Рішення

від 10.04.2019 по справі 726/1894/18

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1894/18

Провадження №2/726/25/19

Категорія 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівців у складі: головуючого судді Асташев С. А., при секретарі - Голик В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди. ,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача в якій вказує, що він є власником житлового будинку № 30-А по вулиці Івана Северина, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0475 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 7310136900:55:005:1027 та перебуває у власності позивача.

Відповідач по справі є рідним братом позивача та є власником житлового № 30 по вулиці Івана Северина в місті Чернівці, який знаходиться на сусідній земельній ділянці площею 0,0525 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 7310136900:55:005:1026, та перебуває у власності відповідача.

Зазначає, що незважаючи на те, що кожен із них є власником окремої частини земельної ділянки, відповідач ОСОБА_2, перешкоджає позивачу у встановленні огорожі на межі наших земельних ділянок відповідно до схеми прив'язки окружної межі земельної ділянки до об'єктів і контурів місцевості, та використовує земельну ділянку, яка належить йому на праві власності як землю загального користування, чим порушує права позивача як власника. ПП Тера Буковина надано схему прив'язки окружної межі земельної ділянки до об'єктів і контурів місцевості, що підтверджує можливість позивача встановлювати огородження. Вказує також, що він неодноразово намагався встановити огорожу, однак відповідач демонтував її.

22 серпня 2018 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_3 із заявою виконати землевпорядні роботи щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, однак відповідно до відповіді від 28 серпня 2018 року вказано, що виконати землевпорядні роботи щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не було можливості так, як сусідній землекористувач по вул. І. Северина, 30 перешкоджав у проведенні даних робіт.

Також, у зв'язку із ситуацією, яка склалася, відповідачем, позивачу завдано моральної (немайнової) шкоди, яка полягає в тому, що через перешкоджання встановити огорожу його будинку, землі, він не має змоги повноцінно користуватися своєю власністю через що зазнає моральних переживань.

Враховуючи викладене просить суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні і володінні вказаною земельною ділянкою шляхом встановлення огорожі на межі вказаних земельних ділянок сторін у справі, зобов'язати відповідача не чинити перешкод у встановленні такої огорожі та стягнути з нього на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000,00 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат ОСОБА_4 позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що раніше дані земельні ділянки були єдиною ділянкою, яка була призначена для обслуговування одного житлового будинку, що належав матері сторін. Вважає, що позивач скориставшись необізнаністю та віком матері, протиправно провів від її імені розподіл земельної ділянки та отримав частину у свою власність і на даний час, дані обставини є предметом кримінального провадження № 12018260020000655 від 09.06.2018року.

Також зазначив, що позивач ОСОБА_1 самостійно визначив лінію межі на якій бажає встановити огорожу на відстані менш ніж один метр до стіни будинку відповідача. Крім цього, встановлення огорожі на межі ділянок можливо лише за наявністю винесення останньої в натурі, а з схеми прив'язки не вбачається наявність суміжної ділянки, остання не замінює акту винесення межі в натурі. У позові просив відмовити у повному обсязі.

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, їхніх представників, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, приходить до висновку про необґрунтованість позову та необхідність відмовити у його задоволенні з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0475 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 7310136900:55:005:1027, на підставі договору дарування земельної ділянки від 11.11.2015 року. Разом із тим, позивачем не надано належних доказів, які свідчать про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно у встановленому порядку.

Встановлено також і те, що відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0525 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 7310136900:55:005:1026, на підставі договору дарування земельної ділянки від 19.05.2016 року, що вбачається із витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 133473327 від 07.08.2018 року.

З метою визначення можливості встановлення огорожі на межі вказаних земельних ділянок, 05.07.2018 року адвокат ОСОБА_4 звернулася із адвокатським запитом № 176 до ПП Тера Буковина із проханням надати схему прив'язки окружної межі земельної ділянки, площею 0,0475 га, кадастровий номер 7310136900:55:005:1027, яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Северина, 30-а та належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11.11.2015 р.

На адвокатський запит ПП Тера Буковина надано схему прив'язки окружної межі земельної ділянки до об'єктів і контурів місцевості.

Як вбачається із повідомлень Садгірського ВП Чернівецького ВП Головного ГУНП України в Чернівецькій області, ОСОБА_1 03.08.2018 року звертався до органів поліції із заявою про вчинення сварки із своїм сусідом ОСОБА_2 з приводу поділу земельної ділянки, однак у зв'язку із тим, що в даному випадку відсутні ознаки кримінального правопорушення передбаченого особливою частиною КК України його звернення розглянуто та закрито, а також надано рекомендації звернутися до суду за захистом своїх прав.

22 серпня 2018 року позивач звертався до ФОП ОСОБА_3 із заявою виконати землевпорядні роботи щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, однак відповідно до відповіді від 28 серпня 2018 року вказано, що виконати землевпорядні роботи щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не було можливості так, як сусідній землекористувач по вул. І. Северина, 30 перешкоджав у проведенні даних робіт.

Таким чином із встановлених обставин випливає, що між сторонами виникли правовідносини обґрунтовані правом власності сторін на суміжні земельні ділянки, що регулюються положеннями ЗК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 106 власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Варто зауважити, що 09.06.2018 року за заявою ОСОБА_6 було відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 365-2 КК України. У своїй заяві ОСОБА_6, яка являється матір'ю сторін вказує, що житловий будинок № 30 по вул. Северина у м.Чернівці, на підставі рішення Чернівецького міськвиконкому № 103/10 від 24.09.1997року був зареєстрований за її чоловіком.

