зі змісту п. п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" , рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63 , ч. 1 ст. 65 СК .

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя. Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна подружжя на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості і є її процесуальним обов'язком.

Вирішуючи зазначений спір між подружжям про майно, суд крім іншого встановив, що у позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4 було відсутнє будь-яке спільно нажите майно, наявне на час припинення спільного ведення господарства, були відсутні і джерела фінансування на придбання спірного майна. При цьому, суд повинен встановити також той факт, що джерелом набуття спільного майна є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, тобто виникнення права спільної сумісної власності на майно, факт набуття якого мав місце в період шлюбу, не є безумовним та не презюмується, а доводиться в суді. Проте, позивачем ОСОБА_2 не надано доказів суду та не доведено той факт, що ним здійснювалася оплата пайових внесків (паєнакопичення) Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативу Зоряний-2 ; що позивачем було внесено кошти за рахунок отриманих коштів від продажу спадкового майна - автомобіля ВАЗ 21013, державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до ст.368 ч.3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 57 ч.1 п.3 СК України , особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року в справі №6-801цс16.

У вказаних правових позиціях зазначається, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму ст.60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам. Тобто, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

А відтак, вищевказані паєнагромадження (пай, грошові кошти) сплачені в Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив Зоряний-2 , по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року щодо пайової участі у будівництві квартири за № 115 (номер квартири може бути уточнений після отримання технічного паспорту на будинок) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя: позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4, оскільки спірні пайові внески сплачувалися (вносилися) за особисті кошти відповідача ОСОБА_6, отриманих нею від роботи за кордоном, що документально підтверджується вищенаведеними доказами. Жодних доказів суду не надано на спростовування наведеного вище та відповідно в підтвердження того, що за час спільного проживання подружжя ОСОБА_4 отримували доходи, якими могли би сплачувати пайові внески за спірну квартиру.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Положеннями статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

У абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України , учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. Згідно із главою 8 розділу I ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Визначені ЦПК види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним. Таким чином з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_4), мешканця АДРЕСА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_6, мешканки АДРЕСА_3 - відшкодування витрат пов'язаних з витребуванням і забезпеченням доказів, необхідних для розгляду справи, за здійснення перекладу документів фінансового характеру з італійської мови на українську) у розмірі 6800,00 грн., документально підтверджені довідкою № 1 від 23.02.2018 року т. 2 а.с. 78 та квитанцією № 1275 від 20.02. 2018 року (том 2 а.с. 64).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 57, 60, 62, 70 СК України, ст.ст.203, 215, 356, 357, 364, 367, 368 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,- УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4; Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний-2 , ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними та про поділ спільного майна подружжя, а саме - визнанні недійсним договору про уступку майнових прав на пай в Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 , у вигляді квартири № 115, на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 05 квітня 2017 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_6; визнанні недійсним кооперативного договір № 37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за ним паю (квартири № 115 на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 05 квітня 2017 року між ОСОБА_6 та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом Зоряний-2 ; - визнанні паєнагромадження (пай, грошові кошти) в Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 , по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року щодо пайової участі у будівництві квартири за № 115 (номер квартири може бути уточнений після отримання технічного паспорту на будинок) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, спільним майном подружжя та в порядку поділу спільного майна подружжя: виділення в приватну власність ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_4) 39/100 частин паю (паєнагромадження), вартістю 300017,53грн. в Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 , по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири за № 115 (номер квартири може бути уточнений після отримання технічного паспорту на будинок) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1; - виділенні в приватну власність ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, (РНОКПП НОМЕР_3) - 61/100 частину паю (паєнагромадження) вартістю 470027,53 грн. в Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 , по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири за № 115 (номер квартири може бути уточнений після отримання технічного паспорту на будинок) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 та припиненні права спільної сумісної власності подружжя на паєнагромадження (пай, грошові кошти) в Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 , по кооперативному договору № 37 від 12.11.2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири за № 115 (номер квартири може бути уточнений після отримання технічного паспорту на будинок) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під'їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_1. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_4), мешканця АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_6, мешканки АДРЕСА_3 - відшкодування витрат пов'язаних з витребуванням і забезпеченням доказів, необхідних для розгляду справи (здійснення перекладу документів фінансового характеру з італійської мови на українську) у розмірі 6800,00 грн., документально підтверджені довідкою № 1 від 23.02.2018 року т. 2 а.с. 78 та квитанцією № 1275 від 20.02. 2018 року т. 2 а.с. 64).

Скасувати, після набрання чинності даного рішення, арешт накладений за ухвалою суду від 23.08.2017 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом 30 - ти днів з дня його проголошення, а особами як і не були присутні при проголошенні рішення в той же термін з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03.04.2019 року.

Суддя Слободян Г.М.