Після смерті чоловіка, вона отримала свідоцтво про право на спадщину від 12.10.1999 року і до цього часу ніяких перебудов чи добудов не проводилось.

Разом з цим, листом заступника міського голови ОСОБА_7 № Б-3672-01/10 від 15.11.2017року їй надана копія рішення Чернівецького міськвиконкому № 563/20 від 13.10.2015року за яким проведено розподіл житлового будинку на дві частини з присвоєнням поштових адрес вул. Московська 30 та вул.Московська,30-а м.Чернівці.

З'ясувалось, що Чернівецьке міське технічне бюро інвентаризації виготовило висновок № 1340 від 01.10.2015року про технічну можливість розподілу житлового будинку на підставі двох кадастрових планів та витягів з Державного земельного кадастру з окремими кадастровими номерами.

В той же час, відсутня її заява або доручення ПП Терра-Буковина про виготовлення плану розподілу земельної ділянки та внесення цих відомостей в Державний земельний кадастр, тобто, в подальшому Чернівецький міськвиконком прийняв рішення про розподіл будинку, підставою якого була документація, надана Чернівецьким МКБТІ, яку я вона не замовляла.

Із вказаної заяви ОСОБА_6 також вбачається, що проведення робіт по підробленої заяві та незаконне внесення відомостей 28.09.2015року в Державний земельний кадастр для отримання витягів № НВ- 7301188912015 та № НВ-7301188922015 від 29.09.2015року на дві земельні ділянки з кадастровими номерами № 7310136900:55:005:1027 та 7310136900:55:005:1026 відповідно площею 0,0475га та 0,0525га виконувалось ОСОБА_3, який є керівником ПП Терра-Буковина , що потягло в послідуючому введення в оману для відчуження належної моєї частини земельної ділянки та завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам.

Таким чином в даний час проводиться досудове розслідування підставою якого став незаконний, на думку заявниці, поділ земельної ділянки по вул. І,ОСОБА_6, 30 у м. Чернівці та виділення із неї окремої земельної ділянки з присвоєнням нової адреси - вул. І,ОСОБА_6, 30 А у м. Чернівці.

Разом із тим, позивач стверджує, що є власником вказаної земельної ділянки, однак у матеріалах справи відсутній належний доказ на підтвердження таких посилань. Позивач зазначає, що є власником земельної ділянки на підставі договору дарування від 11.11.2015 року.

Варто зауважити, що реєстрація права власності на нерухоме майно визначені, зокрема Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , де у ст. 3, 4 вказано, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно, в тому числі і земельні ділянки. В судовому засіданні не виявилось можливим встановити чи зареєстрував належним чином позивач своє право власності на нерухоме майно та чи виникло у нього речове право на таке майно. Будучи невстановленою, така обставина ставить під сумнів право позивача вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, виникнення речового права на яке не підтверджено належними доказами.

Разом з цим, порушення прав повинно бути доведено належними та допустимими доказами на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи.

В той же час, позивач не надав суду належних доказів щодо визначення межі земельної ділянки, яка з його слів всупереч принципу добросусідства порушується відповідачем. Відповідно до ч.3 ст. 103 ЗК України обидва власника суміжних земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків, тощо).

У відповідності до вимог ст.107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка погоджується та затверджується згідно вимог ст.186 ЗК України, а саме, ч.12 даної статті передбачає, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок та затверджується замовником.

Судом встановлено, що формування земельної ділянки, яка належить позивачу здійснювалась попереднім власником у відповідності до вимог ч. 6 ст.79-1 ЗК України, тобто, за технічною документацією із землеустрою щодо поділу, яка відповідно до п. ґ) ст.56 Закону України Про землеустрій включає акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу.

Предмету позову є усунення перешкод в проведення будівельних робіт з влаштування огорожі, яким повинно передувати визначення спільних меж у відповідності до вимог ч.1 ст.106 ЗК України, яка передбачає, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Окрім того на підставі наданих позивачем доказів не виявилось можливим встановити де саме він хоче встановити вказану огорожу, не надав земельно-кадастрової документації, експлікації меж суміжних земельних ділянок. На наданій схемі прив'язки окружної межі земельної ділянки, в описі меж зазначено, що земельна ділянка під № 30-А межує із земельною ділянкою від № 30 із двох протилежних сторін, а саме від позначки Б до В, та від позначки Г до А., таким чином незрозумілим є місце розміщення огорожі, про усунення перешкод у встановленні якої прохає позивач.

Враховуючи викладене, у зв'язку із невстановленістю обставин порушення прав позивача, позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволена бути не може, оскільки є похідною, залежить від основної вимоги та потребує встановлення та визнання порушеного права позивача.

Окрім того, відповідачем була заявлена вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу. Так, згідно угоди про надання правової допомоги, звіту про виконання робіт та детального опису виконаних адвокатом ОСОБА_5 робіт, розмір витрат відповідача складає 2436,00 гривень. Такий розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивачем у своєму позові було заявлено 3 позовних вимоги, а тому загальний розмір судових витрат які підлягають компенсації за рахунок держави становить 2114, 4 гривень.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 152, 158, 103, 106, 107 ЗК України, ст. 373, 213, 317, 319, ЦК України, ст.ст. 137, 141, 263 - 265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, м. Чернівці вул. І.Северина, 30-А на користь ОСОБА_2 м. Чернівці вул. І.Северина, 30 витрати на правничу допомогу у розмірі 2436,00 гривень.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2114,40 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_8